Рішення № 116739142, 31.01.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року справа № 580/5344/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши в письмовому порядку заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №580/5344/23 за позовом ОСОБА_1 до Катеринопільської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Катеринопільської селищної ради, в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Катеринопільської селищної ради, яка полягає у наданні неповної відповіді на запит про надання публічної інформації ОСОБА_1 від 16.06.2023 в частині надання інформації про те, що стало підставою для видачі сертифікату від Катеринопільської селищної ради на 20 тисяч гривень для потреб поліцейської дільниці смт Катеринопіль, про те хто (із зазначенням посади та ПІБ посадової особи органу місцевого самоврядування) приймав рішення про видачу сертифікату від Катеринопільської селищної ради на 20 тисяч гривень для потреб поліцейської дільниці смт Катеринопіль та надання засвідчених в установленому порядку копій сертифікату на 20 тисяч гривень для потреб поліцейської дільниці смт Катеринопіль та підтверджуючий документів про видачу сертифікату від Катеринопільської селищної ради на 20 тисяч гривень для потреб поліцейської дільниці;

-зобов`язати Катеринопільську селищну раду протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду надати відповідь ОСОБА_1 на запит про надання публічної інформації від 16.06.2023, а саме: надати інформацію про те, що стало підставою для видачі сертифікату від Катеринопільської селищної ради на 20 тисяч гривень для потреб поліцейської дільниці смт Катеринопіль, про те хто (із зазначенням посади та ПІБ посадової особи органу місцевого самоврядування) приймав рішення про видачу сертифікату від Катеринопільської селищної ради на 20 тисяч гривень для потреб поліцейської дільниці смт Катеринопіль та надати засвідчені в установленому порядку копії сертифікату на 20 тисяч гривень для потреб поліцейської дільниці смт Катеринопіль та підтверджуючих документів про видачу сертифікату від Катеринопільської селищної ради на 20 тисяч гривень для потреб поліцейської дільниці.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 адміністративний позов задоволено повністю. Призначено судове засідання для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на 31.01.2024 о 12 год. 00 хв.

30.01.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, яка обґрунтована тим, що судом не вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору та з професійної правничої допомоги, які сплачені позивачем.

Від представника відповідача 30.01.2024 надійшло заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в якому просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу. У запереченні зазначає, що на підтвердження факту понесених витрат або тих, що мають бути понесені, позивач не надає будь-яких доказів. Водночас, в п. 2.3 Договору про надання правничої (правової) допомоги від 29.11.2021 №38 зазначено, що Клієнт оплачує юридичну допомогу на підставі виставленого рахунку (рахунків) або за домовленістю Сторін у безготівковому порядку на розрахунковий або картковий рахунок адвоката або вносить готівкою. Таких рахунків матеріали справи не містять, при цьому, також відсутні документально підтвердженні витрати на правову допомогу. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставин справи. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Ярмолінський Юрій Васильович має право на зайняття адвокатською діяльністю. Доказами того, що позивач ОСОБА_1 є адвокатом, є інформація розміщена на офіційному веб-сайті Національної Асоціації Адвокатів України. ОСОБА_1 обліковується у Раді адвокатів Черкаської області № свідоцтва 000710, видане 16.01.2017 Радою адвокатів Черкаської області. Отже, з огляду на зазначені обставини не вбачається, що у позивача була необхідність звертатися за наданням правничої (правової) допомоги.

Представники сторін у судове засідання для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на 31.01.2024 о 12 год. 00 хв. не прибули.

Вирішуючи дану заяву, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 132 КАС України врегульовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI закріплено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

З аналізу ч. 4 статті 134 КАС України вбачається, що доказів оплати витрат про стягнення правничої правової вимоги не вимагається, оскільки оплата витрат на правову допомогу може здійснюватися як відразу, так і в майбутньому.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, враховуючи приписи даної норми, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Відсутність документів про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чека), не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 лютого 2021 року по справі № 922/2503/20, в рамках якої суд виклав правовий висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Крім того, в постанові від 21 січня 2021 року по справі № 280/2635/20 Верховний Суд зазначив, що норми статей 134, 139 були введені в КАС України з 15 грудня 2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції. Отже, висновки судів про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду. Таким чином, з аналізу норм КАС України та судової практики вбачається, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів про сплату витрат на професійну правничу допомогу є такими, що суперечать правовим висновкам Верховного Суду.

Також слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року по справі № 379/1418/18 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

При цьому, в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року по справі № 727/4597/19 викладено правовий висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом гонорару, а також не встановлено форму такого документа. Адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

В постанові Верховного Суду від 16 квітня 2022 року по справі № 727/4597/19 висловлено висновок про те, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката. Адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Статтею 134 КАС України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.

Також, суд не бере до уваги твердження відповідача, що ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльності, а отже з огляду на зазначені обставини не вбачається, що у позивача була необхідність звертатися за наданням правничої (правової) допомоги. Оскільки наявність у позивача посвідчення адвоката не спростовує, обставин понесення ним вказаних судових витрат.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано до суду ордер серії СА №1058553, договір про надання правничої (правової) допомоги від 29.11.2021 №38, додаткову угоду №1 від 29.11.2021, додаткову угоду №1 від 28.12.2023, акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) №3 від 25.01.2024 на суму 6500,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом на суму 6500,00 грн; довідку від 25.01.2024 про сплату ОСОБА_1 послуг з професійної правничої допомоги на суму 6500,00 грн.

Також, як слідує з матеріалів справи позивачем, за подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 28.06.2023.

Враховуючи те, що представником позивача надано до суду докази документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 6500,00 грн та зі сплати судового збору.

Керуючись ст. 132, 134, 139, 167, 252 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Катеринопільської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Катеринопільської селищної ради (20501, Черкаська область, Звенигородський район, смт. Катеринопіль, вул. Соборна, 12, код ЄДРПОУ 34393423) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. та на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді в розмірі 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Копію додаткового рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА