Рішення № 116788850, 06.02.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/33744/23

Провадження № 2/127/4405/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024 м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: начальника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області Жебелева Ігоря Івановича, про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: начальника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що постановою Вінницького апеляційного суду від 01.08.2023 у справі №127/33297/21 визнано незаконним та скасований наказ в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області - заступника начальника з будівництва доріг Жебелева І.І. від 05.11.2021 №135-к про звільнення ОСОБА_1 , провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності з займаної посади 05.11.2021. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності Служби автомобільних доріг у Вінницькій області. Стягнуто з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 08.11.2021 по день ухвалення судового рішення, у розмірі 867 323,52 грн., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. Допущено до негайного виконання рішення суду у частині стягнення середнього заробітку за один місяць та поновлення на роботі позивача. Вирішення питання щодо розподілу судових витрат. Згодом, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03.08.2023 у справі №127/33297/21 виправлені описки у постанові Вінницького апеляційного суду від 01.08.2023, а саме: на аркуші 2 в абзаці 2, на аркуші 3 в абзаці 1 описової частини, на аркуші 9 в абзаці 9 мотивувальної частини та абзаці 5 резолютивної частини постанови Вінницького апеляційного суду від 01.08.2023 замість слів «Служба автомобільних доріг у Вінницькій області» вважати вірним «Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області», у відповідних відмінках. 09.08.2023 Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчі листи по справі №127/33297/21.

Позивач зазначає, що 14.09.2023 на його користь з відповідача стягнуто кошти за постановою Вінницького апеляційного суду від 01.08.2023 та виконавчим листом 127/33297/21 від 09.08.2023. 18.09.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №72497751 з примусового виконання виконавчого листа №127/33297/21, виданого 09.08.2023 про стягнення з відповідача на користь позивача 867323,52 грн. середнього заробітку. Підставою завершення вказаного виконавчого провадження є виконання у повному обсязі вимог виконавчого документа про стягнення коштів.

Звертаючись до суду за захистом свої прав, позивач отримав довідку про індивідуальні відомості застрахованої особи, облік якої веде Пенсійний фонд України, з якої вбачається, що за період з 08.11.2021 по 31.07.2023 включно, за який стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: в період листопад-грудень 2021 року, січень-грудень 2022 року, січень-липень 2023 року не відображені відомості ні про нараховану позивачу заробітну плату, ні про перерахований ЄСВ. Згідно довідки форми ОК-5 від 30.10.2023 і довідки форми ОК-7 від 30.10.2023 за період з 08.11.2021 по 31.07.2023 включно відповідачем не нарахований та не сплачений єдиний внесок.

Таким чином позивач зазначає, що з вини відповідача індивідуальні відомості про позивача як застраховану особу не відображають страхового періоду та сплати єдиного соціального внеску за період з 08.11.2021 по 31.07.2023 включно, що на думку позивача, є порушенням його прав. Викладене стало підставою для звернення позивачем до суду з цим позовом до відповідача в якому позивач просить суд зобов`язати відповідача нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в порядку, визначеному ч. 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» із нарахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі: 867 323,52 грн. за період з 08 листопада 2021 року до 31 липня 2023 року включно, стягнуті на користь ОСОБА_1 постановою Вінницького апеляційного суду від 01.08.2023 у справі №127/33297/21.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження в справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

28.11.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтував тим, що позивач отримав суму середнього заробітку в розмірі більшому ніж присуджений постановою Вінницького апеляційного суду від 01.08.2023, а саме 867323, 52 грн., без відрахувань податків, які мають бути сплачені з цієї суми відповідачем, а також 32727, 91 грн. заробітна плата за рішенням суду, яка не була відрахована виконавчою службою при стягненні коштів. З огляду на що представник відповідача вважає, що податки належні до сплати застрахованої особи можуть бути сплачені відповідачем після повернення ОСОБА_1 надлишково отриманих коштів.

Крім того, 28.11.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про зупинення провадження у даній справі до розгляду Верховним судом касаційної скарги Служби відновленнята розвиткуінфраструктури уВінницькій області на постанову Вінницького апеляційного суду від 01.08.2023, яка винесена за результатами розгляду цивільної справи №127/33297/21 за позовом ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, третя особа начальник Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області Жебелев Ігор Іванович, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2023 клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження у цивільній справі №127/33744/23 зупинено до розгляду Верховним судом касаційної скарги Служби відновленнята розвиткуінфраструктури уВінницькій області на постанову Вінницького апеляційного суду від 01.08.2023, яка винесена за результатами розгляду цивільної справи №127/33297/21 за позовом ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, третя особа начальник Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області Жебелев І.І., про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

01.12.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що не погоджується з доводами представника відповідача про отримання ним надлишкових коштів у розмірі 32727, 91 грн. та не відрахування її виконавчої службою, оскільки невиконання відповідачем судового рішення у добровільному порядку та бухгалтерські помилки відповідача не можуть прийматись судом до уваги, як обґрунтовані підстави для не нарахування, не обчислення та не сплати відповідачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 08.11.2021 по 31.07.2023. Вказує на те, що саме з вини відповідача індивідуальні відомості про позивача, як застраховану особу, не відображають страхового періоду та сплати ЄСВ за вищезазначений період, що зумовило зменшення страхового стажу позивача на 21 місяць.

05.12.2023 позивач звернувся до Вінницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2023 за результатами розгляду якої Вінницьким апеляційним судом 18.01.2024 винесено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2023 скасовано та направлено справу №127/33744/23 для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказане процесуальне рішення суду апеляційної інстанції винесено на наступний день після ухвалення Верховним Судом постанови від 17.01.2024 у справі 127/33297/21 до ухвалення якої і зупинявся розгляд справи 127/33744/23.

Інших заяв по суті спору матеріали цивільної справи не містять.

Дослідивши обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту статті 12 ЦПК України слідує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що постановою Вінницького апеляційного суду від 01.08.2023 (справа №127/33297/21) позов ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору начальника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області Жебелева І.І. про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано незаконним та скасувати наказ в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області - заступника начальника з будівництва доріг ОСОБА_2 від 05 листопада 2021 року № 135-к про звільнення ОСОБА_1 , провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності з займаної посади 05 листопада 2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності Служби автомобільних доріг у Вінницькій області. Стягнуто з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 08 листопада 2021 року по день ухваленого судового рішення, у розмірі 867 323,52 грн., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. Допущено до негайного виконання рішення суду у частині стягнення середнього заробітку за один місяць та поновлення на роботі позивача. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача (а.с. 5-10).

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.01.2024, постанову Вінницького апеляційного суду від 01.08.2023 залишено без змін. (а.с. 111-122).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03.08.2023 (справа №127/33297/21), виправлено описку у постанові Вінницького апеляційного суду від 01.08.2023, а саме: на аркуші 2 в абзаці 2, на аркуші 3 в абзаці 1 описової частини, на аркуші 9 в абзаці 9 мотивувальної частини та в абзаці 5 резолютивної частини постанови Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року замість слів «Служба автомобільних доріг у Вінницькій області» ухвалено вважати вірним «Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області», у відповідних відмінках (а.с. 11-12).

Таким чином, наведеними вище рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанції встановлено факт незаконності звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вказані обставини є преюдиційними для розгляду справи, яка на даний час перебуває в провадженні суду, а тому доказуванню не підлягають.

09.08.2023 Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий листи по справі № 127/33297/21 (а.с.13).

14.09.2023 на банківський рахунок ОСОБА_1 , за рахунок коштів відповідача, перераховано кошти за постановою Вінницького апеляційного суду від 01.08.2023 та виконавчим листом № 127/33297/21 від 09.08.2023, що підтверджується копією квитанції АТ «Державний ощадний банк України» №1376428631603 від 14.09.2023 (а.с. 14).

18.09.2023 головним державним виконавцем Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пращуком В.В., винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №72497751 з примусового виконання виконавчого листа № 127/33297/21, виданого 09 серпня 2023 року про стягнення з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 867 323,52 грн. середнього заробітку (а.с. 15).

З наданої позивачем довідки форми ОК-5 від 30.10.2023 та довідки форми ОК-7 від 30.10.2023, слідує, що за період з 08.11.2021 по 31.07.2023 включно Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, не нараховано та не сплачено єдиний соціальний внесок, відповідно не відображаються індивідуальні відомостей щодо позивача, як застраховану особу (а.с. 17-20).

Обставина необчислення та несплати наведених внесків стороною відповідача у відзиві не заперечується.

Згідно п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

У пункті 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зазначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно- правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону № 108/95-ВР Конституційний Суд України вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких витрат.

Тобто, Конституційний Суд України фактично зробив висновок, що навіть у разі невиконання трудової функції не з власної вини, він вважається таким, що працює і отримує за це заробітну плату, а не компенсацію, бо саме заробітна плата є тією грошовою виплатою, яка забезпечує можливість самого існування як працівника, так і, можливо, членів його сім`ї, а також наповнення державного бюджету, бо із цієї виплати вираховуються податки і збори, у тому числі внески до Пенсійного фонду України у розмірах, який передбачений саме для заробітної плати, а період вимушеного прогулу зараховується до страхового стажу.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив, найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

Вказане також узгоджується з пунктом 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713) якою передбачено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до підпункту 2.2.12 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції № 114/8713 до фонду додаткової заробітної плати включається оплата за невідпрацьований час, зокрема, оплата простоїв не з вини працівника.

У розділі 3 Інструкції № 114/8713 закріплено вичерпний перелік виплат, що не належать до фонду оплати праці. Згідно з пунктом 3.9 розділу 3 вказаної Інструкції до фонду оплати праці не належать суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

В Інструкції № 114/8713 середній заробіток за час вимушеного прогулу не віднесено до вичерпного переліку виплат, що не належать до фонду оплати праці.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18) зазначено, що: «усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.».

У постанові Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі № 607/3509/17 (провадження № 61-12609св20) зазначено, що: «оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення».

Проте судом встановлено, що відповідач не здійснив нарахування зі стягнутої постановою Вінницького апеляційного суду від 01.08.2023 у справі № 127/33297/21 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 867323,52 грн. єдиного соціального внеску, не включив її до фонду оплати праці та не сплатив відповідні внески до бюджету.

Відповідно з вини відповідача в індивідуальних відомостях про позивача, як застраховану особу, не відображено страхового періоду та сплату єдиного соціального внеску за період з 08 листопада 2021 року до 31 липня 2023 року включно, що зумовило зменшення страхового стажу позивача на відповідний період.

Дані виплати є обов`язковими для підприємства і перераховуються при кожній виплаті заробітної плати (середнього заробітку) на кожного застрахованого працівника, та у кожному разі відносяться на витрати підприємства та таким чином, позов підлягає до задоволення, оскільки за будь яких обставин витрати зі сплати ЄСВ відносяться на рахунок підприємства.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 19, 258-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: начальника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області Жебелева Ігоря Івановича, про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Зобов`язати Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області обчислити та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у визначеному законом порядку, із нарахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 867323, 52 грн. за період з 08 листопада 2021 року до 31 липня 2023 року включно, що стягнуто постановою Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року у справі №127/33297/21 на користь ОСОБА_1 .

Стягнути з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073, 60 грн. (дна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, код ЄРДПОУ 25845655, адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Антона Листопада, буд. 2А;

Третя особа: Начальник Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: