Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 588/1094/22
1-кп/583/33/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" лютого 2024 р. м. Охтирка Сумської області
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в колегіальному складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника ОСОБА_7 ,
з фіксацією розгляду справи підсистемою «ВКЗ», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальне провадження № 22022200000000020 від 27.04.2022за обвинуваченням
ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 436-2КК України,-
встановив:
На розгляді в Охтирському міськрайонному суді Сумської області перебуває зазначена кримінальна справа.
30.01.2024 від прокурора ОСОБА_8 надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховуючи, що строк запобіжного заходу закінчується 12.02.2024, ризики, які враховані судом при обранні та продовженні запобіжного заходу обвинуваченому не зменшились, продовжують існувати.
У судовому зсіданні прокурор підтримала клопотання, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки, а також проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку та є вагомі ризики того, що після спливу терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 почне переховуватися від суду, в тому числі і на території ворожої держави, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою він обвинувачується; його проросійською позицією, оскільки під час окупації м. Тростянця він мав контакти з представниками рф, постійно проживає в м. Тростянець Сумської області, яке знаходиться в безпосередній близькості від державного кордону України.
Крім того, прокурор вважає, що існують достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки судове слідство триває та наразі не усі свідки допитані, а також є ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, що з нову ж таки підтверджується його проросійською позицією, продовжити свою підривну діяльність проти України.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так захисник у своїх доводах послався на необґрунтованість пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, яке, на його переконання, не підтверджується дослідженими під час судового розгляду справи доказами. Зокрема, що ОСОБА_6 не являється депутатом Охтирської районної ради ХІІІ скликання, тобто не є суб`єктом інкримінованого йому злочину за ч.2 ст. 110 КК України. Допитані у судовому засіданні свідки, на його думку, спростовують факти надання ОСОБА_6 представникам окупаційних військ ЗС рф допомоги у проведенні підривної діяльності проти України та розповсюдження ним закликів до зміни територіальної цілісності України, а тому відсутній ризик незаконного впливу на свідків та з тих самих підстав ризик продовження вчинення кримінальних правопорушень, чи вчинення нових. Також захисник вважав відсутнім і наявність ризику переховування обвинуваченого від суду, про що свідчить процесуальна поведінка останнього у період його перебування під домашнім арештом, а отже, не вичерпана можливість змінити запобіжний захід на більш м`який у виді цілодобового домашнього арешту.
Позицію захисника підтримав і сам обвинувачений ОСОБА_6 , який також просив зважити на те, що деякий час він перебував під запобіжним заходом у виді домашнього арешту і жодним чином не порушував своїх обов`язків підозрюваного, з`являвся на допит та приймав участь у судових засіданнях, а тому просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з електронним засобами контролю.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши клопотання та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Так згідно ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.11.2022 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 07.11.2022 до 24.00 год. 05.01.2023.
Зі змісту ухвали суду вбачається, що міра запобіжного заходу застосована обвинуваченому з урахуванням наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкості інкримінованих йому злочинів та даних про його особу.
У подальшому строк запобіжного заходу неодноразово продовжувався судом та за ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15.12.2023 запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено на строк шістдесят днів до 24.00 год. 12.02.2024.
Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в тому числі до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п.4 ч.2 ст.183 КПК України).
Згідно з ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованих обвинуваченому діянь, як вони сформульовані стороною обвинувачення, враховуючи особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має недостатньо міцні соціальні зв`язки (не одружений), тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали утриманню його в слідчому ізоляторі, не хворіє, має молодий вік, обвинувачується, зокрема, у скоєнні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, пов`язаних з посяганням на територіальну цілісність і недоторканість України та державну зраду в умовах воєнного стану, відповідальність за які передбачена ч.2 ст. 110, ч.2 ст. 111 та ч.2 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі строком до десяти років, а також довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, а отже може переховуватись від суду, зважаючи, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а постійно проживаючи в м. Тростянець Сумської області, яке знаходиться в безпосередній близькості від державного кордону України, має можливість виїхати до території російської федерації, міжнародне співробітництво з якою припинено, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Разом з тим, суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Крім того у даному кримінальному провадженні залишаються не допитаними свідки. При цьому суд не може на даній стадії судового розгляду надавати оцінку показам свідків та надавати перевагу показам одних свідків над іншими. Отже ризик незаконного впливу на свідків з метою надання останніми бажаних для обвинуваченого показів продовжує існувати.
Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі Летельє проти Франції звернув увагу на те, що тримання особи під вартою може бути виправдано, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Тобто, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Аналогічне ствердження є й у рішенні Європейського суду з прав людини по справі Джон Мюррей проти Сполученого Королівства, де йдеться мова про те, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або, навіть, для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має й тримання під вартою. Зважаючи на те, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , спрямовані на шкоду державі, у якій на цей час запроваджено воєнний стан та вторгнення російської федерації на територію України триває, останній може продовжити злочинну діяльність, у тому числі і з метою уникнення від відповідальності, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд зазначає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , доведені прокурором, продовжують існувати та на даний час не зменшились. Існування вказаних ризиків виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобіганню шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
З урахуванням того, що ОСОБА_6 обвинувачується, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав інтересів суспільства, суд дійшов висновку, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід продовжити обвинуваченому саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Будь-яких даних, які б перешкоджали його утриманню в слідчому ізоляторі судом не встановлено.
Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_6 деякий час перебував під запобіжним заходом у виді домашнього арешту і жодним чином не порушував своїх обов`язків, не ухилявся від слідства та суду, з`являвся на допит та приймав участь у судових засіданнях, не спростовують висновків суду.
При цьому судом враховано, що після звільнення з під варти ОСОБА_6 повідомлено про нову підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі та саме у зв`язку з цим обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, що у свою чергу свідчить про наявність достатньо високого рівня ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про які зазначає прокурор.
Також не є спроможними і доводи сторони захисту щодо відсутності доказів вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому діянь, оскільки надання оцінки дослідженим у судовому засіданні як окремим доказам, так і їх сукупності та взаємозв`язку не здійснюється судом на даній стадії судового розгляду справи.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, судом не встановлено обставин, за яких можливо було б дійти висновку про відсутність підстав для продовження ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому відповідно до положень ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями, зокрема, 110, 111 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено. Таким чином в Україні наразі триває воєнний стан.
Суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню встановленим ризикам.
Керуючись ст. 7-20, 22-29, 31, 35, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 369-372,376, 392, 395 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Сумської обласної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 30.01.2024 до 24.00 год. 29.03.2024.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали буде оголошено 2 лютого 2024 року о 13 годині 00 хвилин.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Судове рішення № 116747911, Охтирський міськрайонний суд Сумської області було прийнято 02.02.2024. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 588/1094/22. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: