Постанова № 11677670, 05.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9834/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко О.Є. Суддя-доповідач: Умнова О.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.,

суддів: Василенко Я.М., Кузьменко В.В.,

при секретарі: Скопенко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Кредитної спілки «Фаворит», ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2010 року по адміністративній справі за позовом Кредитної спілки «Фаворит»до ДПІ у Печерському районі м.Києва

- про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.05.2009 року №0002332201/0, від 11.08.2009 року №0002332201/1 про визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 9972508 грн., з яких 4986254 грн. за основним платежем та 4986254 грн. по штрафним санкціям, та від 26.05.2009 року №0003321750/0, від 11.08.2009 року №0003321750/1, якими визначено податкове зобов»язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 19278 грн. (8280 грн. основний платіж та 10998 грн. штрафні санкції).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2010 року вказаний позов задоволений частково визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 26.05.2009 року №0002332201/0, від 11.08.2009 року №0002332201/1 про визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток, в частині суми 46106 грн. за основним платежем та 46106 грн. штрафних санкцій; від 26.05.2009 року №0003321750/0, від 11.08.2009 року №0003321750/1 про визначення податкового зобов»язання по податку з доходів фізичних осіб скасовані у повному обсязі.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та порушення ним норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаною постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати дане рішення в частині задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. Мотивує апеляцію тим, що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позову невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення у цій частині.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, апеляція податкового органу задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 10.04.2009 року по 24.04.2009 року працівниками органу державної податкової служби була проведена виїзна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2006 року по 5.05.2009 року, за результатами проведення якої складений акт від 14.05.2009 року №154/22-1/26112127.

Згідно висновків даного акту податковий орган встановив порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.7.11.9 п.7.11 ст.7; пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.13 «ї»ст.1, пп.4.2.9 «е»п.4.2 ст.4, п.17.2 «а»ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв»язку із чим, платником занижено податок на прибуток на суму 46106 грн.; занижено оподатковуваний дохід на загальну суму 19760589,20 грн., у зв»язку із чим занижено податок на прибуток на суму 4940147 грн.; платником допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 5367 грн., не сплачено до бюджету суму вказаного податку у розмірі 3316 грн. за 2007 рік, у зв»язку із чим, позивачу нарахована пеня на суму 1070 грн.

На підставі даного акту перевірки та встановлених в ході її проведення порушень податковий орган 26.05.2009 року виніс податкові повідомлення-рішення: №0002332201/0 про визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 9972508 грн., з яких 4986254 грн. за основним платежем та 4986254 грн. по штрафним санкціям, та №0003321750/0, якими визначив податкове зобов»язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 19278 грн. (8280 грн. основний платіж та 10998 грн. штрафні санкції).

За результатами процедури адміністративного оскарження платником вказаних податкових повідомлень-рішень, податковий орган 11.08.2009 року виніс аналогічні за змістом останнім податкові повідомлення-рішення №0002332201/1 та №0003321750/1.

Висновки податкового органу щодо виявлених порушень та визначення податкових зобов»язань ґрунтуються на тому, що позивач не утримав податок з доходів фізичних осіб з суми 33082,64 грн. виданих громадянам по кредитним договорам та не утримав вказаний податок з суми 2687 грн., перерахованої на користь ТОВ «Сіті КОМ»за цифровий фотоапарат для власних потреб ОСОБА_2, який перебував зі спілкою у трудових відносинах. Позивачем не включені до валового доходу вартості засобів, списаних у відповідному звітному періоді без врахування їх ліквідаційної вартості, не включено до валового доходу кошти, отриманих від суми кредитного портфелю, переданого ТОВ «КБ «Дельта»внаслідок реалізації договору відступлення майнових прав (вимоги грошових коштів за кредитними угодами) від 28.07.2006 року №11.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу та вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо наявності правових підстав для скасування податкових повідомлень рішень відповідача про визначення податкового зобов»зання по податку з доходів фізичних осіб, разом з тим, невірно вирішив спір, відмовивши у задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов»язань по податку на прибуток, виходячи з наступного.

