Рішення № 116744247, 18.01.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/5450/23

н/п 2/953/572/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

судді - Муратової С.О.,

за участю секретаря - Драгана О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), подану його представником - адвокатом Тимошенко Дмитром Володимировичем (адреса: м. Полтава, вул. Соборності, буд. 43) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ: 36799749, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б), третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович (адреса: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 33, офіс 7), приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович (адреса: 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця Євгена, 433, кім. 28-29) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

03.07.2023 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №6452, виданий 06.04.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором №AG8236449 від 05.04.2019 в загальному розмірі 18300 грн. (а.с.2-5).

На обґрунтування позову зазначає, що позивач в червні 2023 року, через блокування його карткових рахунків, дізнався про те, що 06.04.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. вчинено вказаний виконавчий напис, стягнення заборгованості проводиться за період з 22.08.2019 по 05.04.2021. Сума заборгованості складає 16800 (18300) гр., в тому числі : прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 7000 гр., сума заборгованості за відсотками та комісіями складає 9800 гр., за вчинення нотаріусом цього виконавчого напису із стягувача стягнуто плату в розмірі 1000 гр., загальна сума до стягнення становить 18300 гр.

16.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 на виконання виконавчого напису № 6452 та 20.08.2021 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Із вчиненим виконавчим написом позивач категорично не згоден, оскільки будь-яких кредитних договорів із ТОВ «Вердикт Капітал» він не укладав; про заміну кредитора у зобов`язанні належним чином не повідомлявся, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 517 ЦК України має право не виконувати свого обов`язку новому кредитору до надання йому доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні; нотаріусом не встановлювалася безспірність заборгованості, зазначена у виконавчому документі сума заборгованості не є безспірною. Звертає також увагу, що навість у постановах приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника зазначено, що загальна сума, що підлягає стягненню, складає 18300 гр., що не відповідає дійсності, оскільки, якщо додати суми, що підлягають стягненню, а саме, 7000 гр. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 9800 гр. - заборгованість за відсотками, 1000 гр. - плата за вчинення виконавчого напису, то в загальному розмірі виходить 17800 гр. заборгованості, але ніяк не НОМЕР_2 гр., що також є підтвердженням того, що заборгованість є спірною. Крім того, позивач не отримував ні від банку, ні від приватного нотаріуса будь-яких повідомлень про наявність заборгованості, необхідність її погашення та можливе стягнення шляхом видачі виконавчого напису, у зв`язку з чим був позбавлений можливості надати свої заперечення. Визначені обставини свідчать про неотримання нотаріусом вимог вчинення виконавчого напису, а тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню. Попередній (орієнтовний) розрахунок витрат позивач на професійну правничу допомогу становить 10000гр.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023, розгляд вказаної справи визначено судді Київського районного суду м. Харкова Муратовій С.О. (а.с. 16).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04.07.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін (а.с18).

28.07.2023 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив зупинити стягнення за виконавчим написом від 06.04.2021, вчиненим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. за №6452, який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. у виконавчому провадженні НОМЕР_3, до розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 (а.с. 34-37).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 31.07.2023 задоволено заяву позивача ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Тимошенком Д.В. про забезпечення позову. В порядку забезпечення позову ухвалено зупинити стягнення за виконавчим написом від 06.04.2021, вчиненим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. за №6452, який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. у виконавчому провадженні НОМЕР_3 - до вирішення справи по суті (а.с. 39-40).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26.09.2023 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Д.В. про витребування доказів - задовольнити. Ухвалено витребувати у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Т.В. належним чином завірені копії виконавчого напису №6452, виданого ним 06.04.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором №AG8236449 від 05.04.2019 та всіх інших документів, які йому надавались (стали підставою) для вчинення виконавчого напису; витребувати у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_3, заведеного на виконання виконавчого напису, вчиненого 06.04.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального Івано-Франківської області Личуком Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором №AG8236449 від 05.04.2019 (а.с. 41).

13.10.2023 поштою до Київського районного суду м. Харкова надійшло від генерального директора ТОВ «Вердикт Капітал» О.В. Іжаковського надійшов відзив на позовну заяву, та клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (а.с. 45-59).

06.11.2023 поштою до Київського районного суду м. Харкова від приватного виконавця Кудряшова Д.В. надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_3 (а.с. 69-96).

11.12.2023 поштою до Київського районного суду м. Харкова надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Д.В. про долучення доказів понесених витрат на 10000гр., згідно якої, надано Договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 1 від 08.04.202, Додаток до нього № 2 від 19.06.2023, акт виконаних робіт № 2 від 06.12.2023 та квитанція до прибуткового касового ордеру № 2 від 19.06.2023 (а.с. 109-122).

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином про день, час, місце розгляду справи, в матеріалах цивільної справи міститься заява представника позивача адвоката Тимошенка Д.В. про розгляд справи без участі сторони позивача та задоволення позову (а.с. 31).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, як зазначено вище, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву від генерального директора ТОВ «Вердикт Капітал» О.В. Іжаковського, та клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (а.с. 45-59). У зазначеному відзиві представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, вказуючи, зокрема, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість можна вважати безспірною, оскільки позивач не зазначив у своєму позові жодної обставини, яка б свідчила про протилежне. Позивач не надає суду будь-яких доказів, які б свідчили про погашення боргу за кредитним договором та виконання своїх зобов`язань в повному обсязі, відтак, стверджувати про відсутність підстав для вчинення стягувачем виконавчого напису нотаріуса немає. Позивач не надає також альтернативного розрахунку заборгованості, лише наголошує, що відповідач не надав належних доказів та не довів розмір існуючої заборгованості. Зазначає також, що в даних кредитних правовідносинах ТОВ «Вердикт Капітал» є правонаступником права вимоги виконання боргу від первісного кредитора та новим кредитором на підставі договору по відступлення права вимоги, який було надано приватному нотаріусу при вчиненні виконавчого напису, що підтверджує статус нового кредитора у даних кредитних зобов`язаннях. Приватним нотаріусом було перевірено такий договір та статус стягувача, як нового кредитора. Кредитний договір є чинним на даний час, позивачем не надаються будь-які докази щодо недійсності кредитного договору чи окремих його умов, відтак, твердження про неправомірність, неправильність нарахування кредитором розміру заборгованості є безпідставним. Підстав для твердження про те, що стягувачем неправомірно здійснено дії щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса, є безпідставним (а.с. 45-50).

В клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу представник відповідача просить відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу в повному обсязі, вказуючи, зокрема, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. До позовної заяви не надано документів, що визначені законом на підтвердження понесених витрат на надання правової допомоги, а також відсутні документи на підтвердження оплати таких витрат (а.с. 51-55).

В судове засідання треті особи приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д.В., приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. не з`явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.

У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, тому вирішив спір по суті за відсутності сторін, третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом достовірно встановлено, що 06.04.2021 приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. вчинив виконавчий напис, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором №AG8236449 від 05.04.2019. Відповідно до виконавчого напису, стягнення заборгованості проводиться за період з 22.08.2019 по 05.04.2021, сума заборгованості складає 16800 гр., в тому числі : прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 7000 гр., сума заборгованості за відсотками та комісіями складає 9800 гр., за вчинення нотаріусом цього виконавчого напису із стягувача стягнуто плату в розмірі 1500 гр., загальна сума до стягнення становить 18300 гр. (а.с. 92).

За змістом вказаного виконавчого напису від 06.04.2021, заборгованість виникла за Кредитним договором №AG8236449 від 05.04.2019, який укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» (правонаступник: ТОВ «Вердикт Капітал») та ОСОБА_1 правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «ФК «Дінеро» за вказаним кредитним договором є ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі Договору № 22-08/19 про відступлення прав вимоги від 22.08.2019 (а.с. 92).

16.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 на виконання виконавчого напису № 6452 та 20.08.2021 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 78-79, 71).

Отже, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно зі ст. 42 Закону України «Про нотаріат» на момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов`язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 Глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік).

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Отже вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже, суд має встановити, що відповідачем нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не завжди свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Саме така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02.07.2019 по справі №916/3006/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 по справі № 645/1979/15-ц сформульований правовий висновок про те, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення боржника про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суд встановив, що спірний виконавчий напис № 6452, вчинений 06.04.2021 приватним нотаріусом, виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Так п. 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999, в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Тобто саме вказані зміни до Переліку дозволяли кредиторам звертатися до нотаріуса для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, оформленими не тільки в нотаріальному порядку, але і в простій письмовій формі.

Разом з цим Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 06.04.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.

З аналізу викладеного слідує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 в редакції від 29.11.2001, в якій у п.1 Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. При цьому п.2 взагалі не передбачено в діючому Переліку.

Отже під час видачі оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус керувався визнаним нечинним законодавством, яке в дійсності не передбачало можливості вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений, а, отже, діяв у порушення норм ч. 2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат».

Правомірним є твердження сторони позивача, що спірний виконавчий напис вчинений з порушенням норм законодавства, оскільки до спірних правовідносин підлягала застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001.

З аналізу вказаних положень слідує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису, при цьому сам позивач заперечує щодо визначеного у виконавчому написі розміру заборгованості.

Крім того з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій, зазначені у написі, є безспірними.

Суд також враховує, що відповідач по справі скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, однак доказів на спростування заявлених позивачем вимог та викладених у позовній заяві доводів не надав.

З урахуванням вказаних обставин, суд приймає рішення на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку, що у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, не витребував від стягувача додаткових документів, вчинив виконавчий напис в порушення норм ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

В ході судового розгляду встановлено, що наявна у ОСОБА_1 заборгованість в оспорюванню виконавчому написі не є безспірною, а вчинений виконавчий напис для стягнення боргу з позивача базується на правочині, що не передбачає звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів, тому заявлений позов підлягає задоволенню.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.09.2021 по справі 910/10374/17.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач, не подаючи відповідний доказ, не спростовує в такий спосіб твердження позивача.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги, що судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

Обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, відповідач не спростував, що, з огляду на положення ст.ст. 12, 81, 84 ЦПК України надає суду підстави зробити висновок про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що заборгованість позивача перед відповідачем на час винесення оскаржуваного виконавчого напису була безспірною.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок, та сума по сплаті судового збору за забезпечення позову у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI)договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) зроблено висновок, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. представником позивача - адвокатом Тимошенком Д.В. надано суду наступні докази:

- договір №1 про надання правової допомоги від 08.04.2023, укладений між адвокатом Тимошенком Д.В. та ОСОБА_1., відповідно до умов якого адвокат приймає доручення від клієнта здійснити у встановлені строки та на умовах, визначених договором надання правової допомоги у будь-яких судах будь-якої інстанції, клієнт несе обов`язок оплатити гонорар адвокату;

- акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 1 від 08.04.2023 у справі № 953/5450/23, складений 06.12.2023. Згідно з даними акту, відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 08.04.2023, виконавець надав, а замовник прийняв надані послуги: написання та подача позовної заяви, написання та подача заяви про забезпечення позову, написання та подача заяви про розгляд справи без участі, написання та подача заяви про долучення доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, витрачено 10 годин, ціна за годину 2 000 гр., вартість, яка підлягає сплаті - 10 000 гр.;

- квитанція до прибуткового касового ордера № 2 від 19.06.2023 про оплату 10 000 гр. згідно договору від 08.04.2023 (а.с. 109-122) .

Суд, зазначає, що визначення співмірності із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), здійснюється з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, з урахуванням статті 83 ЦПК України у взаємозв`язку із оцінкою таких критеріїв як складність справи (обсяг опрацьованого законодавства, судової практики, кількість та тривалість судових засідань, тощо). Подібні за змістом висновки, викладені і у постановах Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №915/1473/20, від 27.01.2022 у справі №910/17733/20 та від 15.12.2021 у справі №910/2166/21.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (Baryshevsky v. Ukraine) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо правил підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Суд зазначає, що дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, зокрема, письмових документів, яка розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Предмет спору у цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів: позовної заяви, одного адвокатського запиту та клопотання про долучення документів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, не є значними.

Також, суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних позицій ВС з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що приведені у позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього позову, а також те, що розгляд даної справи відбувся без участі позивача та його представника.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, принципу співмірності та розумності судових витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги. З цих підстав суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 81, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), подану його представником - адвокатом Тимошенко Дмитром Володимировичем (адреса: м. Полтава, вул. Соборності, буд. 43) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ: 36799749, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б), третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович (адреса: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 33, офіс 7), приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович (адреса: 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця Євгена, 433, кім. 28-29) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6452, виданий 06.04.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором №AG8236449 від 05.04.2019 в загальному розмірі 18300 (вісімнадцять тисяч триста) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ: 36799749, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ: 36799749, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору за забезпечення позову у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ: 36799749, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Представник позивача: адвокат Тимошенко Дмитро Володимирович (адреса: м. Полтава, вул. Соборності, буд. 43).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ: 36799749, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б).

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович (адреса: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 33, офіс 7).

Третя особа: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович (адреса: 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця Євгена, 433, кім. 28-29).

Суддя Муратова С.О.