Ухвала суду № 116795980, 30.01.2024, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

30 січня 2024 року м. Черкаси справа № 925/495/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Костянтина ДОВГАНЯ, з секретарем судового засідання Тетяною ДЯЧЕНКО, за участю представників: скаржника Оксана Столярець, адвокат за довіреністю (примала участь в режимі відеоконференції), боржника не з`явився, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали скарги представника Акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" адвоката Оксани Столярець на дії державного виконавця у справі за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" про стягнення 335979,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2023 року від представника Акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі АТ НАК Нафтогаз України) адвоката Оксани Столярець надійшла скарга на дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №72601600, в якій скаржник просив суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №72601600;

- зобов`язати начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), усунути порушення (поновити порушене право стягувача) - скасувати своєю постановою постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №72601600.

Скарга обґрунтована тим, що 07.11.2023 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі орган ДВС) Горбатюк В.П. (далі державний виконавець) винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій (ВП №72601600). Вищевказану постанову державний виконавець виніс на підставі п. 10 частини першої статті 34, статті 35 Закону України Про виконавче провадження.

Скаржник вважає, що постанова про зупинення вчинення виконавчих дій винесена державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №72601600 з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» №1404 (далі Закон №1404) та Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730 (далі - Закон №1730).

Скаржник зазначив, що він, як стягувач звертав увагу державного виконавця у заяві про примусове виконання вказаного рішення, що предметом спору, за наслідками якого видано наказ господарського суду Черкаської області від 15.10.2019 №925/495/19, стало неналежне виконання боржником умов договору №14/12-268 від 31.05.2012 про реструктуризацію заборгованості. Вищевказаний договір був укладений між сторонами на умовах визначених Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011 №3319-VI (далі Закон № 3319).

Скаржник зауважив, що відповідно статті 1 Закону № 3319 (04.06.2011 набрав чинності та втратив чинність 30.06.2012 у зв`язку з закінченням строку його дії), дія цього закону поширюється на підприємства незалежно від їх форм власності, що виробляють, транспортують та постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об`єднаною енергетичною системою України, суб`єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Скаржник вважає, що згідно з пунктом 2.6. статті 2 вказаного Закону суб`єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства. Зазначеною статтею Закону передбачено право сторін на реструктуризацію заборгованості за природний газ, скориставшись яким сторони 31.05.2012 уклали договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-268, відповідно до умов якого кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу від 15 жовтня 2010 року №55/10-11-БО.

Скаржник акцентував увагу суду на тому, що оскільки заборгованість боржника (відповідача) вже реструктуризована у 2012 році на умовах Закону № 3319 (договір укладений на строк з 31.05.2012 до 30.04.2032), то заборгованість за вказаним виконавчим документом не підпадає під дію Закону №1730, а відповідно і виконавче провадження не може бути зупиненим на підставі п.10 ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження. Проте, як зазначив скаржник, викладене залишилось поза увагою державного виконавця та призвело до порушення прав стягувача та невиконання рішення суду.

Ухвалою суду від 30.11.2023 вказану скаргу прийнято та призначено її до розгляду на 14 грудня 2023 р.

14.12.2023 від державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. до суду надійшов відзив на скаргу, в якому державний виконавець просила суд відмовити у задоволенні скарги посилаючись на те, що 23.08.2023 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Паливодою О.П. було відкрито виконавче провадження. Того ж дня, винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Державний виконавець пояснив, що з 07.09.2023 виконавче провадження АСВП № 72601600 перебуває па виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в складі зведеного виконавчого провадження АСВП ЗВПІ№ 47329012.

Державний виконавець зазначив, що в ході здійснення виконавчого провадження було встановлено, що боржник - Уманське КП «Уманьтеплокомуненерго» включене до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до наказу заступника Міністра регіонального розвитку Е.Б. Кругляк від 12.07.2017 № 173 та внесеними змінами згідно наказу Мінрегіону №109 від 22.06.2022.

На думку державного виконавця, оскільки виконавчий документ передбачає стягнення з Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 24 205,28 грн. пені, 9 790,68 грн. штрафу, 60 303,13 грн. інфляційних, 14 536,97 грн. 3 % річних та 5 054,60 грн. судового збору, то стягнення з боржника - Уманського КП "Уманьтеплокомуненерго" на користь стягувача вище вказаних сум підлягає зупиненню в порядку педбаченому п.10 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» окрім стягнення витрат по сплаті судового збору в сумі 5054,60 грн. Тому, як зауважив державний виконавець, кошти по стягненню судового збору в сумі 5054,60 грн. на користь стягувача були стягнуті в повному обсязі з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Державний виконавець наголошував на тому, що оскільки законодавством встановлений обов`язок зупинити виконавче провадження, то у зв`язку із вищевказаними обставинами, 07.11.2023 виконавче провадження було зупинено в порядку п.10 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», тому скаргу державний виконавець вважає необґрунтованою та просив суд у її задоволенні відмовити.

Ухвалою суду від 14.12.2023 судове засідання було відкладено на 30 січня 2024 року.

05.01.2024 боржник подав до суду письмове пояснення щодо дій державного виконавця, в якому зазначив, що здійснені виконавчі дії вважає такими, що були вчиненні з дотриманням Закону України «Про виконавчу службу» та у відповідності до Закону України за номером 1730-XI «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Боржник зазначив, що на виконання даного Закону 1730 Боржником було подано до Мінрегіону та отримано погодження про включення Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» до передбаченого Законом Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр). Наказом Мінрегіону від 12.07.2017 за № 173 (номер облікового запису в реєстрі 89) боржника було включно до даного Реєстру. Для включення до Реєстру боржнику необхідно було підготувати та надати ряд визначених документів.

Боржник вказував, що ним були подані акти звіряння взаєморозрахунків з ДК «Газ України» та довідки про обсяги та структуру кредиторської заборгованості станом на 01.07.2016, в яких містилися відомості про укладений договір реструктуризації по договору № 14/12-268. Також, в акті звіряння розрахунків заборгованості за природний газ містилося посилання на те, що цей Акт складений відповідно до Закону України № 1730 та був підписаний скаржником та боржником обопільно.

Боржник вважає, що договір реструктуризації № 14/12-268 повністю підпадає під дію лише Закону України № 1730, який не містить жодного посилання на будь яке зворотне застосування Закону України 3319-VI та не містить застережень по незастосуванню до договорів реструктуризації, що були раніше укладені з кредиторами. Таким чином, як зазначив боржник, зупинення державним виконавцем вчинення виконавчих дій таким, що здійснено відповідно до п.10 ч. 1ст.34 Закону України «Про виконавче провадження».

30.01.2024 скаржник подав до суду клопотання, в яких надав пояснення щодо заперечень проти доводів державного виконавця і боржника, викладених у відзивах на його скаргу, вважав їх необґрунтованими та просив суд задовольнити скаргу в повному обсязі.

Представник скаржника (стягувача) в судовому засіданні доводи, викладені у скарзі, підтримав повністю.

Представник боржника та представник від ограну ДВС в судове засідання не з`явилися.

Про час, дату і місце розгляду скарги сторони повідомлялися належним чином.

За приписами ч.2 ст.342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду

Суд, вислухавши представника скаржника, дослідивши матеріали скарги, встановив наступне.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 31 травня 2012 року між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (кредитор) та Уманським комунальним підприємством «Уманьтеплокомуненерго» (боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-268, відповідно до умов якого кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (далі - реструктуризація), що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу від 15 жовтня 2010 року №55/10-11-БО (п. 1.1. Договору).

Загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно п. 1.1. цього Договору, складала 2 910 305,77 грн, станом на 31 березня 2012 року, що

підтверджується актом звірки розрахунків (п. 2.1. Договору).

Пунктом 2.2. договору визначено, що боржник зобов`язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2.1 цього договору, шляхом сплати зобов`язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (далі - графік), зазначеного у цьому пункті. Графіком передбачено щомісячну сплату боргу в розмірі 12 126,27 грн за період з травня 2012 року по березень 2032 року, за квітень 2032 року сума платежу складає 12 127,24 грн.

Проте, в порушення умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості, періодичні платежі відповідачем здійснювалися несвоєчасно, що і призвело до утворення заборгованості за період з квітня 2016 року по березень 2019 року в сумі 224 849,06 грн та стало підставою для звернення до суду.

Рішенням від 02.07.2019 Господарський суд Черкаської області, яке постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 залишене без змін, позовні вимоги задовольнив частково.

На примусове виконання рішення Господарського суду Черкаської області 15.10. 2019 видано наказ, який направлено стягувачу.

Ухвалою суду від 26.01.2022 замінено стягувача Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код 31301827, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116) у справі та у виконавчому документі по цій справі на Акціонерне товариство Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код 20077720, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601).

17.08.2023 стягувачем вищевказаний виконавчий документ надісланий на примусовевиконання до Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського районуЧеркаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Київ).

Стягувач у заяві про примусове виконання рішення зазначав, що заборгованість, яка підлягає стягненню за вказаним наказом, виникла у зв`язку з неналежним виконанням боржником за період з квітня 2016 року по березень 2019 року умов договору №14/12-268 від 31.05.2012 про реструктуризацію заборгованості, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин норм Закону №1730.

23.08.2023 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №72601600 та одночасно винесено постанову про передачу виконавчого документа/провадження до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

07.09.2023 виконавче провадження №72601600 прийнято для подальшого виконання головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П.

07.11.2023 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій (ВП №72601600) на підставі п.10 частини першої статті 34, статті 35 Закону України Про виконавче провадження.

Частинами 1, 2 ст. 1291 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Підставою для зупинення вчинення виконавчих дій державним виконавцем

визначено п. 10 ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження.

Зокрема, за приписами ч.4 ст.34 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження з підстави, передбаченої п.10 ч.1 цієї статті, зупиняється у частині стягнення з теплопостачальних та теплогенеруючих організацій заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), а також за послуги з транспортування і розподілу природного газу, теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Проте, державним виконавцем не враховано те, що предметом спору, за наслідками якого видано наказ Господарського суду Черкаської області від 15.10.2019 №925/495/19, стало неналежне виконання боржником умов договору №14/12-268 від 31.05.2012 про реструктуризацію заборгованості, про що зауважував стягував у поданій ним заяві про примусове виконання вказаного рішення.

Вищевказаний договір укладений між сторонами на умовах визначених Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та

електричну енергію» від 12.05.2011 №3319-VI (далі Закон № 3319).

Відповідно до положень статті 1 Закону № 3319 (04.06.2011 набрав чинності та втратив чинність 30.06.2012 у зв`язку з закінченням строку його дії), дія цього закону поширюється на підприємства незалежно від їх форм власності, що виробляють, транспортують та постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об`єднаною енергетичною системою України, суб`єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Згідно з пунктом 2.6. статті 2 вказаного Закону суб`єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.

Суд враховує, що зазначеною статтею Закону передбачено право сторін на реструктуризацію заборгованості за природний газ, скориставшись яким сторони 31.05.2012 уклали договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-268, відповідно до умов якого кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу від 15 жовтня 2010 року №55/10-11-БО.

Суд бере до уваги, що Законом України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу від 14.07.2021 № 1639-IX (далі Закон №1639), який набрав чинності 29.08.2021, внесено низку суттєвих змін до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення від 03.11.2016 № 1730-VІІІ.

Зокрема, частину першу статті 34 доповнено пунктом 10 згідно із Законом №1730 від 03.11.2016 в редакції Закону № 1639 від 14.07.2021, а саме: змінено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості - передбачено обов`язкове включення підприємств-учасників у процедурі врегулювання заборгованості до Реєстру за кожним кредитором окремо.

Крім того, лише центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а на повноваження приймати рішення про включення підприємства до Реєстру, а відповідно вирішує питання про можливість врегулювання заборгованості відповідно до положень Закону № 1730.

Разом з тим, боржник дійсно 12.07.2017 включений до Реєстру наказом Мінрегіону №173, та в подальшому 22.06.2022 наказом Мінрегіону №109 боржник включений до Реєстру окремо за кредитором - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», за іншими кредиторами відповідач не включений до вказаного Реєстру.

Проте, відповідно до Закону №1730 включення підприємств до Реєстру не є безумовним, для включення до Реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до

якої додаються: зокрема довідки, складені підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської заборгованості (із зазначенням категорії споживачів) станом на 1 червня 2021 року та кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до вимог цього Закону (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), із зазначенням кредиторів, величини заборгованості, розміру неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, що підлягає врегулюванню, станом на 1 червня 2021 року, а також обсягів заборгованості, реструктуризованої станом на 1 червня 2021 року в порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Так, судом встановлено, що обсяг кредиторської заборгованості УКП «Уманьтеплокомуненерго» перед НАК «Нафтогаз України», яка включена до Реєстру та реструктуризована, складає 59 587 536,78 грн (основний борг). Обсяг неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, який включено до Реєстру, складає 2 707 104,51 грн. Однак, до складу вказаної заборгованості не включена заборгованість УКП «Уманьтеплокомуненерго» перед НАК «Нафтогаз України» за договором №14/12-268 від 31.05.2012.

Відповідно до приписів Закону №1730 для внесення змін до даних, що містяться в реєстрі, учасники процедури врегулювання заборгованості подають до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву з обґрунтуванням необхідності внесення змін до реєстру, до якої додаються документи, визначені цим Законом, якими підтверджуються відповідні зміни.

Відтак, суд вважає, що оскільки заборгованість за договором №14/12-268 від 31.05.2012 (за наказом №925/495/19) не включена в Реєстрі до обсягу кредиторської заборгованості Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» перед НАК «Нафтогаз України», і відповідно не врегульована у відповідності до положень Закону №1730, то підстави для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 10 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні наказу №925/495/19 у державного виконавця відсутні.

Отже, доводи боржника та державного виконавця про те, що законодавством встановлений обов`язок зупинити виконавче провадження у зв`язку із вищевказаними обставинами, суд вважає помилковими.

Відтак, суд вважає, що оскільки заборгованість боржника (відповідача) вже реструктуризована у 2012 році на умовах Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» (договір укладений на строк з 31.05.2012 до 30.04.2032), то заборгованість за вказаним виконавчим документом не може підпадати під дію Закону №1730, а тому відповідно і виконавче провадження не може бути зупиненим на підставі положень п.10 ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження.

Невиконання судового рішення та несвоєчасне вчинення державним виконавцем передбачених законом дій безпосередньо порушує право стягувача за виконавчим документом.

Згідно ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Аналізуючи вище викладене, суд приходить до переконання, що скарга є обґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 342-345 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу представника Акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" адвоката Оксани Столярець на дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №72601600 - задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №72601600.

Зобов`язати начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), усунути порушення (поновити порушене право стягувача) - скасувати своєю постановою постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №72601600.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення і протягом десяти днів може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Костянтин ДОВГАНЬ