Рішення № 11687118, 24.09.2010, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-3070 /2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2010р. м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі :

головуючого судді - Біленко Л.В.

при секретарі - Кущієвої М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3, представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання її такою, що втратила право користування житлом , мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником домоволодіння № АДРЕСА_1 , яке успадкував після смерті ОСОБА_6 , але в будинку зареєстрована сестра померлої відповідачка по справі, що перешкоджає йому в реалізації свого права власності на нерухоме майно . Вважає, що після смерті своєї сестри відповідачка, яка була зареєстрована в якості члена сімї померлої, втратила право користування житлом , оскільки її право припинилось у звязку зі смертю сестри.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі , надав пояснення по суті позову.

Представники відповідача : ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності , та адвокат ОСОБА_5 , з яким відповідачем укладено угоду про надання юридичних послуг, позов не визнали в повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що відповідачка була зареєстрована в спірному будинку як сестра власника, тому вона може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням тільки при умові добровільного залишення приміщення та відсутності в ньому більш року. Вважає суттєвим факт створення з боку позивача перешкод користування житловим приміщенням, підтверджений Рішенням Керченського міського суду АРК від 28.05.2010р.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши обставини по справі та перевіривши їх доказами, надавши доказам правову оцінку, суд дійшов висновку , що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, що житловий будинок № АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватній власності за правом спадкування після смерті ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину від 25.05.2010р. зареєстрованим за № 1884 (а.с.4) та витягом з державного реєстру прав власності на нерухоме майно № 26249820 від 28.05.2010р. ( а.с.5).

Відповідно до вимог ст.ст. 316, 317, 319, 383 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України) власник житлового будинку має право володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до відомостей, наданих адресно-довідковим бюро ВГІРФО КЕрченсокго МУ ГУ МВС України в АРК на час розгляду справи відповідач зареєстрована в зазначеному будинку

( а.с. 10). Аналогічне убачається з домової книги на будинок ( а.с. 7-8) та не спростовано сторонами.

Як випливає з пояснень сторін, відповідачка була зареєстрованою в спірному житловому будинку як член сімї його власника ОСОБА_6 В підтвердження даного факту представником відповідача надано копію рішення Керченського міського суду АРК від 28.05.2010г. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту вселення як члену сімї , вселення в будинок , зобовязання не чинити перешкоди у користуванні жилим приміщенням, яке набрало законної сили. Згідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини , встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. На підставі зазначеної норми закону суд визнає доведеним факт, що відповідачка була вселена до спірного будинку як член сімї ОСОБА_6

Відповідно до ч. 1 ст. 156 Житлового кодексу Української РСР и (далі ЖК УРСР), з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України , члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. До членів сімї власника будинку належать особи, зазначені в ч.2 ст. 64 ЖК УРСР, а також інші особи, якщо вони проживають разом із власником та ведуть спільне господарство.

Частина 4 ст. 156 ЖК УРСР передбачає, що припинення сімейних відносин із власником будинку ( квартири) не лишає членів сімї власника права користування приміщенням. Тобто, з зазначеного випливає, що вказане право встановлено лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна. Отже, права членів сім'ї власника будинку на користування цим будинком залежать від прав власника будинку, тобто є похідними, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів його сім'ї на користування цим будинком.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок № АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.4)

Після смерті попереднього власника житла право власності в порядку спадкування перейшло до позивача, що підтверджується вищезазначеними письмовими доказами. ( а.с.4,5)

Відповідачка не є членом сімї дійсного власника житлового будинку позивача по справі, оскільки не входить до кола осіб, визначених у ч.2 ст. 64 ЖК України, не проживає разом з позивачем і не веде з ним спільне господарство.

Таким чином, відповідачка , права якої є похідними від прав померлої ОСОБА_6, втратила право користування спірним будинком у звязку зі смертю власника та переходом права власності до іншого власника, членом сімї якого вона не є.

У випадку зміни власника будинку, закон не передбачає перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сімї колишнього власника.

Доводи представників відповідача щодо того, що позивачем створюються перешкоди в користуванні відповідачкою житловим будинком, які підтверджені в тому числі й рішенням Керченського міського суду від 28.05.2010р. , суд не приймає до уваги, оскільки вони не впливають на вирішення спору , за вищезазначеними правовими нормами ці обставини не мають правового значення по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог. На підставі зазначених положень ЦПК України суд не бере до уваги ствердження представника відповідача , що спірний будинок придбаний з використанням коштів відповідачки, які були нею отримані від продажу власного будинку, а також про інші факти вкладення нею коштів в утримання майна, яке належало померлій сестрі та знаходиться в даний час в користуванні позивача, оскільки вони в судовому засіданні не доведені, питання щодо визнання права власності відповідачки на спірний будинок виходить за межі заявлених позовних вимог .

На тих самих підставах суд не вважає суттєвими та такими , що відносяться до суті спору , пояснення представника позивача відносно того, що відповідачка з грудня 2009р. проживає у племінника, потребує догляду , за місцем проживання племінника отримує пенсію, хоча ці обставини визнані сторонами та випливають із установчої частини рішення Керченського міського суду АРК.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Таким чином, на підставі вищевикладених правових норм, з урахуванням встановлених обставин по справі, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що позивач не наполягає на стягненні витрат з відповідача, тому суд, враховуючи крім того похилий вік, незадовільний стан здоровя відповідача, зі згоди позивача не стягує з неї судові витрати , понесені позивачем при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,10,11,57, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком №АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Автономної Республіки Крим через Керченський міський суд АР Крим. шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяті днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

Копія вірна :