Рішення № 116744774, 05.02.2024, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4482/23

Провадження № 2-а/487/9/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва, у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Удовиченко Д.Д.,розглянувши увідкритому судовому засіданнів порядкуспрощеного позовногопровадження справуза адміністративнимпозовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2023 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , який підписаний адвокатом Сафроновим Ю.І., до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить: поновити строк на звернення до суду із позовом, визнати протиправною та скасувати постанову Серія АА №00004704 від 02.02.2023; справу закрити.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 20.07.2023 позивач випадково дізнався від органів державної виконавчої служби про відкрите щодо нього виконавче провадження №72048019 з примусового виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті Серія АА №00004704 від 02.02.2023, якою його притягнено до адміністративної відповідальності як власника транспортного засобу MAN TGX 26.440 д.н. НОМЕР_1 за те, що він начебто 23.12.2022 о 12 год. 58 хв. за адресою М-04, км 186+337, Дніпропетровська обл., допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 Правил дорожнього руху України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,438 % (9,975 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасування, виходячи з такого: позивач не є належним суб`єктом, оскільки з січня 2018 року транспортний засіб MAN д.н. НОМЕР_1 переданий в оренду ТОВ «ТРАНЗИТ-Н»; працівник, який виносив спірну постану ідентифікував лише транспортний засіб марки MAN TGX 26.440 д.н. НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_1 та перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,438% (2.975 тон), при дозволеній масі у 40,0 тон. Однак, зазначений транспортний засіб сам по собі не може перевозити взагалі будь-який вантаж, оскільки є тягачем і може перевозити вантажі лише в з`єднання з іншим транспортним засобом напівпричепом. І в нього не може бути п`ять осей, як вказано у протоколі. Отже, працівник Укртрансбезпеки не намагався визначити другий транспортний засіб за допомогою якого перевозився вантаж напівпричеп контейнеровоз. Наявність цього напівпричепу підтверджується товарно-транспортною накладною та фотографіями, що містяться на офіційному сайті відповідача. Тобто відповідач не визначив якими саме транспортними засобами (за типом) здійснювалося перевезення вантажу, що призвело до неправильного визначення нормативно-вагових параметрів загальної маси транспортних засобів на рівні 40 тон. Адже до контейнеровозу повинні застосовуватися нормативно-вагові параметри загальної маси транспортного засобу у 44 тони. Таким чином, показники, що зафіксовані в автоматичному режимі не є доведеними. Також вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови також повинен був застосувати похибку у 2 відсотки, яка встановлена Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими Постановою КМУ №30 від 18.01.2001 р. Окрім цього позивач вважає, що оскільки згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу напівпричіп є спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом, а також не містить відомостей про його переобладнання, а також той факт, що позивач не притягувався до відповідальності за ст. 121 КУпАП по факту самовільного переобладнання транспортних засобів, відсутні підстави стверджувати, що вказаний напівпричіп є переобладнаним. Таким чином, вважає, що відповідач помилково дійшов висновку, що в даному випадку на спірне перевезення вантажу не розповсюджувалися нормативні вагові параметри, які застосовуються до контейнеровозів. Щодо змісту оскаржуваної постанови, позивач зазначає, що вона не відповідає вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі та Порядку фіксації адміністративних правопорушень № 1174, оскільки не містить марки, моделі, державного номерного знаку причепу, не зазначену масу перевищення вагової норми без врахування похибки у 2%. Тобто, позивач вважає, що сама Постанова не містить усіх необхідних даних та не дає можливості з`ясувати всі об`єктивні обставини справи та встановити достовірність викладеного у постанові факту порушення вимог законодавства, а посадова особа під час розгляду справи не встановив тип транспортного засобу та не зазначив його у постанові, а значить керувався припущеннями щодо того, що напівпричіп відноситься до звичайних транспортних засобів з нормативним навантаженням до 40 тон. Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та не відповідає вимогам КУпАП, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.

08серпня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12 січня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача про додаткові обставини позову, відповідно до якої представник зазначає, що на час фіксації правопорушення строк повірки технічного засобу WIM 20, WAGA-WIM35, зав.№7 та/або строк його дії закінчився. З огляду на це, достовірність зафіксованих габаритно-вагових параметрів транспортних засобів у випадку непроходження зважувальним приладом чергової повірки, викликає обґрунтовані сумніви.

Відповідач копію ухвали та позовної заяви отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, довідкою про доставку електронного документу в електронний кабінет. Проте своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали та надані докази, суд приходить до такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 02 лютого 2023 року Державною службою України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті Серія АА №00004704 винесено постанову, якою притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Згідно з цією постановою, установлено, що 23.12.2022 о 12 год. 58 хв. за адресою М-04, км 186+337, Дніпропетровська обл. MAN TGX 26.440, ДНЗ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,438% (2,975 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Щодо дотримання строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З матеріалів справи встановлено, що оскаржувана постанова винесена 02.02.2023, а 06.02.2023 надіслана позивачу. 12.03.2023 відправлення вручене відправнику (трекінг поштових відправлень).

20.06.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 72048019 з виконання постанови №00004704 від 02.02.2023.

Позивач стверджує, що отримав оскаржувану постанову у відділі ДВС 20.07.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з ч.1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи вищевикладене, те, що позивач отримав копію оскаржуваної постанови після відкриття виконавчого провадження, та з метою уникнення надмірного формалізму, що може вплинути на справедливість провадження, суд вважає за можливе поновити строк на оскарження постанови.

Щодо належності суб`єкта відповідальності.

Відповідно до вимог ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою кваліфікованого електронного підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-3 КУпАП, Адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Тобто за ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, несе відповідальна особа (особа за якою зареєстровано транспортний засіб) або належний користувач транспортного засобу, який внесений до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Під час розгляду справи посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

У справі, що розглядається, позивач є власником транспортного засобу, який перевірявся Відділом Укртрансбезпеки і не заперечується позивачем.

Разом з тим, як встановлено судом, 29 січня 2018 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 - Орендодавець та ТОВ «ТРАНЗИТ-Н» - Орендар, укладено Договір оренди транспортних засобів №29-01/2, відповідно до пункту 1.1. якого, Орендодавець зобов`язується передати Орендарю у платне користування транспортні засоби, що зазначені в Додатку №1 до цього Договору, а Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове користування автомобілі та забезпечити своїми силами їх керування.

Відповідно до Додаткової Угоди до Договору оренди транспортних засобів №29-01/2 від 29 січня 2018 року, від 01 вересня 2018 року, Додаток № 1 викладено у іншій редакції, за якою, серед інших, передано в оренду транспортний засіб MAN TGX 26.440 д.н.з. НОМЕР_1 .

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідно до ТТН № 12 від 23 грудня 2022 року, яка міститься в матеріалах справи, автомобіль MAN НОМЕР_1 , причіп/ напівпричіп НОМЕР_2 , автомобільний перевізник ТОВ «ТРАНЗИТ-Н».

Отже, у спірних правовідносинах, що склались у цій справі, транспортний засіб передано позивачем в оренду ТОВ «ТРАНЗИТ-Н» договір оренди є чинним, недійсним не визнавався, тому саме наймач ТОВ «ТРАНЗИТ-Н», є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Порядок ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 №779.

У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядку ведення ЄДРТЗ, внесення до ЄДРТЗ інформації про об`єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу; внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачою тимчасового реєстраційного талона.

Порядок внесеннявідомостей проналежного користувачатранспортного засобудо Єдиногодержавного реєструтранспортних засобів,затверджений ПостановоюКМУ №1145від 08.10.2022(надаліПорядок №1145в редакціїчинній начас виникненняспірних правовідносин).

Пунктом 3 Порядку №1145, встановлено, що підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.

заявники - власник транспортного засобу (його представник за нотаріально посвідченою довіреністю або за дорученням, якщо власником транспортного засобу є юридична особа) та належний користувач; належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису)(п. 2 Порядку 1145).

Докази того, що позивач, як власник транспортного засобу, та належний користувач (орендар) вчиняли дії щодо внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.

Отже, в даному випадку договір оренди не впливає на статус позивача як відповідальної особи в розумінні наведених вище правових норм, оскільки в установленому порядку до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомості про належного користувача вказаного транспортного засобу не вносились.

За таких обставин суд вважає помилковими доводи позивача про наявність підстав для звільнення його від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, з тих підстав, що він не є належним користувачем.

Щодо інших підстав позову, суд зазначає таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ (далі - Закон № 3353-ХІІ), з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862-IV (далі - Закон № 2862-IV), рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.п. б) п. 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: фактичної маси:

двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тонн (для а/д державного значення), 24 тонни (для а/д місцевого значення);

трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тонн (для а/д державного значення), 24 тонни (для а/д місцевого значення);

двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тонни (для а/д державного значення), 24 тонни (для а/д місцевого значення);

трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 тонни (для а/д державного значення), 24 тонни (для а/д місцевого значення).

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 затверджено Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі Порядок № 1174).

Згідно з п.2 Порядку № 1174, автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті (далі - автоматичний пункт) - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером;

метадані - структуровані дані, які містять відомості про подію, зафіксовану за допомогою автоматичного пункту, характеристики зафіксованого транспортного засобу, необхідні для його ідентифікації, параметри функціонування технічних засобів автоматичного пункту, а також інші дані, необхідні для обліку, пошуку, оцінки та управління такими відомостями;

система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.

Основними функціями системи є, серед інших, створення метаданих, інформаційних файлів та їх передача телекомунікаційними мережами до інформаційно-телекомунікаційної системи для подальшого оброблення і зберігання(п.4 Порядку №1174).

Відповідно до п.7 Порядку №1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.

Пунктами 11-17 Порядку №1174 визначено, що автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом про адміністративні правопорушення.

Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.

Метадані повинні містити дані про:

- засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);

- місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);

- найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

- дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку, повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі);

- фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака;

- відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

Посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.

Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.

У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Частиною 2 статті 132-1 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

З аналізу наведеного виходить, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР України, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративна відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Як зазначалось вище, відносно позивача 02.02.2023 винесено постанову Серія АА №00004704, відповідно до якої 23.12.2022 о 12 год. 58 хв. за адресою М-04, км 186+337, Дніпропетровська обл. MAN TGX 26.440, ДНЗ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,438% (2,975 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Фактичні зафіксовані параметри ТЗ: кількість вісей 5 шт, спарені колеса 2 вісь.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази стосовно зафіксованої події адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що зміст постанови не дає можливість встановити метадані, перелік яких визначено пунктом 15 Порядку №1174.

Так, згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 марка автомобіля: MAN TGX 26.440, ДНЗ НОМЕР_1 , особливі відмітки: загальний вантажний контейнеровоз.

При цьому, як видно з фотознімків до постанови та товарно-транспортної накладної №12 від 23.12.2023, зазначений автомобіль має три осі та пересувався разом з причепом/напівпричепом НОМЕР_2 .

Проте, оскаржувана постанова взагалі не містить відомостей про спеціалізований причеп/напівпричіп, який був доєднаний до MAN TGX 26.440, ДНЗ НОМЕР_1 . Даний причеп/напівпричіп, відповідно до фотознімків, є двовісним напівпричепом. Загальна кількість вісей (наппівпричем і MAN) - 5.

Доказів того, що відповідач, на виконання п. 6 Інструкції №512 скористався своїм правом уточнити необхідні відомості перед винесенням оскаржуваної постанови, у спірному випадку зокрема виду причіпу позивача, матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 22.5 ПДР масою перевищення для такого транспортного засобу є понад 44 тонни, що не відповідає доводам та висновкам Відповідача про перевищення Позивачем загальної маси транспортного засобу 40 тонн.

Вказане свідчить, що фактичні зафіксовані параметри на підставі, яких винесена постанова не відповідають дійсним обставинам.

За таких обставин, відповідачем не доведене порушення позивачем п. 22.5 ПДР, а саме враховуючи тип транспортного засобу, що належать позивачу та подані докази зваження.

Окрім цього, порушення, за які позивача оскаржуваною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 20, WAGA-WIM35, №7, строк дії свідоцтва про повірку якого закінчився 22.07.2022, тобто до фіксації правопорушення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 року №412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Проте, суд погоджується з доводами позивача, що постанова КМ України №412 від 05.04.2022 року «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану», якою продовжений строк проведення періодичної повірки засобів вимірювальної техніки до закінчення воєнного стану, не може змінювати нормативно встановлений міжповірочний інтервал, оскільки положення постанови КМ України суперечать положенням абз.2 ч.2 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», якими передбачена періодична повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації.

Також необхідно зазначити, що постанова КМ України №412 не враховує особливостей роботи зважувального приладу, який здійснює фіксацію параметрів всіх транспортних засобів, які рухаються по шосе. На думку суду, на період дії воєнного часу та протягом певного періоду після його закінчення може бути продовжений строк дії прав або обов`язків особи, проте пролонгація строку чергової повірки приладу в такий спосіб є неможливим, оскільки постанова Уряду не може продовжити строк його експлуатації. На користь цього висновку свідчить той факт, що постанова КМ України №412 втратила чинність ще до закінчення воєнного стану - на підставі постанови Кабміну №440 від 07.04.2023 року.

З огляду на це, достовірність зафіксованих габаритно-вагових параметрів транспортних засобів у випадку непроходження зважувальним приладом чергової повірки, викликає обґрунтовані сумніви.

Суд звертає увагу, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу, не долучено до матеріалів справи, правом на подання відзиву відповідач взагалі не скористувався.

Враховуючи викладене та важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду справ про адміністративне правопорушення, та той факт, що відповідачем Державною службою України з безпеки на транспорті не було повно та всебічно встановлено обставини справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що невиконання суб`єктом владних повноважень вимог законодавства в цій частині свідчить про незаконність всієї процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

Пункт 2 статті 6 Конвенції про основні права та свободи людини і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення вини «поза розумним сумнівом» лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, у зв`язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості саме уповноважена посадова особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто «поза розумним сумнівом» довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Однак, всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП, оскільки відсутні докази наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена вказаною нормою права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з такого.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 536,80 грн, суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст.2,5-15,73-77,90,242-246,286,293,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення Серія АА №00004704 від 02.02.2023.

ПостановуДержавної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України Серія АА №00004704 від 02.02.2023 визнати протиправною та скасувати, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, ЄДРПОУ: 39816845, місцезнаходження: м. Київ, пр. Перемоги, 14.

Повне рішення суду складено 05 лютого 2024 року.

Суддя: З.М. Сухаревич