Ухвала суду № 116754579, 01.02.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/39920/23

Провадження № 1-в/127/823/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, на підставі ст. 82 КК України за вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25.08.2021,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

представника Державної установи «Вінницька виправна колонія (№ 86)»: ОСОБА_5 ,

захисника: ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, на підставі ст. 82 КК України за Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25.08.2021.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_3 відбув 2/3 строку призначеного покарання, під час відбування покарання здобув професію зварювальника, режим утримання не порушував, стягнень і заохочень не має, виконавчих листів по справі немає, підтримує соціальні зв`язки з рідними, у зв`язку із чим просив суд замінити йому невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням.

Прокурор ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання засудженого ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, зазначив, що засуджений ОСОБА_3 в установі не працевлаштований, заохочень не має, а також, ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий та звільнявся умовно-достроково від відбування покарання, однак належних висновків для себе не зробив та вчинив нове кримінальне правопорушення.

Представник Державної установи «Вінницька випрана колонія (№ 86)» ОСОБА_5 повідомив, що засуджений ОСОБА_3 характеризується посередньо, в установі не працює за власним бажанням, а тому просив суд відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_3 , оскільки останній своєю поведінкою не довів свого виправлення.

Захисник ОСОБА_6 клопотання засудженого ОСОБА_3 підтримав, зазначив, що засуджений бажає працювати за професією, яку він здобув в установі, а тому просить замінити йому покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді обмеження волі.

Засуджений ОСОБА_3 надав на адресу суду заяву, відповідно до якої просив суд проводити розгляд клопотання у його відсутність.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання та особову справу засудженого ОСОБА_3 , приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

На даний час засуджений ОСОБА_3 утримується та відбуває покарання в межах територіальної юрисдикції Вінницького міського суду Вінницької області - у Державній установі «Вінницька виправна колонія (№ 86)».

Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким застосовується, до осіб, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК України для даного виду покарання і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Згідно ч. 3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Частиною 1 ст. 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму, його участі в самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконані законних вимог адміністрації установи виконання покарання, відсутності порушень дисципліни, товариському ставлення до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», суди під час судового засідання повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.

Як вбачається із особової справи засудженого ОСОБА_3 , останній неодноразово судимий, відбував покарання у місцях позбавлення волі та звільнявся згідно зі ст. 81 КК України, на даний час засуджений вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25.08.2021 за ч. 3 ст. 185 України до 3 років позбавлення волі.

Відповідно до характеристики засудженого ОСОБА_3 , наданої адміністрацією Державної установи «Вінницька випрана колонія (№ 86)» вбачається, що ОСОБА_3 за час відбування покарання в установі характеризується посередньо. У виробничій майстерні та на роботах з господарського обслуговування установи не працевлаштований за власним бажанням. Вимоги режиму відбування покарання не порушував. Адміністрацією установи не заохочувався. По відношенню до представників установи поводиться ввічливо, з метою поблажливого ставлення до себе.

Засуджений ОСОБА_3 бажає змінити своє життя, але за його поведінкою зрозуміло, що це не відповідає дійсності. Усвідомлює, що сам потребує змін, але при цьому нічого не робить. Активної участі в програмі диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення» не приймає. Засуджений ОСОБА_3 регулярно вживав алкоголь до засудження. Алкоголь грає значну роль у житті та справляє шкідливий вплив на особу, але вона не усвідомлює цього. Стає агресивним, може становити небезпеку для оточуючих під впливом алкоголю.

Крім того, засуджений ОСОБА_3 заходи виховного та режимно-профілактичного характеру відвідує, але не завжди робить для себе належні висновки. Приймати участь в самодіяльних організаціях не бажає. До підвищення наявного загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок не прагне.

Під дію ст. 82 КК України підпадав по відбуттю 1/2 частини покарання, а саме 01.06.2023. Рішенням комісії установи відмовлено в заміні невідбутої частини покарання більш м`яким, як особі, що не стала на шлях виправлення.

Обмеження волі - це покарання, що полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці.

Як встановлено під час судового розгляду, засуджений ОСОБА_3 перебуваючи в Державній установі «Вінницька виправна колонія (№ 86)» з 20.12.2021 жодного разу адміністрацією не заохочувався та в установі не працевлаштований за власним бажанням.

Суд звертає увагу, що незважаючи на відсутність офіційного працевлаштування, засуджений може бути заохочений адміністрацією установи за виконання ним покладених на нього обов`язків та додержання правил поведінки та вимог безпеки праці, за активну участь в житті відділення.

Як вбачається з особової справи засудженого ОСОБА_3 , останній вже звертався з аналогічним клопотанням до суду та ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.07.2023 ОСОБА_3 було відмовлено в заміні невідбутої частини покарання більш м`яким, на підставі ст. 82 КК України. Разом з тим, з моменту відмови засуджений ОСОБА_3 жодного заохочення не отримав та із заявами про працевлаштування до адміністрації установи не звертався, що не може свідчити про те, що ОСОБА_3 став на шлях виправлення.

Також, в сукупності з характеризуючими обставинами суд враховує кількість попередніх судимостей ОСОБА_3 та застосування раніше до нього заохочувальних норм, що викликає об`єктивні сумніви у його виправленні.

Так, призначення більш м`якого покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправлення засудженого і запобіганню вчиненню нових злочинів.

Головною передумовою для застосування до особи більш м`якого покарання є не тільки сплив певної частини строку покарання, а і факт того, що засуджений став на шлях виправлення.

Суд приходить до висновку про наявність лише формально-юридичних підстав для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким і відсутність в повному обсязі оціночних підстав для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням засудженому ОСОБА_3 .

Таким чином, суд не вбачає позитивних змін у поведінці засудженого, які могли б слугувати підставою для пом`якшення покарання, оскільки, на думку суду, засуджений не став на шлях виправлення, а встановлені в судовому засіданні обставини у своїй сукупності не можуть свідчити про його виправлення та перевиховання.

Враховуючи викладене, а саме відсутність ініціативи в працевлаштуванні, відсутність заохочень за час перебування засудженого ОСОБА_3 в Державній установі «Вінницька випрана колонія (№ 86)», суд приходить до висновку, що клопотання засудженого ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, на підставі ст. 82 КК України задоволенню не підлягає, оскільки останній на шлях виправлення не став.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82 КК України, ст. ст. 369-372, 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні засудженого ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, на підставі ст. 82 КК України за вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25.08.2021 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: