Рішення № 116828295, 29.01.2024, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року Справа № 915/1547/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участі сторін:

позивач (представник позивача) - у судове засідання не з`явився

відповідач (представник відповідача) - у судове засідання не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Приватного підприємства "Добробут Н", вул. Батумська, буд. 28, кв. 7, смт. Білозерка, Білозерський р-н, Херсонська область, 73000,

електронна пошта зазначена в системі "Електронний суд": senadijpruc@gmail.com

представник позивача: адвокат Дубровний Михайло Олександрович,

електронна пошта зазначена в системі "Електронний суд": ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове", вул. Козацька, буд. 39, село Степове, Миколаївський р-н, Миколаївська область, 57107,

електронна пошта зазначена в системі "Електронний суд": dppstepove@gmail.com

про: стягнення 9 420 827,51 грн.

Приватне підприємство "Добробут Н" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 06.10.2023 (вх.№13203/23 від 06.10.2023) про стягнення з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" грошових коштів в розмірі 9 420 827,51 грн. з яких: 4 530 000,00 грн. - основний борг, 889 865,76 грн. - 15% річних, 2 916 078,90 грн. - пеня, 453 000,00 грн. - штраф, 631 882,85 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2023 позовну заяву від 06.10.2023 (вх.№13203/23 від 06.10.2023) Приватного підприємства "Добробут Н" залишено без руху. Вказаною ухвалою заявнику надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче зсідання на 29.11.2023 о 10:00

23.11.2023 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву б/н від 23.11.2023 (вх. № 15519/23 від 23.01.2023) в якому відповідач зазначив, що визнає факт укладення 15.12.2021 Договору № 5 про надання поворотної фінансової допомоги та визнає, що на виконання договору, позивач 15.12.2021 перерахував відповідачу 4 530 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14 від 15.12.2021 та що, в призначенні платежу була допущена помилка, а саме замість правильного призначення платежу «поворотна фінансова допомога по договору № 5 від 15.12.2021 року» було зазначено «передплата за с/г продукцію зг. дог № 5 від 15.12.2021». Дана помилка виправлена довідкою ПП «Добробут Н» за вих. № 4 від 15.12.2021, яку відповідачем було отримано. Вказує, що договір № 5 від 15.12.2021 де б предметом була поставка сільськогосподарської продукції між позивачем та відповідачем ніколи не укладався.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2023, яку занесено до протоколу судового засідання відкладено підготовче засідання на 19.12.2023 об 11:00

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2023, яку занесено до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.01.2024 о 10:00, про що учасники справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (арк. 58-60).

29.01.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» представником відповідача подано заяву б/н від 28.01.2024 (вх. № 1108/24) про розгляд без участі.

29.01.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву б/н від 28.01.2024 (вх. № 1121/24) про розгляд без участі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

15.12.2021 між Приватним підприємством «Добробут Н» (далі - «Кредитор») та Державним підприємством «Племрепродуктор «Степове» (далі - «Боржник») укладено Договір №5 про надання поворотної фінансової допомоги (арк. 7-9).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах визначених договором , кредитор зобов`язується надати боржнику грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому в п. 2.1 цього договору, а боржник зобов`язується повернути надану поворотну фінансову допомогу у встановлені цим договором строк (термін) в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Поворотна фінансова допомога надається боржнику для поповнення його оборотних коштів.

Відповідно до п. 1.2 договору поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків (боржнику) у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (кредитору) (п. 14.1.257 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 45300000 (чотири мільйони п`ятсот тридцять тисяч) гривень 00 коп., що на момент укладення договору складає суму еквівалентну 166636, 01 доларів США (сто шістдесят шість тисяч шістсот тридцять шість доларів 01 цент) визначену відповідну до курсу 2 718, 50 гривень за 100 доларів США встановленого на рівні міжбанківського валютного курсу продажу іноземної валюти до гривні, який розміщений за адресою на Інтернет сторінці http://minfin.com.ua/currency/mb/.

Відповідно до п. 2.2 договору кредитор надає фінансову допомогу боржнику шляхом перерахування грошових коштів на банківський (поточний/розрахунковий) рахунок боржника зазначений в договорі.

Перерахування коштів фінансової допомоги кредитором боржнику може здійснюватись, як одним платежем, так і кількома платежами (частинами), загальна сума яких не повинна перевищувати суми фінансової допомоги зазначеної в п. 2.1 дана договору. Підставою для перерахування є договір.

Підтвердженням факту надання кредитором фінансової допомоги боржнику є платіжні доручення про перерахування фінансової допомоги на банківський (поточний/розрахунковий) рахунок боржника зазначений в договорі. Поворотна фінансова допомога вважається наданою кредитором боржнику з моменту перерахування коштів на банківський (поточний/розрахунковий) рахунок боржника.

Відповідно до п. 2.3 договору поворотна фінансова допомога надається в користування боржнику до 01 червня 2022 року. Боржник зобов`язаний повернути всю суму отриманої поворотної фінансової допомоги в розмірі визначеному відповідно до п. 2.1. договору не пізніше 01 червня 2022 року.

Відповідно до п. 2.4 договору надання фінансової допомоги здійснюється на безоплатній основі. За надання поворотної фінансової допомоги винагороди кредитору не передбачено.

Відповідно до п. 2.5 договору поворотна фінансова допомога використовується для потреб боржника відповідно до визначених ним цілей його діяльності.

Відповідно до п. 3.1 договору боржник зобов`язаний повернути суму поворотної фінансової допомоги в розмірі визначеному відповідно до п. 2.1 договору не пізніше терміну (дати) повернення поворотної фінансової допомоги, яка визначена в п. 2.3 цього договору. Боржник зобов`язаний достроково повернути суму поворотної фінансової допомоги в розмірі визначеному відповідно до п. 2.1 договору на вимогу кредитора про дострокове повернення суми поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п. 3.4 договору боржник зобов`язаний здійснити повернення грошових коштів поворотної фінансової допомоги в розмірі визначеному відповідно до п. 2.1 договору шляхом перерахування на банківський (поточний/розрахунковий) рахунок боржника зазначений в договорі.

Відповідно до п. 3.5 договору поворотна фінансова допомога вважається повернутою з моменту надходження коштів в розмірі визначеному відповідно до п. 2.1 договору на банківський (поточний/розрахунковий ) рахунок божника зазначений в договорі, що підтверджує відповідна виписка з банку.

Відповідно до п. 5.1 договору в разі порушення боржником (строку) терміну повернення всієї або частини коштів поворотної фінансової допомоги, боржник зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми. Неустойка за договором є штрафною. Нарахування пені здійснюється до моменту повернення всієї суми поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п. 5.2 договору в разі порушення боржником (строку) терміну повернення всієї або частини коштів поворотної фінансової допомоги більш ніж на один місяць, боржник зобов`язаний сплатити на користь кредитора додатково штраф в розмірі 10 (десяти) відсотків від простроченої суми.

Відповідно до п. 5.3 договору також, в разі порушення боржником (строку) терміну повернення всієї або частини коштів поворотної фінансової допомоги з урахуванням вимог частини 2 стаття 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити кредитору 15 (п`ятнадцять) процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до 6.1 договору цей договір набуває чинності з моменту укладення даного договору та діє до повного виконання зобов`язань боржником.

Відповідно до п. 6.2 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до п. 6.10 договору сторони дійшли згоди, що строк позовної давності за цим договором в тому числі до вимог щодо нарахування та стягнення всіх штрафних санкцій (штраф, пеня, неустойка) з урахуванням вимог ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується і встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Відповідно до п. 6.11 договору сторони з урахуванням дії ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України дійшли згоди, що строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через 30 (тридцять) років від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2021 позивачем на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти у сумі 4 530 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14 від 15.12.2021, в якому в призначенні платежу вказано: "передплата за с/г продукцію зг.дог № 5 від 15.12.2021".

Відповідно до довідки вих. № 4 від 15.12.2021 приватного підприємства "Добробут Н" вбачається, що грошові кошти сплачені платіжним дорученням № 14 від 15.12.2021 на суму 4 530 000, 00 грн. є поворотною фінансовою допомогою сплаченою по договору № 5 від 15.12.2021.

Відповідач у відзиві б/н від 23.11.2023 (вх. № 15519/23 від 23.11.2023) підтвердив факт отримання від позивача 4 530 000, 00 грн. поворотної фінансової допомоги, саме по договору № 5 від 15.12.2021 перерахованої позивачем за платіжним дорученням № 14 від 15.12.2021. Також підтвердив, що сума грошових коштів позивачу повернута не була.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем не повернуто позивачу поворотну фінансову допомогу у сумі 4 530 000, 00 грн., у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу у відповідності до умов договору 15 % річних у сумі 889 865, 76 грн., пеню у розмірі 2 916 078, 90, штраф у розмірі 453 000, 00 грн. та інфляційні втрати у сумі 631 882, 85 грн., що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору позики врегульовані положеннями ст.ст. 1046-1050 ЦК (загальні положення про позику).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК за договором позики за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Предметом спору у даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів за договором поворотної фінансової допомоги у розмірі 4 530 000, 00 грн., а також штрафу, пені, 15% річних та інфляційні втрати.

Згідно ч 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як зазначено вище, відповідно до п. 2.3 договору поворотна фінансова допомога надається в користування відповідачу до 01 червня 2022 року; відповідач зобов`язується повернути всю суму отриманої поворотної допомоги в розмірі визначеному відповідно до п. 2.1 договору не пізніше 01 червня 2022 року.

Отже, відповідно до п. 2.3 договору відповідач повинен був повернути надані позивачем грошові кошти поворотної фінансової допомоги у строк до 01.06.2022 включно.

Відповідач в порушення умов договору № 5 від 15.12.2021 свої зобов`язання не виконав, грошові кошти в сумі 4 530 000, 00 грн. позивачу не повернув.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів за договором про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 4 530 000, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 15% річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 631 882, 85 грн. нараховані за період з 02.06.2022 по 31.08.2023 на суму заборгованості 4 530 000, 00 грн., розмір якої є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 15% річних у розмірі 889 865, 76 грн. за період з 02.06.2022 по 22.09.2023.

Відповідно до п. 5.3 договору в разі порушення боржником (строку) терміну повернення всієї або частини коштів поворотної фінансової допомоги з урахуванням вимог частини 2 стаття 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити кредитору 15 (п`ятнадцять) процентів річних від простроченої суми.

Судом встановлено, що нарахування 15% річних здійснено арифметично правильно, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного Кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 5.1 договору в разі порушення боржником (строку) терміну повернення всієї або частини коштів поворотної фінансової допомоги, боржник зобов`язаний сплати на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми. Неустойка за договором є штрафною. Нарахування пені здійснюється до моменту повернення всієї суми поворотної фінансової допомоги.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 916 078, 90 грн. за період з 02.06.2022 по 22.09.2023. Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені арифметично правильно, відповідно до умов договору, що не спростовано відповідачем.

Крім того, позивачем на підставі п. 5.2 договору здійснено нарахування штрафу в розмірі 453 000, 00 грн. (4 530 000, 00 грн. х 10%).

Судом встановлено, що нарахування штрафу здійснено арифметично правильно, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтовані.

Разом з тим суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки за приписами частини третя статті 551 ЦК України суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, суд з власної ініціативи на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені та штрафу на 80% та стягнути з відповідача пеню у розмірі 583 215, 78 грн. (2 916 078, 90 грн. - 80%) та штраф у розмірі 90 600, 00 грн. (453 000, 00 грн. - 80%).

Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" (вул. Козацька, буд. 39, село Степове, Миколаївський р-н, Миколаївська область, 57107) на користь Приватного підприємства "Добробут Н" (вул. Батумська, буд. 28, кв. 7, смт. Білозерка, Білозерський р-н, Херсонська область, 73000) заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 5 від 15.12.2021 в сумі 4 530 000, 00 грн., пені у розмірі 583 215, 78 грн., штраф у розмірі 90 600, 00 грн., 15 % річних у розмірі 889 865, 76 грн., інфляційних втрат у розмірі 631 882, 85 грн. та судовий збір у розмірі 113 049, 93 грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України

Повний текст рішення складено та підписано суддею 06.02.2024.

Суддя Н.О. Семенчук