Рішення № 116742197, 02.02.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2024 року Київ № 640/17349/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі відповідач, Офіс), в якому, з урахуванням заяви від 30.04.2023, просить стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки належного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 640/600/20 щодо поновлення його на роботі за період з 13.03.2021 до 30.04.2023 у сумі 1 666 136,79 грн, з якої сплачувалися податки та збори, визначені законодавчими актами України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2021 у відкритті провадження в частині визнання протиправними дій Офісу Генерального прокурора щодо не поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 640/600/20 відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи, ухвалено відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2022 суд вирішив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання. Згідно з протокольною ухвалою від 17.11.2022, суд на місці ухвалив зарити підготовче засідання та призначити розгляд справи по суті.

На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-ІХ, адміністративна справа № 640/17349/21 надіслана за належністю до Київського окружного адміністративного суду супровідним листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2022 № 03-19/4703/22 та надійшла до Київського окружного адміністративного суду 05.04.2023.

Автоматизованою системою документообігу суду головуючим суддею для розгляду справи визначено Басая О.В., який ухвалою від 11.04.2023 прийняв справу до свого провадження, визначивши її розгляд за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 08.06.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 15.06.2023 суд прийняв рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних доказів, про що постановив протокольну ухвалу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки його безпідставно поновлено в Генеральній прокуратурі України, тобто в органі прокуратури, якого не існує, то він не може здійснювати свої обов`язки та виконувати роботу, якою займався до звільнення з органів прокуратури. Також вказав про неналежне виконання Офісом Генерального прокурора рішення суду щодо поновлення його на роботі, оскільки таке поновлення фактично зведено лише до формального скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення всупереч рішення суду в органі, якого не існує, і виготовлення відповідних записів у трудовій книжці, а не до відновлення порушених трудових прав позивача. При цьому зауважив, що питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 16.09.2020 по 12.03.2021 вирішується судом у справі № 640/6877/21, тож у даній справі підлягає вирішенню питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 13.03.2021 до 30.04.2023.

Представник відповідача подав до суду письмовий відзив на позов, в якому наголосив, що відповідач при виконанні судового рішення діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тож відсутні правові підстави для задоволення заявленого позову. Також зазначив, що судове рішення виконано в повному обсязі, у спосіб та порядку визначеному чинним законодавством і сталою практикою Верховного Суду, а саме позивача було поновлено на посаді, з якої його незаконно було звільнено. При цьому наголосив, що Офіс Генерального прокурора розпочав свою роботу 02.01.2020, тож поновити позивача з 25.12.2019 можливо було лише в Генеральній прокуратурі України. Одночасно повідомив, що наказом Генерального прокурора від 29.06.2021 № 1004ц позивача звільнено з займаної посади за власним бажанням 01.07.2021, що додаткового свідчить про безпідставність заявлених ним вимог.

Позивач подав відповідь на відзив представника відповідача та пояснення, в яких зазначав, що вважає його доводи безпідставними та необґрунтованими, оскільки рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим до виконання, проте відповідачем поновлюючи позивача на посаді не виконано такого рішення, оскільки позивача фактично було поновлено на посаді в Генеральній прокуратурі України, а не Офісі Генерального прокурора, як зазначено в судовому рішенні.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 № 640/600/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності з 25.12.2019. У цій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021.

Судове рішення від 15.09.2020 № 640/600/20 було пред`явлено позивачем до примусового виконання до органу державної виконавчої служби.

На підставі вказаного судового рішення від 15.09.2020 у справі № 640/600/20 та постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП№ 63341428 від 20.10.2020 у справі № 640/600/20, наказом Офісу Генерального прокурора від 23.12.2020 № 3024ц скасовано наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2105ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України.

Пунктом 2 зазначеного наказу від 23.12.2020 № 3024ц ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 25.12.2019. Зі вказаним наказом позивач ознайомлений 24.12.2020.

Вважаючи судове рішення від 15.09.2020 у справі № 640/600/20 невиконаним відповідачем неналежним чином, позивач звернувся до Генерального прокурора з відповідною заявою від 28.12.2020, в якій зазначив, що вважає судове рішення в частині поновлення його на посаді фактично невиконаним, оскільки наказ від 23.12.2020 № 3024ц суперечить вимогам рішення суду, який зобов`язав поновити позивача на посаді прокурора відділу в Офісі Генерального прокурора, а його поновлено на роботі в Генеральній прокуратурі України, тобто в органі, який на теперішній час не існує.

За результатом розгляду заяви позивача, листом від 20.01.2021 № 07-376-20 Офіс Генерального прокурора повідомив, що наказом від 23.12.2020 № 3024ц позивача поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 25.12.2019, яку він обіймав на день звільнення. Одночасно поінформовано, що відповідно до наказу Генерального прокурора від 23.12.2019 № 351 "Про день початку роботи Офісу Генерального прокурора", день початку роботи Офісу Генерального прокурора є 02.01.2020. З огляду на наведене вважає рішення суду та постанову державного виконавця виконаними у повному обсязі.

Наказом Генерального прокурора від 29.06.2021 № 1004ц позивача звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 01.07.2021 на підставі пункту 7 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", а саме у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Натомість, вважаючи поновлення на роботі на посаді в Генеральній прокуратурі України, яку перейменовано в Офіс Генерального прокурора, наказом від 23.12.2020 № 3024ц таким, що суперечить судовому рішенню від 15.09.2020 у справі № 640/600/20, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з статтею 5-1Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України) держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини першої статі 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому за приписами пункт 34 постанови Пленум Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9 рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

У випадках ліквідації підприємства, установи, організації на час виконання рішення про поновлення на роботі суд, який постановив рішення, за поданням судового виконавця або заявою позивача в порядку заміни способу виконання рішення відповідно до статті 366 ЦПК може визнати працівника звільненим за пунктом 1 статті 40 КЗпП у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації і своєю ухвалою стягнути з власника ліквідованого підприємства, установи, організації (органу, уповноваженого управляти їх майном, а у відповідних випадках - з правонаступника) суми заробітної плати за вимушений прогул.

Як встановлено з матеріалів справи та вже зазначалося судом в описовій частині рішення, судовим рішенням від 15.09.2020 № 640/600/20 позивача було поновлено в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності з 25.12.2019.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами пункту 5 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язковість судового рішення є одним з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Згідно з частиною другою, третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналіз зазначених правових норм, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Як випливає з матеріалів справи, добровільно та негайно відповідач рішення суду від 15.09.2020 № 640/600/20 не виконував.

Натомість, після пред`явлення вказаного судового рішення до примусового виконання, наказом Офісу Генерального прокурора від 23.12.2020 № 3024ц, зокрема, поновлено позивача на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 25.12.2019.

Відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття "затримка" як "зволікання", затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Таким чином, з огляду на вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що оскільки судове рішення від 15.09.2020 № 640/600/20 підлягало негайному виконанню, а поновлення позивача на посаді відбулося фактично наказом Офісу Генерального прокурора від 23.12.2020 № 3024ц, то мають місце обставини невиконання судового рішення про поновлення на роботі у період 16.09.2020 по 23.12.2020.

Водночас, як випливає з заявлених позовних вимог та зазначає сам позивач, питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 16.09.2020 по 12.03.2021 вирішується судом у справі № 640/6877/21, тож у даній справі не підлягає вирішенню.

Окрім того, суд констатує, що доводи позивача про неналежне виконання Офісом рішення суду від 15.09.2020 № 640/600/20 в частині поновлення його на роботі, оскільки таке поновлення фактично здійснено всупереч вказаного рішення суду в органі, якого не існує, тобто в Генеральній прокуратурі України, а не Офісі Генерального прокурора, якими він обґрунтовує заявлений позов, до уваги не приймаються та відхиляються на підставі висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.11.2023 у справі № 640/600/20.

Так, Верховним Судом змінено резолютивну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021, і викладено абзац четвертий резолютивної частини в такій редакції: "Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 25 грудня 2019 року".

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, поновлення позивача на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 25.12.2019, що було здійснено наказом Офісу Генерального прокурора від 23.12.2020 № 3024ц є правомірним.

Більше того, як встановлено судом з матеріалів справи, наказом Генерального прокурора від 29.06.2021 № 1004ц позивача звільнено з посади за власним бажанням з 01.07.2021, тобто зі вказаної дати відповідач не є роботодавцем по відношенню до позивача у розумінні трудового законодавства.

Відповідно, виходячи з вищенаведеного в сукупності, затримка виконання судового рішення від 15.09.2020 № 640/600/20 мала місце лише у період з 16.09.2020 по 23.12.2020, що не є предметом позову у даній справі.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що відповідач виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду від 15.09.2020 у справі № 640/600/20 щодо поновлення його на роботі за період з 13.03.2021 до 30.04.2023 у сумі 1 666 136,79 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.