Рішення № 116742763, 02.02.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/33025/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного державного виконаця Першого Київського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Михайловського Станіслава Олександровича (вул..Ген.Петрова,1, м.Одеса, 65065), Київського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул..Ген.Петрова,1, м.Одеса, 65065) про визнання дії Київського відділення ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови №68093849 від 11.01.2022 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Першого Київського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Михайловського Станіслава Олександровича, за участю третьої особи Київського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за результатом якого позивач просить:

визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Першого Київського Першого Київського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Михайловського Станіслава Олександровича, щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11.01.2022 року;

визнати протиправною та скасувати постанову № 68093849 від 11.01.2022 року про стягнення виконавчого збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору є неправомірною та підлягає скасуванню, адже обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Тобто підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження про примусове виконання рішення немайнового характеру є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби.

30.11.2023 року була винесена ухвала про залишення адміністративного позову без руху та надання строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 07.12.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачі не подали.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

На підставі виконавчого листа №522/11379/15-ц від 16.12.2021 р., виданого Приморським районним судом міста Одеса, у зв`язку з невиконанням обов`язків по кредитному договором № 11052787000 від 06.10.2006 року, з ОСОБА_1 було стягнуто на користь АТ «Укрсиббанк», кредитну заборгованість у розмірі 78866,55 дол. США що в еквіваленті станом на 18.05.2015 року складає 1631748, 91 грн., пеню у розмірі 34223,96 грн. та судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

На виконання зазначеного судового наказу № 522/11379/15-ц від 16.12.2021 р. відкрито виконавче провадження № 68093849.

У постанові про відкриття виконавчого провадження № 68093849 від 11.01.2022р. визначено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 166962.69 гривня (UAH).

У постанові про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій № 68093849 від 11.01.2022р. визначено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 166962.69 гривень та витрати на виконавче провадження в розмірі 269 грн.

13.10.2023 року, старшим державним виконавцем Київського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Калашніковим Русланом Володимировичем відкрито виконавче провадження № 73047882, щодо примусового виконання постанови державного виконавця № 68093849 від 11.01.2022 року, стосовно стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 166 962 гривні 69 копійок на користь Держави.

Відповідний виконавчий документ фактично не був виконаний Київським ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) та повторно пред`явлений до виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. (виконавче провадження № 72661153).

Постановою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства (м.Одеса) про повернення виконавчого документа стягувачу №68093849 від 13.10.2023р. виконавчий документ виконавчий лист № 522/11379/15-ц виданий 16.12.2021 повернуто стягувачу, керуючись п.1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач вважає, що стягнення виконавчого збору без фактичного виконання рішення суду є протиправним та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 1,5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актам

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, (далі - Інструкція) розробленою відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" і Закону України "Про виконавчі провадження", яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавчі провадження" підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Спір у цій справі виник у зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Судом встановлено, що з позивача жодних сум по виконавчому провадженню не було стягнуто і відповідач не надав доказів протилежного чи вжиття заходів виконання по цьому виконавчому провадженню.

Таким чином, стягнення суми виконавчого збору та винесення постанови про її стягнення, постанови про відкриття виконавчого провадження, дає підстави прийти суду до висновку, що такі рішення є протиправними, оскільки при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Аналогічний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року по справі № 2540/3203/18.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч.3-7 ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 17.12.2019 року № 4053/5 «Пpo відділи державної виконавчої служби», правонаступником першого Київського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) станом на дату подання позовної заяви, є Київський ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

На підставі вищезазначеного, враховуючи те, що вимоги стосуються також Київського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), оскільки є вірогідність необхідності виконання у разі задоволення позову рішення в частині зобов`язальних вимог, суд вважає за необхідне залучити вказану юридичну особу в якості співвідповідача.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Залучити до участі по справі в якості співвідповідача Київський ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул..Ген.Петрова,1, м.Одеса, 65065, код ЄДРПОУ 41407330).

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного державного виконавця Першого Київського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Михайловського Станіслава Олександровича (вул..Ген.Петрова,1, м.Одеса, 65065), Київського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул..Ген.Петрова,1, м.Одеса, 65065) про визнання дії Київського відділення ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови №68093849 від 11.01.2022 року задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Першого Київського Першого Київського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Михайловського Станіслава Олександровича, щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11.01.2022 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Першого Київського Першого Київського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) № 68093849 від 11.01.2022 року про стягнення виконавчого збору.

Стягнути з Київського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул..Ген.Петрова,1, м.Одеса, 65065, код ЄДРПОУ 41407330) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко