Рішення № 116793977, 05.02.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2024Справа № 910/18055/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/18055/23

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Фізичної особи-підприємця Кицу Анни Сергіївни

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

24 листопада 2023 року до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивач) надійшла позовна заява № 30/7/1/12434 від 15.11.2023 року до Фізичної особи-підприємця Кицу Анни Сергіївни (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 287 666,97 грн., з них: основного боргу - 188 739,68 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень 68 копійок), 3% річних - 19 503,31 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот три гривні 31 копійка) та інфляційної складової боргу - 79 423,98 грн. (сімдесят дев`ять тисяч чотириста двадцять три гривні 98 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії № 340451-02 від 01.10.2019 року, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18055/23, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

06.12.2023 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що з 25.07.2018 року по 25.05.2021 року ФОП Кицу А.С. на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.07.2018 року була власником нежитлового приміщення № 2021, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 3, загальною площею 231,8 кв.м. Заборгованість за теплову енергію в період з серпня 2021 року по лютий 2022 року не могла бути спожита відповідачем, оскільки з травня 2021 року ФОП Кицу А.С. не була споживачем теплової енергії, тому що нежитлове приміщення № 2021 за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 3 було відчужене, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 356911031 від 04.12.2023 року.

При дослідженні доданих до відзиву на позовну заяву додатків судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву, який надійшов від Кицу Анни Сергіївни через систему «Електронний суд», не виявилося вказаного у додатках докуименту - витягу приміщення купівлі-продажу.pdf, що підтверджується актом про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання) № 27/24 від 23.01.2023 року.

28.12.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи не спростовують пояснення позивача та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, у пункті 1 прохальної частини відповіді на відзив позивач просить продовжити процесуальний строк на подання відповіді на відзив. В обґрунтування клопотання позивач посилається на те, що у зв`язку із введенням на території України воєнного стану юрисконсульти КП «Київтеплоенерго» працюють у віддаленому доступі, кількість працівників, які можуть виконувати свої обов`язки у повному обсязі зменшилася вдвічі, а навантаження на працівників, які продовжують виконувати свої обов`язки збільшилося, тому позивач не мав змоги вчасно подати відповідь на відзив у встановлений судом строк.

Відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.12.2018 року у справі № 904/5995/16.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 року встановлено позивачу строк у 5 днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзиву.

У поданій відповіді на відзив позивач зазначає, що відзив на позовну заяву КП «Київтеплоенерго» отримало 08.12.2023 року.

Тобто, строк для надання відповіді на відзив до 13.12.2023 року.

Отже, з клопотанням про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив позивач звернувся після закінчення цього строку.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд наголошує, що пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поважними ж визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

З метою сприяння позивачу у реалізації ним процесуальних прав, суд дійшов висновку за власною ініціативою продовжити позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив до 28.12.2023 року включно.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2019 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - позивач, теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем Кицу Анною Сергіївною (надалі - відповідач, абонент) укладено договір на постачання теплової енергії № 340451-02 (надалі - договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).

При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, а також чинним законодавством України (п. 2.1. договору).

Відповідно до пункту 2.2.1. договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Пунктами 2.3.1., 2.3.2. договору встановлено, що абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, передбачені в додатку № 4 до договору.

Згідно з пунктом 2.3.4. договору абонент зобов`язується в додатках № 8 та № 9 до договору зазначити всі об`єкти теплоспоживання, підключені до його теплових мереж.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2020 року. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.01.2019 року (п. 8.1. договору).

Зі змісту вказаних додатків вбачається, що теплова енергія поставлялася до об`єкта відповідача за адресою: вул. Коперника, 3, особовий рахунок № 340451-02.

В п. 1 додатку № 3 до договору визначено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими відповідним органом у встноавленому законодавством порядку, для КП «Київтеплоенерго» (без урахування ПДВ): для опалення - 1511,40 грн./Гкал.

Згідно з п. 4 додатку № 1 дата зняття абонентом показників приладів обліку 22 число поточного місяця; надання звіту в ЦОК за адресою просп. Повітрофлотський, 58 не пізніше 25 числа звітного місяця. При відсутності звіту у максимально встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.

Пунктами 1, 2, 3 додатку № 4 до договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, 58: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Коперніка, 3, обладнаний комерційним приладом обліку, що підтверджується актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи № 19/601 від 09.10.2019 року та № 20/870 від 08.07.2020 року. Нежитлове приміщення № 2021 площею 231,8 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 3 окремим приладом обліку не обладнаний. Вказане нежитлове приміщення приєднане до загальнобудинкової системи теплової мережі.

Судом також встановлено, що за період з січня 2019 року по квітень 2022 року відповідачу надавались послуги з постачання теплової енергії.

Як зазначає позивач, фактичне постачання теплової енергії у гарячій воді на потреби опалення за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 3, здійснювалося КП «Київтеплоенерго» з січня 2019 року, але оскільки відповідач не здійснював оплату за спожиту теплову енергію з січня 2019 року, тому в грудні 2019 року позивачем було донараховано заборгованість відповідачу за період січень 2019 - березень 2019 року на суму 178 385,36 грн. і включено заборгованість в розрахунковий період за грудень 2019 року по березень 2022 року (включно), оскільки коригування заборгованості відбулось в грудні 2019 року.

При цьому позивач відмічає, що відобразити такі нарахування (за період з січня 2019 року по березень 2019 року) в розрахунку основного боргу не вбачається за можливе, так як нарахування/заборгованість у бухгалтерських документах відображається поточною датою, оскільки донарахування було здійснено у грудні 2019 року. До того ж акти приймання-передавання товарної продукції, облікові картки та рахунки фактури видаються споживачу поточною датою.

На підтвердження здійсненого донарахування позивачем до позовної заяви надано: облікову картку за спожиту теплову енергію (за грудень 2019 року), в тому числі з відображенням донарахування (добор) у грудні 2019 року за період з січня 2019 року по березень 2019 року; акт приймання-передавання товарної продукції (за грудень 2019 року), в тому числі з відображенням донарахування (перерахунки) у грудні 2019 року за період з січня 2019 по березень 2019.

Позивач зазначає, що алгоритм нарахування заборгованості детально відображено в акті приймання-передавання товарної продукції за грудень 2019 року та обліковій картці за грудень 2019 року, відповідно до яких відповідачем спожито у січні 2019 року 66,88540 Гкал на загальну суму 101 090,59 грн. без ПДВ, у лютому 2019 року - 21,12330 Гкал на загальну суму 31 925,76 грн. без ПДВ, у березні 2019 року - 1,44490 Гкал на загальну суму 2183,82 грн., у грудні 2019 року (поточний місяць) - 11,26820 Гкал на загальну суму 13 454,30 грн. без ПДВ.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з постачання теплової енергії також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

На підтвердження факту постачання теплової енергії та підтвердження обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії, позивачем надано: договір на постачання теплової енергії № 340451-02 від 01.10.2019 року; акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи за опалювальні періоди 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 (складені КП «Київтеплоенерго»); корінці нарядів на включення та відключення будинку на опалювальні сезони 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021, 2021-2022 (складені КП «Київтеплоенерго»); відомості обліку споживання теплової енергії, складені у відповідності із даними будинкового засобу обліку за період з 2018 по 2022 роки (надані КП «Київтеплоенерго» для встановлення обсягу спожитої теплової енергії); акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, які підтверджують, що житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 3 обладнаний комерційним приладом обліку, який опломбований та готовий до роботи.

Зазначені акти приймання-передавання товарної продукції з боку відповідача не підписані. Проте, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Пунктом 3 додатку № 4 до договору передбачено обов`язок відповідача, як абонента, щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, 58: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

Доказів виконання відповідачем пункту 3 додатку № 4 до договору матеріали справи не містять, як не містять доказів мотивованої відмови абонента від підписання цих актів.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що в порушення договірних зобов`язань, відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого за період з січня 2019 року по квітень 2022 року включно утворилася заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 188 739,68 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 19 503,31 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 79 423,98 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (надалі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Умовами п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України "Про теплопостачання").

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи № 19/601 від 09.10.2019 року та № 20/870 від 08.07.2020 року житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Коперніка, 3 обладнаний комерційним приладом обліку, що підтверджується. Нежитлове приміщення № 2021 площею 231,8 кв.м, що розташоване за вказаною адресою окремим приладом обліку не обладнаний. Вказане нежитлове приміщення приєднане до загальнобудинкової системи теплової мережі.

На виконання умов договору на постачання теплової енергії позивачем за період з січня 2019 року по квітень 2022 року було поставлено відповідачу теплову енергію, на підтвердження чого позивачем надано копії:

- актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи за опалювальні періоди 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 (складені КП «Київтеплоенерго»);

- корінців нарядів на включення та відключення будинку на опалювальні сезони 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021, 2021-2022 (складені КП «Київтеплоенерго»);

- відомостей обліку споживання теплової енергії, складені у відповідності із даними будинкового засобу обліку за період з 2018 по 2022 роки (надані КП «Київтеплоенерго» для встановлення обсягу спожитої теплової енергії);

- актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи.

Таким чином матеріалами справи підтверджується постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" теплової енергії Фізичній особі-підприємцю Кицу Анні Сергіївні за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 3, а відповідачем в свою чергу не спростовано надання йому таких послуг.

В той же час, відповідач на спростування факту та/або обсягів постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" теплової енергії суду не надав.

Твердження відповідача про те, що з травня 2021 року ФОП Кицу А.С. не була споживачем теплової енергії, тому що нежитлове приміщення № 2021 за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 3 було відчужене судом не приймається до уваги, оскільки відповідачем доказів на підтвердження вказаних обставин до суду не представлено, а судом зворотного не встановлено.

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Аналіз зазначених положень законодавства свідчить про те, що обов`язок щодо належного утримання майна, а також сплати нарахованих за його утримання комунальних платежів покладено саме на власника такого майна.

У випадках передачі абонентом свого об`єкта іншій організації, теплопостачальна організація повинна бути повідомлена в 3-дений термін відповідним двостороннім листом здаючого та приймаючого об`єкта. У цьому разі договір буде припинений тільки при повній сплаті абонентом заборгованості за спожиту теплову енергію. Жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за даним договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони (п. 9.5., 9.6. договору).

Отже, в період з січня 2019 року по квітень 2022 року відповідач як власник майна мав зобов`язання утримувати його належним чином, в тому числі сплачувати вартість спожитої ним теплової енергії.

Вищезазначене спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві.

Жодних доказів того, що відповідачем було сплачено позивачу заборгованість у розмірі 188 739,68 грн., або що теплова енергія відповідачем не споживалась до матеріалів справи не додано.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 188 739,68 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати теплової енергії не були спростовані відповідачем.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 340451-02 від 01.10.2019 року у розмірі 188 739,68 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 19 503,31 грн. та інфляційн складову боргу в сумі 79 423,98 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати теплової енергії.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційної складової боргу та 3% річних, судом встановлено, що загальна сума інфляційної складової боргу та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становлять: 79 186,77 грн. - інфляційної складової боргу та 18 944,07 грн. - 3% річних, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційної сладової боргу в сумі 237,21 грн. та 3% річних в сумі 559,24 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 286 870,52 грн., з них: основного боргу - 188 739,68 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень 68 копійок), 3% річних - 18 944,07 грн. (вісімнадцять тисяч дев`ятсот сорок чотири гривні 07 копійок) та інфляційної складової боргу - 79 186,77 грн. (сімдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят шість гривень 77 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4303,05 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кицу Анни Сергіївни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ідентифікаційний код 40538421, адреса: 01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5) грошові кошти: основного боргу - 188 739,68 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень 68 копійок), 3% річних - 18 944,07 грн. (вісімнадцять тисяч дев`ятсот сорок чотири гривні 07 копійок), інфляційної складової боргу - 79 186,77 грн. (сімдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят шість гривень 77 копійок) та судовий збір - 4303,05 грн. (чотири тисячі триста три гривні 05 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 05.02.2024 року.

Суддя О.В. Котков