Рішення № 116855829, 22.01.2024, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4148/23

Провадження № 2/210/186/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 січня 2024 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чайкіної О.В., секретаря судового засідання Кучевасової А.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Металургійної районної у місті ради Виконавчого комітету про встановлення факту невикористання житлових чеків для приватизації та визнання права на приватизацію,

ВСТАНОВИВ:

Вступ

Описова частина

Позивачі звернулись до суду з вищевказаним позовом, уточнивши позовні вимоги зазначили, що Рішенням Металургійної районної у місті ради № 339 від 29.11.2022 року їм відмовлено в передачі квартири АДРЕСА_1 в приватну спільну часткову власність . Підстави для відмови у рішенні вказані наступні: не надання довідок органу приватизації,що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації житлового фонду.

Позивач ОСОБА_1 проживає у квартирі, яку має намір приватизувати зі 1998 року разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 та сестрою ОСОБА_4 . Позивач ОСОБА_5 , 2004 року народження, проживає у квартирі з моменту народження з 2004 року, зареєстрована за вказаною адресою у 2011 році. Ця адреса її єдине місце мешкання з моменту народження. Квартира надавалася їх родині на підставі ордеру на житлове приміщення № 54 від 30.09.1998 р. на підставі рішення райвиконкокому № 329 від 16.09.1998 року. У квартирі позивачі були зареєстровані на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19.04.2007 року (справа № 2п-2-1398/07).

Аргументи учасників

Позивачі в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, на позовних вимогах наполягають, просять суд їх задовольнити.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив та пояснення, у яких частково визнав позовні вимоги про встановлення факту невикористання позивачами житлових чеків, а саме погоджується з періодами, які вказані у рішенні виконкому від 29.11.2022 року.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини справи встановлені судом

Квартира АДРЕСА_1 надалась ОСОБА_2 на підставі ордеру на житлове приміщення № 54 від 30.09.1998 р. на підставі рішення виконкому №329 від 16.09.1998 року. У складі сім`ї вказані чоловік ОСОБА_1 та син ОСОБА_1 (а.с.8).

Матеріали справи містять технічний паспорт на вказану квартиру де замовник технічної інвентаризації вказані позивачі по справі, паспорт виготовлено станом на 20 липня 2022 рік (а.с.18).

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 19 квітня 2007 року за ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 визнано право проживання у квартирі АДРЕСА_1 . Зобов`язано відділ громадянства, реєстрації та еміграції фізичних осіб Дзержинського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області прийняти на облік ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с.9).

Рішенням Металургійної районної у місті ради № 339 від 29.11.2022 року Позивачам відмовлено в передачі квартири АДРЕСА_1 в приватну спільну часткову власність . Підстави для відмови у рішенні вказані наступні: не надання довідки органу приватизації, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації житлового фонду (а.с.7).

Своє право на приватизацію державного житлового фонду Позивачі не використали. Дана обставина підтверджується довідкою АТ "Ощадбанк" від 11.07.2022 року, та довідкою виконкому (а.с.12,13,14,15).

Комунальне підприємство «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області видало ОСОБА_2 довідку у якій вказано, що реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: квартири АДРЕСА_1 за даними архівної справи, сформованої з матеріалів технічної інвентаризації у 2022 році, відомості про зареєстровані права власності за вищевказаною адресою у бюро відсутні (а.с.16).

Мотиви та висновки суду

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзакріплено право на повагу до житла.

Устатті 47 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частинами третьою, четвертоюстатті 9 ЖК Українивизначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 345 ЦК України, передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюютьсяЗаконом України «Про приватизацію державного житлового фонду»та Положенням № 396.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов дляздійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Частиною першоюстатті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Статтями3,5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»визначено, що приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі наймачу та членам його сім`ї квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у межах визначеної норми. При цьому, до членів сім`ї наймача включаються громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Відповідно до частини четвертоїстатті 5 зазначеного Законуправо на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цьогоЗакону.

Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ятастатті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з частинами другою, третьою, п`ятоюстатті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно достатті 5 цього Законуоформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та з метою приведення у відповідність до законодавства нормативно-правових актів наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 було затверджено Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» (далі Положення № 396), яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно з процедурою, визначеною цим Положенням, в тому числі й рішенням органу приватизації.

Положення № 396 визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

Відповідно до пункту 4 Положення № 396 передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника.

Відповідно до пункту 14 Положення № 396, передача жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» перебували у державній власності, у власність громадян здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (після передачі/прийняття гуртожитку у власність відповідної територіальної громади). При цьому орган місцевого самоврядування відповідно до статті 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» має прийняти рішення щодо залишення цілісного майнового комплексу (будівлі, будинку) у статусі «гуртожиток» та дозволити приватизацію його жилих та нежилих приміщень.

Громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність та за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках на правових підставах і тривалий час (не менше п`яти років).

Абзацом першим пункту 23 Положення № 396 визначено, що орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Отже, передача квартир у власність громадян у процесі їх приватизації здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації і оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру.

Між тим, пунктом 18 Положення визначено порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, №396 від 16.12.2009 року, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

При цьому, згідно з пунктом 20 Положення, документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду.

Згідно з Постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.93 N 305 "Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків"останні підлягають випуску у вигляді приватизаційних депозитних рахунків, порядок відкриття яких та здійснення з них платежів регулювалось Положенням «Про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків і здійснення з них платежів», затвердженим наказом Національного банку України від 15.03.93 N 30, яке втратило чинність з моменту введення в діюпостанови Правління Національного банку України від 27.04.2000 N 179 "Про затвердження Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та здійснення з них платежів".

Відповідно до вказаноїпостанови житлові чеки - це приватизаційні папери, які засвідчують право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки державного житлового фонду.

З метою використання житлових чеків за їх призначенням в установах Ощадбанку України відкриваються приватизаційні депозитні рахунки, на які зараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян.

У процесі приватизації громадянами займаного житла відбувається списання коштів з їх приватизаційних депозитних рахунків на підставі приватизаційного платіжного доручення, яке підтверджує, що громадяни України або особа, яка має на це повноваження, доручає установі банку здійснити переказ належної суми зі свого депозитного рахунку на позабалансовий рахунок відповідного позабюджетного фонду приватизації.

В п. 3.3 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10.06.2010зазначено, що право громадянина України на приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз у повному обсязі, якщо він повністю використав житловий чек та у його власність передано загальну площу житла, що не перевищує встановлену санітарну норму і відповідно, номінальну вартість житлового чека, незалежно від того, відповідає ця площа одній квартирі (будинку) чи кільком. Таким чином тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого ч. 5ст. 5 ЗУ «Про приватизацію».

Відповідно до положеньпостанови Кабінету Міністрів України від 26.04.1993 № 305 «Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків»та Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та здійснення з них платежів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27.08.2000 року № 179, з метою використання житлових чеків за їх призначенням в установах Ощадбанку України відкриваються приватизаційні депозитні рахунки, на які зараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян. Облік операцій за депозитними рахунками в установах банку здійснюється за позабалансовими рахунками відповідно до Інструкції про застосуванняПлану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від11.09.2017 № 89 (зі змінами).

Отже, єдиним розпорядником інформації про залишки житлового чеку на відповідному позабалансовому рахунку є Ощадбанк, який надає інформацію про наявність/відсутність особи у списках на приватизацію, атому довідка Ощадбанку сама по собі є достатнім документом на підтвердження невикористання права на приватизацію державного житлового фонду.

Реєстрація проживання або перебування фізичних осіб на території України регулюєтьсяЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»тапостановою КМУ від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», якою затверджено порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі по тексту - Порядок).

Відповідно дост.2 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом

Таким чином, для приватизації квартири необхідне дотримання двох умов: постійне проживання у приміщенні, яке підлягає приватизації, та особисте звернення до органів приватизації.

Згідно зі статтею 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

У рішенні у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), аналізуючи відповідність мотивування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).

Відповідно до статті 61 ЖК Української РСР (в редакції, чинній на час вселення позивачів до спірного житла) користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Умови договору найму жилого приміщення, що обмежують права наймача та членів його сім`ї порівняно з умовами, передбаченими законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Типовим договором найму жилого приміщення та іншими актами законодавства Української РСР, є недійсними.

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що встановлене законом право громадянина на житло, у тому числі і на приватизацію житла гарантується державою і підлягає захисту у разі його порушення.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 750/2176/17.

Згідно із частиною 11 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках, вирішуються судом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Під час розгляду справи факт законності вселення та проживання позивачів у спірному приміщенні гуртожитку сторонами не оспорювався.

Встановлення факту, про те, що позивач не використовував житлові чеки для приватизації квартири, необхідно для реалізації його права передбаченогост.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі, яку має намір приватизувати з 1998 року разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 та сестрою ОСОБА_5 .

Позивач ОСОБА_5 , 2004 року народження, проживає у квартирі з моменту народження, а саме з 2004 року, зареєстрована за вказаною адресою у 2011 році. Ця адреса її єдине місце мешкання з моменту народження.

Своє право на приватизацію державного житлового фонду позивачі не використали. Дана обставина підтверджується довідкою АТ "Ощадбанк" від 11.07.2022 року, та довідкою виконкому.

Позивачі звернулись до Металургійної районної у місті ради з питанням приватизації квартири АДРЕСА_1 , яка використовується сім`єю на умовах найму та отримали рішення відмову.

Отже з матеріалів справи встановлено, що Позивачами не було реалізовано право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, разом з тим позовна вимога на про визнання за позивачами право на приватизацію квартири, є похідною від встановлення факту невикористання позивачами житлових чеків.

Оскільки, право на приватизацію квартири залежить від вирішення питання про встановлення факту невикористання житлових чеків суд вважає, що позовну заяву слід задовльнити лише в частині встановлення факту невикористання позивачами житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності з п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», N5 від 31.03.1995 року, наведений у ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Таким чином, у зв`язку з наведеним позовна заява підлягає задоволенню.

До звернення до суду про визнання юридичного факту, заявником були проведені всі можливі дії щодо поновлення свого права на приватизацію житла, але діючим законодавством не визначено іншого порядку їх встановлення, окрім судового провадження.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві та є вичерпним.

До них належить відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» саме на органи приватизації покладено обов`язок дотримуватись виконання законодавства під час проведення приватизації громадянами житла.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 201/6092/17.

Таким чином, права позивачів підлягають поновленню шляхом встановлення факту невикористання житлових чеків ОСОБА_2 , за період з січня 1993 року по квітень 1993 року, з вересня 1999 року по грудень 2008 року; ОСОБА_1 за період з січня 1993 року по квітень 1993 року, з вересня 1999 року по вересень 2007 року; ОСОБА_3 з народження до січня 2011 року.

Щодо інших періодів, а саме з лютого 2011 року по грудень 2023 року - суд не вбачає підстав для встановлення факту невикористання житлових чеків у цей період, адже цей період не оспорюється сторонами.

У цій справі спірним періодом є лише періоди: щодо ОСОБА_2 - з січня 1993 року по квітень 1993 року, з вересня 1999 року по грудень 2008 року; ОСОБА_1 - з січня 1993 року по квітень 1993 року, з вересня 1999 року по вересень 2007 року; ОСОБА_3 з народження до січня 2011 року.

Що стосується позовних вимог щодо визнання права на приватизацію, суд зауважує, що відповідач визнає право на приватизацію позивачів, і це право наразі не оспорюється.

Спірним питанням у цій справі є дише підтвердження невикористання житлових чеків у спірний період.

Тому вимоги про визнання права на приватизацію є передчасними.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.1, 2, 3, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст.1-13,76-81, 83,89, 223,293,315, 316, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Металургійної районної у місті ради Виконавчого комітету про визнання протиправною відмови у переданні житлового приміщення в приватну власність та визнання права на приватизацію задовольнити частково.

Встановити факт невикористання житлових чеків ОСОБА_2 , за період з січня 1993 року по квітень 1993 року, з вересня 1999 року по грудень 2008 року; ОСОБА_1 за період з січня 1993 року по квітень 1993 року, з вересня 1999 року по вересень 2007 року; ОСОБА_3 з народження до січня 2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу або безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст.ст. 354-356 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01 лютого 2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючій АДРЕСА_2 ; паспорт серія НОМЕР_1 номер картки платника податку НОМЕР_2 ;

- позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаюча АДРЕСА_3 , паспорт серія НОМЕР_3 , номер картки платника податку НОМЕР_4 ;

- позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаюча АДРЕСА_3 , паспорт номер НОМЕР_5 , орган що видав 1225, номер картки платника податку НОМЕР_6 ;

- відповідач: Металургійна районна у місті рада Виконавчий комітет, юридична адреса: м. Кривий Ріг 50000проспект Миру, 42 ЄДРПОУ34544626

Суддя: О. В. Чайкіна