Рішення № 116851231, 30.01.2024, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1900/23

Провадження № 2/591/267/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2024 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, і свої позовні вимоги мотивує тим, що 13 серпня 2021 року о 16 год. 35 хв. в м. Кролевець Сумській області відбулась ДТП, в якій водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «DAEWOO LANOS» д.н. НОМЕР_1 здійснила наїзд на його матір - ОСОБА_3 , яка внаслідок отриманих травм померла. Станом на дату настання ДТП відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров`ю та (або) життю третіх осіб була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР7592512, який діяв на момент настання ДТП 13 серпня 2021 року. За фактом ДТП було внесено відомості до ЄРДР за №12021200510000230 за ст. 286 КК України. 30 квітня 2022 року слідчим Конотопського РВ ГУНП в Сумській області винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. 30 грудня 2022 року його представником було надіслано на адресу відповідача повідомлення про ДТП та заяви на виплату страхового відшкодування, зокрема 36000 грн 00 коп. - страхового відшкодування, по`язаного із заподіяною моральною шкодою. Проте, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» прийнято рішення про виплату 50 % страхового відшкодування, зазначаючи, що ДТП сталася з вини потерпілої ОСОБА_3 .. Відповідач здійснив виплату позивачу 18000 грн 00 коп. - страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою. Посилаючись на те, що відповідач безпідставно та незаконно зменшив розмір страхового відшкодування, чим порушив його законні права та інтереси, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ПАТ «СК «ПЗУ Україна» на його користь 18000,00 грн. недоплаченого страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Стефківський В.І. в судовому засіданні в режимі (ВКЗ) позов підтримав повністю, просить суд його задоволити з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» - Голошва Г.В. в судовому засіданні в режимі (ВКЗ) проти позову заперечила повністю, просить суд в позові відмовити. Вважає, що законно прийняте товариством рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 50% від заявленого потерпілою стороною розміру, яке узгоджується із положеннями ст. 1193 ЦК України. Зазначає, що саме груба необережність потерпілої ОСОБА_3 та порушення нею пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України сприяла виникненню шкоди.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обгрунтований і підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 13 серпня 2021 року о 16 год. 35 хв. в м. Кролевець Сумській області відбулась ДТП, в якій водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «DAEWOO LANOS» д.н. НОМЕР_1 здійснила наїзд на матір позивача - ОСОБА_3 , яка внаслідок отриманих травм померла (а.с.10). Внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких померла в лікарні.

Згідно довідки про причину смерті № 508 від ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 померла у віці 70 років, причиною смерті зазначено: «сполучена тупа травма тіла» (а.с. 11 ).

Позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження та про укладення шлюбу (а.с. 12-14).

За фактом вказаної ДТП були внесені відомості до ЄРДР за №12021200510000230 за ч. 2 ст. 286 КК України. Постановою старшого слідчого СВ ВП № 1 (м. Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області Серко М.В. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021200510000230 від 13 серпня 2021 року за ч. 2 ст. 286 КК України закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, яка мотивована тим, що саме велосипедистка ОСОБА_3 допустила порушення ПДР, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП (а.с. 7-8).

Станом на дату настання ДТП відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров`ю та (або) життю третіх осіб була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР7592512, який діяв на момент настання ДТП 13 серпня 2021 року (а.с.9).

30 грудня 2022 року представником позивача ОСОБА_4 було надіслано на адресу відповідача повідомлення про ДТП та заяви на виплату страхового відшкодування, зокрема 36000 грн 00 коп. - страхового відшкодування, по`язаного із заподіяною моральною шкодою.

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» повідомило представника позивача, що керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та з урахуванням ст. 1193 ЦК України, товариство прийняло рішення про виплату моральної шкоди (п. 27.3 ст. 27 цього Закону) у розмірі 50% - нараховано до виплати 36000 грн 00 коп.. Відповідач здійснив виплату позивачу 18000 грн 00 коп. - страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою.

Статтею 1187 ЦК України передбачено об`єктивну (безвинну) цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно зі ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

У статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Відповідно до пунктів 27.3, 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частинами 2, 3 статті 1193 ЦК України визначено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, суд може зменшити розмір шкоди на підставі частини другої статті 1193 ЦК України в разі встановлення, що виникненню вказаної шкоди сприяла груба необережність потерпілого. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 445/370/19 (провадження № 61-10504св20).

Встановлено та не заперечується сторонами, що водій автомобіля марки «DAEWOO LANOS» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 не мала технічної можливості запобігти наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 , шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. Натомість, з технічної точки зору, в діях велосипедиста вбачаються невідповідність вимогам пунктів 10.1, 10.4 ПДР України, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Виникненню вказаної шкоди сприяла груба необережність ОСОБА_3 , яка перед зміною напрямку руху ліворуч в бік смуги руху автомобіля, не переконалася в безпеці початку маневру повороту ліворуч та не відмовилася від його виконання у зв`язку наявністю автомобіля, який рухався в попутному напрямку руху.

Таким чином, при вирішенні питання про розмір відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, наявні підстави для зменшення її розміру на підставі ч. 2 ст. 1193 ЦК України.

У той же час статтею 27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» гарантовано, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується страховиком у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.

Суд вважає, що мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди становить 72000 грн (6000 грн х 12), з яких на користь позивача підлягало сплаті 36000 грн (72000 / 2), що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №342/709/20.

Однак відповідач ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» частково визнала вимоги позивача та добровільно сплатила йому страхове відшкодування в розмірі 18000,00 грн..

Таким чином, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» безпідставно виплатила частину страхового відшкодування позивачу в сумі 18000,00 грн., чим порушила його права.

Право позивача порушене і підлягає захисту в суді, а тому суд вважає за необхідне стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 - 18 000,00 (вісімнадцять тисяч гривень) недоплаченого страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11-13, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 62, ЄДРПОУ 20782312) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - 18 000,00 (вісімнадцять тисяч гривень) недоплаченого страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 62, ЄДРПОУ 20782312) на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 08 лютого 2024 року.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО