Рішення № 116810311, 26.01.2024, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/40/2024

Справа № 537/433/23

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2024 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді - Мурашової Н.В.,

за участю секретарів - Должаніци В.С., Дьяченко В.Ю., Шатравки І.А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвокатів Галінкіна В.Ф., Маслової О.С.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Щепілова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м.Кременчук Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», про відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

Короткий зміст позову.

01.02.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 500000 грн. заподіяну з його вини, внаслідок чого у ДТП загинув її син ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову зазначено, що 12.07.2021 року о 00:27 год. в темну пору доби при вимкнутому освітленні по вул. Першотравневій зі сторони вул. Шевченка в напрямку вул. Небесної Сотні, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "Mitsubishi Lancer", д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.12.3 ПДР, наїхав на пішохода ОСОБА_3 , який впав на проїзну частину біля зупинки громадського транспорту "Центральний ринок". Від наїзду транспортного засобу ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці ДТП. Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.04.2022 року у справі №537/4090/21, ОСОБА_2 був визнаний винуватим по даному факту за ч.2 ст.286 КК України із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, без позбавлення права керування транспортним засобом, а на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки з покладанням обов`язків, встановлених у ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України. Смерть сина ОСОБА_3 спричинила позивачу ОСОБА_1 втрату годувальника, нестерпні страждання, від яких погіршився стан її здоров`я, зміну способу життя, таким чином заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в 500000 грн. В добровільному порядку ОСОБА_2 не відшкодував ОСОБА_1 заподіяну ним моральну шкоду. А тому ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом, просила з врахуванням вимог ст.1187, ст.1168, ст.1167 ЦК України задовольнити її позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду, заподіяну смертю її сина, що сталася з його вини.

Короткий зміст відзиву на позов відповідача ОСОБА_2

28.04.2023 року до суду надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_2 , в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до нього про відшкодування моральної шкоди, заподіяною внаслідок ДТП.

В обґрунтування відзиву зазначено, що вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.04.2022 року у справі №537/4090/21, ОСОБА_2 був визнаний винуватим за ч.2 ст.286 КК України, по факту, що 12.07.2021 року о 00:27 год. в темну пору доби при вимкнутому освітленні по вул. Першотравневій зі сторони вул. Шевченка в напрямку вул. Небесної Сотні, керуючи транспортним засобом "Mitsubishi Lancer", д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.12.3 ПДР, наїхав на пішохода ОСОБА_3 , який впав на проїзну частину біля зупинки громадського транспорту "Центральний ринок". Від наїзду транспортного засобу ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці ДТП. У кримінальному провадженні потерпілим був визнаний брат померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , і він подав цивільний позов. При ухваленні вироку суд частково задовольнив позов ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 моральної шкоди, заподіяної смертю брата, стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди 100000 грн. Проте в кримінальному провадженні мати ОСОБА_1 не визнавалася потерпілою, тобто не було доведено, що в даній справі їй було заподіяно шкоду. Заявлений ОСОБА_1 розмір моральної шкоди є необґрунтованим, неспівмірним заподіяній шкоді. А тому ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. Також ОСОБА_2 заявив про зменшення витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги, оскільки такі вимоги є необґрунтованими. (а.с.33).

Відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив відповідача ОСОБА_2

18.05.2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Галінкін В.Ф. подав суду відповідь на відзив ОСОБА_2 , в якому зазначено, що з вини відповідача, установленої вироком суду настала смерть сина позивача. А тому беззаперечно, що від непоправимої втрати сина позивач понесла нестерпні страждання, чим їй заподіяно моральну шкоду. Тому просили задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000 грн.

Рух справи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 24.03.2023 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. Постановлено справу слухати за правилами загального позовного провадження. (а.с.21).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.08.2023 року у справі закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд по суті. (а.с.67).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 23.11.2023 року у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ПрАТ "Страхова група "ТАС". (а.с. 90-91).

Позиції учасників справи в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представники адвокати Галінкін В.Ф. та Маслова О.С. просили задовольнити позовні вимоги з наведених у позові підстав.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Щепілов О.В. просили відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві.

Третя особа ПрАТ «Страхова група «ТАС» повідомлялася про місце і час розгляду справи належним чином, проте не направили представника в судове засідання, не подали заперечень проти задоволення позовних вимог.

Встановлені судом обставини, на підставі поданих сторонами доказів.

Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.04.2022 року у справі №537/4090/21 у кримінальному провадженні №12021170000000470, внесеному до ЄРДР 12.07.201 року, ОСОБА_2 визнаний винуватим по факту, що 12.07.2021 року о 00:27 год. в темну пору доби при вимкнутому освітленні по вул. Першотравневій зі сторони вул. Шевченка в напрямку вул. Небесної Сотні, керуючи транспортним засобом "Mitsubishi Lancer", д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.12.3 ПДР, наїхав на пішохода ОСОБА_3 , який впав на проїзну частину біля зупинки громадського транспорту "Центральний ринок". Від наїзду транспортного засобу ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці ДТП. ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст.286 КК України із призначенням покарання 4 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки з покладанням обов`язків, визначених ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України. Задоволено частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 100000 грн. Вирішено питання про речові докази та судові витрати. (а.с.10-13).

Згідно з висновком експерта Полтавського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/117-21/9064-ІТ від 26.07.2021 року, в умовах заданої події водій автомобіля "Mitsubishi Lancer", д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на лежачого пішохода шляхом застосування екстреного гальмування. У заданій дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п.12.3. ПДР, які з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди (а.с.11-12).

У кримінальному провадженні допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дала показання, що влітку 2021 року близько 00 год. 30 хв. вони з ОСОБА_7 сиділи на лавочці біля зупинки «Ринок», що по вул. Першотравневій в м. Кременчуці. На самій зупинці сиділа компанія чоловіків. Потерпілий ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння та постійно намагався вийти на проїзну частину, його зупиняли. Через деякий час чоловіки з якими потерпілий сидів на зупинці пішли. Потім вона побачила як потерпілий вийшов на проїзну частину та впав. Коли він намагався встати на нього наїхав автомобіль сріблястого кольору, який поїхав далі. ОСОБА_8 побіг за автомобілем та зупинив його. З автомобіля вийшов водій та викликав швидку. У автомобіля фари були увімкнені. Дорога була суха, проїзну частину дороги було видно. З якою швидкістю рухався автомобіль вона не пам`ятає;

Також у кримінальному провадженні допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 дав показання, що 12 липня 2021 року він зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 сидів на лавочці біля зупинки «Ринок» що по вул. Першотравневій в м. Кременчуці. На самій зупинці громадського транспорту сиділо троє чоловіків. Один з чоловіків постійно намагався вийти на проїзну частину дороги. Вказаний чоловік перебував у стані алкогольного сп`яніння, інші двоє чоловіків його постійно зупиняли. Через деякий час двоє чоловіків пішли та попросили чоловіка, який перебував в стані алкогольного сп`яніння зачекати їх на зупинці. Даний чоловік деякий час сидів, а потім різко встав та пішов на проїзну частину дороги. Вийшовши на дорогу він перечепився та впав. Коли даний чоловік намагався встати, то на нього наїхав автомобіль, а саме вдарив капотом у голову. Автомобіль рухався зі сторони світлофору, що на перехресті вул. Шевченка - Першотравнева в бік річного вокзалу. Автомобіль не зупинився, а продовжив рух після наїзду на чоловіка. Свідок побіг за автомобілем та зупинив його. Водій від нього дізнався, що наїхав на людину та викликав швидку. Коли чоловік впав на проїзну частину, то його тіло частково було на тротуарі, а після наїзду тіло опинилось повністю на проїзній частині;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кременчуці, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 13.07.2021 року Відділом ДРАЦСу м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми), актовий запис 2053. (а.с.15).

У висновку експерта Кременчуцького міжрайонного відділення судово-медичних експертиз Департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації №507 від 12.07.2021 встановлено, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: інших уточнених травм із залученням кількох ділянок тіла: закритої черепно-мозкової травми: лінійного перелому правої потиличної кістки з переходом на задню черепну ямку: кровопідпливних м`яких покровів голови з боку їх внутрішніх поверхонь в тім`яній ділянці голови по умовно серединній лінії тіла і в потиличній ділянці справа; крововиливів під м`які мозкові оболонки в лобно-скронево-потиличній ділянці зліва і потиличній ділянці справа; в лівому бічному шлуночку 5.0 мл. темно рідкої крові; закритої травми грудної клітини: переломів ребер справа: 2-3-4-5-6-го по середньо ключичній лінії; переломів ребер зліва: 2-3-4-5-6-7-го по передню-підпахвовій лінії; 8-9-го по середньо-підпахвовій лінії; 2-3-4-5-6-7-го по біля-хребцевій лінії, з масивними крововиливами в оточуючі м`які тканини; кровопідпливних м`яких тканин грудної клітини справа і зліва; в правій плевральній порожнині 700,0 мл., в лівій плевральній порожнині 1750,0 мл. темної, рідкої крові; крововиливу на задній стінці лівого шлуночка; крововиливів по задніх поверхнях обох легень; розривів тканин верхньої долі правої легені і нижньої долі лівої легені; закритої травми живота: в черевній порожнині 300,0 мл. темної, рідкої крові; крововиливу в ділянці воріт селезінки; розривів тканини печінки по діафрагмальній поверхні; розриву лівого крижово-куприкового зчленування, з масивним крововиливом в оточуючі м`які тканини; крововиливів в м`які тканини спини. Лоскутоподібної рани в тім`яній ділянці голови, по умовно серединній лінії; зіркоподібної рани в потиличній ділянці голови справа; забійно-рваної рани кінчика язика; екстракції першого зуба на верхній щелепі зліва: шкіряної рани на переніссі, кінчику носа, нижній губі зліва, тильній поверхні 2-го пальця лівої кисті; саден на лобі зліва, скроневій ділянці голови зліва, лівій щоці, в лівій здухвинній ділянці, підборіді, зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, правій бічній поверхні тулуба, зовнішній поверхні правого ліктьового суглобу, в ділянці нижнього кута лівої лопатки, лівій поперековій ділянці, грудній клітині зліва, по краю реберної дуги, передній поверхні лівого стегна, зовнішній поверхні лівого стегна, передній поверхні правої гомілки, задній поверхні правого плечового суглобу; синців в лівій здухвинній ділянці, які утворились незадовго до моменту настання смерті, від ударної дії тупих твердих предметів, можливо в результаті дорожньо-транспортної пригоди та перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті і за ступенем тяжкості відносно живої людини, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. Причиною смерті ОСОБА_9 , явились інші уточнені травми із залученням кількох ділянок тіла (закрито черепно-мозкової травми, закритої травми грудної клітини, закритої травми живота), які ускладнилися гострою внутрішньою крововтратою. Під час отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , цілком можливо міг знаходитися в горизонтальному, або близько до нього положенні та лівою стороною тіла обернений до травмуючого об`єкту в момент первинного контактування. При судово-токсикологічному дослідженню крові та сечі, вилучених від трупа ОСОБА_3 , встановлено: в крові та сечі виявлено етиловий спирт в концентрації: в крові: 3,7 проміле, в сечі - 4,1 проміле, що відносно живої особи має ознаки тяжкого ступеню алкогольного сп`яніння. Інші спирти не виявлено.

У кримінальному провадженні №12021170000000470, внесеному до ЄРДР 12.07.201 року, по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України по факту порушення ним Правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_3 , - визнано потерпілим лише його брата ОСОБА_4 , що підтверджено обвинувальним актом. (а.с.39).

Разом з тим ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , виданим 01.02.1986 року Куцеволівською сільською радою Кіровоградської області, актовий запис №3. (а.с.14).

08.07.2023 року ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування по договору №ЕР204082450 від 19.05.2021 року, без ПДВ в сумі 72000 грн., що підтверджено звітом по трансакціях / без використання БПК.

Позивач ОСОБА_1 та її представники визнали, що вона отримала 72000 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю сина ОСОБА_3 у ДТП, що сталося з вини ОСОБА_2 , від ПрАТ "Страхова група "ТАС", в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу "Mitsubishi Lancer", д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила, що ОСОБА_1 відчуває нестерпні страждання від смерті свого сина ОСОБА_3 , від чого погіршився її стан здоров`я, змінився спосіб життя, вона втратила годувальника. Разом з тим свідок ОСОБА_10 зазначила, що ОСОБА_1 мала двох синів та доньку, останнім часом проживала з чоловіком, сини та донька проживали окремо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив, що є зятем ОСОБА_1 , що від різних чоловіків мала два сина та доньку, які проживали окремо. ОСОБА_1 проживала з останнім чоловіком. Про доходи тещі не обізнаний. Після смерті сина ОСОБА_3 теща ОСОБА_1 морально страждала, внаслідок чого у неї погіршився стан здоров`я. ОСОБА_3 за життя був не одружений, не мав дітей. Характеризував померлого ОСОБА_3 позитивно, оскільки він працював, не зловживав алкоголем, мав добрий характер.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомила, що є донькою ОСОБА_1 , яка від різних чоловіків мала два сина та доньку. Син ОСОБА_3 не був одружений, не мав дітей. Мати ОСОБА_1 проживала з останнім чоловіком, її сини та донька проживали окремо. Мати має пенсію близько 2700 грн. Тому їй необхідно допомагати. Зокрема син ОСОБА_3 , хоч за життя і проживав окремо у м. Кременчуці, але допомагав матері купляти дрова, вугілля. ОСОБА_3 за життя працював на "Полтавському ГОК", не зловживав алкоголем, може охарактеризувати його лише позитивно. До смерті ОСОБА_3 мати ще працювала. Але після смерті сина ОСОБА_1 морально страждала, внаслідок чого погіршився її стан здоров`я, вона зараз не може працювати, навіть не може вільно рухатися.

Суду не подані медичні документи про стан здоров`я позивача ОСОБА_1 , не подано докази про зміни її стану здоров`я після смерті сина. Не подано експертизи з оцінкою розміру її моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_2 стверджував, що не може сплатити кошти у відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 . А в обґрунтування свого скрутного матеріального становища подав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 05.06.2023 року, де щодо ОСОБА_2 відсутні відомості за період з 4 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 рік, а також довідку ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області №858 від 05.06.2023 року, де зазначено, що пенсіонер ОСОБА_2 перебуває на обліку і отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи за період з грудня 2022 року по травень 2023 року в загальному розмірі 13860 грн. (а.с.60).

Норми права та мотиви ухваленого рішення.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до вимог частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У ст. 1193 ЦК України встановлено порядок урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди.

Так, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. (ч.1 ст.1193 ЦК України).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. (ч.2 ст.1193 ЦК України).

Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. (ч.3 ст.1193 ЦК України).

Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення. (ч.4 ст.1193 ЦК України).

Верховний Суд виснував у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 709/1173/17 (провадження № 51-875км19) можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/84814495, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала потерпіла, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, у тому числі стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Верховний Суд виснував у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 572/3209/17 (провадження № 6448км19) можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/88749718, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди становить предмет оціночної діяльності суду та визначається залежно від визначених ЦК критеріїв з урахуванням вимог розумності та справедливості, а не на підставі висновку експертизи. Зменшення розміру суми відшкодування шкоди, завданої злочином, через скрутне матеріальне становище винного не узгоджується з приписами ч. 4 ст. 1193 ЦК.

Верховний Суд виснував у постанові від 02 червня 2021 у справі № 175/4256/18 (провадження № 51-1171км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97495662, що задовольняючи цивільний позов у кримінальному провадженні за ст. 286 КК, суди повинні враховувати вимоги ст. 1197 ЦК та визначати розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого, зважаючи на те, чи порушив потерпілий внаслідок грубої необережності чинні на транспорті правила. Якщо таке порушення мало місце, то розмір відшкодування моральної шкоди, заявлений у цивільному позові потерпілим, підлягає зменшенню.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , який помер від тяжких тілесних ушкоджень, отриманих у ДТП, що сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , внаслідок порушення ним вимог ПДР під час керування транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки, то суд вважає безумовним фактом, що позивачу заподіяно моральну шкоду від страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), які вона зазнала через втрату сина, що є не відновлюваною подією та безмежним, нескінченним горем.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача та його представника, що матері не було заподіяно шкоду смертю сина, оскільки вона не була визнана потерпілою в кримінальному провадженні.

Оцінюючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_1 , суд визначився з врахуванням фактичних обставин справи, залежно від визначених ЦК критеріїв з урахуванням вимог розумності та справедливості.

А саме, суд врахував, що позивачем не було подано жодного медичного документу щодо її стану здоров`я, наявності змін у стані її здоров`я, що мали причинно-наслідковий зв`язок від страждань за загиблим сином. Не подано експертизи з оцінкою розміру її моральної шкоди.

Також позивачем не було доведено факт перебування її на утриманні загиблого сина, а відповідно і факт втрати годувальника. Навпаки судом було встановлено з показань допитаних свідків, що ОСОБА_1 мала двох синів та доньку, проживала окремо від них з останнім чоловіком. Син ОСОБА_3 за два роки до смерті проживав окремо від матері у іншому населеному пункті - у м. Кременчуці, працював у м. Горишні Плавні. ОСОБА_1 за життя сина отримувала пенсію та ще працювала. Тому суд вважав непідтвердженою зазначену позивачем підставу як втрата годувальника для визначення розміру моральної шкоди, заподіяної смерю сина.

Оцінюючи обставини ДТП, коли ОСОБА_2 в порушення вимог п.12.3. ПДР наїхав транспортним засобом на ОСОБА_3 , який перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння впав на проїзну частину дороги у темну пору доби, що вказує на наявність в діях потерпілого грубої необережності, яка сприяла виникненню або збільшенню шкоди, суд вважає за необхідне на підставі ч.2 ст.1193 ЦК України зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, але з врахуванням також і наявності вини ОСОБА_2 у смерті потерпілого, оскільки він мав технічну можливість уникнути наїзду на лежачого на проїзній частині пішохода шляхом екстренного гальмування.

Суд вважає, що доводи відповідача про зменшення розміру суми відшкодування шкоди, завданої вчиненим ним злочином, через його скрутне матеріальне становище, наявність інвалідності ІІІ групи, - не узгоджується з приписами ч. 4 ст. 1193 ЦК.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За наведених обставин, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності, вимог розумності та справедливості, суд вважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_1 , становить 172000 грн.

У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Відносини в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 23.1 статті 23 Закону № 1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є, зокрема, шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку у разі настання страхового випадку у межах страхових сум.

Зокрема, п. 27.3. ст. 27 указаного Закону, крім іншого, передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, батькам (усиновлювачам). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.

Розмір мінімальної заробітної плати в місячному розмірі на день ДТП, тобто станом на 12.07.2021 року, становив 6000,00 грн, що визначено ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» від 15.12.2020 року № 1082-IX. Тому в рахунок відшкодування моральної шкоди страховик мав відшкодувати ОСОБА_1 72000 грн. (6000 грн. * 12 = 72000 грн.)

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Таким чином, моральна шкода, завдана смертю потерпілого, підлягає відшкодуванню страховиком на підставі пункту 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV в межах ліміту страхового відшкодування.

Сторони визнали, що страховик ПрАТ «Страхова група «ТАС» добровільно в повному обсязі виконав свій обов`язок, на підставі пункту 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV відшкодував ОСОБА_1 шкоду, заподіяну смертю сина в наслідок ДТП, в розмірі 72000 грн.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивач просила стягнути моральну шкоду в розмірі 500000 грн., яка перевищує ліміт страхового відшкодування. Оскільки суд визначив, що ОСОБА_1 від смерті сина ОСОБА_3 у ДТП, що сталася з вини ОСОБА_2 , заподіяно моральну шкоду в розмірі 172000 грн. А ПрАТ "Страхова група "ТАС" добровільно в повному обсязі виконало свій обов`язок, визначений у пункті 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV, відшкодувало ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 72000 грн. Тому відповідно до положень ст.1194 ЦК України ОСОБА_2 зобов`язаний для повного відшкодування завданої ним шкоди сплатити ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром моральної шкоди 172000 грн. і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) 72000 грн., що дорівнює 100000 грн.

За огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. А саме суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну з його вини моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Суд враховує, що судовий збір за звернення до суду з позовом ОСОБА_1 мав становити 5000 грн. (1% від ціни позову 500000 грн.), проте позивач була звільнена від його сплати на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на судовий збір 1000 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на судовий збір - 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Інформація про сторони:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 12.03.2002 року Онуфрієвським РВ УМВС України в Кіровоградській області, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 06.02.2024 року.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.