Рішення № 116811496, 24.01.2024, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/2372/23

провадження № 2/136/569/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2024 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Липовець, у загальному позовному провадженні, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Липовецької міської ради (далі відповідач), в якому просив:

- визнати за позивачем, у порядку спадкування за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок - "А" (загальною площею - 48,3 кв.м., житловою площею - 17,1 кв.м.); веранду - "а"; ганок, козирок, сарай - "Б"; сарай - "б"; сарай - "б1"; огорожу - "№2"; ворота - "№3", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_2 , а після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, увійшов житловий будинок по АДРЕСА_2 і який вона, за життя 15.09.2009 заповіла своєму внукові. Інших спадкоємців зякі б прийняли спадщину немає. Однак, коли позивач звернувся до нотаріуса для оформлення спадщини бабусі йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з тим, що вказаний житловий будинок належав колгоспному двору і визначити яка частка належала спадкодавцю неможливо, а також різниця нумерація будинку.

Ухвалою суду від 19.12.2023 відкрито провадженняу справіта призначеноїї розгляд у загальному позовному провадженні з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву. Витребувано спадкову справу.

Відповідачем у визначений судом строк відзиву на позов не подано, однак представник у своїй письмовій заяві позов визнав та просив про розгляд без нього.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, а у своїй заяві просили суд про розгляд справи за їх відсутності, позов просили задовольнити.

Суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить у даному судовому засіданні, за наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи фіксацію судового засідання.

Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Згідно свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на жилий будинок, виданого виконкомом Липовецькою районною Радою народних депутатів Липовецького району Вінницької області 16.05.1988 на підставі рішення виконкому Липовецької районної Ради народних депутатів №131 від 30.05.1985 та рішення виконкому Росошанської сільської Ради народних депутатів від 29.08.1987 зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_3 , належить до колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 15.09.2009, посвідчений секретарем виконком у Росошанської сільської ради і за таким заповітом вона заповіла своєму внукові - позивачу вищевказаний житловий будинок із господарськими будівлями, а також майновий пай та земельну ділянку. З матеріалів спадкової справи ОСОБА_2 вбачається, що після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 вчасго позивач звернувся до Липовецької державної нотаріальної контори 17.06.2014 із заявою про прийняття спадщини бабусі, а згідно заяви ОСОБА_3 вона відмовилася від спадщини своєї матері. Позивачу вдалося оформити спадщину ОСОБА_2 за її заповітом на майновий пай та земельну ділянку. Однак, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_2 , так як за документами він належав колгоспному двору і визначити яка частка належала спадкодавцю неможливо, а також різниця нумерація її будинку. Разом з тим, як вбачається з довідки Липовецької міської ради №523 від 27.11.2023 згідно записів погосподарської книги, житловий будинок по АДРЕСА_2 , відноситься до спільної групи колгоспників, а станом на 15.04.1991 склад господарства налічував лише голову сім`ї ОСОБА_2 . Крім того, згідно витягу з рішення виконавчого комітету Росошанської сільської ради №18 від 28.03.2016 будинку, який належав ОСОБА_4 (попередня адреса АДРЕСА_4 ) було присвоєно адресу АДРЕСА_5 , а будинку ОСОБА_2 , який мав попередню адресу ( АДРЕСА_3 ), було присвоєно адресу АДРЕСА_1 .

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, а за ст. 1223 ЦК право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

В силу вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку за ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК).

Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач, і які не оспорює відповідач, а в сукупності на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.

Суд встановив, що після смерті ОСОБА_2 20.12.2013 її спадщину, в силу ч. 1 ст. 1269 ЦК України та ч. 1 ст. 1270 ЦК України прийняв внук - позивач, подавши до нотаріальної контори 17.06.2014 заяву про прийняття спадщини бабусі, яка заповіла йому житловий будинок із господарськими будівлями по АДРЕСА_3 , і на який в силу ст. 1223 ЦК України позивач має на право, а згідно заяви ОСОБА_3 вона відмовилася від спадщини своєї матері.

Суд встановив, що нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 на житловий будинок по АДРЕСА_2 , так як за документами він належав колгоспному двору та визначити яка частка належала спадкодавцю неможливо, а також різниця нумерація її будинку.

Разом з тим, відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з п. п. "а" п. 6 постанови ВСУ право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 не втратили права на частку в його майні.

Суд встановив,що згідно довідки Липовецької міської ради №523 від 27.11.2023 житловий будинок по АДРЕСА_2 , відноситься до спільної групи колгоспників, а станом на 15.04.1991 склад господарства налічував лише голову сім`ї ОСОБА_2 . Таким чином, житловий будинок АДРЕСА_3 , належав до колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_2 , і яка до 15.04.1991 та протягом життя не втратила права на свою частку.

Суд встановив, що згідно витягу з рішення виконавчого комітету Росошанської сільської ради №18 від 28.03.2016 будинку, який належав ОСОБА_4 (попередня адреса АДРЕСА_4 ) було присвоєно адресу АДРЕСА_5 , а будинку ОСОБА_2 , який мав попередню адресу ( АДРЕСА_3 ), було присвоєно адресу АДРЕСА_1 .

Суд вважає, що наявність порушених прав позивача є очевидною, отож вони підлягають захисту судом у спосіб, що ним обраний.

Разом з тим, відповідач визнав пред`явлені до нього позовні вимоги під час судового розгляду, а суд зауважує, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що позовна вимога: визнати за позивачем, у порядку спадкування за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок - "А" (загальною площею - 48,3 кв.м., житловою площею - 17,1 кв.м.); веранду - "а"; ганок, козирок, сарай - "Б"; сарай - "б"; сарай - "б1"; огорожу - "№2"; ворота - "№3", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 200, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, буд. 4, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 04325957) про визнання права власності на спадкове майно за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , у порядку спадкування за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок - "А" (загальною площею - 48,3 кв.м., житловою площею - 17,1 кв.м.); веранду - "а"; ганок, козирок, сарай - "Б"; сарай - "б"; сарай - "б1"; огорожу - "№2"; ворота - "№3", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО