Ухвала суду № 116879164, 06.02.2024, Радивилівський районний суд Рівненської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 568/882/22

Провадження № 6/568/7/24

06 лютого 2024 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Троцюк В.О.,

секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відстрочення і розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі №568/882/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики

встановив:

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Басюр Л.М. звернулася до суду із заявою про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду від 22 листопада 2022 року в справі №568/882/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування поданої заяви представник заявника вказує, що згідно рішення Радивилівського районного суду від 22 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як солідарних відповідачів на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 5000 доларів США, 3% річних у розмірі 184,93 долари США, а всього 5124,93 доларів США. Також стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 947,81 гривень з кожного. На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, який був направлений для виконання до виконавчої служби та державним виконавцем Радивилівського відділу ДВС відкрито виконавче провадження. Вказане рішення на даний час ОСОБА_4 не виконане, оскільки на її утриманні перебувають батьки похилого віку, будь-якого майна у неї немає. Заявник просить відстрочити виконання рішення суду на один рік до грудня 2024 року, для влаштування на роботу з метою погашення заборгованості за зобов`язанням, а також розстрочити його виконання терміном на 12 місяців з дня прийняття рішення про розстрочку, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 300 гривень.

Представник стягувача адвокат Мазур В.В. подав заперечення проти задоволення вказаної заяви, з міркувань того, що подана заява є необгрунтованою, невмотивованою та безпідставною. Вказує, що заявником не вказано жодного вагомого аргументу та не долученого жодного доказу, які б давали підстави для задоволення такої заяви. Просить відмовити в задоволені заяви.

В подальшому представник заявника адвокат Шевчук О.М. подала заяву про уточнення вимог, відповідно від якої просить розстрочити виконання рішення суду терміном на 12 місяців з дня прийняття рішення про розстрочку, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 300 гривень.

Представник заявника адвокат Басюр Л.М. в судове засідання не з`явилася, надіславши до суду заяву, в якій просить відкласти розгляд заяви в зв`язку з тим, що через технічні причини вона немає можливості під`єднатися до відеоконференції.

Разом з тим, суд вважає за можливе провести розгляд заяви за відсутності представника заявника, адже його неявка не перешкоджає розгляду заяви за наявними матеріалами.

Представник стягувача адвокат Мазур В.В. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду заяви був належним чином повідомленим, причини неявки не повідомив та поважність неявки не підтвердив.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового провадження, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 22 листопада 2022 р. стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як солідарних відповідачів на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 5000 доларів США, 3% річних у розмірі 184,93 долари США, а всього 5124,93 доларів США. Також стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 947,81 гривень з кожного.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Згідно з частинами першою п`ятою статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочення виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Обґрунтовуючи своє рішення суд приймає до уваги, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 17.05.2005 р. «Чижов проти України» вказано, що на державі лежить зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочення у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для "потерпілої сторони", 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, представник заявника послалась на скрутне матеріальне становище ОСОБА_1 , а саме те, що вона є непрацюючою та на її утриманні перебувають батьки похилого віку, однак суду не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, суд звертає увагу, що само по собі скрутне матеріальне становище боржника не завжди має характер особливих або виняткових обставин, тому матеріальний стан відповідача не є безумовною підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, та не є обставиною, що утруднює його виконання.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що заявником не обґрунтовано винятковості випадку, у зв`язку з яким слід розстрочити виконання рішення суду, не зазначено достатніх обставин та не надано доказів, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76, 81, 83, 89, 435 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі №568/882/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду.

Суддя В.О. Троцюк