Рішення № 116882045, 07.02.2024, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3854/23

провадження № 2-о/619/4/24

РІШЕННЯ

іменем України

07 лютого 2024 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Булах С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі заяву Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області про визнання спадщини відумерлою,

ВСТАНОВИВ:

Представник Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області Шенькарук С.М. звернулася до суду із заявою, в якій просить суд визнати спадщину після смерті ОСОБА_1 , у вигляді 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 , відумерлою; передати у власність Дергачівської міської територіальної громади в особі Дергачівської міської ради Харківської області, повноваження якої тимчасово виконує Дергачівська міська військова адміністрація Харківського району Харківської області, відумерлу спадщину після смерті ОСОБА_1 , у вигляді 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_1 , актовий запис про смерть від 08 грудня 1995 за №610 внесено відділом державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського управління юстиції Харківської області. Факт смерті ОСОБА_1 підтверджується Інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті від 14 червня 2023 року. Після смерті ОСОБА_1 залишилася спадщина у вигляді 1/3 частина будинку АДРЕСА_1 , який належить померлій на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Прудянської селищної ради від 22.03.1991 року. Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 10.07.2023 року, наданої Дергачівською державною нотаріальною конторою, у Спадковому реєстрі інформація щодо заведеної спадкової справи відсутня. Дергачівська міська військова адміністрація Харківського району Харківської області здійснює повноваження Дергачівської міської ради, її виконавчого комітету та міського голови. Залишену після смерті спадщину у встановлений законодавством термін, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.07.2023 №339360992, ніхто не отримав.

Представником заявника ОСОБА_2 надано до суду заяву про розгляд справи без її участі, просила задовольнити заяву про визнання спадщини відумерлою.

Дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006рокупередбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року №63566/00 «Проніна проти України» § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до ч.1ст.2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зіст. 12 ЦПК Українита відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2статті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_1 , актовий запис про смерть від 08 грудня 1995 за №610 внесено відділом державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського управління юстиції Харківської області.

Факт смерті ОСОБА_1 підтверджується Інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті від 14 червня 2023 року.

Після смерті ОСОБА_1 залишилася спадщина у вигляді 1/3 частина будинку АДРЕСА_1 , який належить померлій на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Прудянської селищної ради від 22.03.1991 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом ч.ч. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУкраїни(2004 року) відносини спадкування регулюються нормамиЦК України(2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються нормиЦК УРСР 1963 року.

Правиластатті 1277 Цивільного кодексу Українипро відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.

Згідно з роз`ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведеними в листі від 16 травня 2013 року за №24-753/0/4-13, із метою єдності правозастосовної практики і уникнення колізій щодо спадкування державою (ст. 555 ЦК УРСР) та переходу спадщини, визнаної судом відумерлою, у власність територіальної громади (ст. 1277 ЦК), правила абз. 2 п. 5Прикінцевих та перехідних положень ЦКслід застосовувати, якщо спадщина відкрилась після 01 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування відповідно до нормЦК УРСР.

Таким чином, сплив однорічного строку, встановленого ч. 2ст. 1277 ЦКта абз. 2 п. 5Прикінцевих та перехідних положень ЦК, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 01 липня 2003 року.

У разі відкриття спадщини в період чинностіЦК УРСР, нормами якого було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини).

Пунктом 5 ч. 1ст. 555 ЦК УРСРвстановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщину.

ЦК УРСРне обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.

Отже, заява про визнання спадщини відумерлою, яка відкрилася до 01 липня 2003 року не може бути задоволена.

На підставі викладеного, частини другоїстатті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року висловив такий висновок про застосування норми права:

«Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.

За загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними чинностіабзацом 2 пункту 5 Прикінцевих пунктом передбачається виняток.

УЦК УРСРзаконодавець, на відмінувід ЦК Українита існування конструкції «відумерлої спадщини», передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1-5 частини першоїстатті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися. Оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою. З урахуванням того, що в частині першійстатті 555 ЦК УРСРзакріплювався автоматичний перехід спадщини до держави, та існував строк шість місяців для прийняття спадщини іншими спадкоємцями, то абзац 2 пункту 5Прикінцевих та перехідних положень ЦК Україниможе застосовуватися тільки, якщо спадщина відкрилась після 01 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мали право спадкування відповідно до нормЦК УРСР. Тому однорічний строк, який встановлений частиною другоюстатті 1277 ЦК Українита в абзаці 2 пункту 5Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 01 липня 2003 року.»

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 524-555 ЦК УРСР(в ред. 1963 року),ст. 1277 ЦК України, ст.ст.81,247,263-265,334-338 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області про визнання спадщини відумерлою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Суддя Л. В. Калиновська