Рішення № 116771460, 05.02.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 року м. Чернігів Справа № 620/18157/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі -відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії по втраті годувальника позивачу після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу у зв`язку з втратою годувальника смертю її чоловіка ОСОБА_2 .

Позов мотивовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника, оскільки така пенсія призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідним йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності, незалежно від страхового стажу таких членів сім`ї. Також позивачем зазначено, що вона є непрацездатним членом сім`ї померлого, оскільки є дружною останнього та досягла пенсійного віку, а саме 60 років.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Вказану ухвалу суду відповідач отримав 18.12.2023, що підтверджується довідкою в матеріалах справи, однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом 15-денний строк не скористався.

При цьому, суд зазначає, що 31.01.2024 відповідачем через систему "Електронний суд" подано відзив на позов без клопотання про поновлення процесуального строку на його прийняття, як наслідок поданий понад строк відзив не може бути прийнятий судом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З 22.05.1982 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с. 14а).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, ОСОБА_2 помер у віці 53 років, про що складено відповідний актовий запис № 3079 (а.с. 15).

13.10.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника. Заява позивача та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.10.2023 року № 254150027309 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), відсутній необхідний стаж роботи 30 років, в той час як, страховий стаж заявниці становить 20 років 11 місяців 5 днів, що є недостатнім для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. При цьому відповідачем вказано, що страховий стаж годувальника становить 36 років, 12 днів. Право на пенсійну виплату позивач набуде з 25.09.2028 (а.с. 20).

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон №1058-ІV).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-ІVвідповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Так, за змістом статті 36 Закону №1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв`язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV чоловік (дружина), батько, мати, є непрацездатними, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1058-ІV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону № 1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26цього Закону, - довічно.

Таким чином, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років визначається як загальний пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок.

За таких обставин позивач, як дружина померлого годувальника, яка на час звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою 13.10.2023 про призначення пенсії у зв`язку втратою годувальника досягла 60-річного віку, тобто передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» віку, у розумінні приписів пункту 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-ІV є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника (її чоловіка), тому має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Рішення від 20.10.2023 року №254150027309 про відмову у призначені пенсії, щодо відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, суд вважає помилковим, оскільки положення статті 36 Закону №1058-ІV, яким визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, не пов`язує право на такий вид пенсії з наявністю певного страхового стажу утриманця. Як слідує з матеріалів справи, страховий стаж годувальника становить 36 років та 12 днів, що є достатнім для призначення пенсії по III групі інвалідності 15 років.

Інших підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника відповідачем не зазначено.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.10.2023 року №254150027309 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 3, 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася із заявою щодо призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника 13.10.2023 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії по втраті годувальника після смерті її чоловіка ОСОБА_2 ; зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 з 13.10.2023 року пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії по втраті годувальника після смерті її чоловіка ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 13.10.2023 року пенсію у зв`язку з втратою годувальника до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094 код ЄДРПОУ 21910427)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 21390940,).

Повне судове рішення складено 05.02.2024.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО