Постанова № 11677366, 04.10.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2010 р. № 2а-2525/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

при секретарі - Фейдаш Х.М.

за участю представників позивача Семочко А.О., Сеньків О.В., представника відповідача Кармелюка Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом

ВАТ "Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури"

до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення №0000542300/0/5183 та №0000532300/0/5184 від 09.03.2010р. та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000351730/0/5203 від 09.03.2010р. в частині нарахування податку на доходи фізичних осіб в суму 750,00 грн. та 1500,00 грн. штрафних санкцій, - ВСТАНОВИВ:

Відкрите Акціонерне товариство ?Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури? (далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова (далі-ДПІ), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000542300/0/5183 та №0000532300/0/5184 від 09.03.2010р. та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000351730/0/5203 від 09.03.2010р. в частині нарахування податку на доходи фізичних осіб в суму 750,00 грн. та 1500,00 грн. штрафних санкцій. Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2007р. по 30.09.2009р. податковий орган безпідставно прийшов до висновку, зокрема, про заниження останнім податку на прибуток на суму 40117,01 грн., про заниження податку на додану вартість на загальну суму 7812,91,00 грн. та про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 750,00 грн. Зазначає, що висновки ДПІ не грунтуються на первинних документах.

Представники Товариства в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та зазначили, що між Товариством та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 в березні 2008р. не проводилось жодних взаєморозрахунків, авансовий платіж 31.03.2008 року на суму 42 840,00 грн. Товариству від останнього не надходив, що підтверджують банківські виписки; 677,00 грн. податкового зобов'язання з ПДВ за послуги по оренді, наданих ЗАТ ?Український мобільний зв'язок? на суму 4 062,00 грн. були включенні, що підтверджується реєстром виданих податкових накладних за березень 2008 року; у користуванні Товариства знаходиться земельна ділянка площею 0,1759 га на АДРЕСА_1 та до 16.02.2009р. знаходилась земельна ділянка площею 3,4241 га на АДРЕСА_1, яка відповідно до п.1 Ухвали Львівської міської ради №2399 від 16.02.2009р. була вилучена з користування Товариства, земельні ділянки використовувались у його господарській діяльності; жодним законодавчим актом не зобовязано Товариство при укладанні господарських договорів з фізичними особами субєктами підприємницької діяльності, зберігати чи предявляти на вимогу ДПІ копії свідоцтв про сплату єдиного податку. Просили позов задовольнити.

Представник ДПІ в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що податковим органом за наслідком проведеної перевірки правомірно було встановлено порушення Товариством вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1, пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств? від 28.12.1994 року №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України ?Про податок на додану вартість? від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168) та п.1.19 ст.1, п.п.3.1.3 п.3.1, п.3.4 ст.3, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.6.3.3 «б»п.6.3 ст.6, п.п.8.1.1, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 п.19.2 ст.19 Закону України ?Про податок з доходів фізичних осіб? від 22.05.2003 року №889 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №889), за наслідком яких були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відкрите Акціонерне товариство ?Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури? зареєстроване 30.12.1996 р. виконавчим комітетом Львівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію №378844 Серія А00 та взято на податковій облік в органах державної податкової служби 30.12.1996р., на момент перевірки перебувало на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Львова. У періоді, що перевірявся, Товариство було платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходу фізичних осіб та земельного податку.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова на підставі направлення проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2007р. по 30.09.2009р. за результатами якої складено Акт від 24.02.2010р. №187/12/23-121/14308428 у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено, зокрема, порушення Товариством вимог: п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону №334 в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся всього у сумі 40 177,01 грн., у тому числі за І квартал 2008р. у сумі 7 781,94 грн., за ІІ квартал 2008р. у сумі 7 781,94 грн., за ІІІ квартал 2008р. у сумі 7 781,94 грн., за ІV квартал 2008р. у сумі 7 781,94 грн., за І квартал 2009р. у сумі 9 049,25грн.; порушення п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168 в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі-ПДВ) в періоді, що перевірявся на загальну суму 7 812,91 грн., у тому числі: занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 27 Декларації) за березень 2008 року на 7 817,00 грн.; порушено п.1.19 ст.1, п.п.3.1.3 п.3.1, п.3.4 ст.3, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.6.3.3 «б»п.6.3 ст.6, п.п.8.1.1, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 п.19.2 ст.19 Закону № 889 в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2007р. по 30.09.2009р. в сумі 995,58 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000542300/0/5183 від 09.03.2010 року яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на суму 11 725,00грн., з яких основний платіж 7 817,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 3 908,50 грн.; №0000532300/0/5184 від 09.03.2010 року яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток на суму 60 265,52 грн., з яких основний платіж 40 177,01 грн. та штрафні (фінансові) санкції 20 088,51 грн.; податкове повідомлення-рішення 0000351730/0/5203 від 09.03.2010 року, яким визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 2 986,74 грн., з яких основний платіж 995,58 грн.. та штрафні (фінансові) санкції 1991,16 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Щодо підстав прийняття податкового повідомлення-рішення №0000532300/0/5184 від 09.03.2010 року суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки, працівниками ДПІ виявлено, що Товариство користується земельною ділянкою за адресою м. Львів, вул. Заводська,31 ( згідно рішення Львівської міської ради №707 від 09.07.1960р.). А, відповідно до наданого для перевірки листа Управління земельних ресурсів у м. Львові від 28.04.09р. №4/01-15/2342 на лист Товариства від 06.04.2009р. №50/499, у користуванні останнього знаходиться земельна ділянка площею 0,1759 га. на АДРЕСА_1 (рішення виконкому Львівської міської ради №51 від 06.02.1998р. «Про інвентаризацію земель м. Львова», ухвал Львівської міської ради №1095 від 07.06.2001р., №1223 від 27.09.2001р., №1409 від 10.06.2004р., №1672 від 08.07.2004р., №1595 від 28.02.2008р., №2399 від 16.02.2009р. про вилучення частини земельних ділянок). Таким чином, Товариство протягом 2008р. І-ІІІ кв. 2009р. включало до складу валових витрат витрати по сплаті земельного податку за земельні ділянки, які не використовувались у господарській діяльності всього у сумі 160 708,05грн.

За період з 01.04.2007р. по 30.09.2009р. Товариством задекларовано плати за землю у сумі 270 780,51 грн. Перевіркою повноти визначення плати за землю за період з 01.04.07р. по 30.09.09р. не встановлено його заниження або завищення.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону №334 господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 статті 5 Закону.

Згідно п.п. 5.2.5. п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування", за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Як вбачається з рішення Львівської міської ради №707 від 09.07.1960р. розширено територію промплощадки заводу Медустаткування (правонаступник Відкрите Акціонерне товариство ?Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури? ) по вул. Декабристів, 29 у звязку з реконструкцією заводу.

Судом встановлено, що Товариство для здійснення господарської діяльності в періоді що перевірявся використовував земельні ділянки площею 0,1759 га на АДРЕСА_1 та до 16.02.2009р. використовував земельну ділянку площею 3,4241 га на АДРЕСА_1, а відтак в Акті безпідставно контролюючий орган прийшов до висновку щодо неправомірності віднесення до валових витрат по сплаті земельного податку в сумі 160 708,05 грн. за земельні ділянки, оскільки на землях, що перебували та перебувають у користуванні Товариства знаходяться виробниці цехи, адміністративні будівлі, котельні та інші необхідні для нормального функціонування заводу обєкти.

Право віднесення до складу валових витрат витрати по сплаті земельного податку виникає у платника податків, оскільки при цьому дотримано обовязкові умови для виникнення такого права: використання земельних ділянок у господарській діяльності, а відтак суд приходить до переконання, що висновки ДПІ щодо донарахування податку на прибуток в сумі 40 177,01грн. є безпідставним та таким що не грунтується на матеріалах справи.

Щодо підстав прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000542300/0/5183 від 09.03.2010 року суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2007р. по 30.09.2009р. занижено податкові зобовязання по податку на додану вартість за березень 2008 року на суму 7 817,00 грн.: в березні 2008 року Товариство не включило до складу податкового зобовязання по податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 7 140,00 грн. з отриманого авансового платежу від фізичної особи підприємця ОСОБА_4 згідно банківської виписки на суму 42 840,00 грн. в т.ч. ПДВ 7 140,00 грн. від 31.03.2008р. та не включено до складу податкового зобов`язання по податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 677,00 грн. з наданих послуг оренди Товариству на загальну суму 4 062,00грн. ЗАТ «Український мобільний зв`язок».

Відповідно до п.3.1. Закону №168, обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону №168, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Крім того, у відповідності до п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону №168 датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168 встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що між Товариством та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 в березні 2008р. не проводилось жодних взаєморозрахунків, реалізації товарів, робіт, послуг; авансовий платіж 31.03.2008 року на суму 42 840,00 грн. Товариству від фізичної особи підприємця ОСОБА_4 не надходив.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи: Довідки про наявні рахунки Товариства в установах банків і залишки коштів станом на 30.09.2009р., банківських виписках по наявних рахунках Товариства вбачається, що 31.03.2008 року фізична особа підприємець ОСОБА_4 не перераховував 42 840,00 грн. авансового платежу Товариству.

Окрім того, під час складення Акта податковий орган безпідставно прийшов до висновку про не включення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 677,00 грн. з послуг по оренді, наданих ЗАТ «Український мобільний зв'язок»на суму 4 062,00 грн. оскільки з долучених до матеріалів справи реєстру отриманих і виданих податкових накладних за березень 2008р. вбачається що Товариство включило суму ПДВ в розмірі 677,00 грн. за вищезгадані послуги в реєстр “РозділІІ” за номером 31.

ДПІ не представлено жодних доказів на підтвердження отримання авансового платежу та про не включення податкового зобовязання з ПДВ з послуг по орендіі і як наслідок заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість за березень 2008 року на суму 7 817,00 грн. ( 7 140,00 грн. та 677,00 грн.), а тому таке донарахування є неправомірним.

Щодо підстав прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000351730/0/5203 від 09.03.2010 року яким визначено суму податкового зобовязання за платежем “Податок з доходів фізичних осіб”, зокрема за основним платежем 750,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 1500,00 грн. що є предметом оскарження, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що Товариство в 2007 році згідно акту виконаних робіт здійснювало проплату за послуги фізичній особі ОСОБА_5 на суму 5 000,0 грн. Документів, що підтверджують сплату податку громадянину (свідоцтво про сплату єдиного податку, платіжні повідомлення та ін.), якому проводилась виплата до перевірки не представлено. Податок з виплаченого доходу в сумі 750,00 грн. не утриманий та не перерахований до бюджету.

Згідно п.1.15. ст. 1 Закону України ?Про податок з доходів фізичних осіб? від 22.05.2003 року №889 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №889) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Підпунктом 8.1.1 ст. 8 Закону №889 передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

У відповідності до п.19.2 ст.19 Закону №889 особи, які мають статус податкових агентів, зобовязані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час виплати та за її рахунок.

Відповідно до пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону №889 оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням норм цього пункту.

До спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 03.07.98 № 727/98 ?Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва? в редакції Указу Президента України від 28.06.99 №746 (далі - Указ).

Відповідно до ст. 2 Указу дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобовязань платника єдиного податку. Згідно із ст. 6 Указу платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб-субєктів малого підприємництва) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.

За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи субєкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Враховуючи наведене, норми Указу поширюються на всі доходи субєкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.

На підставі вказаних норм законодавства ДПА України наказом від 29.12.2003р. №633 (далі-Наказ) затвердила узагальнююче Податкове розяснення щодо застосування положень, зокрема, пункту 9.12 статті 9 Закону №889. Закладена у Наказі позиція передбачає, що всі процедури щодо сплати податку підприємцями (незалежно від обраної системи оподаткування) знаходяться виключно в площині: підприємець - податковий орган, та ним передбачила можливість уникнення подвійного оподаткування підприємців податковим агентом та податковим органом. Згідно з Наказом для того, щоб податковий агент не утримував податок з доходів, виплачуваних субєкту підприємницької діяльності, останній має надати копію свідоцтва про державну реєстрацію його як підприємця.

Як пояснили в судовому засідання представники позивача, Товариство при укладанні господарських договорів з фізичними особами субєктами підприємницької діяльності для уникнення подвійного оподаткування їх доходів, одержаних від провадження цієї діяльності, та з метою наявності достатніх підстав для неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів таким фізичним особам субєктам підприємницької діяльності, ознайомлюються з наявним Свідоцтвом про реєстрацію підприємницької діяльності, Свідоцтвом про сплату єдиного податку, фіксованого патенту, платіжних документів про сплату єдиного фіксованого податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб, що було вчинено і при укладенні Договорів про надання послуг на загальну суму 5 000,00 грн. з фізичною особою підприємцем ОСОБА_5, який надав Свідоцтво про державну реєстрацію Серії НОМЕР_1 зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради.

Згідно з пп.2.3.4 п.2.3 ст.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів. Окрім того, будь-який висновок акта перевірки, який стосується оцінки повноти та своєчасності виконання платником своїх зобовязань перед бюджетом, має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих в ході перевірки. Базою для перевірки виступають дані бухгалтерського обліку або дані первинних документів, які надано для перевірки.

Суд зауважує, що Товариству при укладені договорів з ОСОБА_5 достатньо було ознайомитись з Свідоцтвом про його державну реєстрацію, зберігати копію Свідоцтва про сплату єдиного податку останнього Товариство законодавством не зобовязано, а при проведенні перевірок подаковий орган мав повноваження перевірити чи ОСОБА_5 є фізичною особою підприємцем.

Суд приходить до переконання, що ДПІ неправомірно донарахувала податок з доходів фізичних осіб в сумі 750,00 грн. з виплат за послуги, отримані у 2007 році від фізичної особи підприємця ОСОБА_5 в сумі 5000,00 грн.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень, а тому відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп.17.1.3 та п.п.17.1.9. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р.

У відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та доведені у судовому засіданні, і тому слід позов задовольнити повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого Акціонерного товариства ??Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури? 3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000542300/0/5183 від 09.03.2010р. яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на суму 11 725,00 грн., з яких основний платіж 7 817,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 3 908,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000532300/0/5184 від 09.03.2010р. яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток на суму 60 265,52 грн., з яких основний платіж 40 177,01 грн. та штрафні (фінансові) санкції 20 088,51 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000351730/0/5203 від 09.03.2010р., в частині визначення податкового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 2 250,00 грн., з яких основний платіж 750,00 грн.. та штрафні (фінансові) санкції 1500,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого Акціонерного товариства ?Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури? 3,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 11.10.2010 року.

Суддя Шинкар Т.І.