Рішення № 116780110, 01.02.2024, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/10028/22

Провадження №2/523/270/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2024 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої - судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового Орлова В.Я.,

з участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представника третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Дмитрієвої Т.П

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 523/10028/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи без самостійних вимог Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , за участю третьої особи без самостійних вимог Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що у квітні 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 почали спільно проживати однією родиною без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, за час спільного проживання відносини між сторонами не склалися через несумісність характерів, протилежні погляди на життя та виховання дитини, внаслідок чого в жовтні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 припинили спільне проживання та особисті стосунки. Після цього, відповідачка почала займатися виключно своїм життям та не приділяла належної уваги синові, а тому дитина почала проживати із позивачем. Восени 2021 року позивач дізнався, що ОСОБА_4 залишила територію України та виїхала на проживання до Великої Британії. Така невизначеність та непередбачуваність відповідачки змусила позивача звернутися до суду з даним позовом для належного визначення місця проживання дитини в судовому порядку.

У зв`язку з цим, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді про прийняття цивільної справи до свого провадження та відкриття провадження по справі від 15.09.2022 року було постановлено проводити розгляд справи у в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.12.2023 року було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просили суд ухвалити рішення, яким визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася без поважних, із будь - якими заявами чи клопотаннями до суду не зверталася. Про час та місце розгляду справи належним чином направлялось повідомлення за місцем реєстрації відповідачки, однак, згідно поштового повідомлення, адресат за місцем своєї реєстрації відсутня, що вказує на вручення судової повістки належним чином (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК). Відзив у визначений судом строк відповідач не подала. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідачки згідно вимог ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

Представник третьої органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради Дмитрієва Т.П. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі, не заперечила проти задоволення даного позову.

Суд констатує, що на виконання вимог ст. 171 СК України в судовому засіданні було заслухано пояснення малолітнього ОСОБА_5 з приводу спору щодо його місця проживання та заслухано думку дитини щодо його бажання визначення місця проживання з одним із батьків.

Допитаний в судовому засіданні малолітній ОСОБА_5 пояснив, що він проживає з батьком ОСОБА_1 . Мати дитини виїхала за кордон близько двох років тому, а саме вона наразі проживає у Великі Британії. ОСОБА_5 спілкується із матір`ю засобами електронного та телефонного зв`язку. Мати неодноразово пропонувала дитині переїхати та проживати з нею у Великій Британії, однак, хлопчик категорично відмовляється. Також дитина в судовому засідання виявила своє бажання проживати саме з батьком на території України.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представник третьої особи, пояснення малолітнього ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

По справі встановлено, що у квітні 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 почали спільно проживати однією родиною без реєстрації шлюбу.

За час спільного проживання у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_1 від 28.04.2011 року).

Відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не склалися через несумісність характерів, протилежні погляди на життя та виховання дитини, внаслідок чого в жовтні 2021 року припинили спільне проживання та особисті стосунки.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так частина 4 статті 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Участь органів опіки та піклування обумовлена в першу чергу інтересами дитини, та необхідністю проведення актів обстеження умов проживання як батька, так і матері, та дачі свого висновку щодо рекомендацій та доцільності визначення місця проживання дитини з одним з батьків. Висновок органів опіки долучається до матеріалів справи та не має для суду наперед встановленого значення.

Частина п`ята статті 19 СК України визначає, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Так, з доданого до матеріалів справи Висновку органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-05-3-568вх від 21.11.2023 року вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, у вказаному висновку зазначено, що мати дитини ОСОБА_4 за допомогою інтернет - зв`язку надіслала заяву, в якій повідомила, що 2022 року вона проживає на території Великої Британії та зазначила про те, що не заперечує, щоб син ОСОБА_5 проживав разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу № 2023/009161042 від 09.11.2023 року, з реєстру територіальної громади, на підставі відомостей, отриманих від Одеської територіальної громади, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 10.12.2004 року.

Відповідно до Договору купівлі - продажу від 23.10.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І.М., зареєстрованого в реєстрі № 11336 та відповідно до витягу КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» «Про реєстрацію права власності на нерухоме майно» від 06.11.2004 року № 5335925, 1/3 частина житлової квартири за адресою: АДРЕСА_2 з 10.12.2004 року, на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_1 .

Відповідно до Довідки про доходи за останній звітний період (січень - серпень 2023 року), наданої ГУ ДПС в Одеській області від 12.09.2023 року за № 35599/АП/15-32-52-19 на підставі податкової декларації платника єдиного податку - ФОП від 11.09.2023 року № 37240, ОСОБА_1 має постійних дохід.

Згідно довідок КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» від 11.09.2023 року за № 991 та від 11.09.2023 року за № 1117, ОСОБА_1 на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває.

Відповідно до Витягу з ІАС «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» № ВР-001724396 Департаменту інформатизації МВС України, гр.. України ОСОБА_1 на території України станом на 07.11.2023 року до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Спеціалістами Служби у справах дітей Одеської міської ради 07.09.2023 року здійснено вихід за місцем проживання батька, ОСОБА_1 , складено відповідний акт обстеження житлово - побутових умов та встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та бабусею дитини з боку матері ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьком створені належні умови для проживання та всебічного розвитку малолітнього сина ОСОБА_5 . У дитини є власна окрема кімната, спальне місце, місце для навчання, в наявності одяг по сезону.

Суд констатує, що обставини, викладені у висновку органу опіки та піклування підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: довідками КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» від 11.09.2023 року за № 991 та від 11.09.2023 року за № 1117; Витягом з Реєстру територіальної громади від 09.11.2023 року; Довідкою про доходи ОСОБА_1 та іншими матеріалами справи.

Окрім того, судом встановлено, що наразі ОСОБА_5 навчається в Одеському ліцеї № 40 Одеської міської ради, є учнем 7-А класу, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки № 291 від 11.09.2023 року.

Згідно Характеристики учня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданої Одеським ліцеєм № 40 ОМР № 01-22/664 від 09.11.2023 року, ОСОБА_5 зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний, уважний учень. Користується повагою серед викладачів та товаришів. Проживає останні два роки з батьком, так як мати знаходиться за кордоном.

Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У статті 9 цієї Конвенції зазначено, що «якнайкращі інтереси дитини» мають відігравати визначальну роль при вирішенні питань щодо місця її проживання з одним із батьків.

Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь - якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства (стаття 12 Конвенції).

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ратифікованої Законом України від 3 серпня 2006 року «Про ратифікацію Європейської конвенції про здійснення прав дітей» та яка також є частиною національного законодавства України, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь - якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

На виконання вказаних вимог вказаних вище норм в судовому засіданні була заслухана думка дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, ОСОБА_5 пояснив суду, що він проживає з батьком ОСОБА_1 . Мати дитини виїхала за кордон близько двох років тому, а саме вона наразі проживає у Великі Британії. ОСОБА_5 спілкується із матір`ю засобами електронного та телефонного зв`язку. Мати неодноразово пропонувала дитині переїхати та проживати з нею у Великій Британії, однак, хлопчик категорично відмовляється. Також дитина в судовому засідання виявила своє бажання проживати саме з батьком на території України.

Згідно з абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Суд констатує, що зібрані докази свідчать про те, що позивач постійно піклується про дитину, бере участь у духовному та фізичному розвиткові, на час розгляду справи дитина ОСОБА_5 надає більшої прихильності батькові і вислювлює однозначне і усвідомлене бажання проживати з батьком. У позивача наявне упоряджене жиле приміщення, створено умови належного виховання та розвитку дитини.

А тому, відповідно до частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а зібрані у справі докази з урахуванням думки дитини та думки органу опіки та піклування вказують на те, що проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком найкраще забезпечить інтереси дитини.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Також суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 6 ст. 80 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи докази суд зазначає, що законодавчі обмеження матеріально - правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55,124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Верховного Суду України від 12.06.2014 року у справі № 6-32цс13).

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд доходить до висновку, що надані позивачем докази в підтвердження обставин, викладених ним у даному позові, є належними, допустити, достовірними, а в сукупності достатніми для задоволення даного позову в повному обсязі.

З огляду на вище викладене, суд доходить до переконання про доцільність визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

На підставі та керуючись ст.ст. 19, 160, 161, 171 СК України, ст ст. 4, 12, 19, 81, 141, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи без самостійних вимог Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа без самостійних вимог щодо предмет спору: орган опіки та піклування Пересипської районної державної адміністрації Одеської міської ради, код за ЄДРПОУ 26303235, місцезнаходження: 65025, м. Одеса, пр. Добровольського, буд. № 106.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 лютого 2024 року.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер