Вирок № 116790560, 06.02.2024, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/5184/23

н/п 1-кп/336/488/2024

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023082080000583 від 30.03.2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2023 року, приблизно о 17 годині 50 хвилин, ОСОБА_4 , у період дії воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, продовженого Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023, знаходячись у приміщенні торгового залу магазину «Аврора» (ТОВ «Вигідна покупка», ЄДРПОУ 41130363), який розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул. Деповська, буд. 126, де маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з полиці таємно викрав майно, яке належить ТОВ «Вигідна покупка», а саме: два антиперспіранти OLD SPIСE Wolfthorn стіки 85 мл, штрих-код 8006540319697, вартість якого за одиницю товару складає 179 гривень, без урахування ПДВ.

Після чого ОСОБА_4 разом з викраденим майном попрямував до виходу з приміщення магазину, але його дії були помічені працівником магазину ТОВ «Вигідна покупка», свідком ОСОБА_6 .

Далі, ОСОБА_4 , розуміючи, що його дії стали носити відкритий характер, та ігноруючи заклики свідка ОСОБА_6 припинити злочинні дії та повернути майно, пройшов повз касову зону, утримуючи разом з собою викрадене майно, та вийшов з приміщення торгового залу магазину через вхідні двері, отримавши реальну можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд. Тим самим, своїми діями ОСОБА_4 спричинив ТОВ «Вигідна покупка» матеріальну шкоду на загальну суму 358 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений вину визнав в повному обсязі. Надав суду докладні пояснення щодо способу вчинення та мотивів кримінального правопорушення. Висловив щире каяття у вчиненому. Пояснив, що на час вчинення злочину працював не офіційно, зараз отримав травму у ДТП, після проходження медичної комісії він влаштовується слюсарем-збиральником на завод.

В судове засідання представник потерпілого не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, покарання обвинуваченому визначити на розсуд суд.

Зі згоди учасників кримінального провадження в силу ч. 3 ст. 349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням певних процесуальних документів, відомостей, що характеризують особу обвинуваченого, у тому числі за клопотанням захисника заслухавши показання ОСОБА_7 щодо характеристики ОСОБА_4 . Інші докази щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, при з`ясуванні обставин справи не досліджувалися. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники провадження ці обставини, чи добровільна їх позиція, а також роз`яснив наслідки дослідження доказів в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України та переконався в правильності усвідомлення ними цих наслідків.

ОСОБА_7 пояснила суду, що доводиться ОСОБА_4 рідною бабою по матері. Крім нього в неї немає рідних її син ОСОБА_8 загинув у 2014 році, захищаючи Україну, її дочка (мати обвинуваченого) померла у липні 2023 року. Вона страждає на ряд хвороб, онук їй завжди допомагає по господарству. На її думку, вона не зможе пережити того, що онук опиниться у місцях позбавлення волі.

Аналізуючи показання обвинуваченого, які мають логічний та послідовний характер, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставинах знайшла своє підтвердження.

В обвинувальному акті зазначено про судимість обвинуваченого вироком Шевченківського районного судом м.Запоріжжя від 29.05.2019 за ч. 1 ст.185 ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 ККУкраїни і, відповідно, зазначено повторність як кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.32 ККУкраїни визнано повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

За положеннями ч.4 вказаної норми повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

Пунктом 1 ст.89 ККУкраїни встановлено, такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання.

Вироком Шевченківського районного судом м.Запоріжжя від 29.05.2019 ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст.185 ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 ККУкраїни до 1 року обмеження волі, на а підставі ст. 75 ККУкраїни звільнено з іспитовим строком 1 рік.

Як вбачається з відомостей про судимість, ОСОБА_4 знятий з обліку уповноваженого органу з питань пробації 27.08.2020 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 30.06.2020 в зв`язку із закінченням іспитового строку.

Таким чином судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 ККУкраїни, є погашеною.

Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження і призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі 739/1140/18).

Отже, суд виключає кваліфікуючу ознаку «повторність» із обвинувачення, визнаного судом доведеним, та кваліфікує діяння ОСОБА_4 за ч.4 ст.186 ККУкраїни як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Обставин, які б обтяжували покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає визнання обвинуваченим вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Керуючись наведеним при призначенні покарання, суд враховує згадані обставини, що пом`якшують покарання, та водночас беручи до уваги ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який закон відносить до тяжкого злочину, відомості про особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, не працевлаштований офіційно, та доходить висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде досягнуто призначенням мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 186 КК України.

Одночасно враховується позиція Верховного Суду від 07.11.2018, висловлена у справі №297/562/17, в якій зазначено, що передбачені п. 1 ч. 1 ст. 66 КК Україниобставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної.

За положеннями ч.1 ст.69 КК Україниза наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті особливої частини цього Кодексу.

Ураховуючи вищенаведене, а також відсутність фактично заподіяної матеріальної шкоди внаслідок повернення викраденого, конкретні обставини справи, у тому числі незначну вартість викраденого, відношення обвинуваченого до скоєного, який усвідомив протиправність своєї поведінки, правові підстави для застосування вищевказаної норми закону, суд доходить висновку при призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті закону, який передбачає відповідальність за ч.4 ст.186 ККУкраїни,що будесправедливим,співмірним вчиненому,достатнім танеобхідним дляпопередження вчиненнянових кримінальнихправопорушень тазабезпечить розумний балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Враховуючи досліджені судом відомості про те, що баба обвинуваченого ОСОБА_7 , 1951 р.н., потребує стороннього догляду в силу віку та ряду захворювань, який забезпечує їй ОСОБА_4 , відсутність у неї інших близьких осіб, відсутність соціальної небезпеки з боку обвинуваченого, думку представника потерпілого, який покладався на розсуд суду в частині призначення покарання, суд вважає за доцільне застосувати положення ст.75 КК Українита звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком, оскільки вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбаченихп.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України. При цьому. на думку суду, тривалість іспитового строку має бути максимальною.

Підстави для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відсутні.

Процесуальні витрати та цивільний позов у кримінальному провадженні відсутні.

Доля речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 373-376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити покарання із застосуванням положень ст.69 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 ККУкраїни звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки, поклавши на нього передбачені ст. 76 КК України обов`язки, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк покарання рахувати з моменту фактичного приведення вироку до виконання.

Речові докази:

-два антиперспіранти (дезодоранти) OLD SPIСE, що передані на відповідальне зберігання представнику потерпілого залишити потерпілому за належністю;

- диск лазерних систем зчитування з відеозаписами з камер спостереження магазину «Аврора» залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України, до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1