Рішення № 116741299, 25.01.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2961/23

Категорія 38

2/295/452/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Стрілецької О.В.

за участі секретаря судового засідання Лайчук В.В.

представника відповідача - адвоката Яреська Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №010/61122/82/585288 від 19.06.2019 р. в розмірі 17202,62 грн, з яких 7480,27 грн - основна сума заборгованості, 9,2 грн - сума відступленої заборгованості за відсотками; 1421,37 грн - інфляційне збільшення, 8291,81 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, а також просить стягнути судові витрати з оплати судового збору.

В обґрунтування вимог вказано, що 19.06.2019 р. між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання заяви про відкриття карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка», яка підписана особисто позичальником. В позові позивач посилається на те, що сторони в кредитному договорі узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах.

Позивач зазначає, що відповідач умови кредитного договору не виконала, отримані кредитні кошти в установлений графіком строк не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Позивач також посилається на те, що 09.04.2020 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія « ЕЛ.ЕН. ГРУП» укладений договір про відступлення прав вимоги № 114/2-31-F, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором №010/61122/82/585288 від 19.06.2019 р. перейшло до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», а відтак позивач просить стягнути заборгованість в сумі 17202, 62 грн на свою користь.

ІІ. Процедура та позиції сторін

25.10.2023 року ухвалою суду задоволено заяву про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26.06.2023 р., розгляд справи постановлено проводити в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін, справу призначено до судового розгляду по суті.

31.10.2023 р. від представника відповідача - адвоката Яресько Т.В. надійшов відзив на позовну заяву (а.с.82-89), в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування заперечень проти позову посилається на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження позовних вимог, зокрема, на підставі належних доказів не доведено, що до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним 19.06.2019 р. між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 ; не підтверджено здійснення оплати за договором про відступлення права вимоги, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ЕЛ.ЕН.Груп»; відсутні докази на підтвердження існування у відповідача заборгованості за укладеним кредитним договором, яку можливо підтвердити первинними бухгалтерськими документами, серед яких, банківські виписки, платіжні доручення, меморіальні ордери тощо; не надано докази, на підтвердження користування ОСОБА_1 кредитною карткою та кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту; відсотки та інфляційні нараховані поза межами строку кредитування.

Адвокат Яресько Т.В. зауважує, що позов до суду поданий 15.03.2023 р, 21.06.2023 р. засобами електронного зв`язку на адресу суду надійшла копія Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №114/2-31-F. Вказаний доказ, поданий з порушенням встановленого строку його подання, направлений через електронну пошту без використанням засобів ЄСІТС, на виконання положень ЦПК України не вручений відповідачу, а відтак не може бути взятий судом до уваги.

Вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні.

В судове засідання 25.01.2024 року представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 104). В позовній заяві позивач просить розгляд справи провести без участі представника (на звороті а.с. 4).

Представник відповідача адвокат Яресько Т.В., який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження, національне законодавство, що підлягає застосуванню, мотиви суду

Судом встановлено, що 19.06.2019 р. ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» підписала Заяву про відкриття Карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № НОМЕР_1 (а.с. 8), згідно з умовами якої банк відкриває позичальнику картковий рахунок № НОМЕР_2 в гривні, випускає та надає клієнту ПК; банк був зобов`язаний перерахувати клієнту на картковий рахунок суму коштів в межах кредитного ліміту на дату початку кредитування, а на клієнта покладався обов`язок повернути отримані кошти та сплатити відсотки за їх користування. Згідно з п. 1.4 Заяви про відкриття карткового рахунку розмір поточного ліміту на день підписання заяви становив 0 гривень та міг бути змінений в порядку та на умовах, передбачених пунктом 2.1. Заяви; розмір поточного ліміту на дату початку кредитування - 7000,00 грн.

Крім того, згідно умов договору строк кредиту встановлюється на 48 місяців, процентна ставка за користування кредитом фіксована - 45% річних; процентна ставка за користування недозволеним овердрафтом фіксована - 45% річних.

Зі змісту п. 2.1 Заяви вбачається, що на дату підписання заяви та відкриття КР поточний ліміт становить 0 гривень. Протягом 30 робочих днів з дати Заяви, після відкриття КР банк може змінити розмір поточного кредиту, про що направляє клієнту смс-повідомлення на номер телефону, що наданий клієнтом, датою початку кредитування є дата направлення банком клієнту першого після підписання заяви смс-повідомлення про встановлення (зміни) поточного ліміту. Банк повідомляє клієнта про розмір поточного ліміту в наступному періоді згідно порядку, передбаченому п.п.п 2.3.1 п. 2.3. ст. 2 розділу 6 Правил.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст.ст. 1046-1053 ЦК України).

За правилами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, за приписами ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України договір позики, різновидом якого є кредитний договір, за своєю правовою природою є реальним і вважається з моменту передання грошей. Саме в обов`язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а і факт передачі грошей.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року в справі № 6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.10.2020 року в справі № 194/1126/18. Тобто судова практика зі спірних правовідносин є сталою і незмінною.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

Однією з засад цивільного судочинства є його диспозитивність. Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В силу приписів ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Звертаючись з позовною заявою позивач долучив до неї копію Заяви про відкриття Карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № НОМЕР_1 (а.с. 8); копії паспорта відповідачки чи довідки про реєстрацію місця проживання (а.с. 9-10); копію договору про відступлення права вимоги від 09.04.2020 року (а.с.11-14); копію Витягу з Реєстру боржників від 27.11.2020 р. до Договору відступлення прав вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020 року, згідно якого боржником зазначена ОСОБА_1 , право вимоги переходить за кредитним договором №3431109781, заборгованість становить 7489,47 грн (а.с. 15); розрахунок заборгованості, підписаний директором ТОВ "ФК"ЕЛ.ЕН.ГРУП" (а.с. 16); копія Статуту ТОВ "ФК"ЕЛ.ЕН.ГРУП" та установчі документи щодо реєстрації та порядку здійснення його діяльності (а.с. 17-26).

Суд зазначає, що за умовами підписаного договору, підписання заяви не є обов`язковою умовою видачі картки, і Банк має право відмовитись від надання кредиту/встановлення ліміту кредитування без будь-якого обґрунтування своєї відмови, Банк повинен довести, що ним було прийнято рішення про видачу картки з встановленням ліміту, така картка видавалася відповідачу і ним була отримана, крім того банк має підтвердити суму кредитного ліміту, що був встановлений на карту, а також надати факт користування кредитними коштами.

Дослідивши надані позивачем докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд вважає, що позивач до позовної заяви не надав жодних доказів, які підтверджують отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі, зазначеному в позовній заяві в порядку і на умовах, які були передбачені в заяві про відкриття карткового рахуноку; не надано докази, які підтверджують дату початку кредитування; не доведено, що відповідачка отримала кредитну картку; не доведено дату здійснення переказу суми кредитного ліміту на картковий рахунок, який був відкритий відповідачці та його розмір, що є істотною умовою даного виду договору; позивач копію картки позичальника не долучив; виписки з рахунків відповідачки на підтвердження факту користування кредитними коштами також не надав. Наданий позивачем розрахунок заборгованості, підписаний директором ТОВ "ФК"ЕЛ.ЕН.ГРУП", здійснений в довільній формі, без долучення первинних банківських документів.

У позовній заяві не вказано, що позивач не має змоги надати відповідні докази разом з позовною заявою. Надалі будь-яких письмових звернень до суду із зазначенням доказів, які бажає долучити позивач, із зазначенням об`єктивних причин неможливості їх надання або клопотання про їх витребовування останній не подавав. Як вбачається з матеріалів справи позивач одразу при подачі позовної заяви до суду зазначив в ній, що у разі неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача не заперечує проти розгляду справи без його присутності (а.с. 4 на звороті). При цьому листування просить здійснювати за електронною адресою el.en.fkgroup@gmail.com.

Предстаник позивача належним чином повідомлявся про час і місце проведення судових засідань (а.с. 61, 80 на звороті, 104).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що сторона відповідача на виконання положень ЦПК України направляла позивачу як заяву про перегляд заочного рішення з додатками, так і відзив на позовну заяву, що вбачається зі змісту квитанцій відповідно № 193416 та № 286503 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінета користувача ЄСІТС, які сформовані засобами підсистеми ЄСІТС "Еектронний суд" (а.с. 57, 93).

Відповідно до положень ст.ст. 14, 43 ЦПК України у разі, якщо учасник судового провадження має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС, то листування та обмін документами з таким учасником здійснюється виключно в електронному вигляді з її використанням.

Беручи до уваги те, що позивач ТОВ "ФК"ЕЛ.ЕН.ГРУП" має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС, то відповідачем в належній формі і порядку виконаний обов`язок щодо направлення заяв по суті справи іншому учаснику судового провадження.

За правилами ст. 12 ЦК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилався на те, що до матеріалів справи не долучені документи, які підтверджують, що позивачка отримала доступ до кредитних коштів і користувалась ними, про що було зазначено і в заяві про перегляд заочного рішення, і у відзиві на позовну заяву.

Разом з тим, позивач, маючи процесуальну можливість спростувати такі доводи, не вчинив жодної процесуальної дії на обгрунтування позовних вимог, що є його обов`язком, не скористався своїм правом, не подав ні відповідь на відзив на позовну заяву, ні жодної іншої заяви по суті справи, таким чином, взявши на себе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, що передбачено ст. 12 ЦК України.

Щодо переходу до позивача права вимоги до відповідачки за кредитним договором

Позивач, обгрунтуваючи позовні вимоги, посилався на те, що право вимоги до відповідачки за кредитним договором перейшло до нього на підставі договору відступлення права вимоги.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 09.04.2020 р. між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН. ГРУП» укладений Договір про відступлення права вимоги №114/2-31-F, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуває права вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитними договорами (а.с. 11-14).

Згідно п.2.1 договору №114/2-31-F від 09.04.2020 р. на умовах та в порядку, встановленому цим Договором та відповідно до ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату належні йому Права вимоги, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах-Боржників.

Пунктом 2.2 Договору про відступлення права вимоги визначено, що за цим договором здійснюється відступлення прав вимоги щодо портфелів заборгованості, сформованих первісним кредитором за власним рішенням та визначеною ним періодичністю у відповідності до критеріїв визначених в додатку №1 до договору в межах загальної суму за всіма портфелями заборгованості 120000000,00 грн.

Відповідно до п. 2.3.3 вказаного договору Первісний кредитор не пізніше 5 робочих днів з дати отримання від Нового кредитора коштів у розмірі загальної вартості Прав Вимоги сформованого Портфеля Заборгованості згідно п.3.2 Договору, готує та направляє на підписання Новому кредитору в письмовій (та одночасно в електронній згідно умов п. 8.8. Договору) формі Реєстр Боржників, яким фіксується вїдступлення Прав Вимоги за Сформованим Портфелем Заборгованості. Новий кредитор в цей же день підписує Реєстр Боржників, проставляє початку та повертає Його Первісному кредитору. Дата підписання - Реєстру Боржників відповідає Даті відступления прав.

Нормами п. 2.9 договору передбачено, що у зв`язку з відступленням Прав Вимоги, в Дату відступлення Прав Вимоги Первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а Новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав Первісного кредитора за Договорами забезпечення, що наведені у відповідному Реєстрі Боржників.

Як зазначено вище по тексту даного судового рішення, разом з позовною заявою, окрім копії Договору про відступлення права вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020 року, на підтвердження переходу права вимоги до відповідачки позивач долучив копію Витягу з Реєстру боржників від 27.11.2020 р. до Договору відступлення прав вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020 року, згідно якого боржником зазначена ОСОБА_1 , дата видачі кредиту 18.06.2019 року, право вимоги переходить за кредитним договором №3431109781, заборгованість становить 7489,47 грн (а.с. 15).

До позовної заяви позивач долучив копію Заяви про відкриття Карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № НОМЕР_1 (а.с. 8).

Таким чином, номер кредитного договору, зазначений в копії Витягу з Реєстру боржників від 27.11.2020 р., є відмінним від номера кредитного договору, копія якого долучена до позову, на підтвердження наявності заборгованості і на підставі якого між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини.

В подальшому, 21.06.2023 р. від представника ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» на електронну пошту суду надійшла копія Витягу з Реєстру боржників від 27.11.2020 р. до Договору відступлення прав вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020 року, в якому боржником зазначена ОСОБА_1 , дата видачі кредиту 19.06.2019 року, право вимоги переходить за кредитним договором №010/61122/82/585288, заборгованість становить 7489,47 грн (а.с.39).

Тобто надані копії витягів містять відмінності в датах видачі кредиту та номерах договорів, на підставі яких у позивача виникло право вимоги до боржника.

В свою чергу представник відповідача поставив під сумнів достовірність Витягів з Реєстру боржників, оскільки вони містять відмінності, а також посилався на те, що копія витягу, яка була надіслана до суду на електронну пошту, не може бути взята судом як доказ, оскільки він поданий з порушенням вимог ст. 83 ЦПК України, протягом всього часу розгляду справи такий доказ не був надісланий відповідачці, на що він посилався як в заяві про перегляд заочного рішення, так і у відзиві на позовну заяву.

Суд погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

За правилами ч.ч. 8 - 11 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Таким чином, враховуючи, що копія Витягу з Реєстру боржників від 27.11.2020 р. до Договору відступлення прав вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020 року, в якому боржником зазначена ОСОБА_1 , дата видачі кредиту 19.06.2019 року, право вимоги переходить за кредитним договором №010/61122/82/585288 (а.с. 39), яка була надіслана до суду 21.06.2023 року, подана з порушенням порядку, встановленого ст. 83 ЦПК України, оскільки не була надіслана відповідачу, не була подана з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, судом не встановлено обставин, за яких позивач звільняється від обов`язку його надання відповідачу, представник відповідача цілком обгрунтовано поставив під сумнів такий доказ, як достовірний, а тому на підставі ч. 9 ст. 83 ЦПК України суд не бере його до уваги.

Крім того, суд звертає увагу, що протягом повторного розгляду справи після подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, позивач, достовірно знаючи, з яких підстав відповідач заперечує проти заявлених вимог, не здійснив жодної процесуальної дії, яка передбачена процесуальним законом, для доведення обгрунтованості заявлених вимог та дотримання порядку подання доказів.

Отже, дослідивши докази, надані на підтвердження переходу до позивача права вимоги до відповідачки за кредитними зобов`язаннями, а саме - зміст копії Договору про відступлення права вимоги від 09.04.2020 року (а.с.11-14); копію Витягу з Реєстру боржників від 27.11.2020 р. до Договору відступлення прав вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020 року, згідно якого боржником зазначена ОСОБА_1 , право вимоги переходить за кредитним договором №3431109781, заборгованість становить 7489,47 грн (а.с. 15), суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що він набув право вимоги за кредитним договором, заборгованість за яким є предметом даного позову.

Разом з тим, суд не надає оцінку доводам представника щодо неправомірності нарахування відсотків та інфляційних, оскільки вони не мають правового значення для вирішення спору, зазначені вимоги є похідними від вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредитом, а оскільки суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність заборгованості за основним зобов`язанням, то відсутні підстави для перевірки правильності здійснення розрахунку відсотків.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

ІV Висновок за результатами розгляду справи

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності на предмет їх належності, достовірності, достатності та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано докази, які б беззаперечно свідчили про отримання відповідачем кредитних коштів, їх розмір, фактичне користування ними, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.06.2019 року. Також суд вважає не доведеним на підставі належних доказів перехід права вимоги за кредитним договором, на підтвердження якого суду надана копія Заяви про відкриття Карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/61122/82/585288, підписана ОСОБА_1 19.06.2019 року, від первісного кредитора АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН. ГРУП».

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю у зв`язку з тим, що позивач не надав докази в обґрунтування заявлених вимог.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, на підставі положень ст. 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.

Відповідно до частин 1,2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

08.11.2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Яреськом Т.В., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8815/10 від 13.03.2020 р, укладений Договір про надання правничої (правової) допомоги, згідно якого адвокат зобов`язується здійснювати представництво та надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, передбачених даним Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору про надання правничої (правової) допомоги розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правничу допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Зі змісту Додатку № 3 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 22112 від 08.11.2022 року, укладеного 26.07.2023 року, вбачається, що адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції; вартість послуг за домовленістю сторін складає фіксовану суму, що становить 10000,00 грн, який сплачується шляхом 100% авансування та повинна бути сплачена до подачі підготовлених процесуальних документів до суду (а.с. 91).

Відповідно до акту приймання-передачі послуг №1 від 31.10.2023 р., який підписаний адвокатом Яреськом Т.С. та ОСОБА_1., адвокатом надано послуги представництва інтересів клієнтів по справі №295/2961/23 (заява про перегляд заочного рішення, у випадку скасування заочного рішення - написання заяв по суті, участь в судових засіданнях) загальна вартість послуг становить 10000,00 грн (на звороті а.с. 91).

Згідно копії розрахункової квитанції №31/10/23 ОСОБА_1 сплатила адвокату Яресько Т.С. грошові кошти послуги за представництво її інтересів в суді по справі №295/2961/23 в сумі 10000,00 грн. (а.с. 92).

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Яреськом Т.С. складені заява про перегляд заочного рішення (а.с. 45-53), поданий відзив на позовну заяву (а.с. 82-89), він брав участь в судових засіданнях 25.10.2023 року щодо розгляду заяви про перегляд заочного рішення та 25.01.2024 року під час розгляду справи по суті, тобто обсяг виконаних адвокатом робіт підтверджується матеріалами справи.

Частинами 4, 5 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи категорію і складність даної справи, обсяг робіт, виконаних адвокатом; з огляду на те, що в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі; відповідачка понесла судові витрати на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги, що підтверджено належними доказами; а відтак відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати відповідачки з надання правничої допомоги підлягають стягненню з позивача на її користь.

Суд вважає, що такий розмір витрат на правничу допомогу є реальним, обґрунтованим та співмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт, що підтверджується матеріалами справи. На переконання суду понесені витрати не є завищеними або такими, що явно не співмірні із наданими адвокатом послугами, а позивач не висловив заперечень щодо вартості послуг, наданих представником відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Стягути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" на користь ОСОБА_1 10000,00 грн витрат за надання правничої допомоги.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП", адреса: м. Київ, вул. М. Грушевського, 10, код ЄДРПОУ 41240530.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 02.02.2024 року.

Суддя О.В. Стрілецька