Ухвала суду № 116888648, 02.02.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2024 Справа №607/2413/24 Провадження №1-кс/607/769/2024

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у залі суду у м. Тернополі, розглянувши клопотання заступника начальника СВ ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, який має на утриманні малолітню дитину, не депутата, не адвоката, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

1. Зміст та суть поданого слідчим клопотання.

02.02.2024 року заступник начальника СВ ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у межах кримінального провадження №12024211060000026 від 19 січня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України, звернулася до слідчого судді із клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів із визначенням застави у розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 584 000 (п`ятсот вісімдесят чотири тисячі) гривень.

Вказане клопотання мотивовано тим, що слідчими СВ ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211060000026 від 19 січня 2024 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, за попередньою змовою групою осіб, вчиненій з корисливих мотивів.

Зі змісту зазначеного клопотання слідує, що згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь - який час повернутися в Україну.

Верховною Радою України 24.02.2022 року прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який триває по даний час.

Згідно з ч. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року (надалі Закон).

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 8 Закону в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 23 січня 2024 року близько 10 години 30 хвилин біля магазину «Єва», що знаходиться за адресою: вул. Патріарха Й. Сліпого,1, в м. Тернопіль, ОСОБА_4 при розмові з ОСОБА_8 дізнався про те, що останній має намір виїхати за межі України. В цей час у ОСОБА_4 , який достовірно знав про встановлені на період дії воєнного стану правила перетину державного кордону України, виник злочинний умисел, направлений на організацію в незаконному переправленні ОСОБА_8 через державний кордон України, за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням особами, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, з корисливих мотивів за грошову винагороду 9 700 (дев`ять тисяч сімсот) доларів США.

Реалізуючи свій злочинний намір, 25 січня 2024 року близько 15 години 30 хвилин, перебуваючи у приміщенні ТРЦ «Подоляни», що знаходиться за адресою: вул. Текстильна, 28-Ч, у м. Тернопіль, ОСОБА_4 при розмові з ОСОБА_8 повідомив, що має можливість організувати йому перетин державного кордону України в м. Ужгород Закарпатської області, де його зустрінуть знайомі і автомобілем перевезуть майже до самого кордону, після чого по команді потрібно буде вийти з автомобіля та перейти повз українсько словацький кордон у визначеному місці до Республіки Словаччина за грошову винагороду у сумі 9 700 доларів США.

Надалі, продовжуючи реалізувати свої злочинні дії та діючи з єдиним умислом, 31.01.2024 року близько 22 години 20 хвилин ОСОБА_4 , за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, запропонували ОСОБА_8 зустрітись біля Залізничного вокзалу м. Тернопіль, що знаходиться за адресою: Привокзальний майдан, 1, м. Тернопіль. В подальшому, ОСОБА_4 , 31.01.2024 року близько 23 години 35 хвилин, перебуваючи в салоні автомобіля марки «Opel Insignia», д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований на стоянці біля залізничного вокзалу м. Тернопіль, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Майдан Привокзальний, 1А, діючи з прямим умислом, переслідуючи єдиний злочинний намір, спрямований на організацію та сприяння в незаконному перетині державного кордону України, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 9 700 доларів США (за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ станом на 31.01.2024 року становить 363 750 гривень), як вигоду за організацію незаконного перетину ОСОБА_8 державного кордону України.

31.01.2024 року о 23:40 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Так, на підставі зібраних доказів в ході досудового розслідування 01 лютого 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про те, що він підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, за попередньою змовою групою осіб, вчиненій з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Достатніми підставами підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є зібрані у кримінальному провадженні докази, а саме:

- заява ОСОБА_8 від 19.01.2024 про вимагання в нього грошових коштів ОСОБА_4 за вплив на лікарів, які видадуть документи про встановлення інвалідності для виключення з військового обліку, що надасть право безперешкодно перетнути державний кордон України;

- протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 19.01.2024, відповідно до якого останній повідомив про обставини вимагання в нього ОСОБА_4 неправомірної вигоди в сумі 10 00 доларів США;

- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової ) дії від 25.01.2024, відповідно до якого ОСОБА_4 повідомляє про механізм незаконного перетину державного кордону за неправомірну вигоду;

- протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 27.01.2024, відповідно до якого останній повідомив про обставини вимагання в нього ОСОБА_4 неправомірної вигоди в сумі 9 700 доларів США;

- протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 01.02.2024, відповідно до якого повідомив про факт передачі ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 9700 доларів за незаконне переправлення його через державний кордон України ;

- протокол затримання ОСОБА_4 від 01.02.2024;

- протоколом обшуку від 01.02.2024 під час проведення якого було вилучено грошові кошти в сумі 9 700 доларів США;

- іншими зібраними матеріали кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Із урахуванням здобутих в ході досудового розслідування даних, особи підозрюваного, в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної його поведінки та виконання ним процесуальних рішень, виходячи з наступного.

Так, метою застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам передбачених ст.177 КПК України, а саме:

п.1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

п.3 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

п.5 вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставами застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також встановлені обставини, які виправдовують даний запобіжний захід і підтверджують наявність зазначених ризиків.

Ризиком того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення та розмір покарання, яке йому загрожує, може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України, так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності. Крім того, призначення навіть мінімального покарання, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого діяння, може стати підставою та мотивом для його переховування від органів досудового розслідування та суду.

Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, підозрюваний є інвалідом ІІІ групи, що дає йому можливість наразі перетнути державний кордон України в умовах воєнного стану та переховуватись за кордоном.

Ризиком того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні є те, що вони відомі ОСОБА_4 , а від так останній як особисто, так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан досудового розслідування та судового розгляду та його результати.

ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може незаконно вплинути на свідків в даному кримінальному провадженні, зокрема на свідка ОСОБА_8 та інших свідків, які на даний час допитані у даному кримінальному провадженні, а також на тих, які ще встановлюються. Крім того, ОСОБА_4 спільно проживає зі свідком ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим може негативно впливати на свідка з метою умисного ухилення ним від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан досудового розслідування та судового розгляду та його результати.

Поряд з цим, відповідно до положення ч. 2 ст. 23 КПК України, не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Ризиком того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що підозрюваний являється інвалідом 3 групи, наразі не підлягає мобілізації, що дає йому можливість продовжувати вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, оскільки йому відомий механізм щодо незаконного перетину осіб через державний кордон України.

Тому, в разі застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, під час досудового розслідування не буде можливості запобігти його переховуванню від органів досудового розслідування та суду, незаконному впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Вказані обставини в цілому свідчать про наявність вищезазначених ризиків, необхідності в обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідно не можливості обрання до нього більш м`якого запобіжного заходу.

Відомостей, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_4 під вартою, на даний час не здобуто.

Згідно з положенням ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Окрім того, враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного з організацію незаконного перетину особами державного кордону України в умовах воєнного стану, розмір отриманих грошових коштів за організацію незаконного перетину однією особою державного кордону України, його суспільну небезпечність, а тому, з урахуванням вищенаведених ризиків, тяжкості злочину, санкції, яка загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, розмір застави, який забезпечить його належну поведінку та буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, визначених КПК України, повинен становити 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті складає 584 000 (п`ятсот вісімдесят чотири тисячі) гривень.

У випадку задоволення клопотання, внесення застави, визначеної судом, ОСОБА_4 буде рахуватися підозрюваним, стосовно якого обрано запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а тому з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного та виконання ним процесуальних рішень на ОСОБА_4 необхідно покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, а саме: з`являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до Державної міграційної служби паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які дають можливість виїзду за кордон, носити електронний засіб контролю.

З урахуванням наведеного, слідчий за погодженням з прокурором просить вказане клопотання задовольнити, застосувавши щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 днів із визначенням застави у розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 584 000 (п`ятсот вісімдесят чотири тисячі) гривень, та у разі сплати визначеного ухвалою слідчого судді розміру застави, просить покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: з`являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками; здати на зберігання до Державної міграційної служби паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які дають можливість виїзду за кордон; носити електронний засіб контролю.

2. Висловлені учасниками судового засідання позиції щодо поданого стороною обвинувачення клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Прокурор Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 в судовому засіданні вказане клопотання підтримав із викладених у ньому підстав і мотивів, просив таке задовольнити та застосувати у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а також у разі задоволення вказаного клопотання просив визначити підозрюваному заставу у розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні висловив свою незгоду та заперечення з приводу задоволення клопотання сторони обвинувачення, мотивуючи свою позицію необґрунтованістю повідомленої його підзахисному ОСОБА_4 у межах даного кримінального провадження підозри, а також недоведеністю наведених у клопотанні ризиків. Під час розгляду клопотання захисник наголосив на тому, що заявлені стороною обвинувачення ризики, в порушення вимог кримінального процесуального закону, не підтверджуються доданими до клопотання письмовими матеріалами. Також зазначив, що міра покарання з огляду на практику ЄСПЛ не може бути критерієм для застосування відносно особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а наявність в особи інвалідності ІІІ групи не свідчить про існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, з огляду на те, що сам лише факт інвалідності не є законом визначеною підставою для перетину державного кордону. Щодо розміру застави, на встановленні якого наполягає сторона обвинувачення, захисник просив врахувати, що застава у розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у даному випадку не відповідатиме положенням КПК України. За наведеного, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення та вказав на наявності підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який, на його переконання, зможе нівелювати наведені у клопотанні ризики та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні також висловив свої заперечення з приводу поданого стороною обвинувачення клопотання, пославшись на необґрунтованість повідомленої його підзахисному ОСОБА_4 у межах даного кримінального провадження підозри, оскільки у даному випадку, на думку захисника, в кримінальному провадженні мала місце саме активна поведінка заявника, що створює ознаки провокації у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, під час розгляду клопотання захисник вказав на необґрунтованість та недоведеність заявлених стороною обвинувачення ризиків у кримінальному провадженні. Щодо зазначеного у клопотанні сторони обвинувачення розміру застави, який пропонується встановити підозрюваному у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адвокат зазначив про те, що встановлення застави та визначення розміру такої належить виключно до дискреційних повноважень слідчого судді та суду, а відтак визначення розміру застави у відповідності до норм КПК України не відноситься до повноважень сторони обвинувачення. Також захисник просив при розгляді вказаного клопотання в порядку статті 178 КПК України врахувати відомості про особу підозрюваного, а саме: наявність в нього на утриманні неповнолітньої дитини, а також те, що останній є одруженим, має міцні соціальні зв`язки, є особою з інвалідністю ІІІ групи, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, від моменту його затримання у межах даного кримінального провадження демонстрував виключно належну процесуальну поведінку та жодним чином не перешкоджав проведенню органом досудового розслідування відповідних слідчих дій у кримінальному провадженні. У зв`язку з наведеним, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення та вказав на наявність підстав для застосування у відношенні його підзахисного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який вважає таким, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку та позицію своїх захисників адвокатів, а відтак просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення та застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

3. Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, та оцінка слідчого суді.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи прокурора, заперечення підозрюваного та його захисників, надавши таким оцінку, слідчий суддя доходить такого висновку.

Згідно зі статтею 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).

Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

3.1. Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Слідчим суддею встановлено, що слідчими слідчого відділу ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024211060000026 від 19 січня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

01 лютого 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, за попередньою змовою групою осіб, вчиненій з корисливих мотивів.

Так, вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що він є уродженцем м. Тернопіль, українцем, громадянином України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, має на утриманні малолітню дитину, непрацюючий, адвокатом чи депутатом не являється, раніше не судимий.

На переконання слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Зокрема, такими документами є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211060000026 від 19.01.2024 року; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19.01.2024 року; рапорт оперуповноваженого УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_11 від 22.01.2024 року; протоколи допиту свідка ОСОБА_8 від 19.01.2024 року, 27.01.2024 року та 01.02.2024 року; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо -, відео контроль особи від 25.01.2024 року; протокол обшуку від 01.02.2024 року; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01.02.2024 року; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 01.02.2024 року; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 01.02.2024 року; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 01.02.2024 року; рапорт слідчого СВ ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 від 26.01.2024 року.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення вказаного злочину підозрюваним ОСОБА_4 .

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

В свою чергу, стороною захисту не наведено жодних обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

При цьому слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, із наведеного вбачається, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а тому слідчий суддя критично оцінює твердження сторони захисту про те, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, є необґрунтованою.

3.2. Щодо наявності ризиків, передбачених положеннями статті 177 КПК України.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Отже, оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), а також незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України).

3.2.1. Щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Так, ризиком того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, санкція якого передбачає основне покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років, у зв`язку з чим вказане кримінальне правопорушення у відповідності до положень частини п`ятої статті 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, а тому, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.

Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.

3.2.2. Щодо наявності ризику незаконно впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України).

При встановленні наявності ризику впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

4. Висновки слідчого судді.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні сторони обвинувачення, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що сторона обвинувачення в повному обсязі довела суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу.

За встановлених обставин слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді домашнього арешту, на чому наполягала сторона захисту в судовому засіданні, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

На переконання слідчого судді, даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Також під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчим суддею на виконання вимог частини першої статті 178 КПК України взято до уваги дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, перебуває у шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, є особою з інвалідністю ІІІ групи, відсутність щодо нього негативної характеристики за місцем проживання, а також вік та стан здоров`я підозрюваного, втім, за наявності прямо передбачених ст.177 КПК України ризиків у даному кримінальному провадженні, на думку слідчого судді, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає як вимогам КПК України, так і обставинам даного кримінального провадження.

Крім того, при прийнятті рішення слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Таким чином, в судовому засіданні стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим під час судового розгляду клопотання ризикам, оскільки зібрані у кримінальному провадженні докази у своїй сукупності вказують на обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, а також наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

За таких обставин, слід задовольнити клопотання заступника начальника СВ ВП №1 (м.Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного, та відмовити у задоволенні клопотань підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

У відповідності до положень ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Так, відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, за приписами ч.5 ст.182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Так, сторона обвинувачення у клопотанні просить визначити заставу у розмірі, що перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, посилаючись на дані про особу ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення, нездатність застави у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Отже, із урахуванням тяжкості інкримінованого підозрюваному ОСОБА_4 кримінального правопорушення, ступеню суспільної небезпечності вказаного злочину, а також того, що відповідно до повідомленої останньому підозри йому інкримінується вчинення кримінального правопорушення з корисливих мотивів, слідчий суддя погоджується, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а тому з урахуванням встановлених вище обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 192 (сто дев`яносто два) розміри прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що з урахуванням положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» становить 581376 (п`ятсот вісімдесят одну тисячу триста сімдесят шість) гривень, не є непомірною для підозрюваного, в той же час ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного ОСОБА_4 .

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, які передбачені приписами ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотань підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Клопотання заступника начальника СВ ВП №1 (м.Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави в сумі 581376 (п`ятсот вісімдесят одна тисяча триста сімдесят шість) гривень для внесення на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/2413/24; провадження №1-кс/607/769/2024 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.02.2024 року.

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 00 год. 00 хв. 30 березня 2024 року, наступні обов`язки: з`являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками; здати на зберігання до Державної міграційної служби паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які дають можливість виїзду за кордон; носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника начальника СВ ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 .

Копію ухваливручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення.

Датою закінчення дії ухвали вважати 00 год. 00 хв. 30 березня 2024 року.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1