Постанова № 11694274, 27.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.09.10 місто СевастопольСправа №2а-2933/09/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Іванов Д.Б.,

за участю представників сторін:

позивача Петренко Віталій Михайлович, довіреність б/н від 01.06.2010,

відповідача Шульга Кристина Володимирівна, довіреність № 7110/9/10-0 від 07.11.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кримсплав" звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 00000202340/23-4 від 03.08.2004, № 00000202340/2 від 12.10.2004, № 00000202340/3 від 17.12.2004 про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані підтвердженням сум податкового кредиту, задекларованих позивачем за грудень 2003 року, січень, лютий, березень 2004 року, податковими накладними, виписаними Приватним підприємством «Триар»- постачальником металобрухту, сплатою позивачем постачальнику податку у складі ціни металобрухту; експорту позивачем в грудні 2003 року - лютому 2004 року металобрухту; включення Приватним підприємством «Триар»сум податку з обсягу поставок до податкових зобов'язань.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.04.2005 позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення рішення № 00000202340/3 від 17.12.2004, у решті позову відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2007 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.05.2007 вказану постанову суду апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії порушення апеляційного провадження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 14.04.2005 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2009 рішення попередніх судових інстанцій скасовані, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 23.12.2009 справу прийнято до провадження Окружного адміністративного суду міста Севастополя та призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 22.02.20010 провадження у справі зупинено за клопотанням відповідача, 05.05.2010 провадження у справі поновлено.

Ухвалою від 15.05.2010 провадження у справі зупинено також за клопотанням відповідача, ухвалою від 20.09.2010 провадження у справі поновлено.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Зазначив, що у матеріалах справи є усі докази, що підтверджують здійснення господарських операцій по ланцюгу поставок металобрухту та оплату по ним, а неотримання позивачем прибутку від продажу металобрухту не може свідчить про безтоварність сделок, оскільки відповідно до норм Господарського кодексу України підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик суб'єкта господарювання.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає, що доводи позивача необґрунтовані, оскільки не підтверджені первінними бухгалтерськими документами, не доведений факт сделки між Приватним підприємством “Триар” та позивачем. Крім того, витрати позивача на придбання металобрухту значно більше отриманого прибутку від його продажу, що суперечить економічній обгрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя у період з 26.07.2004 по 30.07.2004 проведено позапланову зустрічну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" з питання правильності визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету, за результатами якої складений акт № 181/23-412/30476013/13102/10 від 30.07.2010.

У ході перевірки встановлено порушення пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.2, 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме - завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальній сумі 2295083,21 грн.

На підставі зазначеного акту Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя 03.08.2004 прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 00000202340/23-4 про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на загальну суму 2295083,21 грн., у тому числі за грудень 2003 року на 927881, 21 грн., за січень 2004 року на 1124305 грн., за лютий 2004 року на 140887 грн., за березень 2004 року на 102010 грн. (т.1 а.с. 32).

Вказане рішення оскаржено позивачем у адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги рішенням Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 08.09.2004 № 14587/10/10-022 податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 03.08.2004 № 00000202340/23-4 залишено без змін (т.1 а.с. 45-46).

За результатами розгляду повторної скарги рішенням Державної податкової адміністрації у місті Севастополі від 11.10.2004 № 2006/10/25-041 податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 03.08.2004 № 00000202340/23-4 та рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 08.09.2004 № 14587/10/10-022 залишені без змін (т.1 а.с. 47-49).

За результатами розгляду повторної скарги рішенням Державної податкової адміністрації України від 10.12.2004 податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 03.08.2004 № 00000202340/23-4 та рішення Державної податкової адміністрації у місті Севастополі від 11.10.2004 № 2006/10/25-041 залишені без змін (т.1 а.с. 50-52).

За результатами адміністративного оскарження Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя прийняла та надіслала на адресу позивача повторні податкові повідомлення-рішення від 12.10.2004 № 00000202340/2, від 17.12.2004 № 00000202340/3 про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на загальну суму 2295083,21 грн. (т.1 а.с. 34, 36).

Підставою для прийняття зазначених рішень стали наступні обставини.

Між позивачем (Покупець) та Приватним підприємством „Триар" (Постачальник) укладено договір постачання металобрухту (лом і брухт алюмінію та міді) від 27.08.2001 № 1/0827 (т.1 а.с.53-55). Відповідно до пункту 3.1 зазначеного договору вартість поставленого товару визначається специфікацією на кожну партію товару. Згідно з наданими специфікаціями Приватне підприємство „Триар" поставило у грудні 2003 року - березні 2004 року позивачу металобрухт (т.3 а.с. 14-42). Вартість поставленого товару позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.3 а.с. 14-92).

Після придбання позивачем металобрухту, цей товар на підставі контракту № 02КС від 19.04.2002 (т.4 а.с. 23-29) був проданий у грудні 2003 року - лютому 2004 року за межі митної території України (експортований) у Сполучені Штати Америки (покупець - „MARCO INTERNATIONAL CORPORATION"), про що свідчать вантажні митні декларації (т.3 а.с. 93-150, т.4 а.с. 1-20). За це позивач отримав у січні і лютому 2004 року від КБ „Євротраст" за безготівковим розрахунком кошти у сумі 32260000 російських рублів та 22861530 російських рублів (т.4 а.с. 21, 22).

Приватне підприємство „Триар", як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 39847102 (т.5 а.с. 112), виписало позивачу податкові накладні, які стали підставою для віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" до податкового кредиту наступних сум: за грудень 2003 року - 1339554,42 грн., за січень 2004 року -1416164,35 грн., за лютий 2004 року - 621090,54 грн., за березень 2004 року - 764737,50 грн., у загальній сумі 4141546,81 грн. (т.2 а.с. 3-150; т.3 а.с. 1-13).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" згідно з деклараціями з податку на додану вартість за грудень 2003 року - березень 2004 року заявлено до відшкодування з бюджету 2570741 грн. податку на додану вартість, у тому числі 2248473 грн. як суму експортного відшкодування (т.1 а.с. 69, 73, 77, 80).

Для підтвердження сум податкового кредиту відповідачем проведені зустрічні перевірки Приватного підприємства „Триар" з питання взаємовідносин з позивачем. За результатами зустрічних перевірок встановлено, що продукцію, реалізовану позивачем у грудні 2003 року - березні 2004 року, Приватне підприємство „Триар" придбало у Приватного підприємства „Альметекс" (місто Київ), що підтверджується договором (т.5 а.с.110-111), податковими накладними (т.5 а.с. 3-29, 32-53, 56-81, 84-109).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у грудні 2003 року - березні 2004 року були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством (т.2 а.с.3-150; т.3 а.с. 1-13).

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно із зазначеним підпунктом, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 ст.7 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Tовариством з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»надані до податкового органу декларації з податку на додану вартість за грудень 2003 року, січень-березень 2004 року, в яких задекларовано відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок підприємства. До декларації додані розрахунки експортного відшкодування та оригінали митних вантажних декларацій, оформлених відповідно до вимог Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997 та Порядку заповнення вантажної митної декларації відповідно до митного режиму експорту, затвердженого наказом Державної митної служби України № 380 від 30.06.1998, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України № 243 від 01.03.2002, на яких митним органом зроблений надпис про фактичний вивіз за межи митної території України задекларованих товарів та засвідчена гербовою печаткою митного органу.

У свою чергу, Приватне підприємство „Триар" включило до свого податкового кредиту суми податку на підставі виданих платником податку на додану вартість Приватним підприємством «Альметекс», податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємством „Альметекс" перебувало на податковому обліку з 30.08.2001 по 22.04.2005, мало індивідуальний податковий номер 315657326503, з 25.09.2001 було платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № 37068039, надавало податкові декларації з податку на додану вартість, у тому числі заявило податкові зобов'язання з операцій продажу товарів (робіт, послуг) за грудень 2003 року на суму 1324523 грн., січень 2004 року - 1308909 грн., лютий 2004 року - 449480грн., березень 2004 року - 683910 грн., ліквідовано за рішенням власника, що підтверджується відповідями контролюючого органу (т.1 а.с. 132; т.4 а.с. 30, 87).

Та обставина, що при визначенні сум податку на додану вартість, що підлягали сплаті Приватним підприємством „Альметекс" до бюджету, ці податкові зобов'язання зменшувались на суму податкового кредиту, що приводило до вкрай низьких зобов'язань Приватного підприємства „Альметекс" щодо сплати сум податку на додану вартість до бюджету, не може бідь-яким чином вплинути на право позивача на бюджетне відшкодування.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 вказаного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2. статті 10 зазначеного Закону).

У судовому засіданні судом досліджені матеріали справи № 20-3/186 за позовом Приватного підприємства «Триар»до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафні санкції.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.07.2005 у вказаній справі, залишеним без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду 07.11.2007 та залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.07.2010, позов задоволений частково, скасовані зазначені податкові повідомлення-рішення.

Вказаними судовими рішеннями встановлено придбання Приватним підприємством «Триар»лому та відходів кольорових металів та фактичну сплату по господарській операції за договором № ДГ-102/1 від 02.01.2003, укладеним між Приватним підприємством «Альметекс»та Приватним підприємство «Триар», податку на додану вартість у розмірі 27907,19 грн., яка включена до податкового кредиту на підставі податкової накладної № 72 від 23.03.2004.

Крім того, з матеріалів справи № 20-3/186 вбачається, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проводилась позапланова документальна перевірка Приватного підприємства «Альметекс»з питань взаємовідносин з Приватним підприємством «Триар». Зі змісту довідки № 342/09 від 29.11.2004, складеної за результатами перевірки, вбачається, що у березні 2004 року на виконання умов угоди Приватним підприємством «Альметекс»відвантажено продукцію за податковими накладними, зокрема, № 72 від 23.03.2004 на суму 27906,83 грн. та зазначено, що суми податку на додану вартість за податковими накладними відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2004 року.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судовими рішеннями у справі № 20-3/186 підтверджується факт існування між Приватним підприємством «Альметекс»та Приватним підприємством «Триар»господарських відносин щодо купівлі-продажу металобрухту.

Також, за клопотанням відповідача, від Приватного підприємства «Триар»судом витребувані товарно-транспортні накладні на перевезення металобрухту на виконання договорів поставки від 30.11.2001 № 11130/1 та від 02.01.2003 № 102/1, укладених між Приватним підприємством "Триар" та Приватним підприємством "Альметекс"; відомості про наявність у Приватного підприємства "Триар" складських приміщень у період виконання вказаних вище договорів (у випадку оренди приміщень - з наданням договорів оренди); відомості про наявність автотранспорту на балансі Приватного підприємства "Триар" у період з 2001 року по 2005 рік; у випадку організації виконання договорів поставки від 30.11.2001 № 11130/1 та від 02.01.2003 № 102/1 силами інших осіб - копії договорів на виконання підрядних робіт щодо виконання вказаних договорів; акти прийому-передачі металобрухту при виконанні договорів поставки від 30.11.2001 № 11130/1 та від 02.01.2003 № 102/1.

Але, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданим Гагарінською районною державною адміністрацією міста Севастополя, Приватне підприємство «Триар»припинено; поштові відправлення суду повернулись з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання»(т.6 а.с. 138-139, 142-145, 147-148).

Тотожні відомості витребувані судом за клопотанням відповідача у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримсплав».

Так, позивачем були надані: договір купівлі-продажу виробничого майнового комплексу ділянки по переробленню алюмінієвого лому у місті Севастополі площею 7464,9 кв.м. від 31.03.2001, наказ № 110/1 від 01.12.2003 про затвердження штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»у кількості 175 осіб, зворотно-сальдову відомість, яка свідчить про наявність вантажного автотранспорту у позивача, акти про знищення актів прийому-передачі металобрухту за договором поставки № 1/0827 від 27.08.2001 (т.6 а.с.106-115).

Вказаним підтверджується змога позивача здійснювати приймання металобрухту власними силами та його зберігання на власній території.

Також суд вважає необхідним зазначити, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці Приватне підприємство «Альметекс»та Приватне підприємство «Триар»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Судом здійсненні усі можливі дії щодо збирання доказів у справі, які підтверджують або спростовують правомірність податкового зобов'язання.

Після дослідження усіх доказів у справі не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про безтоварність операцій, здійснених між Приватним підприємством “Триар” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кримсплав”.

Доводи податкового органу про збитковість вказаних операцій для позивача також не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність і тільки та обставина, що придбаний підприємством товар реалізований за суму, меншу за суму його придбання не може свідчить про фіктивність господарських операцій та не може позбавляти субєкта господарювання права на отримання бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 00000202340/23-4 від 03.08.2004, № 00000202340/2 від 12.10.2004, № 00000202340/3 від 17.12.2004 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2295083,21 грн. позивачеві є необгрунтованими.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 00000202340/3 від 17.12.2004 підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 00000202340/23-4 від 03.08.2004 та № 00000202340/2 від 12.10.2004 суд відмовляє в їх задоволені з наступних підстав.

Підпунктом 5.3. пункту 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.06.2001 № 253 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2003 за № 467/7788, встановлено, що з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що повідомлення-рішення № 00000202340/23-4 від 03.08.2004 та № 00000202340/2 від 12.10.2004 не породжують будь-яких правових наслідків для Tовариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав", а отже, не порушують охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 00000202340/3 від 17.12.2004 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2295083,21 грн.

3. У решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СуддяО.В. Прохорчук Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 04 жовтня 2010 року.