Ухвала суду № 116752243, 24.01.2024, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1353/24

Провадження № 1-кс/202/804/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, дистанційно в режимі відеоконференції, в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровської області ОСОБА_4 , погоджене заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 19.12.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023041110000543, у відношенні:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Димитрів, Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , освіта середня спеціальна, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2), солдат (водій-санітар), не одруженого, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2024 року старший слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням, в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, та у разі обрання альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 166 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Клопотання мотивовано тим, що відділом розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023041110000543 від 19.12.2023, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №259 по особовому складу від 02.05.23 капітана поліції ОСОБА_7 (НОМЕР_4) призначено на посаду начальника відділення СВ Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Відповідно до пункту 2 примітки до статті 368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-5, 369 та 382 КК України є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Крім того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2022 за №ОС790037А солдата ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду водія-санітара цієї ж військової частини.

Під час проходження військової служби, у відповідності до ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старший солдат ОСОБА_6 зобов`язаний свято і непорушно додержуватися вимог Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов`язок, не допускати негідних вчинків.

ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді водія - санітара військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», 22.01.2024, приблизно о 14 год. 10 хв., у службовому приміщенні кабінету № 208 Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Виконкомівська, буд. 36, розуміючи обсяг службових повноважень службової особи - начальника відділення СВ Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , який відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про Національну поліцію» розділу 6 наказу № 570 «Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України» від 06.07.2017, є службовою особою органу Національної поліції України, уповноваженою в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень та відповідно до ч. 2 примітки 1 до статті 368 КК України, начальник відділення СВ Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_7 є особою, яка займає відповідальне становище, а саме виконує повноваження слідчого в кримінальному провадженні №12023041390000981 від 16.11.2023 за ч. 1 ст. 286-1 КК України, яке розпочато за фактом того, що ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «Volkswagen Toureg» на іноземній реєстрації НОМЕР_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на автошляху Т0401 поблизу смт. Роздори Синельниківського району порушив правила дорожнього руху та допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_8 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у виді ВЧМТ, струсу головного мозку, діючи умисно та цілеспрямовано, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, запропонував начальнику відділення СВ Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 1 000 доларів США (одна тисяча доларів США) за прийняття ОСОБА_7 рішення про не притягнення останнього до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження №12023041390000981 від 16.11.2023 за ч. 1 ст. 286-1 КК України, після чого надав її, поклавши на робочий стіл ОСОБА_7 паперовий конверт з грошовими коштами в сумі 1 000 доларів США.

Після отримання грошових коштів, цього ж дня, тобто 22.01.2024 в період часу з 14:30 год. до 15:03 год. заступник начальника - начальник відділення СВ Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_7 в ході проведення огляду його службового кабінету добровільно видав грошові кошти в сумі 1 000 доларів США купюрами номіналом 100 у загальній кількості 10 штук, отримані від ОСОБА_6 за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12023041390000981 від 16.11.2023 за ч. 1 ст. 286-1 КК України та закриття вказаного кримінального провадження.

Таким чином умисні дії, ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 3 ст. 369 КК України - пропозиція службовій особі, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду та надання такої вигоди за не вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого службового становища.

22.01.2024 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

23.01.2023 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Викладені обставини у своїй сукупності дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України та підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема:

-заявою про вчинення кримінального правопорушення;

-протоколами допиту свідка ОСОБА_7 ;

-протоколом огляду мобільного телефону від 19.12.2023;

-протоколами огляду за адресою: АДРЕСА_3 ;

-протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 ;

-речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

У зв`язку із викладеним, на теперішній час виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .

Так, органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, яке згідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та карається позбавленням волі на строк більше п`яти років, у зв`язку з чим, до нього відповідно до ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу. Зазначений ризик, окрім іншого підтверджується тим, що ОСОБА_6 наразі, не має на утриманні дітей та батьків, що у свою чергу свідчить про відсутність сталих соціальних зв`язків у останнього.

- незаконно впливати на свідків, підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків які йому знайомі, експертів, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків та осіб котрі на даному етапі досудового розслідування слідством не були встановлені. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

Слідчий посилається, що неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те, що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків, у зв`язку із чим неможливо ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою підозрюваного, що дасть останньому можливість переховуватись від правосуддя, наддасть останньому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду та здійснювати тиск на свідків, щоб останні відмовились від свої показань.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що вказаний запобіжний захід наддасть останньому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду та здійснювати тиск на свідків, щоб останні відмовились від свої показань.

Крім того, можливість незаконного впливу на свідків, спрямованих на зміну їх показів в суді, наданих ними органу досудового розслідування, з метою перешкоджання доказуванню стороною обвинувачення перед судом усіх фактичних даних, які встановлені у ході досудового розслідування, порушує принцип змагальності кримінального провадження, визначений ст. 22 КК України. З огляду на це, вважає, що такий вид запобіжного заходу як домашній арешт не є достатнім і не виправдовую, настання ризику п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий посилається, що у разі вирішення питання щодо застосування альтернативного запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді застави, для забезпечення виконання ним обов`язків, орган досудового розслідування вважає, що з урахуванням вчинення ОСОБА_6 тяжкого кримінального правопорушення, повязаного з корупцією, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, з метою забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених КПК України, необхідно визначити у межах 166 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 502648 грн. 00 коп..

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

У разі обрання судом стосовно ОСОБА_6 , більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, останній зможе реалізувати дії, зазначені у п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, це може призвести до втрати доказів для доведення вини останнього в суді, що призведе до уникнення особою кримінальної відповідальності за скоєння тяжкого злочину.

Крім того, бажання ОСОБА_6 уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного. Таким чином, констатовані ризики є обґрунтованими та доведеними.

Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, слідчий звертає увагу суду, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно ОСОБА_6 під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Для досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під варту ОСОБА_6 .

Сторона обвинувачення акцентує увагу суду, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_6 під вартою, немає, відсутні докази і наявності в останнього міцних соціальних зв`язків, інших даних, які б переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_6 , підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового розслідування, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів та підстав для визначення розміру застави, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України не має.

В ході розгляду слідчий та прокурор клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованих ризиків. Прокурор просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, також, з урахуванням майнового стану підозрюваного та обставин справи просив встановити заставу у розмірі 166 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання. Вважає, що підозра необґрунтована, ризики вважає необґрунтованими. Просив не застосовувати до нього такий запобіжний захід, який позбавить його можливості проходити лікування. Просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання посилаючись на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Просила застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід та врахувати відомості щодо особи підозрюваного, який раніше не судимий, працевлаштований, має постійне місце мешкання, має ряд захворювань, які пов`язані з проходженням військової служби, перебуває у цивільному шлюбі.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України, та вручення стороні захисту копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України,на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Прокурор та слідчий довели, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 369 України, який є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років, з конфіскацією майна або без такої.

Із доданих матеріалів клопотання вбачається, що є всі підстави вважати повідомлення про підозру обґрунтованим, тому що достатньо підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення; протоколами допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом огляду мобільного телефону від 19.12.2023; протоколами огляду за адресою: АДРЕСА_3 ; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 ; речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв`язку.

Крім того, слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_6 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років з конфіскацією майна або без такої, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.

Ризик, незаконно впливати на свідків, підтверджується тим, що ОСОБА_6 будучі знайомим зі свідками, може шляхом вмовлянь, погроз чинити вплив на свідків, щоб останні змінили свої показання, з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Також, слідчий суддя вважає доведеним ризик, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується тим, що оскільки ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець, може, з метою переховуватись від органів досудового розслідування, може залишити розташування військової частини та вчинити інший злочин пов`язаний з військовою службою.

Окрім того, слідчий суддя наголошує, що ОСОБА_6 була надана неправомірна вигода за прийняття рішення про не притягнення останнього до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження №12023041390000981 від 16.11.2023 року за ч.1 ст. 286-1 КК України, яке було розпочато за фактом того, що ОСОБА_6 керуючи в стані алкогольного сп`яніння порушуючи правила дорожнього руху допустив наїзд на велисопедиста, яка отримана тілесні ушкодження. Що також є підтвердженням наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Щодо доводів підозрюваного та його захисника про необґрунтованість підозри, суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, зібраних органом досудового розслідування, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 р., «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.).

Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного, але у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає доведеним, що на цій стадії досудового розслідування є неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м`якого запобіжного заходу. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Так, домашній арешт не може бути застосований до підозрюваного ОСОБА_6 , який є військовослужбовцем, оскільки такий вид запобіжного заходу включає покладення обов`язку, як перебування за місцем проживання, а з урахуванням того, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту виключає виконання ОСОБА_6 обов`язків військовослужбовця в умовах воєнного стану та по суті є взаємовиключними.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується у зв`язку із наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з урахуванням особи підозрюваного, суд вважає за можливе визначити підозрюваному відповідний розмір застави.

При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує положення ч.4 ст.182 КПК України, а також відповідні висновки ЄСПЛ, надані при розгляді справи «Істоміна проти України».

Так, у рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4 ст.182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі Суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди може бути одним з факторів, що виправдовує вищий розмір застави, але лише в поєднанні з іншими критеріями - серйозністю злочину, ризику втечі та ін.

З урахуванням наведеного вище, слідчий суддя визначаючи підозрюваному ОСОБА_6 розмір застави вважає, що така має бути співмірною із матеріальним становищем особи та інкримінованим йому діянням, а також наслідками, які воно спричинило чи могло спричинити.

ОСОБА_6 , який є військовослужбовцем, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, який вчинено в умовах воєнного стану, за який покарання передбачено до 8 років позбавлення волі, що відповідно до ст.12 КК України відносить інкримінований злочин до тяжких кримінальних правопорушень.

При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує положення ч.4 ст.182 КПК України, а також відповідні висновки ЄСПЛ, надані при розгляді справи «Істоміна проти України».

З урахуванням наведеного вище, користуючись своїм правом, передбаченим ч.5 ст.182 КПК України, визначаючи підозрюваному ОСОБА_6 розмір застави, з урахуванням виключних обставин - тяжкості інкримінованого злочину, його суспільну небезпеку для суспільства, тим більше в умовах воєнного стану, що значно підвищує ступінь суспільної небезпеки, та ризики, передбачені ст.177 КПК України, які суд вважає обґрунтованими та доведеними, слідчий суддя вважає за доцільне визначити підозрюваному заставу в розмірі більшому ніж передбачено п.2ч.5 ст.182 КПК України, а саме в розмірі 100 (ста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп..

На думку слідчого судді, застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків.

При цьому розмір застави, запропонований слідчим та прокурором, враховуючи особу підозрюваного є неспівмірною та над обтяжливою для нього, а тому не може бути застосований.

У разі внесення застави, на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів) днів до 20 березня 2024 року включно.

Встановити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 100 (ста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26239738 , Код банку отримувача (МФО) 820172.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити підозрюваного з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_6 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

- повернутися до місця несення військової служби;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця перебування;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора або суду.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на підозрюваного строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді діє до 20 березня 2024 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1