Рішення № 116742156, 02.02.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2024 року Київ № 640/18971/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 14.08.2020, яким скасовано рішення ГУ ДМС України в місті Києві від 26.10.2017 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно визнано недійсним паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , виданий 24.11.2017, орган, що видав 8031 на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням ГУ ДМС у м. Києві від 26.10.2017 йому оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» та видано паспорт громадянина України. Однак, 14.08.2020 року Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області прийнято рішення, яким скасовано попереднє рішення про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей та фальшивих документів. Позивач вважає, що таке рішення відповідача є протиправним та таким, що грубо порушує законодавство України, а також порушує його права, свободи та законні інтереси.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.

Відповідно до ухвали від 27.02.2023 судом прийнято справу до свого провадження.

Від Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про правомірність прийнятих ним рішень та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач, зокрема, вказує, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україні стало подання Подільського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві, що відповідає вимогами статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

30.06.2017 ОСОБА_1 , громадянин РФ, звернувся до Подільського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.

За результатами розгляду даної заяви, 26.10.2017 ГУ ДМС прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням позивачу відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» від 18.05.2001 №2235-ІІІ.

24.11.2017 ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , дійсний до 24.11.2027, орган що видав:8031.

08.12.2017 позивачем також отримано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дійсний до 08.12.2027, орган що видав: 8029.

Підставою для набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» позивачем слугувало його постійне проживання на території України до 24.08.1991.

У якості підстав для набуття позивачем громадянства України, останнім було надано довідку №05-27/148 від 06.04.2017 виданої Вищим навчальним закладом укоопспілки «Полтавський Університет економіки і торгівлі» про те, що позивач дійсно у період з 11.03.1983 по 25.06.1988 проживав і був прописаний в студентському гуртожитку інституту за адресою: АДРЕСА_1 , та Форму А.

14.01.2019 Подільським РВ ЦМУ ДМС відповідно до пункту 88 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень затвердженого Указом Президента України №215/2001 від 27.03.2001 підготовлено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, на підставі якого 14.08.2020 ЦМУ ДМС прийняло рішення, яким скасовано рішення ГУ ДМС від 26.10.2017 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням позивачу, у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб встановлено Законом України від 18.01.2001 року №2235-III «Про громадянство України» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №2235).

Статтею 1 Закону № 2235 визначено, що громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Частиною першою статті 8 Закону № 2235 передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Згідно з вимогами статті 17 Закону №2235 громадянство України припиняється: внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок втрати громадянства України; за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Пунктом 2 частини першої статті 19 Закону № 2235 передбачено, що підставами для втрати громадянства України є, зокрема, набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Відповідно до положень статті 21 Закону №2235 рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджено Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 № 588/2006) (із змінами і доповненнями) (далі - Порядок №215).

Вказаним Порядком №215 визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Так, пунктом 44 Порядку № 215 визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Згідно пункту 88 Порядку №215 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:

подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;

документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація територіального органу Державної міграційної служби України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.

Так, пунктом 96 Порядку №215 подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується територіальним підрозділом Державної міграційної служби України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.

Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом «б» пункту 88 цього Порядку, надсилається до територіального органу Державної міграційної служби України.

Пунктом 97 Порядку № 215 зазначено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується керівником територіального органу Державної міграційної служби України або його заступником.

Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.

Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.

З аналізу наведених правових норм висновується, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, що унеможливлюють набуття громадянства України.

Дослідивши матеріали справи №8.1-1548/2017 про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» а також справи№78/2019 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства громадянина РФ ОСОБА_1 , судом встановлено, що оскаржуване рішення від 14.08.2020 року прийнято відповідачем на підстав подання Подільського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві, відповідно до змісту якого, підставами для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України згідно із статтею 21 Закону України «Про громадянство України» зазначено подання свідомо неправдивих відомостей.

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно Форми А до довідки № 05-27/148, виданої 06.04.2017 Вищим навчальним закладом укоопспілки «Полтавський Університет економіки і торгівлі» у періоди часу: 11.03.1983 по 22.04.1983 та з 12.10.1985 по 25.06.1988 був тимчасово зареєстрований у студентському гуртожитку як студент вищезазначеного навчального закладу на час навчання.

Відповідно до вимог статті 22 Положення про паспортну систему в СРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 28.08.1974 № 677 (зі змінами, внесеними відповідно з постановою Ради Міністрів СРСР № 98 від 28.01.1983) громадяни, які прибули на тимчасове проживання, зокрема на навчання, з іншої місцевості в другу прописуються тимчасово.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач дійшов правомірного висновку на підставі положень статті 21 Закону №2235, що позивач не мав підстав, передбачених статтею 8 Закону №2235 для набуття громадянства України, оскільки з наданих документів не вбачається, що він постійно проживав на територіях, які вважалися українськими в різні часи до 24 серпня 1991 року, а мав лише тимчасову реєстрація на короткі періоди під час навчання.

Суд дійшов висновку, що позивач не мав права для набуття громадянства України станом на день прийняття рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням (уточ. 26.10.2017). Вказане рішення було прийнято протиправно, без достатніх на те підстав. Матеріали ж справи не містять будь-яких доказів, що позивач у силу статті Закону України «Про громадянство України» має таке право як особа яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на територіях, які вважалися українськими в різні часи.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.