Щодо податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов»язання по податку з доходів фізичних осіб.

Кредитні договори, на які посилається податковий орган, укладені позивачем з фізичними особами, діють до повного погашення позичальниками своїх зобов»язань за договорами. Заборгованість по даним договорам не списана, термін позовної давності по ним не минув, тому посилання податкового органу на п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в обґрунтування позиції щодо нарахування податкового зобов»язання по вказаному податку не узгоджуються з нормами цього закону.

Суд першої інстанції дав належний правовий аналіз фактичним обставинам справи, викладеним в акті перевірки висновкам податкового органу та нормам Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв»язку із чим, прийшов до правильного висновку щодо протиправності податкових повідомлень-рішень відповідача про визначення податкового задов»язання по податку з доходів фізичних осіб (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) та обґрунтовано скасував останні.

Відповідач, як суб»єкт владних повноважень, не довів суду правомірність прийнятих ним рішень, жодного належного та допустимого доказу не надав. Його позиція ґрунтується на невірному трактуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Щодо податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкового зобов»язання по податку на прибуток слід зазначити наступне.

Згідно висновків акту перевірки позивач при проведенні списання основних засобів в 4 кварталі 2008 року не врахував ліквідаційну вартість останніх та не включив її вартість у розмірі 184425,02 грн. до валового доходу у відповідному звітному періоді.

Позивач провів списання інших необоротних активів на вказану вище суму.

Відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Позивач визначив, що до малоцінних необоротних матеріальних активів відносяться активи вартістю менше 1000 грн. та строк корисного використання яких перевищує 365 днів, що не суперечить вимогам п.5.2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», затвердженого наказом МФУ від 27.04.2000 року №92 та пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Правильність відображення позивачем в бухгалтерському обліку придбання, введення в експлуатацію та нарахування амортизації в першому місяці використання у розмірі 100% малоцінних необоротних матеріальних активів підтверджується рухом за аналітичними рахунками 15/3, 11/2, 13/2, 83/2, актами ведення в експлуатацію та оборотно-сальдовими відомостями, накладними.

Нарахування амортизації здійснювалось позивачем в місяці придбання на суму вартості об»єктів малоцінних необоротних матеріальних активів, що відображено в бухгалтерському обліку за рахунками 83/2, 13/2 та залишками в оборотно-сальдових відомостях за період з 1.07.2006 року по 5.05.2009 року.

На балансі позивача обліковувались не основні фонди, визначення яких наведено в пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на що посилається податковий орган, а малоцінні необоротні матеріальні активи, які не входять до жодної з груп 2,3,4, передбачених даним Законом, та були списані у зв»язку з непридатністю та неможливістю використання в господарській діяльності та неможливістю їх реалізації.

Суд першої інстанції дав належну оцінку вищевказаним обставинам та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, аргументований правовий аналіз яким обґрунтовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваної постанови.

Стосовно висновків податкового органу про не включення позивачем до валового доходу коштів, отриманих понад суму кредитного портфелю, переданого ТОВ «КБ «Дельта»внаслідок реалізації договору відступлення майнових прав (вимоги грошових коштів за кредитними угодами) слід зазначити наступне.

27.07.2006 року між позивачем та ТОВ «Забудова-Центр»був укладений договір позики №11, метою якого є поповнення обігових коштів позичальника з метою надання кредитів у сумі 16000000 грн.

Згідно умов вказаного договору позика надається у безготівковому порядку шляхом перерахування суми позики платіжним дорученням на поточний рахунок позичальника. Сума позики підлягає поверненню не пізніше 28.07.2006 року.

Умови даного договору не передбачали сплати позичальником будь-яких процентів або інших плат за користування такими коштами.

За своїм змістом даний правочин підпадає під ознаки поворотної фінансової допомоги, визначення якої надано в п.1.22.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», кошти, надані у позику на безоплатній основі (поворотна фінансова допомога) не включаються до валового доходу та не підлягають оподаткуванню.

27.07.2006 року між позивачем та ТОВ «Забудова-Центр»укладений договір застави майнових прав №11, відповідно до умов якого кредитна спілка передала останньому в заставу майнові права вимоги за кредитними договорами з третіми особами.

Виходячи з положень ЦК України, даний договір фактично є правочином по зміні кредитора у боргових зобов»язаннях, який не містить риси платності.

28.07.2006 року між ТОВ «Забудова-Центр»та ТОВ «КБ «Дельта»був укладений договір відступлення майнових прав, відповідно до якого первісний кредитор відступив останньому права вимоги грошових коштів за кредитними угодами, укладеними між позивачем та фізичними особами.

Доводи податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції щодо трактування вищевказаних договорів, як договорів купівлі продажу не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Позика у розмірі 16000000 грн., надана ТОВ «Забудова-Центр», не є доходом, що оподатковується та отримання цієї суми позивачем не має податкових наслідків щодо оподаткування податком на прибуток.

Крім того, підстави для трактування угоди відступлення прав вимоги, як правочину купівлі-продажу відсутні.

Вказані обставини підтверджуються висновком судово-економічного дослідження експерта КНДІСЕ від 28.08.2009 року №6333/7580.

Висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції щодо належності позивачу сум, які надійшли від позичальників на виконання кредитних договорів не узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, оскільки вказані кошти не належали кредитній спілці та не є її доходом в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Правові підстави вважати суму перевищення надходження коштів від фізичних осіб над сумою переданих кредитів на рахунок КС «Фаворит», які перераховувалися КБ «Дельта», безповоротною фінансовою допомогою та оподатковувати її відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відсутні.

З настанням строку повернення грошових коштів, отриманих за договором позики, позивач не виконав взяті на себе зобов»язання запозичені кошти не повернув, у зв»язку із чим, ТОВ «КБ «Дельта»застосував передбачені п.6.2 договору позики санкції та звернуло стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав шляхом вступу у майнові права грошової вимоги за кредитними договорами з третіми особами, за якими кредитна спілка являлась кредитором.

В даному випадку відбулась заміна кредитора у зобов»язанні, можливість якого передбачена ст.ст.512-519 ЦК України, відповідно до яких до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов»язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Позивач, на підставі п.2.5 договору відступлення майнових прав та додаткових угод до нього, перераховував кошти, отримані від фізичних осіб по кредитним договорам на поточний рахунок ТОВ «КБ «Дельта», фактично здійснював транзит коштів банківській установі для погашення кредитної заборгованості. Вказані кошти, що сплачувались позичальниками по кредитним договорам, вже не належали позивачу, у зв»язку із чим, не можуть розглядатися як дохід останнього.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки вищевказаним обставинам та наданим сторонами доказам, не вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, у зв»язку із чим, необґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову та ухвалив рішення у цій частині, яке не відповідає Закону.

Податковий орган, як суб»єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих ним рішень, його позиція ґрунтується на невірному трактуванні норм матеріального права.

Апеляційна скарга останнього не обґрунтована та не підтверджується належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовують встановлені судом першої інстанції обставини та узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Аргументація апеляційної скарги податкового органу спростовується встановленими судом першої інстанції обставинами справи, наданими сторонами доказами та нормами матеріального права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваної постанови.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що на підставі ст.ст.200,202 КАС України апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, апеляцію податкового органу залишити без задоволення, скасувавши оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову з ухваленням нового рішення про задоволення вимог у цій частині. В іншій частині постанову залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Фаворит»задовольнити.

Апеляцію ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2010 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову Кредитної спілки «Фаворит».

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов Кредитної спілки «Фаворит»до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.05.2009 року №0002332201/0 та від 11.08.2009 року №0002332201/1 в частині нарахування КС «Фаворит»податкових зобов»язань по податку на прибуток у розмірі 4940148 грн. за основними платежами та 4940148 грн. по штрафним санкціям.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлений 11.10.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді: