Рішення № 116793954, 05.02.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2024Справа № 910/6512/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/6512/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоконал";

до фізичної особи-підприємця Мартинова Олексія Олександровича;

про стягнення 36 344,40 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоконал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Мартинова Олексія Олександровича грошові кошти за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у розмірі 36 344,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно умов договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 21486/5-05 від 11.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоконал" залишено без руху, встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали та встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоконал" та додані до неї матеріали повернуто без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 вирішено задовольнити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоконал" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/6512/23, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/6512/23, а справу № 910/6512/23 передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

14.09.2023 матеріали справи № 910/6512/23 надійшли на адресу Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/6512/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

До господарського суду від фізичної особи-підприємця Мартинова Олексія Олександровича надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, згідно з ч. 1, 3 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Вичерпний перелік спорів, які відносяться до юрисдикції господарського суду, визначені у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статті 25 Цивільного кодексу України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

У статті 26 Цивільного кодексу України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі №910/16713/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця Мартинова Олексія Олександровича.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманим судом, підтверджується факт проведення 25.03.2010 державної реєстрації Мартинова Олексія Олександровича як фізичної особи-підприємця. Станом на теперішній час підприємницька діяльність вказаної фізичної особи не припинена.

Однак, враховуючи норми чинного процесуального законодавства, господарський суд звертає увагу учасників справи, що юрисдикція господарського суду визначається, не суб`єктним складом сторін спору, а характером спірних правовідносин. Відтак, саме лише зазначення в позовній заяві, що відповідачем у справі є фізична особа-підприємець, не відносить спір до юрисдикції господарського суду, оскільки визначальним при визначенні юрисдикції справи є встановлення характеру спору (підстав його виникнення).

Судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що водопостачання та водовідведення на підставі договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №21486/5-05 від 11.10.2019, що визначений позивачем в якості підстави позову, здійснюється за адресою: 04073, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, 13-В.

Крім того, відповідно до дислокації об`єктів житлового/нежитлового фонду, що є невід`ємною частиною договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №21486/5-05 від 11.10.2019, адреса об`єкту водоспоживання - 04073, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, 13-В, категорія об`єкту водоспоживання - офіс.

Відповідно до пояснювальної записки Мартинова Олексія Олександровича, об`єкт водопостачання розташований на власній території та знаходиться за фактичною адресою: м. Київ пр.-т. Степана Бандери 13-В. Приміщення здаються в оренду під офіси та заклад громадського харчування. Вода використовується із водопровідної мережі. Адміністративно-офісна восьмиповерхова будівля. В будівлі розташовані офісні приміщення орендарів. Вода використовується для господарчо-побутових потреб працюючих, санітарної обробки приміщення, санітарно-гігієнічних потреб відвідувачів. Стічні води скидаються до випуску №1(KK11) на проспекті Степана Бандери 13-В. В адміністративній будівлі в підвальному приміщені розташовується заклад громадського харчування на 120 посадкових місць. Вода використовується для господарчо-побутових потреб обслуговуючого персоналу, санітарної обробки приміщення, санітарно-гігієнічних потреб відвідувачів закладу. Побутові стічні води скидаються до випуску №1(KK11). Також вода використовується для виробничих потреб приготування перших та других страв ,миття продуктів, м`яса, риби, овочів, фруктів, миття посуду та кухонного обладнання. Виробничі стічні води ЗГХ скидаються через стаціонарний жиро вловлювач до випуску №1(KK11)на проспекті Степана Бандери, 13-В. Жири по мірі накопичення вивозяться та утилізуються згідно з договорів. Для миття посуду, кухонного обладнання та інвентарю використовується миючі засоби типу «фрош». Серветки та спецодяг перуться співробітниками на дому.

Також, як вбачається з балансу водоспоживання та водовідведення, тип каналізації: виробничо-побутова.

Крім того, в акті обстеження об`єкту № 02601 від 13.01.2021 зазначено, що на виробничі потреби вода використовується в ресторані "Плов і улов" для приготування страв та мийки кухонного обладнання і інвентарю.

В свою чергу, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видом діяльності фізичної особи-підприємця Мартинова Олексія Олександровича є, зокрема, надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна (основний) (код КВЕД 68.20).

Таким чином, суд приходить до висновку, що водоспоживання та скид стічних вод за адресою: м. Київ, пр-т. Степана Бандери, 13-В, за якою знаходиться відокремлена восьмиповерхова будівля, що належить на праві приватної власності відповідачу, здійснюється у зв`язку із господарською діяльністю відповідача. Тобто фізична особа - Мартинов Олексій Олександрович після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур, набув нової ознаки фізичної особи - підприємця, так як здійснення господарської діяльності фізичними особами без такого статусу не передбачено.

Крім того, у договорі на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №21486/5-05 від 11.10.2019 зазначено, що споживач зобов`язався дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Так, Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 12.10.2011 №1879, поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб - підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об`єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження) (п. 1.2. вказаних парвил).

