Ухвала суду № 116870501, 18.07.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/32698/21

Провадження №2/760/5415/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,

представника позивача Вакуленко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Управління державної охорони України до ОСОБА_1 про повернення майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Управління державної охорони України звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить зобов`язати відповідача повернути на користь позивача наступне майно: радіостанцію VX-7R (к-т: Акумулятор FNB-80LI, зарядний пристрій, скремблер М3-04) - інв. №104о10-7Е910663; гарнітуру ОТТО до р/ст. VX-7R зі звуководом 2-х провідна - інв. №113о7-1342; перехідник СТ91 для VX-7R; телефонний апарат моб. Nokia 6020 - інв. №113о7-364; особисту номерну металеву печатку №504, а також покласти судові витрати на відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2021 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення повідомлений належним чином.

На підставі ч.1 ст.247 ЦПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до таких висновків.

Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у параграфі 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.?У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до вимог ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зазначеній редакції)).

Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Позивач звернувшись до суду з указаним позовом, просить зобов`язати відповідача повернути на користь позивача майно (радіостанцію VX-7R, гарнітуру ОТТО до р/ст. VX-7R , перехідник СТ91 для VX-7R, телефонний апарат моб. Nokia 6020, особисту номерну металеву печатку №504), яке останній отримав під час проходження ним військової служби в Управлінні державної охорони України на підставі контракту, та не повернув після звільнення його з військової служби в запас СБУ.

Згідно п.2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби за контрактом особами рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу Управління державної охорони України та особливості проходження ними військової служби у воєнний час на час звільнення відповідача зі служби був визначений Положенням про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України, затвердженим Указом Президента України від 19 жовтня 2007 року №982/2007 (з подальшими змінами і доповненнями), а також Інструкцією про порядок застосування Положення про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України, затвердженої наказом Управління державної охорони України 30.08.2011 №399.

Відповідно до п.7.1 указаної Інструкції військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають рапорт по команді та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапорті зазначаються: підстави звільнення з військової служби; орган, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Після позитивної резолюції Начальника Управління державної охорони України або особи, яка виконує його обов`язки, на рапорті військовослужбовця про звільнення з військової служби (або на документі про переведення військовослужбовця до інших військових формувань) підрозділ кадрового забезпечення видає йому лист-розрахунок згідно з додатком до цієї Інструкції, який є підставою для розрахунку з відповідними підрозділами УДО України. Термін здавання посади визначається керівниками підрозділів, але не більше встановлених законодавством термінів.

Підрозділ кадрового забезпечення залучає документ про розрахунок військовослужбовця до матеріалів, на підставі яких видається наказ про звільнення з військової служби або про переведення до інших військових формувань із виключенням зі списків особового складу УДО України.

Указом Президента України від 26 січня 2022 року №33/2022 було визнано таким, що втратив чинність Указ Президента України від 19 жовтня 2007 року № 982 "Про Положення про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України", а також було затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби за контрактом в Управлінні державної охорони України.

Відповідно до ст.2 вказаного Положення громадяни України, які проходять військову службу за контрактом в Управлінні державної охорони України, є військовослужбовцями Управління державної охорони України.

Статтями 5, 6 Положення визначено, що громадяни України, які вперше вступають на військову службу, складають Військову присягу на вірність Українському народові в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно зі ст.143 Положення після прийняття начальником Управління державної охорони України рішення про звільнення військовослужбовця він здає в установлені строки посаду, документальні матеріали та матеріальні цінності, які рахувались за ним, та звільняється з військової служби в установленому цим Положенням порядку.

Наказом Управління державної охорони України від 25.05.2022 № 295 було визнано таким, що втратив чинність, наказ Управління державної охорони України від 30 серпня 2011 року №399 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування Положення про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2011 року за № 1102/19840, а також затверджено Інструкцію про порядок застосування Положення про проходження громадянами України військової служби за контрактом в Управлінні державної охорони України.

Відповідно до п.6 Розділу VI Інструкції про порядок застосування Положення про проходження громадянами України військової служби за контрактом в Управлінні державної охорони України затвердженої Наказом Управління державної охорони України 25 травня 2022 року №295, після прийняття начальником УДО України рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби (або про направлення для подальшого проходження військової служби до інших військових формувань із виключенням зі списків особового складу УДО України) кадровий підрозділ видає такому військовослужбовцю лист-розрахунок (додаток 10), який є підставою для розрахунку з відповідними підрозділами УДО України. Перелік цих підрозділів та відповідальних посадових осіб затверджується начальником УДО України за обґрунтованими рапортами керівників самостійних підрозділів. Термін здавання посади визначається керівниками підрозділів, але не більше встановлених законодавством термінів.

Військовослужбовець, який здає посаду, повинен здати визначеним у листі-розрахунку посадовим особам усе отримане для виконання своїх службових обов`язків військове та інше майно, зокрема зброю, техніку, засоби зв`язку, документи, матеріальні носії інформації, службове посвідчення, особисту номерну металеву печатку (далі - матеріальні цінності). Після підписання листа-розрахунку визначеними посадовими особами військовослужбовець доповідає про це керівнику самостійного структурного підрозділу та після його підпису у листі-розрахунку передає його до кадрового підрозділу для видання наказу по особовому складу про звільнення з військової служби або про направлення до інших військових формувань із виключенням зі списків особового складу УДО України.

Керівники підрозділів зобов`язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків військовослужбовця. Якщо військовослужбовець не розрахувався в установлені строки з відповідними підрозділами УДО України, керівник самостійного структурного підрозділу доповідає про це рапортом начальнику УДО України перед звільненням військовослужбовця з військової служби або направленням його до інших військових формувань. За результатами розгляду рапорту приймається рішення про зняття з обліку матеріальних цінностей.

Відповідно по п.4 ст.1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Згідно із ч.1 ст.7 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 отримав товарно-матеріальні цінності не в цивільно-правовому порядку, а у зв`язку з виконанням службових обов`язків під час проходженням ним військової служби в Управлінні державної охорони України. А тому при звільненні він повинен був здати визначеним у листі-розрахунку посадовим особам усе отримане для виконання своїх службових обов`язків військове та інше майно, зокрема техніку, засоби зв`язку, документи, матеріальні носії інформації, особисту номерну металеву печатку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що указаний спір є публічно-правовим та пов`язанийіз прийняттям, проходженням та звільненням з публічної служби, атому належить до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Одночасно суд роз`яснює позивачеві право звернутись з відповідним позовом в порядку адміністративного судочинства, а також те, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись статтями 2, 19, 255, 256, 353-354 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у цивільній справі за позовом Управління державної охорони України до ОСОБА_1 про повернення майна з чужого незаконного володіння - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова