Рішення № 116870437, 08.02.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/38829/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року Печерськии? раи?оннии? суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.,

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/38829/23-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист гідності, честі та діловоі? репутаціі?, -

представник позивача - адвокат Мікітян К. О.

представник відповідача - адвокат Коновалова Г. В.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить суд визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 , зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, стягнути з ОСОБА_2 витрати на судовий збір та професійну правничу допомогу адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube, а також на персональній сторінці користувача « ОСОБА_3 » у соціальній мережі Facebook в мережі Інтернет у відео під назвою: " ІНФОРМАЦІЯ_3 », а також у заставці до нього поширено недостовірну інформацію про позивача, зміст якої полягає в тому, що він (позивач) складав, збирав списки, по яких вбивали, знищували українських патріотів; здійснював листування з відповідачем та погрожував йому та його дітям на сторінці відповідача у соціальній мережі Facebook; повідомляв про включення відповідача до списків українських патріотів; погрожував знищити відповідача та помістити у фільтраційний табір; повідомляв інформацію про збирання позивачем цих списків українських патріотів та намагався по цих списках створювати фільтраційні табори.

Позивач зазначає, що ця інформація є повним вимислом та неправдивими твердженнями: позивач ніколи не погрожував відповідачу та його дітям, ніколи не писав відповідачу на його сторінці у соціальній мережі Facebook (Фейсбук) та не вів жодного листуванням з ним тощо; позивач ніколи не повідомляв про включення відповідача чи будь-кого до списків українських патріотів, не погрожував знищити відповідача чи помістити його у фільтраційний табір; ніколи не складав, не збирав списки, по яких вбивали, знищували потім українських патріотів (тобто таких списків позивача не існувало та не існує), отже, і повідомлена відповідачем у відео та зображена у заставці до відео інформація є абсолютною неправдою, вимислом та не відповідає дійсності, що підтверджується наданими до позову доказами.

Позивач отримав витяг Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, листи - відповіді Національної поліції України, Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора, якими підтверджується, що він на території України до кримінальної відповідальності не притягується, засудженим не значиться та у розшуку не перебуває, досудове розслідування у кримінальних провадженнях за підозрою позивача слідчими СБ України не здійснюється, кримінальні провадження, у яких здійснюється досудове розслідування стосовно позивача та у яких він перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого, не встановлені.

Отже, інформація, поширена відповідачем про вчинення позивачем злочинів проти держави України, громадян України, зокрема проти самого відповідача та його дітей, не відповідає дійсності та не може бути підтверджена жодними належними і допустимими доказами.

Поширена відповідачем інформація порушує принцип презумпції? невинуватості, закріплений ст. 62 Конституції? України, ст. 2 Кримінального Кодексу України, ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації? прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, а також суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини стосовно порушення принципу презумпції невинуватості.

Поширена відповідачем інформація про вчинення ним злочинів проти основ національної безпеки України, кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи тощо спрямована на маніпулювання громадською думкою та створення негативного враження про особу позивача у користувачів Youtube та соціальної мережі «Facebook» через неправдиве твердження про позивача, що призводить до сприйняття його як людини, яка нібито підтримує війну, розв`язану країною-агресором, схвалює її терористичні дії та причетний до злочинів проти України та її громадян, що беззаперечно порушує особисті немайнові права позивача.

Позивач має значний досвід, як політичної, державної, так і правової роботи, тому беззаперечно, що інформація про вчинення позивачем таких жахливих злочинів негативно впливає на його ділову репутацію.

Таким чином, з огляду на наведені доводи та аргументи, поширена відповідачами інформація є недостовірною та порушує особисті немайнові права позивача, які підлягають судовому захисту.

Враховуючи, що порушення особистих немайнових прав позивача відбулося у результаті поширення про нього недостовірної інформації у заставці до відео та у відео на каналі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube, а також внаслідок розміщення на персональній Facebook-сторінці користувача « ОСОБА_3 » у соціальній мережі Facebook, що містить репост (повторне розміщення) відео, первісно розміщеного на YouTube-каналі користувача « ОСОБА_3 », то належним способом захисту прав Позивача є спростування такої недостовірної інформації у аналогічний спосіб.

Недостовірна інформація про позивача, поширена у текстовому повідомленні -заставці до відео на каналі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube, а також у цьому відео, має бути спростована шляхом опублікування на каналі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube аудіовізуального запису, в якому ОСОБА_3 зачитує текст спростування.

Недостовірна інформація про позивача, поширена відповідачем на персональній Facebook-сторінці користувача « ОСОБА_3 » у соціальній мережі Facebook, має бути спростована шляхом опублікування на персональній Facebook-сторінці користувача « ОСОБА_3 » у соціальній мережі Facebook публікації із спростуванням під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Представник відповідача подала відзив на позов, в якому зазначила, що відповідач висловлював тільки власні думки, погляди, які мали відповідне підґрунтя: вказані висловлювання відповідача у цілісній конструкції побудовані таким чином, що елементи монологу продовжують і взаємно доповнюють один одного; відповідач переповідав (переказував) ОСОБА_5 власне спілкування зі знайомим, з яким вони «прогнозували такий розвиток подій, як….. та ймовірну участь ОСОБА_1 ». Розмова мала формат бесіди, в якій відповідач розмірковував над темою зустрічі, надаючи власні оціночні судження. Окрім того, спірні висловлювання побудовані Відповідачем у запитувальній формі, з використанням питальних речень: «це не є підставою для порушення кримінальної справи проти нього?... в українських правоохоронних органів немає претензій до ОСОБА_1?».

При цьому, відповідач мав причини ставити собі і співрозмовнику подібні запитання, виходячи з того, що особа позивача як відомої публічної особи та його можлива політична прихильність неодноразово була предметом обговорення в засобах масової інформації ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ;ІНФОРМАЦІЯ_21; ІНФОРМАЦІЯ_22;ІНФОРМАЦІЯ_23; ІНФОРМАЦІЯ_24.

Поряд з цим, відповідач зазначає, що використовуючи серед різних джерел поширення інформації (власний YouTube канал, веб-сайт, власний telegram канал тощо), позивач ІНФОРМАЦІЯ_25, тобто за два дні до початку війни, поширив інформацію:

«Друзья, для будущих фильтрационных целей, наша команда начинает комплекс мер по идентификации активистов и остального бродячего преступного отребья.

Планируем составить подробную картотеку, где трудоустроены и на что расплодившиеся банды живут. Считаем необходимым исследовать доходы, налоги и трудовые достижения по основному месту работы.

Важно публично показать каждого вора и рогуля, на что он эти шесть лет жил и существовал.

Друзья, присылайте для картотеки идентификационные данные ширпотреба, с указанием ФИО, коротким описанием деятельности, данных профилей в социальных сетях, электронных и телефонных контактов, методов и способов наживы и формального места работы или учебы. Можно в виде таблицы.

Работа важна для будущих фильтрационных, уголовных и учебно воспитательных мероприятий.».

З огляду на наведену інформацію Відповідач вказує, що ці теми були та залишаються наразі предметом жвавого публічного обговорення та викликали відповідний резонанс в суспільстві.

Відповідач зазначає про публічний статус позивача та суспільний інтерес щодо нього, який свідчить про більш широкі межі допустимої критики відносно нього, що узгоджується зі ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідною практикою ЄСПЛ, Декларацією про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, яка схвалена 12.02.2004, а також Рекомендаціями, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентські Асамблеї Ради Європи.

Свобода слова, медіа, як захисника інтересів громадськості, критики, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Відповідач вважає, що позов не може бути задоволений, оскільки позивач, будучи публічною особою, мав би усвідомити, що він самостійно та свідомо відкриває себе для критики, яка у демократичному суспільстві може цілком правомірно здійснюватись у формі, яка не є обов`язково приємною та прийнятною для позивача. Все наведене, на думку відповідача, підтверджується і самим позивачем на сторінці 5 позовної заяви, коли заявляє, що «Позивач з розумінням ставиться до критики та навіть недостовірної інформації, яку інформаційні ресурси регулярно публікують відносно нього та зазвичай не вважає за необхідне реагувати на судження щодо себе…».

При цьому, позивач мав би в будь-який час бути готовий до того, що критика на його адресу може бути зроблена у спосіб та за стилем, які в якийсь певний момент не будуть схвальними для нього. Зі змісту поширеної інформації, яка є предметом розгляду, та аналізу поточної справи не вбачається, що саме така інформація ганьбить чи зганьбила честь та гідність позивача, завдає чи завдала шкоди його діловій репутації. Водночас позивачем, на думку відповідача, не доведено, що розповсюджена інформація відповідачем призвела до негативних наслідків, що дискредитує його. Саме про відсутність процесуального статусу позивача, а не про наявність і говорив відповідач своєму співрозмовнику, ставив йому запитання з цього приводу. Позовна заява не містить доказів недостовірності оскаржуваної інформації.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просила відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог позивача та встановити додатковий строк 2 місяці на подання доказів за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення ТОВ «Українська експертна компанія», встановлення власника веб-сайту / реєстранта доменного імені або інформацією про його встановлення та проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінки (-ок) у мережі Інтернет у Державному підприємстві «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес».

Представник позивача подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що предметом даного позову є конкретно визначена інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 у відео, у заставці до відео на веб-сайті YouTube та на персональній сторінці відповідача у соціальній мережі Facebook у формі тверджень, та яка стосується позивача, а не весь масив озвученої відповідачем у відео інформації.

Відповідач переводить увагу з неправдивої інформації, яка оспорюється у даній справі, повідомляє про конкретні факти та яку можна окремо перевірити на предмет її істинності, на інформацію, яка не стосується предмета спору.

Зазначена інформація жодним чином не підпадає під ознаки критики; в ній відсутня оцінка дій, суб`єктивна думка, припущення, переконання і погляди відповідача, а також вона поширена без використання мовно-стилістичних засобів (гіперболи, алегорії, сатири), тому ця інформація не є оціночними судженнями.

Позивач не знайомий з відповідачем, не знав про його існування, його імені чи прізвища, ніколи не писав йому, не слідкував за його виступами, ніколи не бачив його сторінок в соціальних мережах, не мав до нього претензій і тим більше не погрожував йому, його дітям або будь-яким пов`язаним з ним особам.

Жоден з вищенаведених фактів не мав місця у реальному житті, тому повідомлена відповідачем спірна інформація є недостовірною та такою, що підлягає спростуванню. При цьому, незалежно від професійної діяльності та резонансу, та повідомленої третіми особами інформації, будь-яка особа, яка поширює інформацію, повинна пересвідчитися в її достовірності.

Твердження відповідача про здійснення позивачем публікацій за 2 дні до початку повномасштабної війни, тобто ІНФОРМАЦІЯ_25 або напередодні, також не відповідає дійсності. Публікація позивача в telegram-каналі, на яку посилається відповідач, не містить жодного згадування про інформацію, яка стала предметом оскарження у даній справі та стосувалося інших подій, кола осіб, політичних, соціальних чинників та періоду.

Отже, це повідомлення щодо іншої теми і періоду і взагалі не стосувалося тем розмови ОСОБА_2 з ОСОБА_5 та повідомленої ним недостовірної спірної інформації про позивача, не є предметом спору та за жодних правових підстав дане повідомлення та всі інші публікації не могли бути підставою для поширення інформації про вчинення позивачем протиправних діянь проти держави Україна та її громадян в інтересах РФ.

Недостовірність поширеної інформації доводиться відсутністю обвинувального вироку, кримінальних проваджень щодо позивача та процесуального статусу тощо, що підтверджено належними, допустимими, достатніми та наявними доказами.

Інформація, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 про позивача, є вкрай негативною та порушує його особисті немайнові права, оскільки оспорювані твердження про відповідача є не просто констатацією неправдивих фактів про особу позивача, а, насамперед, є твердженнями, які мають намір створити негативне враження щодо моральних та етичних якостей позивача в розрізі схвалення позивачем жахливих злочинів, які вчиняються країною-агресором в Україні та причетності до цих злочинів позивача. Однозначно та беззаперечно, що у будь-якої людини інформація про те, що хтось підтримує збройну агресію Росії проти України та вчиняє злочини проти держави України та громадян України, зокрема, патріотів України, викликає такі однозначні асоціації як підтримка та схвалення дій держави-агресора.

Щодо замовлення проведення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи писемного мовлення в межах цілісного контексту всієї бесіди, представник позивача вказує, що лінгвістична конструкція речень, в яких повідомлена оспорювана інформація, та спірні твердження дають можливість самостійно надати оцінку та перевірити на достовірність кожне спірне повідомлення окремо. Для розгляду даної категорії справ не передбачено обов`язкове призначення експертизи. Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Звіт за результатами проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінки (-ок) у мережі Інтернет та Довідка з відомостями про власника веб-сайту/реєстранта доменного імені або інформацією про його встановлення, що замовлені відповідачем у Державного підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», не стосуються предмету спору та не є належними доказами у справі. Відповідачем не наведено та не обґрунтовано наявність поважних причин для пропуску строку подання доказів.

Представник відповідача подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що відповідач не погоджується з основною аргументацією позивача про те, що треба виокремити зі словесних конструкцій окремі фрази і розглядати їх відірвано від контексту. Висловлювання відповідача в цілісній суцільній конструкції побудовані таким чином, що елементи монологу продовжують і взаємно доповнюють один одного. Наводить судову практику щодо оціночних суджень та вказує, що думки і судження носили оціночний характер.

Інформація щодо публікацій у власному телеграм-каналі позивача, які викликали висловлювання відповідача, зафіксована та міститься в матеріалах справи. Подальше долучення документів, зазначених відповідачем як доказів, буде сприяти перебуванню сторін в рівних умовах, дотриманню рівноваги у здійсненні своїх процесуальних прав.

Представник відповідача подала до суду Клопотання про приєднання (долучення) доказів до матеріалів справи - копію висновку експерта № 96 від 28.11.2023 за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у цивільній справі № 757/38829/23-ц (далі- Висновок експерта № 96 від 28.11.2023), копію Звіту від 22.11.2023 № 280/2023-Зв та Довідки від 22.11.2023 № 279/2023-Д ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» з копіями документів щодо замовлення та виконання цих послуг (далі- Звіт від 22.11.2023 № 280/2023-Зв та Довідка від 22.11.2023 № 279/2023-Д).

Представник позивача у поданих Запереченнях на Клопотання про приєднання (долучення) доказів до матеріалів справи № 757/38829/23-ц від 30.11.2023 та запереченнях проти доказів, поданих Відповідачем до матеріалів справи № 757/38829/23-ц, вказує на неналежність та недопустимість як доказу Висновку експерта № 96 від 28.11.2023 за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у цивільній справі № 757/38829/23-ц: адвокатом відповідача замовлено виконання лінгвістичної експертизи, яка є підвидом криміналістичної експертизи, не у державній експертній установі; експертиза проведена неуповноваженим суб`єктом та фахівцем, який не є судовим експертом; експерт вийшов за межі його спеціальних знань; адвокатом відповідача замовлено виконання лінгвістичної експертизи писемного мовлення, в той час, як заявлена для дослідження експерта інформація повідомлена усно, а не у текстовому повідомленні-заставці, як сформульовано у клопотанні та у поданому до суду Висновку експерта № 96 від 28.11.2023; Висновок експерта № 96 від 28.11.2023 не охоплює всю оспорювану у справі інформацію, яка є предметом позову; у клопотанні про проведення експертизи та у Висновку експерта від 28.11.2023 не вірно зазначено спосіб поширення оспорюваної та досліджуваної інформації, що свідчить про невідповідність об`єкта експертизи предмету спору; Висновок експерта № 96 від 28.11.2023 не містить аналізу оспорюваної інформації, докладного опису проведених експертом досліджень та обґрунтування відповідей на поставлені йому питання.

Встановлення фактів та розмежування фактів і оціночних суджень відноситься до компетенції суду і не може передаватись на вирішення експертам, а висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами.

Довідка від 22.11.2023 № 279/2023-Д про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_26 не містить чіткої відповіді на поставлені запитання та не стосується предмету позову, оскільки встановлює власників веб-сайту, веб-сторінки та telegram-каналу, які не мають жодного відношення до оспорюваної інформації, в зв`язку з чим зазначена Довідка є неналежним доказом у справі.

Звіт від 22.11.2023 № 280/2023-Зв стосується веб-сторінок, які не мають жодного відношення до предмету спору та оспорюваної інформації, про що зазначалось у відповіді позивача на відзив відповідача. Звіт спростовує висловлені у Відзиві на позов неправдиві твердження відповідача про поширення позивачем за 2 дні до початку війни - ІНФОРМАЦІЯ_25 у власному Youtube-каналі, телеграм-каналі, сайті інформації про збір інформації про активістів тощо.

Тобто, копії Висновку експерта № 96 від 28.11.2023, Звіту від 22.11.2023 № 280/2023-Зв та Довідки від 22.11.2023 № 279/2023-Д є неналежними доказами, а надання додаткового строку для їх подання суду відповідачем не обґрунтовано.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року заяву представника відповідача із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження - залишено без задоволення.

Забезпечуючи відповідно до ст. 12 ЦПК України дотримання засад змагальності сторін, рівність прав щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та повного і всебічного з`ясування обставин справи для прийняття обґрунтованого рішення, судом долучено до матеріалів справи подані відповідачем копії Висновку експерта № 96 від 28.11.2023, Звіту від 22.11.2023 № 280/2023-Зв та Довідки від 22.11.2023 № 279/2023-Д та надана оцінка разом з іншими доказами за правилами ст. 89 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові та електронні докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube ( https://www.youtube.com) на веб-сторінці за адресою у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_8 було розміщено відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (далі- відео), а також ІНФОРМАЦІЯ_1 на персональній сторінці користувача « ОСОБА_3 » у соціальній мережі Facebook ( https://www.facebook.com) за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_10 було розміщено відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яке містить гіперпосилання на відео, розміщене на каналі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 , в якому, починаючи з 09:28 хв. по 11:59 хв. відео про позивача повідомляється наступна інформація:

- «… той самий ОСОБА_1 , який мені погрожував, писав в мене в Фейсбуці... під моїми постами, що ти в нас в списках да ми прийдемо тебе знищувати да.. що ти там будеш в нас в фільтраційних таборах. Він погрожував мені, моїм дітям…. … мою сторінку, де це все було задокументовано… і де зберігалися ці мої листування з цим ОСОБА_1 на моїй сторінці.»;

- «Тобто його списки, по яких потім знищували українських патріотів, коли заходили в українські міста…»;

- «… хоча … він сам зазнавався, що він збирав ці списки і потім по цих списках фільтраційні табори … намагався створить.».

Ця оспорювана інформація про позивача повідомлена відповідачем при спілкуванні з ОСОБА_5 на тему створення в Україні проросійської агентури, яку коментував ОСОБА_3 , після наступної інформації ОСОБА_2 : «буквально там позавчора спілкувався з колишнім … відповідним …… російських спецслужб, який втік давно вже на захід і з ним ми якраз свого часу передбачали такий розвиток подій…… це скільки було вкладено сюди мільярдів доларів в створення цієї мережі агентури проросійської, яка зовсім досі не знешкоджена.».

Також судом встановлено, що у текстовому повідомленні - заставці до цього відео під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3 », яке ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщене на каналі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube ( https://www.youtube.com) на веб-сторінці за адресою у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_8, а також ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщене на персональній сторінці користувача « ОСОБА_3 » у соціальній мережі Facebook ( https://www.facebook.com) за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_10 , яке містить гіперпосилання на відео, розміщене на каналі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 , поширено інформацію про ОСОБА_1 наступного змісту:

«По списках ОСОБА_1 вбивають українських патріотів».

Відповідно до частини першоі? статті 2 ЦПК Украі?ни завданням цивільного судочинства є справедливии?, неупереджении? та своєчаснии? розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК Украі?ни, здіи?снюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначении? законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеноі? в позові вимоги такоі? особи може визначити у своєму рішенні такии? спосіб захисту, якии? не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК Украі?ни визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституціі? Украі?ни, законів Украі?ни, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою Украі?ни. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неі?, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою Украі?ни, та практику Європеи?ського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

За змістом частин першоі? та другоі? статті 34 Конституціі? Украі?ни кожному гарантовані права на свободу слова, вільне вираження своі?х поглядів і переконань, вільне поширення інформаціі?, зокрема письмово.

Здіи?снення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національноі? безпеки, територіальноі? цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутаціі? або прав інших людеи?, для запобігання розголошенню інформаціі?, одержаноі? конфіденціи?но, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя статті 34 Конституціі? Украі?ни).

Кожен зобов`язании? неухильно додержуватися Конституціі? Украі?ни та законів Украі?ни, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людеи? (частина перша статті 68 Конституціі? Украі?ни).

Положеннями частини першоі? статті 17 Закону Украі?ни «Про виконання рішень та застосування практики Європеи?ського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенціі?, якою передбачено свободу дотримуватися своі?х поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеі? без втручання органів державноі? влади і незалежно від кордонів.

Статтею 201 ЦК Украі?ни передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немаи?новими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК Украі?ни передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість діловоі? репутаціі?.

Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (частина перша статті 302 ЦК України).

Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності (абзац перший частини другої статті 302 ЦК України).

Відповідно до частин першоі?, четвертоі?, шостоі? та сьомоі? статті 277 ЦК Украі?ни фізична особа, особисті немаи?нові права якоі? порушено внаслідок поширення про неі? та (або) членів і?і? сім`і? недостовірноі? інформаціі?, має право на відповідь, а також на спростування цієі? інформаціі?. Спростування недостовірноі? інформаціі? здіи?снюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірноі? інформаціі? здіи?снюється незалежно від вини особи, яка і?і? поширила. Спростування недостовірноі? інформаціі? здіи?снюється у такии? же спосіб, у якии? вона була поширена.

Згідно з пунктами 6, 15, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформаціі? необхідно розуміти: опублікування і?і? у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масовоі? інформаціі?; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаціи?ного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншіи? формі хоча б одніи? особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає діи?сності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про подіі? та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають діи?сності (неповні або перекручені).

Тобто, така інформація повинна містити факти, які можна перевірити на їх дійсність, правдивість чи неправдивість, тощо.

Вирішуючи питання про визнання поширеноі? інформаціі? недостовірною, суди повинні визначити характер такоі? інформаціі? та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірноі? інформаціі? та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немаи?нові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здіи?снювати своє особисте немаи?нове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформаціі? відповідачем.

Відповідно до частини другоі? статті 30 Закону Украі?ни «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка діи?, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегоріи?, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та і?х правдивість не доводиться.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №278/1638/19 (провадження №61-3525св21).

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про подіі? та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають діи?сності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якоі? можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від і?х суб`єктивного сприи?няття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприи?мати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеі?, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенціі? передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своі?х поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеі? без втручання органів державноі? влади і незалежно від кордонів. Здіи?снення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національноі? безпеки, територіальноі? цілісності або громадськоі? безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутаціі? або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденціи?ноі? інформаціі? або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізаціі? кожноі? окремоі? особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенціі? вона стосується не тільки «інформаціі?» чи «ідеи?», які сприи?маються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або неи?тральні, але и? тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоі?ти.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, №9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенціі?, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства и? одну з принципових умов и?ого розвитку та умов реалізаціі? кожноі? особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієі? «інформаціі?» чи тих «ідеи?», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а и? тих, що викликають образу, обурення або неспокіи?. Такими є вимоги плюралізму, терпимості и? широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У тои? час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьоі? особи, деколи може бути важко віднаи?ти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (постанова Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 341/1988/21).

Факт поширення оспорюваної інформації про позивача на зазначених Інтернет-ресурсах підтверджено під час розгляду справи шляхом переходу на відповідні гіперпосилання у мережі Інтернет, Звітом за результатами проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет № 196/2023-ЗВ від 18.08.2023 р.; Звітом за результатами проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет № 197/2023-ЗВ від 18.08.2023 р., складеними Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес»; роздруківками з веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_27, з веб-сторінки за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_10; з веб-сторінки за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_28; відео під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3 », записаного (завантаженого) з YouTube-каналу користувача « ОСОБА_3 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 .

В цьому відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та в заставці до відео зазначається прізвище позивача, заставка до відео містить фотографічне зображення позивача, що свідчить про поширення інформації про позивача та вбачається при огляді відео на каналі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube та на сторінці « ОСОБА_3 » у соціальній мережі Facebook.

Факт поширення відповідачем оспорюваної інформації про позивача на каналі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube та на сторінці « ОСОБА_3 » у соціальній мережі Facebook за наведеними адресами у мережі Інтернет підтверджується відповідачем, однак відповідач зазначає, що оспорювана інформація про позивача є оціночними судженнями відповідача та для доведення своїх доводів посилається на Висновок експерта № 96 від 28.11.2023.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 102 ЦПК України). Згідно ч. 2 ст. 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Відповідно до Висновку експерта № 96 від 28.11.2023 за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у цивільній справі № 757/38829/23-ц, висловлювання ОСОБА_2 від ІНФОРМАЦІЯ_1, які розміщені і мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 (фрагмент 9:28 хв. по 11:59 хв.) у текстовому повідомленні-заставці до відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на каналі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube, а саме:

«… той самий ОСОБА_1 , який мені погрожував, писав в мене в Фейсбуці... під моїми постами, що ти в нас в списках да ми прийдемо тебе знищувати да.. що ти там будеш в нас в фільтраційних таборах. Він погрожував мені, моїм дітям…. … мою сторінку, де це все було задокументовано… і де зберігалися ці мої листування з цим ОСОБА_1 на моїй сторінці.»; «Тобто його списки, по яких потім знищували українських патріотів, коли заходили в українські міста…»; «… хоча … він сам зазнавався, що він збирав ці списки і потім по цих списках фільтраційні табори … намагався створить.», у межах цілісного контексту всієї бесіди є суб`єктивними оціночними судженнями по відношенню до ОСОБА_1 .

Експертне дослідження проведено на підставі заяви адвоката Коновалової Ганни Володимирівни від 10.10.2023 про проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у цивільній справі № 757/38829/23-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації та на підставі Договору про проведення дослідження № 96/10-23 від 15.10.2023 року з ТОВ «Українська експертна компанія».

Відповідно до цього висновку експерта проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи доручено експерту ОСОБА_12, який має вищу філологічну освіту другого рівня за ступенем магістра, науковий ступінь доктора філософії, вчене звання доцента, стаж роботи з 1998 року. На підтвердження кваліфікації ОСОБА_12 до Висновку експерта № 96 від 28.11.2023 додана копія Диплому НОМЕР_3, згідно якого ОСОБА_12 у 1986 році вступив до Курського державного педагогічного інституту та у 1994 році закінчив повний курс названого інституту за спеціальністю російська мова та література. Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 16 березня 1994 р. ОСОБА_12 присвоєно кваліфікацію вчитель російської мови та літератури (реєстраційний № 12195).

Відповідно до даних Реєстру атестованих судових експертів ОСОБА_12 звільнений з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз згідно з наказом про звільнення № 212 к/тр від 04.09.2023 р., у нього відсутнє (було відсутнє станом на дату проведення експертного дослідження) чинне свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта.

Суд дослідив Висновок експерта № 96 від 28.11.2023 та констатує, що він охоплює не всю оспорювану інформацію - питання експертизи стосуються тільки інформації, повідомленої усно у відео ОСОБА_2 ОСОБА_5 (фрагмент 9.28 хв. по 11:59 хв.), експертом помилково зазначено спосіб поширення цієї частини інформації - у текстовому повідомленні- заставці до відео.

Крім того, з Висновку експерта вбачається, зокрема, що зміст висловлювань ОСОБА_2 досліджувались в контексті тієї комунікативної ситуації, в якій вони були оприлюднені. Також згідно з висновком експерта з урахуванням результатів проведеного семантично-текстуального дослідження висловлювань ОСОБА_2 є ґрунтовні підстави вважати, що у змісті досліджуваних висловлювань відсутні виражені дискурсивно-семантичні маркери, які виказують ознаки категоричних стверджувальних суб`єктивних фактологічних висловлювань конкретної особи стосовно конкретних подій, фактів або явищ, та виражені ознаки фактичних тверджень конкретної особи стосовно конкретних подій, фактів або явищ, проте у змісті досліджуваного тексту наявні виражені ознаки суб`єктивного оцінювання конкретної особи конкретних подій, фактів або явищ, - експерт дійшов висновку, що зміст наданих на дослідження висловлювань ОСОБА_2 є суб`єктивним оціночним судженням та не є фактичним твердженням.

У постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №757/56330/18-ц зазначено, що визначення поняття "оціночні судження" міститься у законі - статті 30 Закону України "Про інформацію", а відтак тлумачення цього поняття є питанням права, які суд повинен вирішувати самостійно, про що також зазначав Європейський суд з прав людини (справа "Дмітрієвський проти Росії") (постанова Верховного Суду від 26.04.2022 № 755/6250/21).

Суд критично ставиться до наданого Висновку експерта за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у цивільній справі № 757/38829/23-ц від 28.11.2023 № 9, оскільки лінгвістичні доводи експерта, який оцінює інформацію як суб`єктивне оціночне судження, не спростовують поширення оспорюваної інформації про позивача у формі тверджень про факти, що вбачається з наступного.

Загальновідомим та законодавчо встановленим є факт того, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України.

Російська Федерація є державою - агресором та державою - терористом, яка незаконно здійснила тимчасову окупацію частини території України та незаконну анексію території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.

Це встановлено, зокрема, Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі (ст.ст. 2, 11, 12 КК України).

Злочини проти основ національної безпеки України, які є особливо тяжкими злочинами, включають в себе, зокрема дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК України), посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК України), державна зрада (ст. 111 КК України), колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України), пособництво державі-агресору (ст.111-2 КК України). До кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи відносяться, зокрема такі кримінальні правопорушення, як: умисне вбивство (ст. 115 КК України), катування (ст. 127 КК України). Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників (ст. 436-2 КК України) відноситься до кримінальних правопорушень проти миру.

Статтею 16 КК України встановлено кримінальну відповідальність за незакінчене кримінальне правопорушення: за готування до кримінального правопорушення і замах на кримінальне правопорушення.

З огляду на зміст та характер повідомленої про позивача інформації, суд приходить до висновку про те, що оспорювана інформація не є оціночними судженнями, а є твердженнями про факти, які можна перевірити на достовірність, оскільки шляхом повідомлення широкому загалу, що позивач складав, збирав списки, по яких вбивали, знищували українських патріотів; здійснював листування з відповідачем та погрожував йому та його дітям на сторінці відповідача у соціальній мережі Facebook; повідомляв про включення відповідача до списків українських патріотів; погрожував знищити відповідача та помістити у фільтраційний табір; повідомляв інформацію про збирання позивачем цих списків українських патріотів та намагався по цих списках створювати фільтраційні табори, була поширена інформація про причетність позивача до діянь, які є кримінальними правопорушеннями, відповідальність за які встановлена КК України.

При цьому, поширення інформації про вчинення злочинів проти держави України та громадян України призводить до дискредитації позивача перед суспільством в Україні та поза її межами, оскільки створює враження про підтримку та схвалення повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, про допомогу державі - агресору та про вчинення злочинів проти своєї держави і співгромадян.

Відповідно до статті 62 Конституції України та частини другої статті 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Аналогічні норми закріплені п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Правовий зв`язок конкретної особи з досудовим розслідуванням можливий лише шляхом наділення її (або набуття нею) конкретного процесуального статусу, передбаченого КПК України.

Згідно з п.п. 19, 25 ч. 1 ст. 3 КПК України сторони кримінального провадження - з боку захисту: підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники; учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження тощо.

З метою ідентифікації особи, як такої, що має відношення до кримінального провадження в силу своєї можливої причетності до вчинення злочину, КПК України передбачено такі процесуальні статуси, як підозрюваний та обвинувачений (ст. 42 КПК України).

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

Жодних інших учасників кримінального провадження та іншого процесуального статусу, який би особа могла мати до повідомлення їй про підозру і який би одночасно підтверджував хоч якийсь її правовий зв`язок з досудовим розслідуванням, в КПК України не існує.

Засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили (ст. 43 КПК України).

Відповідачем не доведено правдивість поширеної ним інформації, у тому числі наявність процесуального документа, яким би встановлювалася вина позивача у вчиненні злочину

Суд погоджується з доводами позивача про неправдивість оспорюваної інформації, що ґрунтуються та доказах позивача про те, що станом на дату розповсюдження вищезазначеноі? інформаціі? відсутні жодні обвинувальні вироки суду та будь- які кримінальні провадження, пов`язані з фактами чи обставинами, згаданими відповідачем, в яких позивач мав би будь-якии? процесуальнии? статус, передбачении? КПК Украі?ни.

На підтвердження цієі? обставини позивач надав суду виданий Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», письмові відповіді від правоохоронних органів: Національноі? поліціі? Украі?ни, Служби безпеки Украі?ни та Офісу Генерального прокурора, якими підтверджується, що він до кримінальноі? відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, не є підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним у будь-якому іншому кримінальному провадженні.

Згідно з виданим Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ВР-001422045 від 25.08.2023 «громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженець Луганськ, Україна, на території України станом на 25.08.2023 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває».

Листом Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 19 червня 2023 року № 291аз/27/01/3-2023 на № 07-0906/23 від 09.06.2023, листом Головного слідчого управління Служби безпеки України від 15.06.2023 № 6/П-1569/2 на № 04-0906/23 від 09.06.2023 та листом Офісу Генерального прокурора від 30.08.2023 № 25/3-1622вих-23, які ґрунтуються на відомостях Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до Кримінального процесуального кодексу України та Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298, у відповідь на адвокатські запити повідомляється, що « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 на території України до кримінальної відповідальності не притягується, засудженим не значиться та у розшуку не перебуває»; «згідно з даними Реєстру станом на 15.06.2023 досудове розслідування у кримінальних провадженнях за підозрою ОСОБА_1 слідчими СБ України не здійснюється.», «Згідно з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі- Реєстр) станом на 28.08.2023 кримінальні провадження, у яких здійснюється досудове розслідування стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та у яких він перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого, не встановлені.».

Таким чином, поширена відповідачем інформація про позивача, яка вказує про начебто вчинення позивачем злочинів проти основ національної безпеки України та проти життя та здоров`я: «По списках ОСОБА_1 вбивають українських патріотів»; «… той самий ОСОБА_1 , який мені погрожував, писав в мене в Фейсбуці... під моїми постами, що ти в нас в списках да ми прийдемо тебе знищувати да.. що ти там будеш в нас в фільтраційних таборах. Він погрожував мені, моїм дітям…. … мою сторінку, де це все було задокументовано… і де зберігалися ці мої листування з цим ОСОБА_1 на моїй сторінці.»; «Тобто його списки, по яких потім знищували українських патріотів, коли заходили в українські міста…»; «… хоча … він сам зазнавався, що він збирав ці списки і потім по цих списках фільтраційні табори … намагався створить.», не відповідає діи?сності та не може бути підтверджена жодними належними і допустимими доказами.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 577/1629/20 презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загальноправова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому.

Вказане відповідає правовій позиції Європейського Суду з прав людини, який у рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Європейський суд з прав людини також констатував, що має проводитися вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (Bohmer v. Germany, 54, 56, Nestak v. Slovakia, 88-89 ). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (Ismoilov and Others v. Russia, N 2947/06 від 24 квітня 2008 року).

У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

Враховуючи системний аналіз норм КПК України та принцип презумпції невинуватості, який закріплений у статті 62 Конституції України, статті 2 КК України, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 11 Загальної декларації прав людини, відсутні правові підстави стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому із зазначених вище процесуальних статусів, має відношення до вчинення злочину, який розслідується. Відповідно до положень КПК України здійснюється досудове розслідування злочинів (статті 215, 216, 246, 294 КПК України), а про початок здійснення чи наявність кримінального провадження стосовно конкретної особи можливо стверджувати виключно у випадку наявності підозрюваних у таких провадженнях.

Таким чином, посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного. При цьому вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі №577/4402/19-ц, від 07 липня 2021 року у справі №537/3205/17.

Доводи відповідача про те, що позивач є публічною особою, а відтак межа допустимоі? критики щодо нього є ширшою, ніж щодо приватноі? особи, не спростовують того, що спірна інформація є фактичними твердженнями, а публічні звинувачення будь-якоі? особи у вчиненні тяжкого злочину проти основ національноі? безпеки Украі?ни, проти громадян, не може ґрунтуватися на вимислах, чутках та домислах, а мають містити доказове фактичне підґрунтя та не повинні поширюватися до отримання підтверджуючих доказів і перевірки інформаціі? на і?і? достовірність.

Зі змісту оспорюваних фраз та контексту і?х повідомлення вбачається констатація відповідачем факту нібито здіи?снення позивачем протиправноі? діяльності проти основ національноі? безпеки Украі?ни, громадян України та в інтересах РФ.

Аналізуючи цеи? факт у сукупності з конституціи?ним принципом презумпціі? невинуватості, та враховуючи відсутність у позивача статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого у будь-якому кримінальному провадженні, суд приходить до висновку про те, що відповідачем повідомлена (поширена) недостовірна інформація про позивача.

Суд зауважує, що поширена відповідачами інформація порушує принцип презумпціі? невинуватості, закріплении? ст. 62 Конституціі? Украі?ни, ст. 2 Кримінального Кодексу Украі?ни, п. 2 ст. 6 Європеи?ськоі? конвенціі? про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальноі? деклараціі? прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, а також суперечить прецедентніи? практиці Європеи?ського суду з прав людини стосовно порушення принципу презумпціі? невинуватості.

Суд погоджується з доводами позивача, що незалежно від професійної діяльності та резонансу повідомленої третіми особами інформації, будь-яка особа, яка поширює інформацію, повинна пересвідчитися в її достовірності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є достовірність і повнота інформації; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста» журналіст - творчий працівник суб`єкта у сфері медіа, який професійно збирає, одержує, створює, редагує, поширює і забезпечує підготовку інформації для медіа. Статус журналіста підтверджується документом, виданим суб`єктом у сфері медіа, професійною чи творчою спілкою журналістів.

Здійснюючи журналістську діяльність, в розумінні Закону України «Про медіа» журналіст має не тільки професійні права сприяти доведенню до громадськості інформації, яка становить предмет суспільного інтересу, а й обов`язки, відповідно до яких журналіст зобов`язаний подавати для поширення достовірну інформацію та дотримуватися вимог Кодексу етики українського журналіста (ч. 2 ст. 11-1 Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста»), не використовувати інформацію для посягання на права і свободи людини (ст. 28 Закону України «Про інформацію»), а також розмежовувати факти, судження та припущення, щоб не допускати розповсюдження інформації, яка містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення (ст. 9 Кодексу етики українського журналіста).

Пунктом 2 статті 10 Конвенціі? про захист прав людини і основоположних свобод свобода вираження поглядів пов`язана з «обов`язками та відповідальністю», які застосовуються до засобів масовоі? інформаціі? навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці «обов`язки та відповідальність» мають особливе значення, коли и?деться про посягання на репутацію названоі? особи та порушення «прав інших осіб» (рішення Європеи?ського суду з прав людини у справі «Ліндон, Очаковськии?-Лоуренс і Жулі проти Франціі?» від 22 жовтня 2007 року).

Свобода вираження поглядів, захищена статтею 10 Конвенціі? про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютною і поширюється на журналістів лише за умови, якщо вони діють відповідально та з дотриманням своі?х професіи?них обов`язків: добросовісно виконують свою роботу, надають точну та достовірну інформацію згідно з вимогами журналістськоі? етики (що також стосується поширення інформаціі? з тем, до яких є значнии? публічнии? інтерес) (рішення Європеи?ського суду з прав людини «Дорота Каня проти Польщі» «Dorota Kania v. Poland (No. 2)» від 4 жовтня 2016 року).

Незалежно від професійної приналежності будь-яка особа, яка поширює інформацію, повинна пересвідчитися в її достовірності (ст. 302 ЦК України).

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим у явленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Відповідні твердження про те, що позивач начебто складав, збирав списки, по яких вбивали, знищували потім українських патріотів, про те, що він начебто колись здійснював листування з відповідачем та погрожував йому та його дітям на сторінці відповідача у соціальній мережі Facebook, повідомляв про включення відповідача до списків українських патріотів, погрожував знищити відповідача та помістити у фільтраційний табір, повідомляв інформацію про збирання позивачем цих списків українських патріотів та намагання по цих списках створювати фільтраційні табори тощо, подаються як доведені факти, які демонструють, що попри жахливі події в Україні, позивач нібито в інтересах держави -агресора вчиняє злочини про держави Україна та її громадян.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що інформація про позивача, яка є предметом позову та поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем, є вкрай негативною та порушує його особисті немайнові права, оскільки оспорювані твердження про нього є не просто констатацією неправдивих фактів про особу позивача, а є твердженнями, які створють негативне враження щодо моральних та етичних якостей позивача в розрізі начебто схвалення позивачем жахливих злочинів, які вчиняються країною-агресором в Україні та причетність до цих злочинів позивача. Суд погоджується з доводами позивача, що у будь-якої людини інформація про те, що хтось підтримує збройну агресію Російські Федерації проти України та вчиняє злочини проти держави України та громадян України, зокрема, патріотів України, викликає такі однозначні асоціації як підтримка та схвалення дій держави-агресора та вчинення злочинів проти держави та громадян України.

При цьому, позивач зазначає, що його позиція відома сотням людей, з якими він спілкується, та яка полягає в тому, що президент РФ, російські чиновники, російські війська та громадяни РФ вчинили та продовжують вчиняти щодо України та громадян України жахливі військові злочини.

Оспорювана у справі інформація призводить до дискредитації позивача, оскільки створює враження про начебто підтримку, схвалення та навіть пособництво (участь) у злочинах, які держава-агресор вчиняє в Україні.

Поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 у відео та заставці до відео оспорювана інформація спрямована на маніпулювання громадською думкою та створення негативного враження про особу позивача у користувачів Youtube, а також соціальної мережі «Facebook», що порушує особисті немайнові права позивача, а саме порочить честь, гідність, ділову репутацію.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом, був обрании? народним депутатом Украі?ни V - VI скликання, членом Вищоі? Ради Юстиціі?, куди був призначений 30.05.2009 ІІІ Всеукраїнським з`їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, був призначений заступником Глави Адміністрації Президента України - Керівником Головного управління з питань судової реформи та судоустрою, Радником Президента України.

Тобто позивач має значнии? досвід, як політичноі?, державноі?, так і правовоі? роботи, а тому беззаперечно, що інформація, поширена відповідачем про вчинення позивачем протиправних діянь проти держави Україна та її громадян в інтересах РФ, негативно впливає на и?ого ділову репутацію та порушує особисті немаи?нові права, які підлягають судовому захисту.

Оскаржувані твердження зроблені не в рамках кримінального провадження, а у мережі Інтернет, при цьому підозра позивачу у кримінальному провадженні не пред`явлена, вирок суду відсутній, а тому, враховуючи встановлені судом обставини, баланс прав на свободу слова та на повагу до гідності та честі, суд погоджується доводами позивача про наявність підстав для визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію щодо останнього, поширену ОСОБА_2 .

Недоцільним є посилання відповідача на інформацію про позивача, наведену на веб-саи?тах ІНФОРМАЦІЯ_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ІНФОРМАЦІЯ_17 ІНФОРМАЦІЯ_18 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , оскільки її зміст не стосуються оспорюваної інформації, яка є предметом позову, ці ресурси не є офіційним, компетентним джерелом, а у спірних публікаціях відсутні відповідні посилання.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Недостовірна інформація про ОСОБА_1 , поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 у текстовому повідомленні-заставці до відео під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3 » на каналі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube ( https://www.youtube.com) на веб-сторінці за адресою у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_8 «По списках ОСОБА_1 вбивають українських патріотів», а також у цьому відео з 09:28 хв. по 11:59 хв., має бути спростована шляхом опублікування на каналі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube ( https://www.youtube.com) » аудіовізуального запису, в якому ОСОБА_3 зачитує текст спростування наступного змісту: « Спростування. Я , ОСОБА_3 , повідомляю, що інформація, поширена мною про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на telegі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube у текстовому повідомленні- заставці до відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про те, що по списках ОСОБА_1 вбивають українських патріотів, а також інформація, повідомлена мною у цьому відео, про те, що ОСОБА_1 складав, збирав списки, по яких знищували потім українських патріотів; здійснював листування зі мною та погрожував мені та моїм дітям на моїй сторінці у соціальній мережі Facebook; повідомляв про включення мене до списків українських патріотів, погрожував знищити мене та помістити у фільтраційний табір; повідомляв інформацію про збирання ним цих списків українських патріотів та його намагання по цих списках створювати фільтраційні табори - є недостовірною та не відповідає дійсності».

Недостовірна інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на персональній Facebook-сторінці користувача « ОСОБА_3 » у соціальній мережі Facebook ( https://www.facebook.com ) за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_10 у пості (публікації), що містить репост (повторне розміщення) відео під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », первісно розміщеного на YouTube-каналі користувача « ОСОБА_3 », має бути спростована шляхом опублікування на персональній Facebook-сторінці користувача « ОСОБА_3 » у соціальній мережі Facebook ( https://www.facebook.com ) публікації під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з вищезазначеним текстом спростування.

Європеи?ськии? суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенціі? про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своі?х рішень, але це не може сприи?матись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиціі?, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свіи? обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенціі?, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти Украі?ни, No 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень ст. 59 Конституціі? Украі?ни кожен має право на професіи?ну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 15 ЦПК Украі?ни учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничоі? допомоги здіи?снюється виключно адвокатом (професіи?на правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якоі? ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоі? статті 2 ЦПК Украі?ни).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону Украі?ни «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничоі? допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здіи?снити захист, представництво або надати інші види правничоі? допомоги другіи? стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничоі? допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону Украі?ни «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здіи?снення захисту, представництва та надання інших видів правничоі? допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксовании? розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок и?ого сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничоі? допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовии? стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачении? адвокатом час.

ЦПК Украі?ни визначено критеріі?, які застосовуються при визначенні витрат на правову допомогу.

Відповідно до положень частини першоі?, пункту 1 частини третьоі? статті 133 ЦПК Украі?ни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професіи?ну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК Украі?ни за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілеи? розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до і?і? розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничоі? допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та і?х вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсаціі? витрат адвоката, необхідних для надання правничоі? допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничоі? допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здіи?снення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальнии? опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здіи?снених ним витрат, необхідних для надання правничоі? допомоги (ч. З ст. 137 ЦПК Украі?ни).

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві позивачем було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу: 4 294 гривень 40 копійок витрат на судовий збір; 85 000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу адвоката; 11 700 гривень 00 копійок витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Клопотанням від 30.11.2023 про компенсацію судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу у справі № 757/38829/23-ц, представник позивача збільшив суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яка підлягає компенсації з відповідача на 15 000,00 грн. 00 коп. за складання відповіді на відзив ОСОБА_2 на позовну заяву у даній справі.

Клопотанням від 12.12.2023 про компенсацію судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу у справі № 757/38829/23-ц, представник позивача збільшив суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яка підлягає компенсації з відповідача на 21 000 грн. 00 коп. за складання Заперечень на Клопотання про приєднання (долучення) доказів до матеріалів справи № 757/38829/23-ц від 30.11.2023 та заперечення проти доказів, поданих Відповідачем до матеріалів справи № 757/38829/23-ц.

З урахуванням збільшення понесених позивачем витрат на професіи?ну правничу допомогу позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 4 294 гривні 40 копійок витрат на судовий збір, 121 000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 11 700 гривень 00 копійок витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Розміру понесених позивачем витрат на професіи?ну правничу допомогу підтверджується:

- засвідченою копією Договору № 01-1608/2023 про надання правничої допомоги від 16 серпня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Мікітян К.О.;

- засвідченою копією Додатку № 1 до Договору № 01-1608/2023 про надання правничої допомоги від 16.08.2023 року із розрахунком вартості надання послуг адвоката;

- оригіналом ордеру серії АІ № 1448480 від 25.08.2023 року на представництво інтересів у Печерському районному суді міста Києва ;

- засвідченою копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2372 від 02.12.2005;

- засвідченою копією рахунку № 1-01-1608/2023 від 18.08.2023 року на суму 85 000 грн.;

- засвідченою копією електронної платіжної інструкції ОСОБА_1 № 14300296 від 18.08.2023 року на суму 85 000 грн. з призначенням платежу «Оплата правничоі? допомоги по договору 01-1608/2023 від 16 серпня 2023»;

- засвідченою копією Акту № 1-01-1608/2023 приймання-передачі за договором № 01-1608/2023 від 28.08.2023 року;

- засвідченою копією виписки від 22.08.2023 з особового рахунку адвоката Мікітян К.О. у АТ «ОТП БАНК» за період з 16.08.2023 по 21.08.2023, яка підтверджує зарахування на банківський рахунок адвоката Мікітян К.О. оплати правничої допомоги згідно договору № 01-1608/2023 від 16 серпня 2023 у сумі 85 000 грн. від ОСОБА_1 ;

- засвідченою копією рахунку № 3-01-1608/2023 від 07.11.2023 року на суму 15 000 грн.;

- засвідченою копією електронної платіжної інструкції ОСОБА_1 № 14537920 від 14.11.2023 року на суму 15 000 грн. з призначенням платежу «Оплата правничоі? допомоги згідно Договору № 01-1608/2023 про надання правничої допомоги від 16 серпня 2023 року»;

- засвідченою копією Акту № 2-01-1608/2023 приймання-передачі за договором № 01-1608/2023 від 07.11.2023 року, яким підтверджено надання правничої допомоги наступного змісту: «Складання відповіді на Відзив ОСОБА_2 на позовну заяву у справі № 757/38829/23-ц для подання (відправлення) Печерському районному суду міста Києва та ОСОБА_2 »;

- засвідченою копією виписки від 14.11.2023 з особового рахунку адвоката Мікітян К.О. у АТ «ОТП БАНК» за період з 14.11.2023 по 14.11.2023, яка підтверджує зарахування на банківський рахунок адвоката Мікітян К.О. оплати правничої допомоги згідно договору № 01-1608/2023 від 16 серпня 2023 у сумі 15 000 грн. від ОСОБА_1 ;

- засвідченою копією рахунку № 4-01-1608/2023 від 12.12.2023 року на суму 21 000 грн.;

- засвідченою копією електронної платіжної інструкції ОСОБА_1 № 15815635 від 12.12.2023 року на суму 21 000 грн. з призначенням платежу «Оплата правничоі? допомоги згідно Договору № 01-1608/2023 про надання правничої допомоги від 16 серпня 2023 року»;

- засвідченою копією Акту № 3-01-1608/2023 приймання-передачі за договором № 01-1608/2023 від 12.12.2023 року, яким підтверджено надання правничої допомоги наступного змісту: «Складання Заперечень на Клопотання про приєднання (долучення) доказів до матеріалів справи № 757/38829/23-ц від 30.11.2023 та заперечень проти доказів, поданих Відповідачем до матеріалів справи № 757/38829/23-ц»;

- засвідченою копією виписки від 12.12.2023 з особового рахунку адвоката Мікітян К.О. у АТ «ОТП БАНК» за період з 12.12.2023 по 12.12.2023, яка підтверджує зарахування на банківський рахунок адвоката Мікітян К.О. оплати правничої допомоги згідно договору № 01-1608/2023 від 16 серпня 2023 у сумі 21 000 грн. від ОСОБА_1 .

Розміру понесених позивачем витрат на професіи?ну правничу допомогу (витрат, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги ) підтверджується:

- засвідченою копією Договору про надання послуг № 161/2023 від 17.08.2023 року, укладеного між Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр номерів і адрес» та Мікітян Каріною Олександрівною про надання послуг з видачі Звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, на підставі якого адвокатом понесено витрати на замовлення Звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет;

- засвідченою копією рахунку на оплату № 1-3223 від 17.08.2023 року на суму 11 700 грн. з надання послуг: підготовки двох Звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет (комплексна послуга), на підставі якого адвокатом понесено витрати на замовлення Звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет;

- засвідченою копією електронної платіжної інструкції № 14295213 Мікітян К.О. від 17.08.2023 року на суму 11 700 грн. з призначенням платежу: «Оплата рахунку на оплату №1-3223 від 17 серпня 2023 року», якою підтверджено оплату двох Звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет (комплексна послуга);

- засвідченою копією Акту наданих послуг № 1-161/2023 від 18.08.2023 на суму 11 700 грн. на підставі: Договору про надання послуг № 161/2023 від 17.08.2023 року, укладеного між Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр номерів і адрес» та Мікітян Каріною Олександрівною , та рахунку на оплату № 1-3223 від 17.08.2023 року, що підтверджує отримання послуг з підготовки двох Звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет (комплексна послуга);

- засвідченою копією Акту № 1-01-1608/2023 приймання-передачі за договором № 01-1608/2023 від 28.08.2023 року, в якому вказані витрати адвоката Мікітян К.О., що понесені адвокатом Мікітян К.О. на виконання Договору № 01-1608/2023 про надання правничої допомоги від 16 серпня 2023 року, та які погоджені ОСОБА_1 ;

- засвідченою копією рахунку № 2-01-1608/2023 від 28.08.2023 року на суму 11 700,00 грн. для оплата витрат адвоката Мікітян К.О. на правничу допомогу ОСОБА_1 ;

- засвідченою копією електронної платіжної інструкції ОСОБА_1 № 14339722 від 29.08.2023 року на суму 11 700,00 грн. на підтвердження компенсації ОСОБА_1 витрат адвоката Мікітян К.О. на оплату двох Звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет;

- засвідченою копією виписки від 29.08.2023 з особового рахунку адвоката Мікітян К.О. у АТ «ОТП БАНК» за період з 18.08.2023 по 29.08.2023, яка підтверджує надходження на банківський рахунок адвоката Мікітян К.О. оплати витрат адвоката на правничу допомогу згідно договору № 01-1608/2023 від 16 серпня 2023 у сумі 11 700,00 грн. від ОСОБА_1 .

Від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому просить зменшити суму витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1 000, 00 грн, оскільки на думку представника відповідача заявлена позивачем сума є завищеною та не відповідає обсягу виконаних робіт (наданих послуг адвокатом).

Вказане клопотання суд не бере до уваги, оскільки представником відповідача не доведено неспіврміності витрат та обсягом робіт у справі.

Таким чином, суд вважає , що розмір витрат на оплату правничоі? допомоги адвоката та витрат, що підлягають сплаті в порядку компенсаціі? витрат адвоката, є розумним, співмірним із складністю справи та наданою адвокатом правничою допомогою; часом, витраченим адвокатом на надання правничоі? допомоги; обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт); підтверджується реальністю правничоі? допомоги та необхідністю доказування своі?х вимог та заперечень відповідно до ст.ст. 79-83 ЦПК Украі?ни, значенням справи, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію позивача.

Таким чином, заявлении? розмір витрат на професіи?ну правничу допомогу у справі є обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 30 Закону Украі?ни «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК Украі?ни.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 34, 62, 68 Конституції України, ст. ст. 201, 277, 297, 299, 302 ЦК України, ст. 2 КК України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста», Законом України «Про медіа», ст. ст. 1, 30 Закону Украі?ни «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Постановою Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р ІШ И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) про захист гідності, честі та діловоі? репутаціі? - задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), інформацію, поширену ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 у текстовому повідомленні - заставці до відео під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3 » на каналі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 наступного змісту: «По списках ОСОБА_1 вбивають українських патріотів» та у цьому відео з 09:28 хв. по 11:59 хв.:

- «… той самий ОСОБА_1 , який мені погрожував, писав в мене в Фейсбуці... під моїми постами, що ти в нас в списках да ми прийдемо тебе знищувати да.. що ти там будеш в нас в фільтраційних таборах. Він погрожував мені, моїм дітям…. … мою сторінку, де це все було задокументовано… і де зберігалися ці мої листування з цим ОСОБА_1 на моїй сторінці.»;

- «Тобто його списки, по яких потім знищували українських патріотів, коли заходили в українські міста…»;

- «… хоча … він сам зазнавався, що він збирав ці списки і потім по цих списках фільтраційні табори … намагався створить.».

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), інформацію, поширену ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці користувача « ОСОБА_3 » у соціальній мережі Facebook за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_10 у текстовому повідомленні - заставці до відео під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3 », яке містить гіперпосилання на відео, розміщене на каналі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 наступного змісту: «По списках ОСОБА_1 вбивають українських патріотів» та у цьому відео з 09:28 хв. по 11:59 хв.:

- «… той самий ОСОБА_1 , який мені погрожував, писав в мене в Фейсбуці... під моїми постами, що ти в нас в списках да ми прийдемо тебе знищувати да.. що ти там будеш в нас в фільтраційних таборах. Він погрожував мені, моїм дітям…. … мою сторінку, де це все було задокументовано… і де зберігалися ці мої листування з цим ОСОБА_1 на моїй сторінці.»;

- «Тобто його списки, по яких потім знищували українських патріотів, коли заходили в українські міста…»;

- «… хоча … він сам зазнавався, що він збирав ці списки і потім по цих списках фільтраційні табори … намагався створить.».

Зобов`язати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, опублікувати на каналі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube (https://www.youtube.com) аудиовізуальний запис спростування, в якому ОСОБА_2 зачитує текст спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_3 , повідомляю, що інформація, поширена мною про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі « ОСОБА_3 » на веб-сайті YouTube у текстовому повідомленні- заставці до відео під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3 » про те, що по списках ОСОБА_1 вбивають українських патріотів, а також інформація, повідомлена мною у цьому відео, про те, що ОСОБА_1 складав, збирав списки, по яких знищували потім українських патріотів; здійснював листування зі мною та погрожував мені та моїм дітям на моїй сторінці у соціальній мережі Facebook; повідомляв про включення мене до списків українських патріотів, погрожував знищити мене та помістити у фільтраційний табір; повідомляв інформацію про збирання ним цих списків українських патріотів та його намагання по цих списках створювати фільтраційні табори - є недостовірною та не відповідає дійсності».

Зобов`язати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, опублікувати на персональній сторінці користувача « ОСОБА_3 » у соціальній мережі Facebook ( https://www.facebook.com) пост (публікацію) під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_4 » наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , повідомляю, що інформація, поширена мною про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на моїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» у текстовому повідомленні- заставці до відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про те, що по списках ОСОБА_1 вбивають українських патріотів, а також інформація, повідомлена мною у цьому відео, про те, що ОСОБА_1 складав, збирав списки, по яких знищували потім українських патріотів; здійснював листування зі мною та погрожував мені та моїм дітям на моїй сторінці у соціальній мережі Facebook повідомляв про включення мене до списків українських патріотів, погрожував знищити мене та помістити у фільтраційний табір; повідомляв інформацію про збирання ним цих списків українських патріотів та його намагання по цих списках створювати фільтраційні табори -є недостовірною та не відповідає дійсності».

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 4 294 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири) гривні 40 (сорок) копійок витрат на судовий збір.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 121 000 (сто двадцять одна тисяча) гривень 00 (нуль) копійок витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 11 700 (одинадцять тисяч сімсот) гривень 00 (нуль) копійок витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Г. О. Матійчук