Рішення № 116923511, 23.03.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48308/17-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Сердюк К.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання права власності в порядку спадкування. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , про що 01.10.2016 Михайлюцькою сільською радою Шепетівського району Хмельницької області видано свідоцтво про смерті серії НОМЕР_1 . Після смерті чоловіка відкрилась спадщина у вигляді автомобіля марки «Богдан», модель 211040 10-82-4-202, реєстраційний номер НОМЕР_2 ., який ОСОБА_2 як лізингоодержувач отримав у платне користування та зобов`язувався сплачувати щомісячні платежі, пов`язані з виконанням умов договору. Вказаний автомобіль відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить на праві власності банку. Позивачка зазначає, що обов`язки по договору лізингоодержувачем було виконано в повному обсязі та повністю погашено фінансові зобов`язання за договором. Позивачка повідомляє, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань та не бажає передати автомобіль позивачці як спадкоємиці у власність. На підставі вищевикладеного позивач просить визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «Богдан», модель 211040 10-82-4-202, 2013 року випуску, тип седан/лифтбек, № кузова/шасі НОМЕР_3 .

Ухвалою судді від 19.07.2017 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 4 статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В позовній заяві позивач просив розгляд справи проводити без участі його представника на підставі матеріалів справи.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, де представник відповідача з позовними вимогами не погоджувався, просив відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи наступним.

Представник відповідача, повідомив, що прав позивача не порушував, не визнавав, не оспорював, докази порушених, або невизнаних прав позивачів з боку відповідача у матеріалах справи та у позовній заяві відсутні, а тому позивач визначив помилкового ПАТ КБ «Приватбанк» як відповідача.

Відповідач вказував на ті обставини, що позивачка не являється стороною договору фінансового лізингу та як спадкоємиця, яка не вступила у спадщину не має права підпису Акту звірки взаєморозрахунків та переходупрва власності, за договором фінансового лізингу №К300А+28391737 від 07.05.2014.

Разом з тим, відповідач вважав надані позивачем докази по справі недостатніми, недоведеними та належним чином не підтвердженими, які не дають змогу підтвердити всі обставини справи та доводи позивача, а тому заявлені позовні вимоги не мають підлягати задоволенню.

01.03.2018 до суду від представника позивача - адвоката Янцеловського М.Ф. надійшла по справі відповідь на відзив, де представник позивача повідомив, що вважає позовні вимоги повністю підтвердженими наданими суду доказами, а відзив відповідача необґрунтованим. Також повідомив, що з метою позасудового врегулювання спору ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_2 звернулась до лізингодавця про укладення необхідних документів з метою переходу на неї права власності, однак відповідач від вчинення таких дій ухилився, тим самим між ними виник спір про право, а тому відповідач визначений вірно. Також представник позивача повідомив, що нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на автомобіль марки «Богдан», НОМЕР_4 , 2013 року випуску, оскільки в технічному паспорті на автомобіль вказано, що власником його є ПАТ КБ «Приватбанк» та було рекомендовано звернутись до суду.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підставою звернення до суду позивачки є неможливість оформити право власності на автомобіль марки «Богдан», модель 211040 10-82-4-202, реєстраційний номер НОМЕР_2 . За договором фінансового лізингу №К300А+28391737 від 07.05.2014, який було укладено між ПАТ КБ «Приватбанк» та її чоловіком - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим розглядом встановлено, що позивач звернулась до Шепетівської міської державної нотаріальної контори про оформлення спадщини. На своє звернення про отримання свідоцтва про право на спадщину на вказаний транспортний засіб державним нотаріусом було відмовлено в зв`язку з тим, що він зареєстрований за ПАТ КБ «Приватбанк».

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що однією із підстав набуття права власності є спадкування, яке визначається законом як перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положеннями ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Тобто, законодавством передбачено, що набуття права власності на спадщину можливе лише за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 ЦК України (1-5 черги спадкоємців за законом). У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця (ст. 1261 ЦК України).

У разі встановлення відсутність заповіту, право на спадкування отримують спадкоємці за законом спадкування почергово.

Черговість одержання права на спадкування та коло осіб, визначено у ст.ст. 1261 Відповідно до п. 1 ст. 1259 ЦК України, черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття сплили. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині

Отже, законодавство передбачає дві форми набуття права на спадщину: за заповітом, або за законом. У разі відсутності заповіту, спадкоємці набувають право на спадкування за законом у порядку визначеної законодавством черговості. Коло осіб, які набувають право спадщину також зазначено у ст.ст. 1261 - 1265 ЦК України.

Крім того, статтею 1241 ЦК України закріплено право на обов`язкову частку у спадщині, згідно якої малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала 6 кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Наявність кола осіб, які мають право на обов?язкову частку має бути також встановлена судом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до п.п. 1.2 п.1 гл. 10 ч. 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом №296/5 Міністерства юстиції України від 22.02.2012, при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості: стосовно факту смерті спадкодавця; часу і місця відкриття спадщини кола спадкоємців; наявності заповіту; наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження; необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Відповідно до п.п. 3.1 п.3 гл. 10 ч. 2 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва.

Виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Так, матеріали справи надані позивачем та додатки до позовної заяви містять доказ звернення Позивачки до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, втім не містять заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину. Також, згідно з відомотей спадкового реєстру не вбачається, що позивач після заяви про прийняття спадщини дійсно вступила у спадщину.

Відповідно до п. 2.8.4.11. Розділ: «Перехід права власності на предмет лізингу», Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк»: 2.8.4.11.2 Сторони дійшли до згоди про те, що на протязі 10 (десяти) робочих днів з дня закінчення Строку лізингу передбаченого Договором, при обов`язкових умовах сплати Лізингоодержувачем в повному обсязі Заборгованості, сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування витрат, збитків Лізингодавцю, та при обов`язковій відсутності відмови Лізингодавця від Договору (розірвання Договору) відповідно до умов Договору та чинного законодавства, Лізингодавець зобов`язаний підписати акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності. Право власності на Предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача в момент підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності, але не раніше ніж через один рік, починаючи з дати підписання сторонами акту прийому передачі.

Відповідно до. п.2 ст. 8 Закону України «Про фінансовий лізинг», якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Виходячи з вищенаведеного, судом встановлено, що позивач, як не сторона договору фінансового лізингу та як спадкоємиця, яка не вступила у спадщину, не має права підпису Акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності, за договором фінансового лізингу №K300A+28391737 від 07.05.2014.

Так, ч. 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд звертає увагу на те, що докази, які позивачі повинні надати суду, в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які вони посилаються, як на підставу для задоволення вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, виключно оригінали документів щодо банківських документів, а також належним чином засвідчені копії інших документів, що підтверджують або спростовують обставини. зазначені у позовній заяві.

Таким чином, позивач, як сторона по справі, зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, зокрема щодо: відсутність інших спадкоємців, які могли подати відповідні заяви про прийняття спадщини; відсутність складеного заповіту; відсутність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку; відсутність інших судових проваджень щодо спадщини померлого.

Таким чином, суд вважає надані позивачем докази по справі недостатніми, недоведеними та належними чином не підтвердженими, які не дають змоги підтвердити всі обставини справи та доводи позивача, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню за недоведеністю.

На підставі вищевказаного та керуючись ст.ст. 328, 1216, 1217, 1223, 1261 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 79, 81, 141, 263-266, 289, 352, 354, 395 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, безпосередньо до суду до апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

відповідач: публічне акціонерне товариство «Приватбанк», 01001, м. Київ вул. Грушевського, буд. 1 Д

Суддя Р.В. Новак