Рішення № 116883186, 09.02.2024, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

09.02.2024 Єдиний унікальний номер 205/12537/23

Провадження № 2-а/205/5/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Кривозуб О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги з урахуванням уточненого адміністративного позову тим, що інспектором патрульної поліції УПП в Дніпропетровській області сержантом Стенко Д.В. 10 листопада 2023 року складено і прийнято постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн., відповідно до якої 10 листопада 2023 року о 00:10:09 год. в м. Дніпрі по вул. Братів Трофімових, 453, він, керуючи транспортним засобом «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1 , керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3. «в» Правил дорожнього руху, тим самим порушивши ч. 5 ст. 121 КУпАП. Вказує, що при винесенні постанови відповідачем не були дотримані положення законодавства України щодо оформлення постанови про адміністративне правопорушення, не пред`явлено належних доказів, які б свідчили про вчинення правопорушення, не досліджувались та не надавались для ознайомлення докази, що підтверджували факт вчинення ним правопорушення. Зазначає, що він не вчиняв вказане у постанові правопорушення, а постанова виносилась без його присутності в службовому автомобілі патрульних і його пояснення інспектором не приймались до уваги. Посилається на те, що він дійсно керував транспортним засобом з пристебнутим ременем безпеки та був зупиненим патрульними, а оскільки зупинившись на вимогу патрульних йому довелось чекати деякий час поки до нього підійдуть, він відстебнув пасок безпеки і чекав у непорушному стані у транспортному засобі на патрульних для отримання пояснень про причини зупинки. Зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів вчинення ним правопорушення, а оскаржувана постанова не містить посилання на докази, а відеозапис нагрудної камери поліцейського не підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення, оскільки не фіксує факт керування транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки. Вказує, що єдиним доказом вчинення ним адміністративного правопорушення є оскаржувана постанова у справі та можливий запис з нагрудної камери. У зв`язку із викладеним просив суд визнати неправомірною і скасувати постанову серії ЕАТ №8111163 від 10 листопада 2023 року про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2023 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку термінової адміністративної справи.

21 грудня 2023 року представник відповідача Марченко А.О. на електронну пошту суду направив відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в обґрунтування зазначивши, що 10 листопада 2023 року поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону 3 Управління Тлустенко Д.В. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., в якій зазначено про те, що він керував транспортним засобом «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 , в м. Дніпрі по вул. Братів Трофімових в районі будинку №453, обладнаним засобами пасивної безпеки та не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п. 2.3. «в» Правил дорожнього руху. Вказує на те, що постанова повністю відповідає вимогам п. 5 розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Посилається на п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», відповідно до яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху, та якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення. Вказує, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і є особами незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення. Зазначає, що оскільки пояснення викладені в рапорті є стабільними та об`єктивними, то рапорт необхідно вважати видом письмового доказу, а процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення була зафіксована на нагрудний відео реєстратор інспектора, але відеозапису з дня правопорушення не було збережено через закінчення термінів зберігання відеозаписів, і у зв`язку з тим, що інформація про оскарження постанови у вказаній справі надійшла до управління 14 грудня 2023 року, та надати відеозапис до суду не має можливості. Також вказує, що під час вирішення судами справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності визнання постанови (інших рішень) про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною чинним законодавством не передбачено. У зв`язку з вищезазначеним просив суд врахувати пояснення під час прийняття рішення у справі та в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивачем було подано до суду пояснення у справі в яких підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі, оскільки доказів вчинення ним зазначеного у позові адміністративного правопорушення, крім рапорту інспектора патрульної поліції, відповідачем не надано, а в розумінні ст. 251 КУпАП рапорт не може вважатись належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Вказує, що відповідач всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КУпАП не надав доказів про порушення ним Правил дорожнього руху, що свідчить про недоведеність правомірності прийнятої ним оскаржуваної постанови, і сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення ним адміністративного правопорушення. Зазначає, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, і рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним, обґрунтованим, та не може базуватись на припущеннях і неперевірених фактах.

Позивач надав суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі та підтримав позов і просив його задовольнити.

Представник відповідача надав до суду відзив в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та розглянути адміністративну справу без участі їх представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ №8111163 від 10 листопада 2023 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП (а. с. 7).

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що 10 листопада 2023 року о 00 годині 10 хвилин у м. Дніпрі по вул. Братів Трофімових, 453, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в. ПДР.

Диспозиція ч. 5 ст. 121 КУпАП визначає адміністративним правопорушенням - порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року «Про правила дорожнього руху» №1306 затверджено Правила дорожнього руху.

Підпунктом «в» пункту 2.3. Правил дорожнього руху встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пленум Верховного суду України у п. 24 постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Як вбачається з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 заперечує протипорушення нимПравил дорожньогоруху,зазначаючи,що нимне вчинялосьадміністративне правопорушення,передбачене ч.5ст.121КУпАП,і вказував,що віндійсно рухавсятранспортним засобом«ChevroletAveo»,державний номернийзнак НОМЕР_2 , в м. Дніпрі в районі вул. Братів Трофімових, 453, але був пристебнутий ременем безпеки під час руху і відстібнув його під час очікування на працівників патрульної поліції на транспортному засобі, який не рухався.

Крім того, наданий разом з відзивом в якості доказу рапорт поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону 3 УПП в Дніпропетровській області ДПП Тлустенко Д.В. від 20 грудня 2023 року не можуть слугувати достатнім доказом, оскільки у п. 53 постанови Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16-а Верховний Суд дійшов висновку про те, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Також до оскаржуваної постанови серії ЕАТ №8111163 від 10 листопада 2023 року не долучено фото чи відео докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме, керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 , 20 грудня 2023 року о 00:10 год., будучи не пристебнутим ременем безпеки, а у своєму відзиві представником відповідача було зазначено про неможливість надання відеоматеріалів через їх знищення у зв`язку з закінченням встановлених строків їх зберігання.

Обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Разом з тим, представником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до суду не було надано жодних належних і достатніх доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, які підтверджують факт вчинення ним зазначеного правопорушення, тобто не надано у судове засідання при розгляді справи по суті безперечні докази того, що позивач керував транспортним засобом будучи не пристебнутим ременем безпеки, тоді як обов`язок доказування правомірності винесення оскаржуваного рішення покладається саме на суб`єкта владних повноважень, чого не було здійснено.

Крім того, постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 та від 29 квітня 2020 року у справі №161/5372/17.

Тобто, сама по собі постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, не дає підстав стверджувати про порушення позивачем Правил дорожнього руху, оскільки зазначені обставини не знайшли підтвердження під час розгляду справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події і складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, є недоведеним.

Підсумовуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що посадові особи УПП в Дніпропетровській області ДПП, як суб`єкти владних повноважень, діяли не у спосіб, який визначено Конституцією та законами України, а в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, відсутній, у зв`язку з чим, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Більш того, ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена без достатніх підстав, що вказують на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та без встановлення дійсних обставин справи, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, є недоведеним, а тому наявні підстави для скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною постанови задоволенню не підлягають, оскільки ч. 3 ст. 286 КАС України визначено перелік рішень, які може прийняти суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Вказаний перелік є вичерпним і не передбачає визнання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності неправомірною, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір, але в своїй позовній заяві, поданій до суду не зазначив, що бажає стягувати сплачений судовий збір з відповідача, тому судовий збір у сумі 536,80 грн. не підлягає стягненню.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 77, 139, 242-246, 255, 286 КАС України, ст. ст. 121, 245, 251-252, 280 КУпАП, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ №8111163 від 10 листопада 2023 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП - закрити.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40711822, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пл. Троїцька, буд.2-А.

Суддя: Т.П. Терещенко