Рішення № 116781542, 06.02.2024, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/3586/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2023 року представник ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 03.08.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 4566630 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 12000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , на строк 30 днів, з терміном повернення - 02.09.2021 року, зі сплатою відсотків 1,90% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативи споживача, відповідно до п. 4.2 Договору;- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація відповідно до п. 4.3 Договору. 02.09.2021 відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3 кредитного договору кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював. 03.05.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 03-05/2022, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором. Станом на дату звернення до суду, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 12000 грн - тіло кредиту та 27360 грн - нараховані проценти, а всього 39360 грн, які позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з грудня 2021 по червень 2023 року в розмірі 12477,12 грн, а також 3 % річних за період з 02.12.2021 по 18.12.2023 роки - 2413,36 грн., суму судового збору в розмірі 2147,20 грн. та 10000 грн. витрат на правничу допомогу.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, місце та час повідомлялась, про причини неявки суд не повідомляла, відзиву на позов не подала.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

03.08.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4566630 про надання споживчого кредиту у формі електронного документу на підставі заявки позичальника для отримання кредиту на відповідному Інтернет - ресурсі https://creditplus.ua/ru/documehts. Відповідачем ОСОБА_1 договір та Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту №4566630 від 03.08.2021 року підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором М176012 від 03.08.2021 о 17:56:39 (а.с. 9-17).

Відповідно до п. 1.1 Договору №4566630 про надання споживчого кредиту його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введенні Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.

Пунктом 1.5. Договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; в межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась авто пролонгація, відповідно до п.4.3 Договору. Згідно п.1.4 строк кредитування 30 днів. Порядок автопролонгації договору визначено п. 4.3. (а.с. 12-16).

Згідно Листа №1968 від 16.05.2022 року за підписом генерального директора ТОВ ФК «Контрактовий Дім» відповідно до договору №087/20-П від 08.07.2020 року було здійснено за дорученням ТОВ «Авентус Україна» переказ коштів на картку клієнта в сумі 12000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції 974142588 (а.с. 32 зв.б., а.с. 33).

03.05.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (клієнт) та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор) укладено договір факторингу № 03-05/2022, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги (а.с. 42-46).

Згідно п. 1.2. договору факторингу перехід від ТОВ «Авентус Україна» до позивача вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від до позивача права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. Кредитний договір відповідача ОСОБА_1 № 4566630 вказано за порядковим номером 4235 у реєстрі боржників (Витяг). Сума заборгованості за основною сумою боргу 12000,00 грн, сума заборгованості за відсотками 27360,00 грн, кількість днів прострочення 238 (а.с. 62 зв.б). Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу № 03-05/2022 від 03.05.2022 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4566630 (а.с. 42-46).

Заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 №4566630 від 03.08.2021 визначена позивачем у картці обліку договору у сумі 39360,00 грн, що складається з: основного боргу 12000,00 грн; нарахованих відсотків 27360,00 грн. (а.с. 19 зв.б., а.с. 26).

03.05.2022 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» надіслало ОСОБА_1 електронне повідомлення про відступлення права грошової вимоги, з пропозицією сплати заборгованості за договором на рахунок нового кредитора (а.с. 17 зв.б.).

За змістом ст.ст. 202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 3 ч.1 п.п.6, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідност.16 ЦПК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1ст. 1077 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторонам надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.

На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст. 12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78-80 ЦПК України, протилежне, на що позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідач ОСОБА_1 не оспорювала договір позики, укладений між ним та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», не надала суду доказів, що кредитний договір укладений проти її справжньої волі.

Від відповідача ОСОБА_1 не надійшло заперечень про те, що між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та нею було укладено договір позики, та, що за вказаним кредитним договором в неї мається заборгованість в сумі 39360,00 грн.

Враховуючи положення ч. 7 ст.81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Таким чином, суд приходить до висновку про достатність обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 4566630 від 03.08.2021 року в розмірі 39360 грн. 00 коп., з яких: 12000 грн. тіло кредиту; 27360 грн. нараховані проценти.

В позові ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» ставить питання про стягнення заборгованості в розмірі 39360 грн 00 коп., інфляційних втрат - 12477,12 грн. та трьох відсотків річних - 2413,36 грн.

Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат, який здійснюється за наступною формулою: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків: за грудень 2021 р. = ((100,6 *39360):100) - 39360= 236,16 грн;за 2022 р. = ((126,6 *39360):100) - 39360= 10469,76 грн; за січень 2023 р. = ((100,8 *39360):100) - 39360= 314,88 грн; за лютий 2023 р. = ((100,7 *39360):100) - 39360= 275,52 грн; за березень 2023 р. = ((101,5*39360):100) - 39360= 590,4 грн; за квітень 2023 р. = ((100,2*39360):100) - 39360= 78,72 грн; за травень 2023 р. = ((100,5*39360):100) - 39360= 196,8 грн; за червень 2023 р. = ((100,8*39360): 100 - 39360= 314,88 грн.

Розрахунок трьох відсотків річних здійснюється за наступною формулою: С* 3: 100 : 365 * Дн., де С - сума основного боргу;3 - 3% річних;100 - переведення відсотків;365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення з 02.12.2021 по 18.12.2023=745 календарних днів (39360 грн*3):100:365*746=2413,36 грн.)

Наданий позивачем розрахунок відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ст. ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

На підставі вказаних норм, враховуючи, що відповідач не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, укладеним між сторонами, суд приходить до висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту.

Також ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» просить стягнути з відповідача 10000 грн. витрат на правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 10.07.2023 року, рахунком на оплату по замовленню №1670/18/12 від 18.12.2023 року, платіжним дорученням про оплату послуг адвоката Столітнього М.М. з правничої допомоги, ордером, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю,звітом про надання правової допомоги згідно Договору №10/07-2023 від 10.07.2023 року (а.с. зв.б. 18, 31, а.с. 30, 32, 63-64).

Разом з цим, суд вважає завищеною оплату наданих послуг, оскільки заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. не є повною мірою обґрунтованою та не відповідає критерію розумності.

А тому, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, значимості вчинених адвокатом дій (надання послуг), суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу та вважає необхідним стягнути з відповідача в цій частині кошти у розмірі 5000 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2147 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 533, 612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822 заборгованість за кредитним договором в розмірі 39360 (тридцять дев`ять тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 12477 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят сім) гривень 12 коп. та три відсотки річних в сумі 2413 (дві тисячі чотириста тринадцять) гривень 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.М. Гончаренко