Рішення № 116891967, 06.07.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19435/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Сестро-Животовській А.В.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач-1, Департамент патрульної поліції) Головного управління Державної казначейської служби у Київській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС у Київській області), в якому просить стягнути з ГУ ДКС у Київській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з казначейського рахунку на користь позивача відшкодування матеріальних збитків, завданих неправомірними діями.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 28.09.2016 року посадовою особою Департаменту патрульної поліції відносно нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР №105632 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Вказує, що постановою Московського районного суду м. Харкова від 14.02.2017 року позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 7 батальйону № 2 УПП у м. Харкові Трубчанінової Т.О. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволено частково; скасовано постанову серії АР № 105632 інспектора роти № 7 батальйону №2 УПП у м. Харкові Трубчанінової Т.О. від 28.09.2016 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Додатковою постановою Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2017 року дії Інспектора роти № 7 батальйону №2 УПП у м. Харкові Т.О. при винесенні постанови серії АР №105632 від 28.09.2016 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, визнано неправомірними. Вказані судові рішення набрали законної сили. Позивач зазначає, що посадова особа відповідача-1, грубо порушуючи вимоги Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію», сфальсифікувала щодо ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення, чим позивачу було заподіяно глибоких, тривалих моральних страждань. Також позивач вказує, що, відповідно до наукового висновку спеціаліста від 18.05.2018 року, розмір моральної компенсації за страждання, внаслідок стресу через неправомірне притягнення до адміністративної відповідальності, судове оскарження в судах першої та апеляційної інстанцій, в грошовому еквіваленті становить 843 554,00 грн. Крім того, позивач зазначає, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16.12.2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17.03.2020 року, у справі № 760/18965/19, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди було відмовлено у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача. Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст. ст. 19, 56, 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2021 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.04.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

06.12.2021 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви. Крім того, позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2021 року клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви задоволено та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2021 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.04.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2022 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 22.11.2022 року.

16.11.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва та 24.11.2024 року засобами поштового зв`язку від представника Департаменту патрульної поліції Олександра Іващенка надійшли пояснення на позовну заяву, в яких представник відповідача-1 проти позову заперечував, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяної моральної шкоди та обґрунтування її розміру, а визначений ним розмір моральної шкоди, яку останній оцінює у 843 554,00 грн. є надмірним та необґрунтованим. Зазначав, що наданий позивачем науковий висновок спеціаліста від 18.05.2018 року, складений психологом ОСОБА_2 не є самостійним джерелом доказів, оскільки роз`яснення, висновки, що надаються спеціалістом носять допоміжний характер під час дослідження доказів, а аргументи, зазначені у висновку ґрунтуються на припущеннях.

18.11.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Монька О.М., надійшла заява про надання доступу до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) Електронний суд.

18.11.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Монька О.М., надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 22.11.2022 року, в режимі відеоконференції поза межами Печерського районного суду м. Києва з використанням власних технічних засобів «Easy Con».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2022 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Монька О.М., про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «Easy Con» відмовлено.

22.11.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ГУ ДКС у Київській області Жиліна О.Ф. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2022 року, у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача-2, згідно п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 12.04.2023 року.

24.11.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Монька О.М., надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що позов підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.

22.12.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ГУ ДКС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 проти позову заперечував, оскільки ГУ ДКС України в Київській області є неналежним відповідачем у справі. Зазначав, що ГУ ДКС України в Київській області не порушувало жодних прав та інтересів позивача, не вступало у правовідносини із позивачем, жодної шкоди позивачу не завдавало. Крім того, позивач не надав належних доказів на підтвердження права на відшкодування моральної шкоди та обґрунтування її розміру. Звертав увагу на те, що наданий позивачем висновок спеціаліста у галузі психології, юриспруденції та математики від 18.05.2018 року, складений ОСОБА_2 , який відсутній в Реєстрі судових експертів Міністерства юстиції України, не може підтвердити факт психотравмуючого фактору внаслідок рішення державного органу, оскільки спеціалістом лише була надана інформація щодо стану здоров`я позивача.

10.03.2023 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Монька О.М., надійшла заява про надання доступу до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) Електронний суд.

30.03.2023 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Монька О.М., надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 12.04.2023 року, в режимі відеоконференції за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи vkz.court.gov.ua.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.03.2023 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Монька О.М., про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, в режимі відеоконференції за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи vkz.court.gov.ua відмовлено.

12.04.2023 року у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному справу було знято з розгляду та призначено на 06.07.2023 року.

06.04.2023 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Монька О.М., надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 12.04.2023 року, в режимі відеоконференції поза межами Печерського районного суду м. Києва з використанням системи «vkz.court.gov.ua», яке було передано головуючому судді 18.04.2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2023 року клопотання представника позивача - адвоката Монька О.М., про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду залишено без розгляду.

26.05.2023 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Монька О.М., надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 06.07.2023 року, в режимі відеоконференції за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи vkz.court.gov.ua.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.05.2023 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Монька О.М., про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, в режимі відеоконференції за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи vkz.court.gov.ua відмовлено.

27.06.2023 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Монька О.М., надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.

06.07.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-2 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника ГУ ДКС у Київській області, в якій останній просив відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання 06.07.2023 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у заяві від 27.06.2023 року просив розглядати справу за його відсутності. Представник відповідача-2 у заяві від06.07.2023 року просив розглядати справу за його відсутності.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, а представник позивача та представник відповідача-2 у письмових заявах просили розглядати справу за їх відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 28.09.2016 року інспектором роти № 7 батальйону № 2 УПП у м. Харкові Трубчаніновою Т.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР №105632 щодо ОСОБА_1 та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 14.02.2017 року у справі № 643/801/17 позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 7 батальйону № 2 УПП у м. Харкові Трубчанінової Т.О. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволено частково; скасовано постанову серії АР № 105632 інспектора роти № 7 батальйону №2 УПП у м. Харкові Трубчанінової Т.О. від 28.09.2016 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. (а. с. 15).

Додатковою постановою Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2017 року у справі № 643/801/17 визнано дії інспектора роти № 7 батальйону №2 УПП у м. Харкові Т.О. при винесенні постанови серії АР №105632 від 28.09.2016 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, неправомірними (а. с. 16).

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16.12.2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17.03.2020 року, у справі № 760/18965/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди відмовлено (а. с. 9 - 14).

Вказані судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до наукового висновку спеціаліста у галузі психології, юриспруденції та математики ОСОБА_2 від 18.05.2018 року, психологічна травмуюча ситуація мала місце 28.09.2016 року, коли посадова особа УПП у Харківській області винесла на місці постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР №105632 щодо ОСОБА_1 та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Після цієї обставини ОСОБА_1 почав претерпівати негативні нематеріальні наслідки. Моральні страждання ОСОБА_1 переживав з 28.09.2016 року по 20.06.2017 року, коли Апеляційний суд Харківської області залишив в силі постанову Московського районного суду від 14.02.2017 року та додаткову постанову Московського районного суду від 20.02.2017 року. Розмір моральної компенсації за страждання, внаслідок стресу через неправомірне притягнення до адміністративної відповідальності, судове оскарження в судах першої та апеляційної інстанцій, які заявлені у позові від 19.04.2018 року, дорівнює 843 554,00 грн. (а. с. 19 - 23).

Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В силу положень ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просить стягнути відшкодування матеріальних збитків, завданих неправомірними, на його думку, діями посадової особи відповідача-1, проте, як на підставу своїх вимог позивач посилається на положення ст. ст. 19, 56, 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1174 ЦК України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З аналізу наведеної норми слідує, що збитки можуть бути тільки матеріальними, проте, будь-яких доказів на підтвердження завдання збитків в розумінні ст. 22 ЦК України, позивачем не надано.

За таких обставин, суд вважає, що наведені позивачем доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні ним норм матеріального права.

Як визначено у ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Так, відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, в даному випадку необхідною умовою для відшкодування шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідачів, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідачів та заподіяною шкодою.

Так, у позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що посадова особа Департаменту патрульної поліції, грубо порушуючи вимоги Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію», сфальсифікувала щодо нього постанову про накладення адміністративного стягнення, чим позивачу було заподіяно глибоких, тривалих моральних страждань.

Відповідно до Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року № 73, Департамент патрульної поліції та структурні підрозділи патрульної поліції становлять єдину систему. Структурні підрозділи патрульної поліції підзвітні та підконтрольні Департаменту патрульної поліції. Структурні підрозділи патрульної поліції очолюють керівники, які підпорядковуються керівнику Департаменту патрульної поліції та його заступникам. Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним підрозділом органів Національної поліції. Департамент патрульної поліції очолює керівник Департаменту патрульної поліції, який підпорядковується керівникові Національної поліції та його заступнику, який відповідно до розподілу функціональних обов`язків здійснює координацію роботи патрульної поліції і контроль за її діяльністю. Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки із своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності.

Частиною 3 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Отже, шкода, завдана працівниками Департаменту патрульної поліції, які виконують свої обов`язки відповідно до наданих законодавством повноважень і в рамках Закону України «Про національну поліцію», дійсно компенсуються державою за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію»).

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Як визначено у ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Отже, Інспектор роти № 7 батальйону № 2 УПП у м. Харкові Трубчанінова Т.О. при винесені постанови про притягнення до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР №105632 щодо ОСОБА_1 та накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, діяла в межах наданих їй чинним законодавством повноважень.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано доказів неправомірної поведінки працівників Департаменту патрульної поліції. Так, скасування в судовому порядку постанови Інспектора роти № 7 батальйону № 2 УПП у м. Харкові Трубчанінової Т.О. про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не є належним доказом неправомірності дій по винесенню даної постанови.

Щодо винесення додаткової постанови Московським районним судом м. Харкова від 20.02.2017 року у справі № 643/801/17, якою визнано дії Інспектора роти № 7 батальйону №2 УПП у м. Харкові Т.О. при винесенні постанови серії АР №105632 від 28.09.2016 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, неправомірними, то суд зазначає, що у даному судовому рішення жодним чином не аналізувались дії Інспектора роти № 7 батальйону № 2 УПП у м. Харкові Трубчанінової Т.О. під час винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача. При цьому, сам позивач жодними доказами не довів незаконність дій Інспектора роти № 7 батальйону № 2 УПП у м. Харкові Трубчанінової Т.О.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заподіяної моральної та матеріальної шкоди, причино-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача-1 та спричиненою шкодою.

Наданий позивачем науковий висновок спеціаліста у галузі психології, юриспруденції та математики ОСОБА_2 від 18.05.2018 року суд вважає не допустимим доказом у розумінні вимог ст. 78 ЦПК України, оскільки вказане дослідження проведено спеціалістом, а не атестованим судовим експертом в цій галузі. При цьому спеціалістом при дослідженні питання щодо розміру спричиненої позивачу моральної шкоди прийнято до уваги лише документи і пояснення, які подані позивачем та не проаналізовано всі докази, які містяться в матеріалах справи. Саме звернення до атестованого судового експерта психолога є належною та допустимою дією щодо встановлення як факту спричинених моральних страждань, так і обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди, залучення ж спеціаліста психолога тягне наслідки не врахування результатів експертного дослідження у суді.

Аналогічна правова позиція викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 607/13541/17.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Разом з тим, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2021 року, а відповідачами не було надано суду доказів, які б підтверджували оплату інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 55, 56 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 16, 22, 23, 1167, 1174 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273-279, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач-1: Департамент патрульної поліції, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач-2: Головне управління Державної казначейської служби у Київській області, 01196, м. Київ, площа Лесі Українки, буд. 1, ЄДРПОУ 37955989.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 07.08.2023 року.

Суддя І.В. Григоренко