Ухвала суду № 116921383, 08.02.2024, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

_______________

4-с/381/3/24

381/418/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участі секретаря Гапонюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконуючий обов`язки начальника Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Кенюк Людмила, стягувач: ОСОБА_2 на бездіяльність,-

ВСТАНОВИВ:

25.01.2024 року скаржник ОСОБА_1 звернулася через свого представника-адвоката Козакова О.А. до суду із скаргою на бездіяльність, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є стороною (боржником) у виконавчих провадженнях № 20445245 та № 33182326, які були відкриті та перебували на виконанні у ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва. Скаржник є власницею транспортного засобу марки «SUBARU», модель «TRIBECA», р.н. НОМЕР_1 . Під час продажу ТЗ, в сервісному центрі МВС їй було повідомлено, що на транспортний засіб накладено арешт та заборону на відчуження. 20.12.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського ВДВС з двома заявами про зняття арешту з майна боржника. У своєму листі від 09.01.2024 року Виконуючий обов`язки начальника Дніпровського ВДВ повідомлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження за № 20445245 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1818 від 07.04.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 43906 грн. 18.05.2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану. Крім того, у Відділі перебувало виконавче провадження № 33182326 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1818/09 від 19.07.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 1820 грн. 21.12.2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану у зв`язку з відсутністю майна боржника. Зазначені виконавчі провадження знищені за закінченням строків зберігання. З приводу зняття арешту майна зазначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знято за рішенням суду.

Вважає, що не зняття арешту з майна ОСОБА_1 є неправомірною бездіяльністю Виконуючого обов`язки начальника Дніпровського відділу ДВС Кенюк Л. і порушене право скаржника підлягає захисту шляхом зобов`язання Виконуючого обов`язки начальника Дніпровського відділу ДВС Кенюк Л. зняти арешт з майна ОСОБА_1 , зокрема, але не виключено з транспортного засобу «SUBARU», модель «TRIBECA», р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1

07.02.2024 року від представника Дніпровського відділу ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) надійшли заперечення де зазначено, що на виконанні у Відділі дійсно перебувало виконавче провадження № 20445245 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1818 від 07.04.2010 року, виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 43906 грн. 18.05.2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв`язку із надходженням письмової заяви від стягувача. На виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 33182326 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1818/09 від 19.07.2010 року, виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 1820 грн. 21.12.2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке може бути звернено стягнення. Зазначені виконавчі провадження знищені за закінченням строків зберігання. З приводу зняття арешту майна за виконавчими провадженням № 20445245 та № 33182326 зазначено, що на підставі ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знято за рішенням суду. У зв`язку з викладеним, просили прийняти до розгляду заперечення та в задоволенні вимог боржника відмовити повністю.

В судове засідання скаржник та її представник не зявилися, на електронну пошту суду представник направив клопотання в якому вимоги скарги підтримав, скаргу просив розглянути у відсутність сторони скаржника.

Інші учасники до суду не з`явилися, будь-яких заяв щодо розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 55 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею першою Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

При розгляді скарги судом встановлено, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15.12.2009 року № 2-1818/09, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11.03.2010 року, зокрема стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за різницю вартості автомобілів у розмірі 43906 грн.

Додатковим рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.04.2010 року № 2-1818/09, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір та витрати на ІТЗ в загальній сумі 1820 грн.

На виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15.12.2009 року видано виконавчий лист № 2-1818 від 07.04.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 43906 грн та на підставі цього виконавчого листа було відкрито ВП № 20445245.

На виконання додаткового рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.04.2010 року, було видано виконавчий лист № 2-1818/09 від 19.07.2010, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 1820 грн та на підставі цього виконавчого листа було відкрито ВП № 33182326.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру МВС, на транспортний засіб «SUBARU»,р.н. НОМЕР_1 ,власником якогоє ОСОБА_1 ,було накладеноарешт та/абозаборону навідчуження напідставі:Постанови №б/нвід 08.02.2012,ВДВС ДніпровськогоРУЮ м.Києва,виконавчий лист2-1818від 07.04.2010Фастівський р/сКиївської області,ВП №20445245,43906,48грн;Постанови №1544/7від 13.11.2012,ВДВС ДніпровськогоРУЮ м.Києва,виконавець ШереметЮ.М.,виконавчий лист2-1818/09від 19.07.2010.ВП №33182326.

Згідно листа Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 09.01.2024 № 1168, на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 20445245 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1818 від 07.04.2010 року, виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 43906 грн.

18.05.2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв`язку із надходженням письмової заяви від стягувача.

На виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 33182326 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1818/09 від 19.07.2010 року, виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 1820 грн.

21.12.2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке може бути звернено стягнення. Зазначені виконавчі провадження знищені за закінченням строків зберігання.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

У відповідності до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин першої-другої статті 40 вказаного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Таким чином, закінчення виконавчого провадження згідно вимог вказаного Закону України"Про виконавче провадження" передбачає зняття арешту та скасування вжитих раніше заходів примусового виконання рішення про що зазначається у постанові у постанові про вчинення відповідної дії.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частин другої статті 18 Закону України"Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

При розгляді справи судом встановлено, що згідно Постанови від 09.12.2016 року головним державним виконавцем Шеремет Ю.М. Дніпровського районного відділу ДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в рамках ВП № 33182990 припинено розшук майна боржника ОСОБА_1 , а саме транспортного засобу, який оголошено у розшук у відповідності до постанови про розшук майна боржника № 33182990 від 30.08.2012. В обґрунтування припинення розшуку зазначено, що до відділу надійшла заява стягувача про повне фактичне виконання боржником рішення суду. Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачені боржником в повному обсязі. Підстав для подальшого розшуку майна відсутні.

Згідно Постанови від 09.12.2016 року головним державним виконавцем Шеремет Ю.М. Дніпровського районного відділу ДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в рамках ВП № 33182990 припинено чинність арешту майна боржника ОСОБА_1 , накладений у відповідності до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 33182990 від 30.08.2012. в обґрунтування зазначено про надходження заяви стягувача про повне фактичне виконання боржником рішення суду. Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачені боржником в повному обсязі. Підстав для подальшого арешту майна відсутні.

За таких обставин, не зняття виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при закінченні виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право скаржника підлягає захисту.

Як зазначивВерховний Суду Постановівід 14 серпня 2023 року у cправі №927/322/14 боржник у виконавчому провадженні не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця у визначеному відповідним процесуальним законом порядку (також, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №712/12136/18).

Частина перша статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (частина перша статті 449 ЦПК України).

Разом з тим, бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна є триваючим правопорушенням, а тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку, передбаченому ЦПК України.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням, обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону (правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 22.12. 2021 у справі №760/19348/2011).

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Наявність протягом тривалого часу (більше семи років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11).

Посилання державного виконавця на знищення виконавчого провадження у зв`язку із закінченням терміну його зберігання, не можуть бути прийнятті судом до уваги,так як положення чинного законодавства не встановлюють, що вказані обставини звільняють виконавця, який допустив відповідне порушення закону, від обов`язку зняти арешт з майна у випадку закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин, суд вважає про наявністьправових підстав для визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо не зняття арешту з рухомого та нерухомого майна боржника та зобов`язання державного виконавця вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, що в ефективний спосіб дозволить відновити право боржника на мирне володіння його майном.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Згідно із ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищенаведене та враховуючи вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючисьст. 447,450,451ЦПК України, на підставі ЗУ «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер НОМЕР_2 , прож.: АДРЕСА_1 , заінтересована особа: Виконуючий обов`язки начальника Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Кенюк Людмила, код ЄДРПОУ 35011660, місцезнах.: м. Київ, вул. Є.Сверстюка, 15, стягувач: ОСОБА_2 , прож.: АДРЕСА_2 на бездіяльність задовольнити.

Визнати бездіяльність Виконуючого обов`язки начальника Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Кенюк Людмили, що полягає у не знятті арешту з майна, зокрема, з транспортного засобу марки «SUBARU», модель «TRIBECA», номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), накладений Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) (Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного Управління юстиції м. Києва) в межах виконавчого провадження № 20445245 неправомірною.

Визнати бездіяльність Виконуючого обов`язки начальника Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Кенюк Людмили, що полягає у не знятті арешту з майна зокрема, з транспортного засобу марки «SUBARU», модель «TRIBECA», номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), накладений Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) (Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного Управління юстиції м. Києва) в межах виконавчого провадження № 33182326 неправомірною.

Зобов`язати Виконуючого обов`язки начальника Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Кенюк Людмилу, зняти арешт з майна, зокрема з транспортного засобу марки «SUBARU», модель «TRIBECA», номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), накладений Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) (Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного Управління юстиції м. Києва) в межах виконавчого провадження № 20445245.

Зобов`язати Виконуючого обов`язки начальника Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Кенюк Людмилу, зняти арешт з майна, зокрема, з транспортного засобу марки «SUBARU», модель «TRIBECA», номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), накладений Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) (Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного Управління юстиції м. Києва) в межах виконавчого провадження № 33182326.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи,якому ухваласуду небула врученау деньїї проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя Г.В. Соловей