Ухвала суду № 116754533, 01.02.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/13726/22

Провадження №1-кп/127/458/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 307 Кримінального кодексу України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою та третьою статті 307 Кримінального кодексу України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 307 Кримінального кодексу України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2022 за №12021020000001205,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області 30.06.2022 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК), ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою та третьою статті 307 КК, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 307 КК, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307 КК.

У зв`язку з об`єктивною неможливістю складу суду здійснити судовий розгляд кримінального провадження та необхідністю вирішення питання щодо доцільності продовження застосованих до обвинувачених запобіжних заходів 31.01.2024 був призначений повторний автоматичний розподіл судової справи. За результатами такого розподілу був визначений новий склад суду і підготовче судове засідання судом було призначене на визначені зі сторонами у кримінальному провадженні дату та час.

Прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду саме Вінницьким міським судом Вінницької області, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування. Крім того, заявив клопотання про продовження ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 раніше обраних запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави. Клопотання мотивоване тим, що зазначені особи обвинувачуються у вчиненні ряду епізодів особливо тяжкого злочину, за який санкцією кримінального закону передбачене досить суворе покарання. При цьому прокурор зауважив, що обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 раніше були притягнуті до кримінальної відповідальності. Тому, на переконання прокурора, обвинувачені можуть впливати на свідків у кримінальному провадженні та переховуватись від суду.

Обвинувачена ОСОБА_12 проти призначення судового розгляду кримінального провадження у складі головуючого судді не заперечувала. Однак зауважила, що заперечує проти продовження обраного відносно неї запобіжного заходу і просила змінити його на домашній арешт. Клопотання мотивувала тим, що за час перебування під вартою її стан здоров`я значно погіршився.

Захисник ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_6 - проти призначення кримінального провадження до судового розгляду саме Вінницьким міським судом Вінницької області не заперечував. Підтримав думку своєї підзахисної щодо доцільності здійснення судового розгляду кримінального провадження суддею одноособово. Також підтримав думку своєї підзахисної в частині необхідності зміни застосованого до неї запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник - адвокат ОСОБА_5 - вважаюли за можливе призначити справу до судового розгляду Вінницьким міським судом Вінницької області суддею одноособово, однак зауважили про недоцільність продовження строку застосованих до обвинувачених запобіжних заходів у вигляді утримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 - вважали, що кримінальне провадження може бути призначене до судового розгляду Вінницьким міським судом Вінницької області, суддею одноособово, однак зауважили, що прокурор не довів наявності ризиків, які б виправдовували подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 - проти призначення кримінального провадження до розгляду Вінницьким міським судом Вінницької області не заперечували. При цьому обвинувачений не заперечував проти задоволення клопотання прокурора в частині продовження застосованого до нього запобіжного заходу.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

З обвинувального акта випливає, що інкриміновані обвинуваченим діяння були вчинені на території м. Ладижин Вінницької області. З огляду на це суд вважає за доцільне зауважити таке.

Згідно з реченням першим частини першої статті 32 КПК кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Реченням другим частини першої статті 32 КПК регламентовано, що у разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. При цьому реченням третім частини першої статті 32 КПК визначено, що у разі якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. А згідно із застереженнями речення четвертого частини першої статті 32 КПК дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу.

Як суд зазначив вище, кримінальне провадження надійшло до суду 20.06.2022.

Згідно з абзацом першим частини дев`ятої статті 615 КПК (в редакції Закону № 2201-IX від 14.04.2022) під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, в межах територіальної юрисдикції яких закінчено досудове розслідування, а в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - найбільш територіально наближеним до нього судом, що може здійснювати правосуддя, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.

Абзацом другим частини дев`ятої статті 615 КПК (в редакції Закону № 2201-IX від 14.04.2022) визначено, що положення цієї частини не поширюються на кримінальні провадження, обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності в яких скеровано до суду до моменту введення воєнного стану та набрання чинності цією частиною.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджений Законом № 2102-IX від 24.02.2022. У подальшому строк дії воєнного стану був неодноразово продовжений. При цьому Закон № 2201-IX від 14.04.2022 набрав чинності 01.05.2022.

В ухвалі від 27.03.2023 (справа № 127/3094/23) Верховний Суд (далі - ВС) дійшов висновку, що оскільки матеріали кримінального провадження надійшли до суду у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, який закінчив досудове розслідування, то здійснення розгляду кримінального провадження Вінницьким міським судом Вінницької області не суперечить положенням кримінального процесуального закону, з огляду на положення частини дев`ятої статті 615 КПК (в редакції Закону № 2462-ІХ).

Саме тому суд вважає, що кримінальне провадження може бути призначене до розгляду Вінницьким міським судом Вінницької області, а тому підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК, тобто для затвердження угоди, повернення обвинувального акта прокурору, закриття кримінального провадження, направлення до іншого суду відсутні, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один із них заявив клопотання про такий розгляд.

Суд враховує, що клопотання про здійснення судового розгляду кримінального провадження колегіальним судом стороною захисту (обвинуваченими) заявлене не було. А тому, відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження необхідно здійснювати суддею одноособово.

У судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження строку дії застосованого до обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміни, суд враховує таке.

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченої. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зі змісту частини першої статті 197 глави 18 розділу ІІ КПК випливає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Строк дії, обраного до обвинувачених запобіжного заходу спливає 04.02.2024. Клопотання про продовження строку застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою надійшло до суду 31.01.2024. Відомості про вручення копії клопотання обвинуваченим зазначені клопотання не містять. Тому суд вважає, що стороною обвинувачення не були дотримані вимоги наведених вище норм кримінально-процесуального закону. Разом з тим, суд враховує, що сторона захисту не заперечувала проти розгляду клопотання прокурора, не погоджуючись з доводами наведеними у ньому, а чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

У постанові від 22.02.2021 (справа № 991/1226/21) ВС звернув увагу на те, що КПК не передбачає відмови у продовженні строку запобіжного заходу через пропущення прокурором строку звернення з клопотанням.

Саме тому, суд вважає за необхідне вирішити клопотання сторін кримінального провадження по суті, надавши їхнім доводам відповідну правову оцінку.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення чи відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує таке.

З наданих суду стороною обвинувачення документів випливає, що ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були затримані за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого частиною третьою статті 307 та частиною другою статті 307 КК відповідно. У подальшому слідчим суддею до них застосований запобіжний захід у вигляді утримання під вартою з правом внесення застави. Строк дії застосованого запобіжного заходу був продовжений, як під час досудового розслідування кримінального провадження, так і під час його судового розгляду попереднім складом суду.

Суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані статтею 177 КПК. Зокрема, з частини першої статті 177 КПК випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту частини другої статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченим потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час розгляд кримінального провадження по суті не розпочатий, а тому вирішення вказаного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Обґрунтовуючи своє клопотання про продовження строку тримання під вартою, прокурор послався на те, що обвинувачені обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов`язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, тому можуть перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Також прокурор зауважив, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 раніше були притягнуті до кримінальної відповідальності.

Заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, ОСОБА_8 та її захисник здійснили посилання на значне погіршення її стану здоров`я. Однак відповідне документальне підтвердження зазначеного твердження суду надане не було. Довідка, на яку здійснював посилання захисник обвинуваченої, датована 25.05.2022 і не містить застережень щодо неможливості перебування ОСОБА_13 під вартою за станом здоров`я.

Натомість, суд враховує, що ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні умисних злочину різного ступеню тяжкості, у тому числі особливо тяжких, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Суд приймає до уваги, що судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на цей час не розпочате, зокрема, не допитані свідки кримінального провадження, про виклик яких клопотав прокурор.

Крім того, суд приймає до уваги, що об`єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинувачених під вартою, у тому числі за станом здоров`я, суду не надані

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на свідків кримінального провадження, а також вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, продовжити обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Разом з тим, зі змісту частини третьої статті 183 КПК випливає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Обставин, визначених частиною четвертою статті 183 КПК судом встановлено не було, а тому суд вважає за необхідне визначити обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Вирішуючи питання щодо обрання розміру застави суд враховує положення пункту 2 частини п`ятої статті 182 КПК, якою розмір застави за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обмежений від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, суд враховує, Закон України «Про державний бюджет на 2024 рік», яким зокрема встановлені розміри прожиткового мінімуму для різних груп населення. Відповідно до статті 7 зазначеного закону прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3023 гривні. Отже, суд вважає за доцільне застосувати до обвинувачених альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 241840 гривень.

У разі внесення застави обвинувачені мають бути звільнені з-під варти з покладенням на них обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК, а саме прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні.

Керуючись статтями 314-316 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 307 Кримінального кодексу України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою та третьою статті 307 Кримінального кодексу України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 307 Кримінального кодексу України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2022 за №12021020000001205, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 08 лютого 2024 року о 10.30 годині.

У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Запобіжні заходи, обрані обвинуваченим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді тримання під вартою, - продовжити на 60 днів, з 01.02.2024 до 23.59 год. 01.04.2024.

Визначити ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 241840 (двісті сорок одну тисячу вісімсот сорок) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.

Обвинувачені (заставодавці) мають право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії цієї ухвали.

У разі внесення застави звільнити ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з-під варти та покласти на них такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні.

Якщо ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не виконають покладені на них обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, і до останніх буде застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: