Рішення № 116945301, 12.02.2024, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/169/24

Провадження №2-а/155/2/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2024 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Сметани В.М.,

при секретарі судового засідання Воронюк Н.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Рущака В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Рущака Володимира Михайловича до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

УСТАНОВИВ:

Позивач 23 січня 2024 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 січня 2024 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД №812020 поліцейським СРПП ВП №2 (м.Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Сидорчук Катериною Володимирівною.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що позивач не згідний, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту, процедури, складання.

Водночас, зазначає, що в зазначену дату і час він не керував транспортним засобом і не міг скоїти на ньому правопорушення, які зазначені в постанові.

З урахуванням вищенаведеного просить постанову серії БАД №812920 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.125, ч.1 ст.126 КУпАП, скасувати та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 23 січня 2024 року залишено позовну заяву без руху.

Представник позивача 30 січня 2024 року усунув недоліки ухвали про залишення позовної заяви без руху, ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 23 січня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити, вказував, що він не керував автомобілем, а сидів в салоні, оскільки очікував на свого товариша, який відійшов по справам. Працівники поліції під`їхали до нього, вимагали документи на авто, яких він не мав оскільки не керував автомобілем, з тих же причин не був пристебнутий ременем безпеки.

Представник позивача вказував, що відсутні будь які докази керування його довірителем автомобілем, працівники поліції його не зупиняли, а під`їхали, коли він сидів в автомобілі, який був припаркований на узбіччі і без причинно пред`явили йому вимогу надати реєстраційні документи на автомобіль та запитали чому він не був пристебнутий ременем безпеки. Також, при складанні даних адміністративних матеріалів, працівниками поліції було допущено ряд порушень відповідної інструкції. Просив дану постанову скасувати та провадження у справі закрити.

Представник відповідача Головного Управління національної поліції у Волинській області в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 268 КАС України, учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору у даній справі.

Як вбачається з оскаржуваної постанови серії БАД № 812920 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП, 15 січня 2024 року о 12 годині 13 хвилин в місті Горохів по вулиці Ігоря Сливки, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки AUDI моделі A4, державний номерний знак НОМЕР_1 , не користувався ременем безпеки та не пред`явив на вимогу, не мав при собі реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п.п.2.3В, 2.1Б ПДР.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 245КУпАП, встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Розгляд справи віднесено до компетенції Національної поліції.

Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

За змістом п.1.3 та п.1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пунктів 2,1б, 2.3 в Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони технічний талон). Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Згідно з ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП, відповідальність настає за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами. Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Як вже зазначалось вище, зі змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, яке виразилось у не використанні ременя безпеки та не пред`явлення і не маючи при собі реєстраційного документа на транспортний засіб.

Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 вказаної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі №357/10134/17 звертає увагу судів на приписи ст.251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Звертає увагу, що відповідно до вимог статті 71 КАС України (в редакції на час ухвалення даної постанови), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу принципу презумпції невинуватості, чинної в адміністративному праві, всі сумніви у вині особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, саме відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови серія БАД №812920 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху з дотриманням положень ст.268 КУпАП.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля поліції та нагрудної відеокамери поліцейського, а саме: зафіксований рух автомобіля марки AUDI моделі A4, державний номерний знак НОМЕР_1 не задовго до під`їзду працівників поліції до даного автомобіля, який припаркувався на узбіччі дороги. Під час спілкування поліцейського з ОСОБА_1 , останній неодноразово підтвердив, що керував даним автомобілем, свідоцтва про його реєстрацію при собі не має, оскільки автомобіль належить товаришу, в якого він його позичив, щоб з`їздити до магазину, автомобілем рухався сам, в салоні більше нікого не було. Також не заперечував, що не був пристебнутий ременем безпеки.

Крім того, з даного відеозапису вбачається, що відносно ОСОБА_1 також був складений протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Причини розбіжностей у поясненнях позивача, наданих суду та наданих поліцейському на місці зупинки автомобіля, позивачем та його представником, суд повідомлено не було.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №812920 від 13 січня 2024 року.

Доводи заявника та його представника не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються дослідженими судом доказами та викладеними вищенаведеними мотивами.

Натомість, пояснення позивача, спрямовані на уникнення несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, не є беззаперечним доказом неправомірності дій поліцейського та суд розцінює їх таким щоб уникнути відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення.

Статтею 9 КУпАП, визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову представника позивача ОСОБА_1 адвоката Рущака Володимира Михайловича до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

У зв`язку з відмовою у позові, суд, виходячи із положень ст.139 КАС України, вважає за необхідне понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на нього.

На підставі ст. ст.121, 126, 251, 252, 280 КУпАП, ЗУ «Про Національну поліцію», керуючись ст. ст.77, 241-246, 262-263, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Залишити постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №812020 від 13 січня 2024 року без змін.

Позов представника позивача ОСОБА_1 адвоката Рущака Володимира Михайловича до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На виконання п.4 ч.5 ст.246 КАС України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, місцезнаходження: місто Луцьк, вулиця Винниченка, 11, Волинська область, код ЄДРПОУ: 40108604.

Головуючий В.М. Сметана