Ухвала суду № 116828308, 02.02.2024, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

02 лютого 2024 року Справа № 915/1327/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали

заяви Колективного підприємства Миколаївліфт від 23.01.2024 про розстрочення виконання рішення у справі №915/1327/23

за позовом: Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966)

до відповідача: Колективного підприємства Миколаївліфт (вул. Адмірала Макарова, 7, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 05472620)

про: стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи:

від заявника: не з`явився,

від позивача: не з`явився,

встановив:

23.01.2024 Колективним підприємством Миколаївліфт подано до суду заяву про розстрочення виконання рішення у справі №915/1327/23 в частині стягнення 126045,58 грн на 11 календарних місяців до 25.12.2024 шляхом сплати щомісячно по 11458,69 грн.

Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч.2 ст.331 ГПК України).

Ухвалою суду від 25.01.2024 судове засідання для розгляду заяви Колективного підприємства Миколаївліфт від 23.01.2024 про розстрочення виконання рішення у справі №915/1327/23 призначено на 02 лютого 2024 року об 11:20 год.

Заявою від 26.01.2024 позивач (стягувач) не заперечує проти розстрочення виконання рішення на 5 місяців, але проти розстрочення на 11 місяців. Стягувачем запропоновано наступний графік погашення боргу : 26045,45 грн до 25.02.2024; 25000,00 грн до 25.03.2024; 25000,00 грн до 25.04.2024; 25000,00 грн до 25.05.2024; 25000,00 грн до 25.06.2024.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Заявою від 02.02.2024 представник стягувача просила суд розглянути заяву боржника без участі стягувача.

У судовому засіданні 02.02.2024 судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено про підписання вступної та резолютивної частини ухвали.

Розглянувши заяву про розстрочення виконання судового рішення, судом встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 01-09/1495 від 23.08.2023 про стягнення з Колективного підприємства Миколаївліфт заборгованості за теплову енергію в сумі 109202,12 грн, 11220,87 грн інфляційних втрат, 2504,89 грн 3% річних, 433,57 грн пені, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2023 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з Колективного підприємства Миколаївліфт на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль заборгованість за теплову енергію в сумі 109202,12 грн, 11220,87 грн інфляційних втрат, 2504,89 грн 3% річних, 433,57 пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.

На виконання рішення судом 22.01.2024 видано відповідні накази.

Як зазначено вище, 23.01.2024 Колективним підприємством Миколаївліфт подано до суду заяву про розстрочення виконання рішення у справі №915/1327/23 в частині стягнення 126045,58 грн на 11 календарних місяців до 25.12.2024 шляхом сплати щомісячно по 11458,69 грн.

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду боржник посилається на те, що змушений здійснювати в умовах воєнного стану на всій території України, знаходиться у досить важкому фінансовому стані і враховуючи існуючу велику кредиторську заборгованість вчинення виконавчих дій з метою примусового виконання рішення суду за умови відсутності достатнього фінансування, може призвести до блокування діяльності підприємства і його повної зупинки, що є недопустимим, оскільки завдасть величезних збитків не тільки підприємству, але і громадянам м. Миколаєва, яким підприємство надає послуги по обслуговування ліфтів в багатоквартирних житлових будинках міста. Відповідач жодним чином не ухиляється від виконання рішення суду, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, в тому числі і шляхом відстрочення виконання рішення суду. На підтвердження викладеного відповідачем надано суду фінансову звітність підприємства за 2022 рік. Враховуючи вищезазначені обставини, з огляду на принципи розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, відповідач вважає, що розстрочення рішення суду не порушить прав стягувача, майнові інтереси і баланс інтересів сторін, а слугуватиме досягненню мети виконання судового рішення при дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Заявою від 26.01.2024 позивач (стягувач) не заперечує проти розстрочення виконання рішення на 5 місяців, але проти розстрочення на 11 місяців. Стягувачем запропоновано наступний графік погашення боргу : 26045,45 грн до 25.02.2024; 25000,00 грн до 25.03.2024; 25000,00 грн до 25.04.2024; 25000,00 грн до 25.05.2024; 25000,00 грн до 25.06.2024.

В обґрунтування своєї позиції стягувач посилається на те, що відповідач систематично порушує строки оплати за теплопостачання чим завдає матеріальної шкоди підприємству. ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» є соціально орієнтованим, стратегічно важливим та соціально значимим теплопостачальним підприємством м. Миколаєва, яке забезпечує централізоване теплопостачання населення, підприємств і установ бюджетної сфери оскільки забезпечує теплом житлові будинки та квартири, школи, дошкільні заклади, лікарні, установи і організації, що фінансуються з державного бюджету, а також інші об`єкти. Товариство забезпечує тепловою енергією більш ніж 40% споживачів теплової енергії міста Миколаєва. Сьогодні Товариство працює в умовах воєнного стану та переживає складні часи у зв`язку із агресією з боку Російської Федерації. Наразі введення воєнного стану не звільняє споживачів від сплати житлово-комунальних послуг, зокрема за спожиту теплову енергію. Сплата за комунальні послуги в сьогоднішніх умовах навпаки є великою допомогою та підтримкою комунальних служб, які працюють зараз у надскладних обставинах і потребують ресурсів. Отже, виконання судових рішень у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Складне фінансове становище, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється відповідачем на власний ризик, не може бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення. Товариство відноситься до категорій найстаріших теплогенеруючих підприємств країни (більш 115 років існування) виняткове значення має технічний стан основних фондів Товариства, технологічна застарілість основного обладнання та інших інженерних комунікацій носить затяжний характер, для підвищення енергоефективності та безаварійної роботи виробничого устаткування існує нагальна потреба в виконанні планових ремонтних робіт, системної реконструкції та модернізації енергетичного обладнання, що потребує залучення необхідних коштів. До того ж, у зв`язку з необхідністю дотримання безперервності виробничого циклу товариства та для підвищення забезпечення безаварійних умов роботи, товариством здійснюються додаткові незаплановані витрати на усунення аварійних ситуацій, які виникають на теплових мережах, саме при проведенні гідравлічних випробувань встановлюються технічні дефекти, усунення яких потребує залучення значних коштів для їх відновлення, оскільки фактично зазначене технологічне обладнання має завершальний нормативний строк експлуатації. Ці аварійні ситуації, які відбуваються в міжопалювальний період, фактично є форс-мажорними обставинами, оскільки обсяги поривів, в т.ч. витоків води, є непередбаченими, на ліквідацію яких пріоритетна витрачаються значні фінансові ресурси підприємства.

Проаналізувавши обставини справи та доводи сторін в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 р. суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідно до ч.ч.3 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Господарський суд дослідивши усі обставини та надавши їм оцінку, врахувавши матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі може бути ускладнено та матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану боржника, зважаючи на те, що боржник не уникає від виконання рішення суду, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, а також те, що позивач не заперечує проти розстрочення виконання рішення на 5 місяців, суд дійшов висновку про те, що саме такий строк розстрочення виконання рішення в цій справі відповідає як обставинам справи так і засадам господарського судочинства, зокрема, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, пропорційності, обов`язковості судового рішення.

Відтак, господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви боржника та розстрочення виконання рішення суду у даній справі на 5 місяців за наступним графіком: 26045,45 грн до 25.02.2024; 25000,00 грн до 25.03.2024; 25000,00 грн до 25.04.2024; 25000,00 грн до 25.05.2024; 25000,00 грн до 25.06.2024.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Колективного підприємства Миколаївліфт від 23.01.2024 про розстрочення виконання рішення у справі №915/1327/23 задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2023 у справі № 915/1327/23 на 5 місяців наступним чином:

- до 25.02.2024 26045,45 грн;

- до 25.03.2024 25000,00 грн;

- до 25.04.2024 - 25000,00 грн;

- до 25.05.2024 - 25000,00 грн;

- до 25.06.2024 - 25000,00 грн.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано у строк, визначений ст. 233 ГПК України.

Суддя В.О.Ржепецький