Рішення № 116742793, 02.02.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №420/1117/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м. Одеса

У залі судових засідань № 18

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Товтин В.Р.

за участю сторін:

представника позивача - Опанасенко А.В.

представника відповідача- Ковтун Ю.Є.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Дочірнє підприємство «Інтегровані логістичні системи» з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2021 року №2431715320708, №0242670710, №0242680710, №0242690710.

За цією позовною заявою відкрито загальне позовне провадження у відповідності до ст.12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Ухвалою від 18.05.2023 року судом зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі Одеського окружного адміністративного суду №420/21182/21.

Протокольною ухвалою від 22.08.2023 року судом поновлено провадження у цій справі.

Ухвалою від 29.10.2023 року судом зупинено провадження у цій справі до перегляду ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 року в порядку апеляційного провадження.

Протокольною ухвалою від 11.12.2023 року судом поновлено провадження у цій справі.

Протокольною ухвалою від 11.12.2023 року судом прийнято до розгляду заяву позивача про доповнення позову новими підставами.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позов, заява про доповнення до позову новими підставами обґрунтовані позивачем тим, що Дочірнім підприємством «Інтегровані логістичні системи» до перевірки надавались первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, проте такі документи податковим органом не були прийняті до уваги та належним чином не були досліджені. У податковому законодавстві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленим Податковим кодексом України. Натомість, податковим органом не було належним чином досліджено первинну документацію, складену за результатом господарських операцій, а висновки ґрунтуються лише на отриманій інформації з інформаційних баз. Доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» не надано, отже висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях щодо нереальності спірних господарських операцій. Крім того, посилання у акті перевірки на досудові кримінальні провадження є недоречними та безпідставними, оскільки вказані кримінальні провадження не мають відношення до податкової діяльності позивача. Щодо можливості припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між резидентом і нерезидентом шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, це не суперечить нормам законодавства. Позивач також зазначає, що Акт перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, отриманий відповідачем з грубим порушенням порядку, встановленого законом. Так, податковим органом проведена перевірка та складений акт в порушення мораторію, передбаченого п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України. Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №520/8836/18 невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Предметом розгляду у цій справі є скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2021 року, винесених відповідачем на підставі Акту перевірки проведеної податковим органом в період з 26.07.2021 року по 13.08.2021 року, тобто, в порушення встановленого законом мораторію. Відповідачем порушено встановлений п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України мораторій на проведення документальних перевірок платників податків, що свідчить про порушення встановленого законом порядку проведення перевірок, а тому прийняті за результатами такої перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання з`явився. З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що позивач у позовній заяві фактично не спростував встановлені під час перевірки порушення податкового законодавства, а лише зазначив про те, що всі порушення це видумки та міркування перевіряючих. При цьому, перевіркою було встановлено факти відсутності «реальності» поставки ДП «Інтегровані логістичні системи» його постачальником ТОВ «УКЗЕРНОЕКСПОРТ» товару (зерно) з урахуванням обставин щодо реальної наявності у постачальника товару, фінансових, фізичних та технічних можливостей здійснювати поставки саме цього товару (зерна), саме в цей час та в місцях поставки, їх навантаження/розвантаження, порядку передачі та отримання, оприбуткування та умов транспортування. Крім того, за результатами перевірки встановлено порушення вимог п. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №5 порушення граничних строків розрахунків (не надходження грошових коштів в іноземній та/або національній валюті) по експортним операціям з нерезидентом «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» на загальну суму заборгованості 27255900,69 грн. Враховуючи зазначене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дочірнє підприємство «Інтегровані логістичні системи» зареєстроване та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області як платник податків.

ГУ ДПС в Одеській області в період з 26.07.2021 року по 13.08.2021 року проведена планова виїзна документальна перевірка Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» податкового законодавства за період з 01.10.2018 року по 31.03.2021 року, валютного за період з 01.10.2018 року по 31.03.2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 року по 31.03.2021 року, за результатами якої складений акт від 30.08.2021 року №18259/15-32-07-10/32012483 (Том І, аркуші справи 21-120).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.44.1- 44.3, 44.5, 44.6 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. п. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, п. 1.2 ст. 1, п. 2.1, п. 2.4 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, п. 1, 2 ст. 3, п. 1, 2, 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5, 6 П(С)БУ 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, п. 5, 7, 8, 21 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 29.11.1999 року №290, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток за 2019 рік в сумі 8098104 грн. та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 4977550 грн. за 1 кв. 2021 року; п. 44.1 ст. 44, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.15, 2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, п. 1, 2 ст. 9, ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість у сумі 9983540 грн. за лютий серпень, листопад грудень 2019 року, січень лютий 2020 року; п. 44.1, 44.3, 44.5, 44.6 Податкового кодексу України в частині не забезпечення зберігання первинних документів протягом визначених законодавством термінів; п. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням п. 21 розділу ІІ «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №5, в результаті чого допущено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій на загальну суму 27255900,69 грн. Станом на 31.03.2021 року рахується прострочена дебіторська заборгованість в сумі 27255900,69 грн. з нерезидентом «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» та дебіторська заборгованість в сумі 166085,35 доларів США з нерезидентом «Agri Finance SA».

Позивач не погодився з висновками акту перевірки від 30.08.2021 року №18259/15-32-07-10/32012483 та подав на них заперечення (Том І, аркуші справи 134-153), однак такі заперечення ГУ ДПС в Одеській області залишені без задоволення та за результатами перевірки позивачу направлені податкове повідомлення-рішення від 29.09.2021 року №0242690710, яким позивачу зменшена сума від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 4977550 грн., податкове повідомлення-рішення 29.09.2021 року №0242680710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим зобов`язанням на суму 9983540 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 2495885 грн., від 29.09.2021 року №0242670710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковим зобов`язанням на суму 8098104 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1420441 грн., від 29.09.2021 року №2431715320708, яким позивачу нарахована пеня за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 7442561,42 грн. (Том І, аркуші справи 154, 156, 157, 159-160).

Позивач не погодився з правомірністю податкових повідомлень-рішень та оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України, однак скарга позивача залишена без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін (Том І, аркуші справи 162-176), а тому позивач звернувся до суду з цим позовом про скасування податкових повідомлень-рішень в судовому порядку.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1, п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, 77.2 ст. 77 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому, згідно з абз. 1 п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 17.03.2020 року №533-ІХ та Закону України від 13.05.2020 року №591-ІХ) встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених п. п. 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 цього Кодексу.

Отже, нормою закону про оподаткування - абз. 1 п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - запроваджено загальне правило, в силу якого протягом дії карантину не призначаються документальні та фактичні перевірки за окремими винятками.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року №104) продовжено дію карантину.

Таким чином станом на час призначення та проведення перевірки позивача діяв мораторій щодо призначення та проведення документальних перевірок, починаючи з 18 березня 2020 року, відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України, у тому числі на підставі вимог пп. 77.1 та 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до п. 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 року №909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Із посиланням на п. 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 року №909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.02.2021 року №83, де зазначено: скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-IX); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Тобто постанова Кабінету Міністрів фактично змінює положення Податкового кодексу України, що є неприпустимим з огляду на те, що відповідно до п. 2.1 ст. 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. При цьому таких змін в Податковому кодексі України внесено не було.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» суперечить нормам пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

В свою чергу, норма пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якою встановлений мораторій на проведення перевірок, є чинною та не була змінена.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Вищенаведена колізія є порушенням принципу «юридичної визначеності», а також принципу «якості закону».

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип «юридичної визначеності». Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Аналізуючи поняття «якість закону» Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини «закон» має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що найбільш сприятливим для платника податку є підхід, коли в силу п. п. 4.1.4 ст. 4 та п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України пріоритет у застосуванні належить віддати саме абз. 1 п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73).

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі №П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Крім того, за висновком Палати КАС ВС у постанові від 22.09.2020 року по справі №520/8836/18, при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення.

Такими підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу. Якщо ж суд визнає, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомленнярішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, необхідність перевірки суті конкретного порушення як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання - відсутня.

У постанові від 08.09.2021 року по справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14), згідно з яким невиконання вимог п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу щодо підстав та умов здійснення перевірки призводить до визнання такої перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Вищезазначені обставини свідчать про неправомірний характер проведеного ГУ ДПС в Одеській області контрольного заходу та, відповідно, незаконність прийнятих за його результатами актів індивідуальної дії.

Отже зазначені обставини є достатніми для висновку про неправомірність прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень-рішень, а тому необхідність перевірки суті податкових порушень відсутня.

Також, у постанові від 22.02.2022 року по справі №420/12859/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова Кабінету Міністрів України №89 від 3 лютого 2021 року, тому колегія суддів вважає, що за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 15 квітня 2022 року у справі №160/5267/21, від 10 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21, від 07 грудня 2022 року у справі №640/16523/21.

Також, Верховним Судом в постанові від 02.05.2023 року у справі №640/15761/21, з посиланням на вищезазначену практику, зроблений висновок про те, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Перевірка під час дії мораторію, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону, тобто, спірні рішення за такою перевіркою прийняті податковим органом з перевищенням наданих йому законом повноважень.

Враховуючи вищевикладене, оскільки проведена перевірка стосовно позивача відбулась всупереч законодавчій забороні, такі обставини тягнуть за собою протиправність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки та такі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Позивач зазначив в прохальній частині позову про визнання не чинними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, однак суд звертає увагу що тільки нормативно-правові акти у відповідності до ст. 5 КАС України можна визнавати не чинними, у зв`язку із чим позовні вимоги Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» (1665 км. автошляху Санкт-Петербург-Київ-Одеса, Біляївський район, Одеська область, 65031, код ЄДРПОУ 32012483) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 6504, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2021 року №2431715320708, №0242670710, №0242680710, №0242690710 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 29.09.2021 року №2431715320708, №0242670710, №0242680710, №0242690710.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 6504, код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» (1665 км. автошляху Санкт-Петербург-Київ-Одеса, Біляївський район, Одеська область, 65031, код ЄДРПОУ 32012483) сплачений судовий збір у розмірі 26840 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 02 лютого 2024 року.

СуддяЛеонід СВИДА