Рішення № 116769212, 05.02.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р.Справа № 300/4186/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 300/4186/22 за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області, вул. Національної Гвардії, 14-А,м. Івано-Франківськ,76018, Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, вул. Енгельса, 43, м. Дружківка, Донецька область, 84201, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Територіального управління Служби судової охорони в Івано-Франківській області (відповідач -1), Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області (відповідач-2) на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу в розмірі 1300 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони в Івано-Франківській області, Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій задоволено повністю. У рішенні судом вирішено питання судових витрат, зокрема, судового збору.

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що в ухваленому рішенні не вирішено питання розподілу судових витрат позивачки на адвоката за надання ОСОБА_1 правничої допомоги у справі №300/4186/22. Відтак, просить суд ухвалити додаткове судове рішення та стягнути з відповідачів витрати на суму 1300 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 прийнято до розгляду за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 300/4186/22 та запропоновано Територіальному управлінню Служби судової охорони у Івано-Франківській області, Територіальному управлінню Служби судової охорони у Донецькій областінадати до суду письмову правову позицію з приводу поданої заяви.

Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Згідно із частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із позовної заяви, позивачкою було заявлено, що у зв`язку зі зверненням до суду із цим адміністративним позовом нею очікується понесення витрат на правничу допомогу. Рішення суду у справі № 300/4186/22, що розглядалась за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні), позивачкою отримано 19.01.2024. Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, 22.01.2024 позивачкою до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено договір про надання правничої (правової) допомоги від 14.09.2022 № 57/09/2022.

Таким чином, суд дійшов висновку про дотримання позивачкою строку щодо подання заяви та доказів для вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат, відповідно до частини 1 якої, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підставі ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 1 частини 3 зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням частин 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

05.02.2024 від Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (відповідач -1) надійшли додаткові пояснення, в яких щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, ТУ ССО заперечує. В обґрунтування пояснень представник зазначає, що підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивачки в наявності, або ж могли бути ним безперешкодно отримані. Окрім того, зважаючи на те, що для фахівця у галузі права, який отримав право на здійснення адвокатської діяльності, написання позовної заяви у типовій справі не може становити значного робочого часу. Представник відповідача зазначає, що позивачка вільна у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Вважає, що покладені на відповідачів судові витрати за правничу допомогу мають бути співмірними з сумою коштів, що підлягають сплаті як судовий збір за розгляд цього спору.

Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області (відповідач-2) правом подання заперечень не скористалося.

Проаналізувавши подану заяву позивачки та додаткові пояснення Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (відпоідач-1), з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши і оцінивши наявні у матеріалах справи докази, в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відтак, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

З огляду практики Європейського суду з прав людини, як то у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" слідує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Така правова позиція корелюється із висновком, відображеним у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17.

При цьому, Верховний Суд у своєму рішенні від 01.10.2018 у справі №569/17904/17 зауважив, що на підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 300/941/19.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу).

Серед матеріалів справи наявні: акт про надання правничої (правової) допомоги від 14.10.2022, квитанція про сплату грошових коштів від 13.10.2022 №14/10/2022 на суму 1300 грн, договір про надання правничої (правової) допомоги від 14.09.2022 №57/09/2022, який включає також витрати на правничу допомогу в розмірі 1300 грн.

Зокрема, акт про надання правничої (правової) допомоги від 14.10.2022 містить інформацію про детальний опис виконаної роботи, а саме:

- складання адвокатського запиту № 33/09/2022 від 14.09.2022, вартість послуги 150 грн;

- складання адвокатського запиту № 34/09/2022 від 14.09.2022, вартість послуги 150 грн;

- складання позовної заяви у справі щодо оскарження бездіяльності територіального управління служби судової охорони у зв`язку з невиплатою додаткової винагороди, вартість послуги 1000 грн.

Згідно зі змістом вищевказаного акту наданих послуг між адвокатом Романишином Д.М. та ОСОБА_1 , розмір винагороди (гонорару) становить 1300 грн.

Розрахунок погодинної вартості правової допомоги відсутній.

Крім того, суд бере до уваги, що розгляд справи проводився у письмовому провадженні.

Аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги положення КАС України, ураховуючи клопотання відповідача-1 про зменшення витрат та виходячи з критерія реальності та принципу співмірності витрат на оплату послуг, суд вважає обгрунтованою сумою витрат на професіну правничу допомогу - 1000 грн.

Відтак, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області та Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області належать судові витрати на професійну правничу допомогу по 500 грн (50%) з кожного відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити частково.

Ухвалити додаткове судове рішення в адміністративній справі №300/4186/22.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43532003, вул.Енгельса, 43, м. Дружківка, Донецька область, 84201) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн (п`ятсот гривень).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43213960, вул.Національної Гвардії, буд.14-А, м.Івано-Франківськ, 76014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн (п`ятсот гривень).

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.