Рішення № 116801779, 06.02.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2024 року Справа№200/6892/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Аляб`єва І.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

29.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, у якому просить визнати протиправними дії відповідача, щодо відмови у видачі неповнолітньому синові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Артемівка, Костянтинівського району, Донецької області, громадянці України, паспорту у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-Х11, із наступними змінами та доповненнями; зобов`язати відповідача оформити та видати неповнолітньому синові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Артемівка, Костянтинівського району, Донецької області, громадянці України, у зв`язку із досягненням ІНФОРМАЦІЯ_2 шістнадцятирічного віку, паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503 -Х1І, із наступними змінами та доповненнями, без передачі будь - яких даних про нього і про його батьків, до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи - ОСОБА_2 , без відцифрованого образу обличчя особи - ОСОБА_2 , без відцифрованих відбитків пальців рук ОСОБА_2 , без використання будьяких засобів Єдиного державного демографічного Реєстру

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив його сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503), у зв`язку з досягненням ним 16-річного віку. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством.

Відповідав зазначив, що правовідносини, які регламентують порядок надання адміністративної послуги щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України врегульовані ст. 21 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VІ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492).

П. 13 розділу І Положення № 2503 передбачено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35x45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Абз. 5 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» установлено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення, обміну і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591, (далі - Тимчасовий порядок № 456), для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник подає: заяву; рішення суду; свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; довідку про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання особи; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Відповідач зазначив, що 24.11.2023 на адресу ГУ ДМС в Донецькій області надійшла заява (вх. № КО-182/6/1401-23 від 24.11.2023) позивача щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, відповідно до Положення № 2503, яка викладена в довільній формі.

ГУ ДМС в Донецькій області листом № КО-182/6/1401-23/1401.2.4/6150-23 від 27.11.2023 надало відповідь на цю заяву, в якій роз`яснило вимоги законодавства щодо порядку оформлення паспорта, зокрема ті, що визначені пп. 1 п. 3, п. 7 розділу І, п. 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку № 456.

Відповідач покликався на ст. 19 Конституції України і зазначив, що дії ГУ ДМС в Донецькій області щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року ОСОБА_2 по досягненню ним 16-річного віку були цілком законними, у повній мірі відповідають приписам нормативно-правових актів, що регламентують порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України у будь-якому вигляді, і тому не можуть бути кваліфіковані як протиправні, оскільки ОСОБА_2 особисто до територіального підрозділу Державної міграційної служби не звертався та не подавав заяву встановленого зразку.

Відповідач просив врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28.04.2020 у справі № 200/2694/19-а, які полягають у тому, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами.

Просить відмовити в позові.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

Додатково зазначив, що на теперішній час в Україні є чинними дві самостійні групи нормативно-правових актів, які передбачають можливість отримання громадянином України паспорта, як у формі паспортної книжки, так і у формі ID-картки.

Позивач покликався на ст. 8 Конституції України і зазначав, що примушування людини до прийняття паспорту у формі ID-картки є насильством над її переконаннями та світоглядом, обмеженням її прав, що заборонено ст. ст. 3, 4 Закону України від 23.04.1991 № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон № 987).

Позивач наголошував, що видача його сину паспорта у формі книжечки відповідатиме вимогам Положення № 2503 та гарантуватиме реалізацію його прав, захищених ст. ст. 32 та 35 Конституції України.

Позивач стверджував, що доводи відповідача про те, що позивач та його син не надали необхідний пакет документів та не подали заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, є такими, що не відповідають дійсності.

Зауважив, що Дружківський міський відділ ГУ ДМС в Донецькій області на час його звернення не працював у зв`язку з веденням бойових дій на території Донецької області; жоден з територіальних підрозділів ГУ ДМС в Донецькій області не є самостійною юридичною особою, і відповідно не може бути відповідачем по справі; в листі ГУ ДМС в Донецькій області від 27.11.2023 чітко вказано, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник, серед іншого, подає рішення суду.

Позивач зазначив, що з часом релігійні переконання членів його сім`ї поглибились, а тому вони не бажають користуватися електронними засобами Єдиного державного демографічного реєстру.

Зауважив, що для повторного звернення до ГУ ДМС в Донецькій області з заявою про оформлення і видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до п. 3 Тимчасового положення № 456 необхідне рішення суду, яке набрало законної сили, яким відповідача буде зобов`язано вчинити відповідні дії.

Ухвалою суду від 04.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

Постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено штампом про реєстрацію місця проживання, проставленим в її паспорті.

Позивач є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Новоартемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області 10.05.2006.

Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (ідентифікаційний код 37841728) зареєстроване як юридична особа 09.08.2011, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В структуру ГУ ДМС в Донецькій області входить територіальний підрозділ - Дружківський міський відділ без статусу юридичної особи.

24.11.2023 засобами електронного зв`язку ОСОБА_2 та його законні представники - батько ОСОБА_1 і мати ОСОБА_3 звернулися до ГУ ДМС в Донецькій області з заявою про оформлення паспорта громадянина України у зв`язку з досягненням 16-річного віку.

Як свідчить зміст цієї заяви, ОСОБА_2 заявив, що через свої релігійні переконання не надає згоду на збір і обробку персональних даних; категорично забороняє передачу будь-яких даних про себе до Єдиного державного демографічного реєстру; забороняє формування по відношенню до нього УНЗР та будь-яких інших ідентифікаторів: цифрових, штрих-кодових, QR-кодових, біометричних тощо); забороняє використання щодо нього будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру).

З огляду на це ОСОБА_2 просив:

- оформити та видати йому паспорт громадянина України в формі книжечки відповідно до Положення № 2503 без передачі будь-яких даних про нього та його батьків до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису, образу обличчя, відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, а не у формі пластикової картки типу ID-I, у зв`язку з відмовою від паспортної картки типу ID-I за релігійними переконаннями;

- поставити відмітку (штамп) про реєстрацію місця проживання у паспорті ОСОБА_4 ;

- провести реєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи;

- у разі відмови оформити бланк паспорта у вигляді паспортної книжечки - надати офіційну письмову відмову.

Разом з заявою довільної форми від 24.11.2023 ОСОБА_2 та його законні представники надіслали до ГУ ДМС в Донецькій області копії двох кольорових фотокарток ОСОБА_2 розміром 35х45 мм, свідоцтва про народження ОСОБА_2 , свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , копію паспорта ОСОБА_1 та копію паспорта ОСОБА_3 .

Заява ОСОБА_2 та його законних представників зареєстрована в ГУ ДМС в Донецькій області 24.11.2023 вх. № КО-182/6/1401-23.

За наслідками розгляду цієї заяви листом вих. № КО-182/6/1401-23/1401.2.4/6150-23 від 27.11.2023 ГУ ДМС в Донецькій області надало ОСОБА_2 та його законним представникам відповідь, в якій зазначило, що оформлення та видача паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року здійснюється на підставі Положення № 2503 громадянинові України після досягнення 16-річного віку, п. 13 розділу І якого передбачено, що для одержання паспорта громадянин подає:

- заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

- свідоцтво про народження;

- дві фотокартки розміром 35х45 мм;

- у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

В абз. 5 п. 3 Порядок № 302 зазначено, що Державна міграційна служба України до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Відповідно до Постанови № 302 і Положення № 2503 розроблений Тимчасовий порядок № 456, який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби України оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене у встановленому законодавством порядку.

В пп. 1 п. 1 розділу І Тимчасового порядку № 456 зазначено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданою ним особисто.

П. 7 розділу І Тимчасового порядку № 456 встановлено, що заяву заповнює особисто заявник від руки розбірливим почерком без скорочень та виправлень та власним підписом підтверджує правильність внесених до неї відомостей, а також надання згоди на обробку персональних даних згідно з Законом України «Про захист персональних даних».

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку № 456 для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник подає:

1) заяву (додаток 1 до Тимчасового порядку);

2) рішення суду;

3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;

4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України);

5) дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см;

6) довідку про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання особи;

7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб).

В п. 10 розділу І Тимчасового порядку № 456 зазначено, що оригінали документів (крім довідки про реєстрацію особи громадянином України, паспорта, що підлягає обміну (у разі обміну паспорта), документів, що підтверджують сплату державного мита, рішення суду) повертаються заявнику після прийняття заяви, їх копії, завірені працівником територіального підрозділу Державної міграційної служби України, долучаються до заяви.

Заява про видачу паспорта громадянина України надається для заповнення безпосередньо під час подачі документів до територіального підрозділу Державної міграційної служби України.

Враховуючи викладене, ГУ ДМС в Донецькій області дійшло висновку, що оформлення та видача паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки ОСОБА_2 можливе в разі подання рішення суду, яке набрало законної сили, та документів, зазначених в п. 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку № 456.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ст. 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами:

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Ст. 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «C. проти Бельгії» від 07.08.1996 (Reports 1996)). Ст. 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65. рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення ст. 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Суд зазначає, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

У даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

За приписами частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 5492 внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі, якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі. Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Частиною 1 статті 13 Закону № 5492 передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України (пп. «а» п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492).

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону № 5492 паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Частинами 1, 2 статті 14 Закону № 5492 передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону № 5492 бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 5492 оформлення, видача, обмін документів, […] відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з частиною 7 статті 16 Закону № 5492 уповноважений суб`єкт має право відмовити заявникові у видачі документа у разі, якщо:

1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);

3) заявник не надав усіх документів та інформації, необхідних для оформлення і видачі документа;

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492).

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, […] здійснюються в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України (абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону № 5492).

Відповідно до частини 4 статті 21 Закону № 5492 паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у ч. 7 ст. 21 Закону № 5492. Серед іншого він містить унікальний номер запису в Реєстрі, відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи.

Статтею 7 Закону № 5492 визначений перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (п. 13 ч. 1 ст. 7 Закону № 5492).

Відповідно до частини 6 ст. 7 Закону № 5492 забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - постанова КМУ № 302) затверджені:

- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм;

- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія;

- Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302).

За змістом пункту 2 Постанови КМУ № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог п. 2 Положення № 2503;

з 1 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку № 302, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 постанови КМУ № 302 установлено, що:

- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється;

- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

Пунктом 3 постанови КМУ № 302 також передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Оформлення і видача паспорта громадянина України згідно з Порядком № 302.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 302 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 302 кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Згідно з положеннями пункту 7 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються:

1) особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;

2) особі, яка досягла 14-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - Центр).

За правилами пункту 13 Порядку № 302 для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.

Серед іншого до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім`я якої оформляється паспорт: унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності); відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними); відомості про внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, засобів електронного цифрового підпису; відомості про згоду на внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, відцифрованих відбитків пальців рук (пп. пп. 6, 7, 8, 9, 10 п. 14 Порядку № 302).

Подання документів для оформлення паспорта відповідно до Порядку № 302.

Згідно з пунктом 19 Порядку № 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою (далі - заявники) до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за зареєстрованим місцем проживання особи.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 302 у разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими паспорт підлягає обміну (крім закінчення строку дії паспорта), документи для його обміну подаються протягом одного місяця з дати настання таких обставин (подій).

Пунктом 35 Порядку № 302 визначено, що заявник для оформлення паспорта подає такі документи:

1) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження);

2) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).

У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх в установленому порядку на проживання в Україну та для осіб, які набули громадянство України за кордоном);

4) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);

5) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

6) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи);

7) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи;

8) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати;

9) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів):

про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка;

про народження дітей - свідоцтва про народження дітей;

про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття;

10) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, - для осіб, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку. У разі відсутності такого документа особа подає письмове звернення в довільній формі, в якому зазначається інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи;

11) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.

На час виникнення спірних правовідносин чинним є Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховною Радою України 26.06.1992 № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503).

Відповідно до пункту 1 Положення № 2503 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Згідно з пунктом 3 Положення № 2503 бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. 5-9 Положення № 2503 паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт».

На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України».

На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються.

Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.

На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів.

На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.

Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав.

Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків.

Згідно з пунктом 13 Положення № 2503 для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

З листа ГУ ДМС в Донецькій області вих. № КО-182/6/1401-23/1401.2.4/6150-23 від 27.11.2023 вбачається, що ОСОБА_2 фактично відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у зв`язку з тим, що він та його законні представник не виконали вимоги Тимчасового порядку № 456, а саме не надали рішення суду, яке набрало законної сили, та документи, зазначені в пункті 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку № 456.

Інших підстав відмови в оформленні та видачі паспорта зразка 1994 року відповідь відповідача не містить.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, в даному випадку не можуть братися до уваги посилання відповідача під час судового розгляду справи на підстави відмови в оформленні та видачі паспорта зразка 1994 року, які не були зазначені в листі ГУ ДМС в Донецькій області вих. № КО-182/6/1401-23/1401.2.4/6150-23 від 27.11.2023.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 520/4214/19, від 28.02.2020 у справі № 200/10469/19-а.

Як наслідок, суд оцінює правомірність відмови в оформленні та видачі паспорта, виходячи саме з тих доводів, що були наведені відповідачем у згаданому вище листі.

Суд зазначає, що лист ГУ ДМС в Донецькій області від вих. № КО-182/6/1401-23/1401.2.4/6150-23 від 27.11.2023 фактично можна вважати рішенням про відмову в оформленні і видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року відповідно до Положення № 2503.

Водночас суд наголошує, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 821/1974/17, від 26.06.2019 у справі № 0840/3992/18, від 19.07.2019 у справі № 2340/2876/18, від 25.07.2019 у справі №807/85/18, від 07.08.2019 у справі №520/11053/18, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18, від 10.12.2020 у справі № 240/575/20.

В переліку додатків до заяви від 24.11.2023 ОСОБА_2 та його законні представники вказали, що подають разом з нею копії двох кольорових фотокарток ОСОБА_2 розміром 35х45 мм, свідоцтва про народження ОСОБА_2 , свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , копію паспорта ОСОБА_1 та копію паспорта ОСОБА_3 .

За цих обставин суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними доказами твердження позивача про те, що разом з заявою від 24.11.2023 були надані документи, передбачені п. 13 Положення № 2503, тобто ОСОБА_2 виконав встановлені законодавством вимоги для отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Суд зауважує, що в п. 13 Положення № 2503, серед іншого, йдеться про необхідність надання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, для одержання паспорта.

Між тим, форма заяви, про яку йдеться в п. 13 Положення № 2503, була наведена в додатку 1 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1089/21401.

Однак наказ Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 № 320 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» визнаний таким, що втратив чинність на підставі п. 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2018 № 161 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2002 року № 320», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.03.2018 за № 352/31804.

Водночас право особи на отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки передбачено чинним законодавством України - Положенням № 2503, а тому подання заяви про оформлення і видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у довільній формі не може слугувати підставою для відмови в оформленні і видачі такого паспорта.

Звернення до територіального підрозділу ДМС з заявою-анкетою відповідно до Порядку № 302, слугуватиме підставою для оформлення паспорта громадянина України у формі безконтактної картки з імплантованим у неї носієм інформації, а також означатиме, що зазначені в цій заяві відомості, відповідно до названого вище Порядку, підлягатимуть внесенню до Єдиного державного демографічного реєстру, з чим, власне, і не погоджується позивач.

Щодо ненадання ОСОБА_2 та його законними представниками рішення суду слід зазначити таке.

Пунком 13 Положення № 2503 не вимагає подання рішення суду разом з заявою про оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Відповідно до пункту 1 Тимчасового порядку № 456, цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абз. 5 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_2 не був «особою, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року» в розумінні пункту 1 Тимчасового порядку № 456, як наслідок, норми цього нормативно-правового акта не могли бути застосовані до нього.

Беручи до уваги суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог і підстави позову, а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи № 806/3265/17, у якій Велика Палата Верховного Суду висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії (постанова від 19.09.2018).

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492, на відміну від норм Положення № 2503 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у цьому випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Велика Палата Верховного Суду також зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

З огляду на встановлені фактичні обставини, застосувавши до спірних правовідносин наведені вище правові норми з врахуванням висновків Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини, діючи відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС, суд дійшов висновку, що відмова ГУ ДМС в Донецькій області в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення № 2503 підлягає визнанню протиправною.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є покладання на ГУ ДМС в Донецькій області обов`язку оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503.

З приводу посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що заява про оформлення і видачу паспорта громадянина України має бути подана особисто, суд зауважує, що в листі від 27.11.2023 ГУ ДМС в Донецькій області обмежилось цитуванням відповідних норм Тимчасового положення № 456 щодо особистого звернення. Між тим, в якості підстави для відмови в оформленні і видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідач вказав лише на ненадання рішення суду, яке набрало законної сили, та документів, зазначених в п. 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку № 456.

Такої підстави відмови в оформленні і видачі паспорта громадянина України як неособисте звернення чи звернення засобами електронного зв`язку лист відповідача від 27.11.223 не містить.

До того ж Тимчасовий порядок № 456 не підлягав застосуванню при розгляді заяви ОСОБА_2 та його законних представників від 24.11.2023.

Разом з цим позовні вимоги в частині зобов`язання ГУ ДМС в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України в формі паспортної книжечки зразка 1994 року без передачі будь-яких даних про нього і про його батьків до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису у Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи - ОСОБА_2 , без від цифрованого образу обличчя особи - ОСОБА_2 , без відцифрованих відбитків пальців рук ОСОБА_2 , без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру не підлягають задоволенню, оскільки оформлення і видача паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюється відповідно до Положення № 2503, яке не передбачає внесення будь-яких даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 858,88 грн (квитанція від 28.11.2023).

Докази здійснення інших судових витрат позивачем не надані.

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн. Тому судовий збір у розмірі 429,44 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Частково задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), який діє в інтересах свого неповнолітнього сина - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37841728, місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд. 20) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в оформленні та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37841728, місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд. 20) оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37841728, місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд. 20) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 429 (чотириста двадцять дев`ять) грн. 44 коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено і підписано в нарадчій кімнаті 06 лютого 2024 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв