Рішення № 116795660, 06.02.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4996/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; код ЄДРПОУ 14095412) до фізичної особи ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення коштів 90 155,30 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором оренди № 2007 від 29.01.2020 в сумі 157 770,39 грн. (120 272,72 грн.- заборгованість з орендної плати, 37 497,67 грн. - пеня) з фізичної особи ОСОБА_1 (відповідач). Також у позовній заяві позивач просить покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11 грудня 2023 року позовну заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі № 922/4996/23. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України та встановлно відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

01.01.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача - ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№7 від 01.01.2024). Із поданим позовом відповідач не погоджується та просить суд відмовити у його задоволенні з наступних підстав. По-перше, відповідач посилається на рішення Харківської міської ради від 01.12.2023 "Про звільнення від орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 по 30.09.2022. По-друге, відповідачем зазначається про неможливість використання орендованого приміщення за призначенням, з огляду на відсутність окремого доступу до нього, що призвело до залежності режиму роботи відповідача від режиму роботиТОВ "Систем -Клас" та неможливості використовувати приміщення за призначенням в повному обсязі у зв`язку з початком збройної агресії російської федерації (як форс- мажорної обставини). По-третє, відповідач просить зменшити розмір заборгованості за договором до 20 000,00 грн. та пені до 1,00 грн., на підставі ч. 3. ст. 551 та ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Суд дослідивши матеріали відзиву, зазначає, що його подано в строк, встановлений судом, а тому суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх.№7 від 01.01.2024).

08.01.2024 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 373 від 08.012024). Суд встановив, що відповідь на відзив подано позивачем в строк, визначений судом, а тому суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№373 від 08.01.2024).

Заперечуючи проти відзиву на позовну заяву, позивач вказує наступне.

Щодо звільнення від орендної плати на підставі рішення Харківської міської ради від 01.12.2023 "Про звільнення від орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 по 30.09.2022 позивачем зазначено, що буде здійснено перерахунок заборгованості за договором та уточнено позовні вимоги. Позивачем спростовується така підстава для звільнення від плати, як неможливість використовування орендованого приміщення відповідачем, а тому на думку позивача вимоги відповідача про зменшення розміру заборгованості до 20 000,00 грн є безпідставними. Також позивачем зазначається про співвмірність нарахованої пені відповідно розміру заборгованості, а тому, на думку позивача, підстави для її зменшення відстуні.

10.01.2024 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронинй суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№785/24 від 10.01.2024). У вказаній заяві позивачем зазначено, що відповідно до рішення Харківської міської ради від 01.12.2023 "Про звільнення від орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану" позивач враховує період звільнення відповідача від орендної плати з 24.02.2022 по 30.09.2022 та здійснює перерахунок заборгованості та пені за договором оренди №2007 від 29.01.2020. На підставі зазначеного вище, позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог, та викласти їх у наступній редакціїї: розмір заборгованості - 90 155,30 грн. (основна заборгованість - 75 652,71 грн., пеня - 14 502,59 грн.)

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.01.2024 прийнято до розгляду заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про зменшення позовних вимог (вх. № 785/24 від 10.01.2024 року) та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням зменшених позовних вимог, а саме: стягнення основної заборгованості у розмірі 75 652,71 грн. та пені у розмірі 14 502,59 грн.

15.01.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли заперечення (вх.№1221 від 15.01.2024). Суд встановив, що заперечення подано відповідачем в строк, встановлений судом, а тому суд прийняв їх до розгляду та долучив до матеріалів справи. Суд зазначає, що у вказаних запереченнях відповідачем фактично дублюється його правова позиція, викладена у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши справу № 922/4996/23 в межах строку, встановленогостаттею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

25.01.2020 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір оренди № 2007 (далі - Договір) про строкове платне користування нежитловими приміщеннями підвальної частини№2, 4, 4а, 4б загальною площею 158,3 кв.м. в житловому будинку (технічний паспорт від 12.10.2019, інвентаризаційна справа № 139000001693-1), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та розташовано за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 82/84, літ.Ап, та знаходить на балансі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Майно передавалося в оренду з метою використання для розміщення торгівельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів- 50, 0 кв.м. та під підсобні приміщення - 108,3 кв.м. (пункти 1.1. та 1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта приймання - передачі майна.

На виконання вищевказаного пункту Договору, об`єкт оренди був переданий орендодавцем орендареві згідно акта приймання - передачі від 29.01.2020 року (а.с.14). Акт прийому - передачі скріплено печатками та підписами сторін.

Розділом 3 Договору визначено порядок нарахування та сплати орендної плати.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу затвердженої рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2019 р. № 755/17.

Базова орендна плата становить за грудень 2019 - 4 667,23 грн.

Ставка орендної плати становить 7% та 18%.

Відповідно до пункту 3.3. Договору, нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі та згідно пункту 3.4. цього Договору, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору відповідно до п. 10.6.

Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця відповідно до пункту 3.5. Договору.

Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць та сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності згідно пункту 3.6. Договору.

Відповідно до п. 3.7. Договору орендна плата, перераховується до бюджету в Казначейство України, отримувач УК у м. Харкові.

Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом стверджує про те, що відповідачем належним чином не виконано обов`язки зі сплати орендних платежів у строки, порядок та розмірі встановленими Договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за Договором в сумі 75 652,71 грн.

На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви позивач надав реєстр платежів та розрахунок заборгованості по договору №2007 від 29.01.2020 (а.с.24, 106).

Відповідно до п.3.10 Договору Орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облвкової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Згідно п. 3.4 Договору, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання - передачі майна або з моменту розірвання Договору відповідно до п.10.6

Відповідно до п 7.3 Договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п.3.10 Договору порядку незалежно від строку та моменту коли зобов`язання повинно було бути виконано.

Позивач вказує, що Відповідач, як орендар, всупереч умов договору вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 75 652,71 грн.

07.08.2023 об`єкт оренди за актом приймання-передачі повернуто позивачу. Проте, припинення договірних відносин щодо оренди комунального майна не звільняє відповідача від виконання перед орендодавцем інших договірних зобов`язань, передбачених Договором.

Листом від 30.10.2023 вих.№ 6216 позивач проінформував відповідача про необхідність погашення заборгованості з орендної плати та пені, із додаванням відповідних розрахунків. Проте, заборгованість з орендної плати відповідачем не сплачено.

Відповідач неодноразово порушував строки сплати орендної плати, в результаті чого позивачем, відповідно до умов договору, нараховано пеню в розмірі 14 502,59 грн.

На думку позивача такі обставини свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересіві є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених устатті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності ізст.173 ГК Українитаст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленимиЦК Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч.1ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Істотними умовами договору оренди є, зокрема, строк, на який укладається договір оренди (ч. 1 ст. 284 ГК України). Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

Згідно з ч. 1ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1ст.762 ЦК Українивстановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 3ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідност. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідност.525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідност. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦК Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив заборгованість з орендної плати у розмірі 75 652,71 грн. та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Щодо посилань відповідача стосовно неможливості використання орендованого приміщення за призначенням з 24.02.2022 по 17.06.2022, з огляду на відсутність окремого доступу до нього, що призвело до залежності режиму роботи відповідача від режиму роботи ТОВ "Систем -Клас", який з 24.02.2022 по 17.06.2022 не працював, а з 17.06.2022 по 23.05.2023 працював в скороченому режимі, у зв`язку з чим відповідач не мав можливості використовувати приміщення за призначенням в повному обсязі, суд зазначає наступне.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву додано заяву ОСОБА_2 , який є Директором ТОВ "Систем-Клас". У вказаній заяві останнім повідомляється про те, що магазин ТОВ "Систем-Клас", через який був вхід до нежитлового приміщення підвальнольної частини №2, 4, 4а, 4б загальною площею 158,3 кв.м. за адресою м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 82/84, не праював до кінця травня 2022, а в скороченому режимі почав працювати з 17 червня 2022 (а.с.66). Також, до вказаної заяви додано свідоцтво про право власності № 987-В, відповідно до якого ТОВ "Систем - Клас" є власником приміщень за адресою - проспект Гагаріна, будинок 82/84 з 18.12.1996.

З вищезазначеного випливає, що відповідач укладаючи договір оренди №2007 від 29.01.2020 була обізнана, щодо знаходження ТОВ "Систем - Клас" за адресою проспект Гагаріна, будинок 82/84, через яке був вхід до нежитлового приміщення підвальної частини орендованого нею приміщення. Незважаючи на вказані обставини, відповідач погодився на укладення договору оренди вказаного нежитлового приміщення на наведених вище умовах.

Суд зазначає, що норма законодавства, закріплена в ч. 6ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря (вказаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 910/7495/16).

Крім того, воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів об`єктивної та виключної неможливості використання ним орендованих приміщень. Суд не може прийняти у якості таких доводів та доказів сам лише факт збройної агресії Російської Федерації, ведення бойових дій та ракетних обстрілів Харкова. Орендоване приміщення знаходиться в місті Харкові, за адресою прос. Гагаріна, 82/24, літ.Ап. Місто Харків не перебувало в окупації, орендоване приміщення не зазнавало руйнувань та могло використовуватись відповідачем, як приклад, для зберігання майна в підсобних приміщеннях площею 108,3 кв. м. або інше.

Таким чином, відповідачем не було надано достатніх та допустимих доказів неможливості використання орендованого приміщення.

Оцінюючи заперечення відповідача з посиланням на наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних з введенням воєнного стану на території України, що позбавило можливість відповідача здійснювати підприємницьку діяльність, отримувати прибуток та здійснювати розрахунки з орендної плати, суд вважає за необхідне зазначити, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання. Навіть, якщо під час війни сторона не може своєчасно виконати свої зобов`язання за договором - це не є підставою для звільнення від відповідальності за таке невиконання.

Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, Відповідачу потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору є недостатньо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України таЗаконом України «Про торгово-промислові палати України».

Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінніЦивільного кодексу України, яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на неможливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Проте, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до регіональної ТПП, а лише містять лист ТПП України від 28.02.2022, отже відповідачем не надано доказів, які б підтверджували вплив агресії РФ на неможливість виконання зобов`язання за спірним договором, а неможливість виконання зобов`язання щодо оплати оренди приміщення за Договором перебуває у прямому причинному зв`язку із обставинами військового стану та/або воєнними діями.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач доказів здійснення повної або часткової сплати оренди не надав, позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 75 652,71 грн. є правомірними, обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, окрім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 14 502,59 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 14 502,59 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 3.10 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

У разі недостатньої суми проведеного платежу, для виконання грошового зобов`язання в повному обсязі, першочергово погашається пеня, а після цього сплачується основна сума боргу з орендної плати.

Відповідно до п. 7.3. Договору, в разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10. порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов`язання повинно було бути виконано.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вимоги статтей 79, 86, ч. 5 ст. 236, ст. 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що він є невірним, з огляду на наступне.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, з аналізу вищенаведеної норми вбачається, що нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, обмежено шестимісячним терміном від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той час, як позивачем нараховано пеню за періоди які перевищують вищезазначений термін, що в свою чергу є порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

За наслідком дослідження умов Договору судом встановлено, що сторонами не визначено іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, а умова пункту 3.10. Договору щодо сплати пені за кожен день прострочення (включаючи день проплати) від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання не може розцінюватися, як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Здійснивши перерахунок суми пені за вищезазначені періоди з урахуванням вимог діючого законодавства, судом встановлено, що вірним є нарахування пені на суму орендних платежів за кожний місяць з урахуванням строку нарахування, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України в розмірі 10 542,51 грн.

Враховуючи вищенаведене, до стягнення з відповідача підлягає сума пені у розмірі 11 476,47 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 3 026,12 грн. суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю її нарахування.

Відповідно до вимог частини 1статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності достатті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змістустатті 77 ГПК Українивбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3статті 13 ГПК Українивстановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

На підставі вказаного вище, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості у розмірі 87 129,18 грн.( 75 652,71 грн. - сума основного боргу, 11 476,47 грн. - пеня) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1,2,4,5,12,13,14,15,73,74,129,232,233, 236, 237, 238,240,241,256,257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, 16; код ЄДРПОУ 14095412) зборгованість в сумі 87 129,18 грн. ( з яких: 75 652,71 грн. - заборгованість з орендної плати за Договором оренди № 2007 від 29.01.2020; 11 476,47 грн.- заборгованість по пені ) та судовий збір в сумі 2 075,05 грн.

В іншій частині позову щодо стягнення пені в сумі 3 026,12 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченомустаттею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "06" лютого 2024 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/4996/23