Рішення № 116771217, 05.02.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року справа № 580/8198/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовною заявою до Міністерства Оборони України (03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, 6) в якій просить:

-визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача виражені в тому, що відповідач відмовив в задоволенні і розгляду заяв від 25.06.2023 року, від 05.08.2023 року та від 21.08.2023 року;

-зобов`язати відповідача направити документи про те, що позивач не підлягає мобілізації на військову службу, відповідно до ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, ст.ст. 35, 55, 59, 64, 13-2 Конституції України.

В обґрунтування позову зазначено, що звернувшись до відповідача з заявою щодо категоричної відмови проти призову на військову службу під час мобілізації, вказавши законні підстави, однак в супереч Закону України «Про звернення громадян» не отримав відповіді.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Отже, виходячи з приписів положень ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення пересилається за належністю відповідному органу. Вказано, що зави від 25.06.2023 та від 21.08.2023 адресовані саме Черкаському обласному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, тому позовні вимоги позивача до Міноборони є не обгрунтовані.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки є неналежним відповідачем по справі, оскільки саме Міноборони повинно відповідати за даним позовом. Наголошено, що відповідачем порушено ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», оскільки позивача не повідомлялося по перенаправлення звернення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

25.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про направлення документа щодо того, що ОСОБА_1 не підлягає мобілізації на військову службу.

Листом від 29.06.2023 вих.№6/4/398 Черкаським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки повідомлено ОСОБА_1 про необхідність подання заяви до Черкаської районної військової адміністрації, а також особисто звернутися до ТЦК.

05.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з заявою в якій просив Міністерство оборони України направити документ про те, що позивач не підлягає мобілізації на військову службу та надати документ для перетину кордону України без будь-яких обмежень для догляду за мамою, особи з інвалідністю 2 групи.

Згідно опису вкладення, поштове відправлення трек №6500144373264 вручено адресату 11.08.2023.

Листом від 09.08.2023 вих.№6/4/474 Черкаським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки повідомлено ОСОБА_1 про необхідність подання заяви до Черкаської районної військової адміністрації, а для оформлення документів звернення, особисто звернутися до ТЦК.

21.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про направлення документа щодо того, що ОСОБА_1 не підлягає мобілізації на військову службу та надати документ для перетину кордону України без будь-яких обмежень для догляду за мамою, особою з інвалідністю 2 групи.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо надання відповіді, звернувся до суду з даним позовом.

Суд врахував, що до Міністерства оборони України адресована лише заява позивача від 05.08.2023.

Згідно листа Департаменту інформаційно - організаційної роботи та контролю Міністерства оборони України від 22.12.2023 №1/47-сл вбачається, що звернення ОСОБА_1 від 05.08.2023 було направлено для виконання за належністю до Генерального штабу Збройних Сил України та Департаменту юридичного забезпечення Міністерства Оборони України.

02.01.2024 листом вих.№1021/14/21 Черкаським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки повідомлено ОСОБА_1 про необхідність подання заяви до Черкаської районної військової адміністрації, а для оформлення документів звернення, особисто звернутися до ТЦК.

10.01.2024 за вих. №220/17/Вих.ЗВГ/2 Департаментом юридичного забезпечення Міністерства Оборони України повідомлено ОСОБА_1 про підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, порядок оформлення документів та поінформовано щодо рішення Ради адвокатів України №24 від 03.03.2022.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ст. 5 Закону України Про звернення громадян від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР, письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Стеттею 7 Закону України Про звернення громадян встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про звернення громадян органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Згідно ст. 15 Закону України Про звернення громадян, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Статтею 18 Закону України Про звернення громадян встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, серед іншого, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про звернення громадян звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як встановлено судом із матеріалів справи, 11.08.2023 до Міністерства оборони України надійшла заява ОСОБА_1 від 05.08.2023 щодо направлення документів про те, що позивач не підлягає мобілізації на військову службу та надання документів для перетину кордону України без будь-яких обмежень для догляду за мамою, особи з інвалідністю 2 групи.

Згідно листа Департаменту інформаційно - організаційної роботи та контролю Міністерства оборони України від 22.12.2023 №1/47-сл звернення ОСОБА_1 від 05.08.2023 було направлено для виконання за належністю до Генерального штабу Збройних Сил України та Департаменту юридичного забезпечення Міністерства Оборони України.

Отже, відповідачем в порушення вимог ст. 7 та 20 Закону України Про звернення громадян, звернення позивача від 05.08.2023 надіслано за належністю/розглянуто з порушенням установленого строку.

За таких обставин, суд вбачає наявність підстав вважати, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність в частині строку розгляду звернення від 05.08.2023, оскільки заяви від 25.06.2023 року та від 21.08.2023 подані до інших адресатів.

Щодо вимоги про направлення документів про те, що позивач не підлягає мобілізації на військову службу, відповідно до ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, суд вказує таке.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Між тим, відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №671 від 26.11.2014, Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 1 Закону №2232-XII, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1, 3 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 визначено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України. Безпосереднє керівництво територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і контроль за їх діяльністю здійснюють відповідні оперативні командування, а загальне - Командування Сухопутних військ Збройних Сил, яке узгоджує основні питання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з відповідними структурними підрозділами Генерального штабу Збройних Сил та Міноборони.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим, ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Відповідно до норм Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого указом Президента України від 30 грудня 2016 року №582/2016, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Згідно з ч. 3 норм вказаного Положення, військові квитки видаються: 1) районними (об`єднаними районними), міськими (районними у містах, об`єднаними міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). У військовому квитку, серед іншого, проставляється відмітка про зняття військовослужбовця з військового обліку.

Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність відповідача щодо не направлення документів про те, що позивач не підлягає мобілізації на військову службу, однак з аналізу законодавства рішення приймається саме територіальний центр комплектування. Тобто, довідка як така не видається, а звільнення від військової служби під час мобілізації підтверджується відміткою у військовому квитку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст.2 КАС України).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору підлягають частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства Оборони України щодо порушення строку розгляду звернення ОСОБА_1 від 05.08.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 600 (шістсот) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Петро ПАЛАМАР