Рішення № 116891956, 12.07.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 180/1409/20-ц

Категорія 17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Підпалого В.В.,

при секретарі судового засідання - Луцюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсними договорів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - Позивач) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до АТ КБ «Приватбанк» (надалі по тексту - Відповідач), в якому просив суд визнати недійсними кредитні договори: № 20030529263596 на суму 2 914, 50 грн., № 20030529263542 на суму 1407, 00 грн.; № 20030529263535 на суму 2 914, 50 грн.; № 20030529263573 на суму 2 914, 50 грн.; № 2003052963558 на суму 2 914, 50 грн. кредиту «Миттєва розстрочка», укладені 05.03.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 05.03.2020 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» укладені договори «Миттєва розстрочка»: № 20030529263596 на суму 2 914, 50 грн., № 20030529263542 на суму 1407, 00 грн.; № 20030529263535 на суму 2 914, 50 грн.; № 20030529263573 на суму 2 914, 50 грн.; № 2003052963558 на суму 2 914, 50 грн. Загальна сума укладених кредитних договорів в АТ КБ "Приватбанк" 05.03.2020 року склала 13 065 грн.

Усі вище зазначені кредитні догори 05.03.2020 року були оформлені онлайн з використанням персонального номеру телефону позивача через сервіс АТ КБ "Приватбанк" -«Приват24» з використанням терміналу : «PARTRAY5» з банківської картки позивача та рахунку "Приватбанк", про що свідчать, за словами позивача, роздруковані договори, квитанції та узгоджені графіки погашення кредитів з особистого кабінету з через сервіс АТ КБ "Приватбанк" - «Приват24».

Однак, позивач зазначив, що ніяких кредитних договорів 05.03.2020 року не укладав, про існування зазначених договорів, йому стало відомо тільки після відновлення свого номеру телефону, після отримання смс-повідомлення від АТ КБ «Приватбанк» про погашення боргу. Поряд з цим, позивач зазначив, що 05.03.2020 року перебував закордоном, тому номер було заблоковано оператором.

Позивач вказує на той факт, що не ставив свого особистого підпису на оспорюваних договорах, та ці договори були укладені за відсутності в його користуванні фінансового телефонного номеру.

Також, кошти отримані за вищезазначеними кредитними договорами були переведені відразу на карту Ukrsibbank № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанціями, яка не належить позивачу, та за словами позивача, клієнтом цього банку ніколи не був.

В подальшому, позивач звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яке полягає у заволодінні чужим майном або придбання права на майно, шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), що завдало матеріальної шкоди.

За таких обставин, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, із позовом про визнання договорів недійсними, з огляду на те, що на момент укладення договору було відсутнє волевиявлення та внутрішня воля позивача на їх укладення, а відтак цих договорів він не укладав, кошти не отримував.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16.09.2020 року цивільну справу № 180/1409/20 передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В судове засідання сторони не викликалися, з огляду на розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.03.2020 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» були укладені договори «Миттєва розстрочка»: № 20030529263596 на суму 2 914, 50 грн., № 20030529263542 на суму 1407, 00 грн.; № 20030529263535 на суму 2 914, 50 грн.; № 20030529263573 на суму 2 914, 50 грн.; № 2003052963558 на суму 2 914, 50 грн. через сервіс АТ КБ «Приватбанк» - «Приват24» з використанням номеру мобільного телефону як НОМЕР_2 (а.с. 16-50).

Проте, як вбачається з копій паспорта позивача для виїзду закордон, останній перебував закордоном з 27.02.2020 року по 05.03.2020 року включно, про що свідчать відмітки, зроблені в даному паспорті (а.с. 13).

Разом з тим, відповідно до листа ПрАТ «ВФ Україна» від 07.05.2020 року, адресованому ОСОБА_1 , його було повідомлено про те, що ними було проведено детальний аналіз надання послуг за номером 0954202900 впродовж березня 2020 року. Було встановлено, що 04.03.2020 року о 21-43 год. за ним була здійснена заміна SIM-карти, при поданні заявки через Центр дистанційного обслуговування абонентів та повторна заміна SIM-карти була проведена 07.03.2020 року о 12-37 год. в салоні-магазині компанії (а.с. 51-52).

У зв`язку із вищенаведеними подіями, 13.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

За таких обставин, позивач звернувся до суду та просив суд визнати вищезазначені договори недійсними.

Так, відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Ч.ч. 1,2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Ч. 3 ст. 207 ЦК України чітко визначає, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, а згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 3 ст. 100 ЦПК України, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» автентифікація - електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Пунктом 20 цієї частини передбачено, що ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Частиною 1 ст.14 цього Закону визначено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.

Особливі вимоги відповідно до цього Закону пред?являються до кваліфікованої електронної довірчої послуги.

Відповідно до ч. 6 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Порядок засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 680.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що надання послуги фіксування часу включає: реєстрацію звернень, на підставі яких формується електронна позначка часу формування електронної позначки часу за допомогою особистого ключа центру сертифікації; передачу користувачеві послуги фіксування часу сформованої електронної позначки часу; реєстрацію та збереження електронної позначки часу, передано користувачеві послуги фіксування часу.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб?єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб?єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв?язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Статтею 11 цього Закону визначений Порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до ч.3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, як направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз?яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз?яснення логічно пов?язані з нею.

Статтею 12 цього Закону визначено форми підписання електронного правочину: електронним підписом або електронним цифровим підписом відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктами 2.7,2.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 N? 22, заресстрованою в Мін?юсті 29.03.2004 за N?377/8976 передбачено, що примірник розрахункового документа, реєстр платіжних вимог, які залишаються в банку, мають містити підписи/підпис відповідальних/відповідальної осіб/особи, зразки підписів яких/якої заявлені банку в картці із зразками підписів. Під час підписування розрахункового документа не дозволяється використання факсиміле, а також виправлення та заповнення розрахункового документа в кілька прийомів

Отже, вбачається відсутність доказів того, що саме позивачем було застосовано будь-яким способом ідентифікатор (смс повідомлення із кодом), зокрема, відсутні докази отримання позивачем будь-яким чином цього одноразового ідентифікатора, а також відсутні докази реєстрації позивача у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що усі укладені договори за допомогою електронного підпису позивачем не підписувались.

Так, відповідно до статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем, або під впливом тяжкої обставини.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частини третя та п?ята статті 203 ЦК України передбачають, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тому, суд приходить до висновку, що під час укладання договорів № 20030529263596, №20030529263542, №20030529263535, № 20030529263573 було порушено вимоги ч. 3 ст. 203 ЦК України, а саме на момент укладення договорів було відсутнє волевиявлення та внутрішня воля позивача на час його укладення, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

З огляду на наведене, вказана сума судового збору з відповідача на користь позивача підлягає стягнення.

Керуючись ст. ст. 1-18, 76 81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсними договорів, - задовольнити.

Визнати недійсними кредитні договори:

- № 20030529263596 на суму 2 914, 50 грн.,

- № 20030529263542 на суму 1407, 00 грн.;

- № 20030529263535 на суму 2 914, 50 грн.;

- № 20030529263573 на суму 2 914, 50 грн.;

- № 2003052963558 на суму 2 914, 50 грн.

кредиту «Миттєва розстрочка», укладені 05.03.2020 року між

ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк».

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840, 80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ).

Суддя В.В. Підпалий