При цьому, суд звертає увагу, що невнесення змін до договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №21486/5-05 від 11.10.2019 року в частині статусу відповідача як фізичної особи - підприємця не впливає на суть правовідносин сторін, які виникли у зв`язку із здійсненням господарської діяльності останнього, так як юрисдикція господарського суду визначається, не суб`єктним складом сторін спору, а характером спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спір між сторонами виник при виконанні умов договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №21486/5-05 від 11.10.2019, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Мартиновим Олексієм Олександровичем саме як фізичною особою - підприємцем, оскільки водопостачання та водовідведення здійснюється ним під час підприємницької діяльності як фізичної особи - підприємця, що також підтверджується дислокацією, що є невід`ємною частиною договору за якою адреса об`єкту водоспоживання - м. Київ, пр-т. Степана Бандери, 13-В, категорія об`єкту водоспоживання - офіс.

Таким чином, спір у даній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до фізичної особи - підприємця Мартинова Олексія Олександровича про стягнення заборгованості у розмірі 36 344,40 грн відноситься до юрисдикції господарських судів України, а тому клопотання про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2019 між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - постачальник, позивач) та фізичною особою-підприємцем Мартиновим Олексієм Олександровичем (далі також - абонент, споживач, відповідач) укладено договір № №21486/5-05 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується надавати споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явлених споживачем вимог до скиду стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва з споживач зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190), Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженими наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879 (далі - Правила № 1879), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 1.5. договору, споживач забезпечує наявність та своєчасне подовження вимог до скиду стічних вод згідно із вимогами чинного законодавства (за виключенням передбачених законодавством випадків, коли споживачу не потрібно отримувати вимоги до скиду стічних вод), а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

У п. 3.3.6 договору сторони погодили, що споживач зобов`язаний сплачувати додаткову оплату (з відповідним підвищеним коефіцієнтом кратності) за перевищення нормативів допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах, в розмірі, визначеному згідно чинного законодавства..

Згідно з п. 4.5 договору, за скид в міську каналізаційну мережу стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин абонент сплачує додаткову плату, передбачену чинними законодавством.

Цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону про його припинення (п. 7.1 договору).

Позивач вказує, що з метою контролю якості стічних вод, що надходять від споживача, представниками департаменту екологічного нагляду позивача (далі - ДЕН), в присутності представника відповідача, 06.02.2020 був здійснений відбір проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, пр-т. Степана Бандери, 13В з контрольного колодязя 1/11 для вимірювання показників їх складу та властивостей, за результатами дослідження яких 06.02.2020 працівниками ДЕН був складений протокол, в якому зафіксовано невідповідність стічних вод, які абонент скидає в систему каналізації м. Києва, державним стандартам та екологічним нормативам в галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленим в Правил № 1879.

У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 36 344,40 грн за скид вод наднормативних забруднень.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що у сторін склалися правовідносини в сфері надання послуг водопостачання та водовідведення, а спір у даній справі стосується скиду до міської каналізації стічних вод із перевищенням концентрації забруднюючих речовин.

За приписами ст. 32 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, інші питання, пов`язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів. Екологічні стандарти розробляються і вводяться в дію в порядку, що встановлюється законодавством України.

Відповідно до приписів ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879).

Відповідно до п. 1.2 Правил № 1879, останні поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об`єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).

02 лютого 2018 року набрали чинності Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за №56/31508 (далі - Правила № 316).

Суд зазначає, що як станом на дату відбору проб стічних вод, так і станом на даний час Правила № 1879 є чинними, а тому підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Крім того, як вбачається з п. 1.1 Правил № 1879, останні були прийняті не лише на підставі Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, які втратили чинність, а також розроблені відповідно до статей 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України; статей 1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; статей 30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; статей 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"; пунктів 1, 5, 8 розділу 1, пункту 21 розділу 3, пунктів 33, 34 розділу 6 Основних напрямків державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених Постановою Верховної Ради України від 05.03.98 № 188/98-ВР; Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.99 № 465; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.

Також, як зазначено, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2020 року в справі № 920/528/19, на період розроблення нової редакції місцевих правил приймання стічних вод, діють місцеві правила, що не суперечать чинним нормам законодавства із застосування ДК, які розраховані для забезпечення встановлених підприємству нормативів гранично допустимих концентрацій та нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Згідно з п. 1.6 Правил № 1879, контроль за виконанням абонентами цих правил здійснюють контролюючі служби.

У пункті 1.3 Правил № 1879 передбачено, що контролюючі служби - це Державна екологічна інспекція в м. Києві, Київська міська санітарно-епідеміологічна станція та ПАТ "АК "Київводоканал".

Відповідно до п. 2.1 Правил № 1879, водоканал зобов`язаний, зокрема здійснювати контроль за якістю стічних вод, що скидають абоненти, а також режимом та обсягом скидання.

Відтак, Правилами № 1879 визначено право ПАТ "АК "Київводоканал", перейменованого на ПрАТ "АК "Київводоканал" здійснювати контроль якості, кількості та режиму скиду стічних вод, зокрема шляхом відбору проб стічних вод з контрольних колодязів юридичних осіб, які скидають свої стічні води до міської каналізаційної мережі міста Києва.

Пунктом 1.5 Правил № 1879 встановлено, що вони встановлюють вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов`язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06.02.2020, з метою контролю якості стічних вод, що надходять від абонента у каналізаційні мережі м. Києва, представниками департаменту екологічного нагляду ПрАТ "АК "Київводоканал" було здійснено відбір проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, пр-т. Степана Бандери, 13-В, з контрольного колодязя 1/11 для вимірювання показників їх складу та властивостей.

За результатами лабораторного дослідження відібраних проб стічних вод, працівниками департаменту екологічного нагляду ПрАТ "АК "Київводоканал" був складений протокол, в якому зафіксовано невідповідність стічних вод, які відповідач скидає в систему каналізації м. Києва, державним стандартам та екологічним нормативам в галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленим в Правилах № 1879.

Відповідно до п. 6.2.17 Правил № 1879, у разі виявлення перевищення допустимої концентрації, встановлених правилами приймання:

- у 14-денний термін з моменту відбору робочої проби стічних вод Департамент екологічного нагляду направляє абоненту лист-повідомлення про перевищення ДК у стічних водах абонента та результати хімічного аналізу;

- після визначення обсягів водовідведення абонента за розрахунковий період, Департамент екологічного нагляду направляє абоненту розрахунок плати за скид стічних вод з перевищенням ДК та відповідний рахунок.

Пунктом 6.2.5 Правил № 1879 передбачено, що проба для абонента відбирається за його бажанням. Аналіз цієї проби проводиться абонентом. Абонент може не проводити аналізу проби, погоджуючись з результатами аналізу робочої групи.

За змістом п. 7.4. Правил № 1879, якщо встановлений факт одночасного скиду до міської каналізації кількох забруднень у концентраціях, що перевищують ДК, коефіцієнт кратності КК визначають за формулою: Сфi - фактична концентрація в стічних водах Абонента i-тої речовини; ДКi - допустима концентрація i-тої речовини, яку встановлено Правилами або Умовами на скид для Абонента. Загальний коефіцієнт кратності з урахуванням перевищення допустимої концентрації кількох речовин та інших порушень не може бути більше ніж 10. Якщо за розрахунком КК виходить більше ніж 10, то приймається КК = 10.

Згідно з п. 7.5. Правил № 1879, плата за скид абонентом стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин, установленим разовим аналізом, стягується за час від попереднього відбору разової проби, проведеного водоканалом, до моменту зафіксованого порушення, але не більше трьох календарних місяців. Ця плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих абонентом за цей період з даного об`єкта.

Так, на підставі вказаних положень Правил № 1879 у розрахунку № 15/ДК-2020-02-04/359-Ф від 06.02.2020, водоканал розрахував відповідачеві плату за скидання стічних вод до міської мережі за три попередні місяці, а саме з 09.11.2019 по 06.02.2020, відповідно до зафіксованих у цей період обсягів 675 м.куб. скиду стічних вод до міської каналізації мережі, розмір якої становить 36 344,40 грн.

Статтею 44 Водного кодексу України визначені обов`язки водокористувачів, які зобов`язані, зокрема, дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання забруднюючих речовин. Згідно із статтею 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Згідно з п. 4.5 договору, за скид в міську каналізаційну мережу стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин абонент сплачує додаткову плату, передбачену чинними законодавством.

Як встановлено п. 6.2.17. Правил № 1879, у разі виявлення перевищення ДК забруднюючих речовин, встановлених Правилами, Водоканал: у 14-денний строк з моменту відбору робочої проби направляє абоненту лист-повідомлення про перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах абонента та результати хімічного аналізу; після визначення обсягів водовідведення абонента за розрахунковий період направляє абоненту розрахунок плати за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин та відповідний рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, листом-попередженням від 24.03.2020 направив відповідачеві розрахунок № 15/ДК-2020-02-04/359-Ф від 06.02.2020 та рахунок на оплату № 06003026 від 16.03.2020.

Відповідно до пункту 6.2.18 Правил № 1879, абонент зобов`язаний оплатити наданий водоканалом рахунок у 10-денний строк з моменту його отримання.

Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі № 920/730/16, плата за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є грошовим зобов`язанням, що виникає на підставі Договору та визначених законодавчих приписів, а не оперативно - господарською санкцією.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, відповідач, всупереч п. 6.2.18 Правил № 1879 та умовам договору, своє зобов`язання зі своєчасної оплати за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин не виконав. Доказів сплати боргу у сумі 36 344,40 грн. відповідачем не надано, а матеріали справи не містять. Строк оплати є таким, що настав.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мартинова Олексія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а, ідентифікаційний код 03327664) 36 344 (тридцять шість тисяч триста сорок чотири) грн 40 коп. заборгованості та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко