Рішення № 116777162, 23.01.2024, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/3092/23

Провадження № 2/626/58/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

23.01.2024 року м. Красноград Красноградський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.

за участю секретаряМатюхової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Красноградського підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,-

вСТАновив:

Красноградське підприємство теплових мереж звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, а також понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 01.11.2006 року між Красноградським ПТМ та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення. Позивач добросовісно виконує умови договору, забезпечуючи споживача тепловою енергію, але відповідач, порушуючи п.8 договору, оплату за надані послуги не проводить, і тому утворилася заборгованість в сумі 60000 грн. Згідно п. 8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

04.09.2023 року Красноградське ПТМ зверталося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача, однак ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 13.09.2023 року було відмовлено у видачі судового наказу.

Красноградське ПТМ щомісяця направляло на адресу відповідача квитанції на сплату вартості наданих послуг, в яких зазначено всю передбачену законодавством інформацію щодо нарахуваннь вартості наданих послуг , адреса Красноградського ПТМ та засоби зв`язку. Таким чином, відповідачу було надано всю необхідну інформацію та можливість досудового врегулювання спору.

В ході судового розгляду Кроаснограським ПТМ було подано уточнену позовну заяву, згідно якої просить стягнути з відповідача по справі ОСОБА_1 на користь Красноградського підприємства теплових мереж заборгованість в сумі 17304,30 грн., 3% річних за прострочення виконання умов договору за період з вересня 2020 року по вересень 2023 року в розмірі 1785,29 грн. інфляційні збитки за період з вересня 2020 року по вересень 2023 року в сумі 7384,14 грн. та сплачений судовий збір - 2684,00 грн.

Від представника позивача до суду надійшла письмова заява, відповідно до якої змінений позов позов підтримав і просив розглянути справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув , направила до суду відзив в якому прозовні вимоги визнав частково, а саме визнав заборгованість у розмірі 14 304,30 грн., оскільки в грудні 2023 року ним було сплачено в рахунок погашення заборгваності 3000 грн., в решті позовні вимоги не визав та просив залишити їх без задоволення. клопотав про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як передбачено ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На підставі ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. На підставі ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яка визначає терміни, які вживаються у цьому Законі, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" , до житлово-комунальних послуг належать:1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Аналіз змісту цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово комунальних послуг.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач має право: 1) одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; 2) без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості; 3) на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об`єкт нерухомого майна); 4) на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; 5) на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; 6) на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг; 7) отримувати від управителя, виконавців комунальних послуг штраф у розмірі, визначеному договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновних робіт; 8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку; 9) складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт; 10) без додаткової оплати отримувати від виконавця відповідної послуги чи іншої уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку; 11) без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені управителем, виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі; 12) у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води; 13) розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.

Пункт 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМ України від 08.10.1992 року №572, з урахуванням внесених змін постановою КМ України від 24.01.2006 року №45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналогічний обов`язок споживача (наймача, власника) закріплено в статтях 68, 162 ЖК України, згідно з якою наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Плата за комунальні послуги, відповідно до ст.67 ЖК України, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому законом порядку тарифами, нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, її розмір розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2006 року між Красноградським підприємством теплових мереж та ОСОБА_1 було укладено договір надання послуг з централізованого опалення

Згідно п.17.1 Договору Красноградське ПТМ зобов`язане забезпечувати вчасне та відповідної якості надання послуг згідно із законодавством та умовами задовільного технічного стану внутрішньо будинкових систем опалення та утеплення житлових приміщень, відповідно до діючих норм. Пунктом 15.1 Договору визначено, що споживач зобов`язується оплачувати послуги в установленому договором строки . Відповідно до пункту 26 договору , договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення,зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642-643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Розкриваючи зміст засад свободи договору у ст. ст. 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим передбачив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність укладеного договору на надання житлово комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові №904/7183/17 від 04.07.201 року, згідно з якою, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Як вбачається із розрахунку, наданого представником позивача, у відповідача станом на сересень 2023 року виникла заборгованість за постачання теплової енергії у розмірі 17304,30 грн.

Відповідачем не надано власного розрахунку нарахувань за послугу з постачання теплової енергії та не спростовано правильність таких нарахувань, здійснених позивачем. Матеріали справи також не містять актів-претензій про неналежне надання або ненадання послуг, які б підтверджували твердження відповідача про здійснення розрахунків за ненадані послуги.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно за ст.625 ЦК України та п.20 Правил, положення яких носять обов`язковий характер і застосовуються незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України.

Вказана позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 червня 2012 року у справі № 6-68цс12.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи дану норму закону, вимоги позивача та наявну заборгованість з відповідача також підлягає стягненню 3% річних в сумі 1785,29 грн. та інфляційні збитки в сумі 7384,14 грн., розраховані за період невиконання грошового зобовязання з вересня 2020 року по вересень 2023 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно платіжного доручення при пред`явленні позову до суду позивачем понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 гривень. Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2,13,76-81,141,259, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Красноградського підприємства теплових мереж задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Красноградського підприємства теплових мереж (код 32464827, вул. Соборна, буд. 47, м. Красноград, Харківської області) заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 17304,30 (сімнадцять тисяч триста чотири) гривні 30 коп., 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за період з вересня 2020 року по вересень 2023 року в розмірі 1785 (одна тисяча сімсот вісімдесят п`ять) гривень 29 коп. та інфляційні збитки за період з вересня 2020 року по вересень 2023 року в розмірі 7384 (сім тисяч триста вісімдесят чотири) гривні 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Красноградського підприємства теплових мереж понесені позивачем судові витрати в сумі 2684 (дві тисяі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду .

Суддя