Ухвала суду № 116737376, 31.01.2024, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

в частині позовних вимог

31 січня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/6314/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Чміленка, 41, ЄДРПОУ 40108709)

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову ГУНП в Кіровоградській області викладену в листі №Г-44/041/15-2023 від 04.07.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати п.1 наказу №154 від 01.02.2018 року, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №46 о/с від 06.02.2018 "По особовому складу", яким ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції з 06.02.2018 року;

- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України та на посаді;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді від 07.08.2023 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання, зокрема, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав пропуску такого строку та поважних причин такого пропуску.

На виконання вимог вказаної ухвали представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, мотивовану тим, що, як свідчать оскаржувані накази, підставою для звільнення позивача зі служби слугував факт відкриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Однак, в період з 2018 року по травень 2023 року тривали судові слухання в межах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , що, на думку позивача, свідчить про зосередженість позивача на іншому процесі. На думку позивача, перебування ОСОБА_1 у статусі підозрюваного, обвинуваченого та засудженого є достатньою та самостійною підставою для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. В зв`язку з тим, що позивач не володіє знаннями щодо специфіки оскарження наказів про звільнення з посади в порядку адміністративного судочинства, ним було прийнято рішення звернутись до адміністративного суду вже після прийняття рішення в межах кримінального провадження.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). В даній ухвалі зазначено, що оцінюючи доводи, наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду, суд вважає за необхідне вирішити дане питання за результатами розгляду дослідивши додаткові докази по справі.

Розглядаючи питання строків звернення до суду, судом враховано таке.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Предметом оскарження в межах даної адміністративної справи є, зокрема, п.1 наказу №154 від 01.02.2018 року, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, наказ начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №46 о/с від 06.02.2018 "По особовому складу", яким ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції з 06.02.2018 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Натомість із позовною заявою про скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі позивач звернувся до суду 02.08.2023 року, тобто через п`ять років після винесення оскаржуваних наказів.

Представник позивача у позовній заяві та в заяві про поновлення строку звернення до суду, як на підставу поновлення строку посилається на те, що причиною винесення оскаржуваних наказів про звільнення є повідомлення про підозру у кримінальному провадженні. Зокрема, представник позивача просить поновити строк звернення до суду мотивуючи тим, що протиправність наказів про звільнення позивача та підставою для поновлення позивача на роботі є ухвала Кропивницького апеляційного суду від 11.05.2023 року (провадження №11-кп/4809/69/23), якою скасовано вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14.11.2022 р. щодо ОСОБА_1 .

Однак, суд зазначає наступне.

Згідно п.5 ч.1 ст.4 КАС України адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Згідно вимог п.2 ч.2 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Так, в межах кримінального провадження №11-кп/4809/69/23 розглядалося питання щодо наявності чи відсутності в діях позивача ознак саме кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України.

При цьому суд зауважує, що притягнення чи не притягнення позивача до кримінальної відповідальності та/або наявність чи відсутність в діях позивача ознак кримінального правопорушення не слугувало підставою винесення оскаржуваних наказів та не було підставою звільнення позивача з роботи.

Зокрема, як підтверджується оскаржуваними наказами позивача було звільнено з роботи за порушення вимог Присяги працівника поліції, п.1, 2, 3 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", ст.68 Конституції України, ч.1 ст.24 Закону України "Про запобігання корупції", п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, ст.8, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, доручення ГУНП в Кіровоградській області від 27.11.2017 №188/01/15-2017 "Про заходи щодо профілактики порушень законності, запобігання злочинним проявам та недопущення скоєння інших надзвичайних подій за участі поліцейських", Внутрішнього розпорядку для поліцейських, державних службовців апарату Головного управління Національної поліції в області та підпорядкованих підрозділів та Правил дорожнього руху України.

Таким чином, суд констатує, що підставою винесення оскаржуваних наказів про звільнення слугувало порушення позивачем дисципліни, а не сам по собі факт притягнення позивача до кримінальної відповідальності.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що розгляд в порядку кримінального судочинства питання щодо наявності чи відсутності в діях позивача ознак кримінального правопорушення, не позбавляло останнього можливості паралельно звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом щодо оскарження наказів про звільнення з роботи, винесених за порушення позивачем дисципліни.

При цьому неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватися судом, як поважна причина пропуску процесуального строку.

З аналізу ч.2 ст.122 КАС України випливає, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю. При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Спір з приводу оскарження наказу про звільнення з органів внутрішніх справ та поновлення його на службі в органах внутрішніх справ є спором з приводу проходження публічної служби. Відтак строк звернення до адміністративного суду в цій справі складає один місяць з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як видно із матеріалів справи, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області ознайомило позивача з наказом ГУНП в Кіровоградській області №46 по особовому складу від 06.02.2018 р. в день видання наказу, про що свідчить відмітка про отримання його копії. Тож з дати отримання його копії позивач повинен був дізнатися про своє звільнення з органів внутрішніх справ. Сукупність обставин справи указує на те, що позивач не міг не знати про це звільнення. Проте позов пред`явлений через п`ять років після прийняття оскаржуваних наказів.

Таким чином, позивачем було пропущено встановлений ч.5 ст.122 КАС України місячний строк звернення до суду.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Позивачем не було підтверджено наявність об`єктивних підстав, пов`язаних з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що призвели до звернення до суду з позовною заявою через п`ять років після того, як він дізнався про виникнення обставин, які слугували підставою звернення до суду, а також не доведено неможливості своєчасного звернення до суду. При цьому необізнаність в законодавстві з питань застосування строків звернення до суду в порядку адміністративного судочинства не є такою перешкодою та до уваги не береться.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.

Згідно з ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

На підставі п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, у заяві про поновлення строків не наведено поважних причин його пропуску, позовну заяву слід залишити без розгляду у частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування п.1 наказу №154 від 01.02.2018 року, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, наказу начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №46 о/с від 06.02.2018 "По особовому складу", яким ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції з 06.02.2018 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву у частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування п.1 наказу №154 від 01.02.2018 року, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, наказу начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №46 о/с від 06.02.2018 "По особовому складу", яким ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції з 06.02.2018 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, передбачений ст.295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА