Ухвала суду № 116828179, 05.02.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.02.2024 р.Справа № 914/3349/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., розглянувши матеріали справи за позовом: Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України, м. Львів;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДЛ», м. Львів;

про стягнення заборгованості в сумі 1 003 382,85грн., розірвання договору оренди майна та договору про відшкодування витрат балансоутримувача.

та матеріали зустрічної позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДЛ», м. Львів;

до відповідача за зустрічним позовом: Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України, м. Львів;

про визнання укладеною додаткової угоди; визнання права оренди; визнання недійсним п.5.1.1 договору оренди №240 від 03 вересня 2019р. та зарахування вартості здійснених невід`ємних покращень в рахунок сплати заборгованості з орендної плати за первісним позовом.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДЛ» про стягнення заборгованості в сумі 1 003 382,85грн., з яких 954 783,14 грн. орендна плата, 270,58грн. відшкодування земельного податку, 48073,87грн. експлуатаційно-технічні витрати, 136,02грн. комунальні послуги, 119,24 грн. відшкодування електроенергії, розірвання договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 240 від 03.09.2019 року та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю № 240 від 03.09.2019 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням договору оренди №240 від 03 вересня 2019р. та договору про відшкодування витрат балансоутримувача №240 від 03 вересня 2019р., в частині сплати орендної плати та витрат балансоутримувача в частині оренди приміщень №№ 61-77 та №№78-96, загальною площею 979,4кв.м., які розміщені на четвертому та п`ятому поверхах будівлі.

Ухвалою суду від 06.12.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2023р.

Через систему «Електронний суд» відповідач 11.12.2023р. подав клопотання за вх.№30344/23 про відкладення розгляду справи та 12.12.2023р. подав клопотання за вх. № 30455/23 про ознайомлення з матеріалами справи. Ухвалою суду від 12.12.2023р. відкладено розгляд справи на 30.01.2024р.

Через систему «Електронний суд» відповідач 29.01.2024р. подав зустрічний позов за вх. № 284 про визнання укладеною додаткової угоди про розтермінування заборгованості згідно Додатку №1 від 26.10.23р. до договору від 03.09.2019р №240 шляхом обміну листуванням між сторонами; визнання за ТОВ «ДДЛ» права оренди приміщення будівлі на поверхах з першого по третій поверхи загальною площею 1528,4кв.м. по АДРЕСА_1 з 19.12.2023р.; визнання недійсним п.5.1.1 договору оренди №240 від 03 вересня 2019р. в частині абзацу щодо «проведення капітального ремонту за рахунок орендаря без подальшої компенсації вартості вкладень від орендодавця та без врахування в рахунок орендної плати» та зарахування вартості здійснених невід`ємних покращень в рахунок сплати заборгованості з орендної плати за первісним позовом. При цьому заявником у зустрічній позовній заяві не обгрунтовано та у прохальній частині позову не визначено розміру вартості здійснених невід`ємних покращень.

Згідно із вимогами частин 1, 2 ст. 180 ГПК відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що враховуючи те, що з ухвалою про відкриття провадження у справі №914/3349/23 представник відповідача ознайомився 15.01.2024 року відтак, п`ятнадцятиденний строк на подання зустрічного позову на позовну заяву слід обчислювати з 16.01.2024 року.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Частиною 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).

Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 06.12.2023року у справі №914/3349/23, якою встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву, було надіслано відповідачу на електронну адресу відповідача зазначену у позовній заяві та листі відповідача за вих. № 06/10/2023 від 06.10.2023р., (копія якого долучена до матеріалів справи); поштовою рекомендованою кореспонденцією на адресу, зазначену у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.12.2023р. та повернуто на адресу суду 15.01.2024р. з довідкою АТ «Укрпошта» ф.20 «за закінченням терміну зберігання», а також оприлюднено в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі № 873/534/23, від 25 червня 2019 року у справі № 922/2972/18 та від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Вибірковість отримання процесуальних документів (Постанова ВС від 04 листопада 2020 року у справі N 643/7807/13-ц (провадження N 61-19085св19) направлених судом, або умисне неотримання поштових відправлень із суду за умови, що отримувач достовірно знає, що ним подана скарга до суду (Постанова ВС від 06 квітня 2020 року у справі N 732/1737/18 (провадження N 61-16176св19) неповідомлення суду про будь-які обставини, які можуть зробити неможливим отримання листа, або про можливу зміну свого місцезнаходження, відсутність інтересу до справи тривалий час, відсутність реакції на повідомлення суду на електрону адресу та за номером його мобільного телефону (Постанова ВС від 13 січня 2021 року у справі N 199/7620/19 (провадження N 61-12590св20) не може свідчити про добросовісність користування учасниками справи своїми процесуальними правами .

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Ухвала суду від 06.12.2023р. у справі № 914/3349/23 оприлюднена в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Отже, судом виконано всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників справи про розгляд справи.

11.12.23р. від представника відповідача адвоката Хром`як Уляни Вікторівни через систему «Електронний суд» надійшло клопотання за вх.№30344/23 про відкладення розгляду справи та 12.12.2023р. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання за вх. № 30455/23 про ознайомлення з матеріалами справи.

Подання відповідачем заяв з процесуальних питань, зокрема клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи свідчить про обізнаність відповідача про перебування справи № 914/3349/23 на розгляді Господарського суду Львівської області.

Аналогічна правова позиція щодо того, що заінтересована особа, знаючи про строки розгляду справи та відповідних клопотань, має самостійно цікавитися ходом розгляду справи викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №9901/462/21 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г).

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" та від 14.10.2007 у справі "Трух проти України").

При цьому, відповідач та представник (з яким укладено договір про надання правової допомоги, копія якого була додана до клопотання за вх.№30344/23 про відкладення розгляду справи від 11.12.23р.) фактично будучи обізнаними з 11.12.2023р. про відкриття провадження у даній справі, а відтак і про строки для подання відзиву не вжили у встановлений п`ятнадцятиденний строк, зокрема починаючи із цієї дати (11.12.23р.) заходів, щодо ознайомлення із матеріалами справи, щодо подання відзиву та не заявили клопотання про продовження строку для подання відзиву.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004) (постанова Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (постанова Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №910/15330/19, від 31.03.2020 у справі №910/11383/19).

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 статті 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

За приписами ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.12.2018 року у справі № 904/5995/16.

Як вбачається із матеріалів справи та зустрічної позовної заяви, з моменту коли відповідач фактично дізнався про розгляд справи, знаючи про строки розгляду справи, відповідач в розумні інтервали часу не вживав жодних заходів, щодо реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків, щодо подання відзиву, клопотань про продовження строку на подання відзиву відповідачем не заявлялось та встановлений судом строк на подання відзиву не продовжувався, відповідачем не обгрунтовано поважність причин, які унеможливили відповідачу реалізувати свої процесуальні права та обов`язки починаючи з 11.12.23р. до 15.01.24р., відтак, за даних обставин відповідач подав зустрічний позов поза межами встановлених строків для його подання.

Добросовісність учасників судового процесу зокрема полягає у тому щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу. Право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур) та добросовісністю поведінки, яка не може бути пов`язана із зловживанням процесуальними правами.

Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов`язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Відповідно до ч.6 ст.180 ГПК зустрічна позовна заява. подана з порушенням ч.1 ст.180 ГПК України, повертається заявнику.

Враховуючи завдання та основні засади господарського судочинства, визначені ст.2 ГПК України, дослідивши вказані обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви, яка подана з порушенням строку для її подання.

Керуючись ст.ст. 165, 174, 180, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДДЛ» зустрічну позовну заяву вх. № 284 та додані до неї документи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Суддя Іванчук С.В.