Рішення № 116730039, 01.02.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2024Справа № 910/18230/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Євротрубпласт» (вул. Промислова, буд. 7, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код 33090871)

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (вул. Лейпцизька, буд. 1-А, м. Київ, 01015; ідентифікаційний код 03327664)

про стягнення 78 070, 89 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Євротрубпласт» (далі за текстом - ТОВ «ТД «Євротрубпласт», Позивач, Постачальник) з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі за текстом - ПрАТ «АК «Київводоканал», Відповідач, Покупець) про стягнення 78 070, 89 грн заборгованості за договором поставки № 1580/24/16-22 від 16.12.2022, яка складається із суми основного боргу - 67 207, 80 грн, неустойки - 10 863, 09 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору здійснено Відповідачу поставку товару на суму 67 207, 80 грн, який прийнято ним без зауважень та претензій, однак не здійснено оплати, що також стало підставою для нарахування пені та звернення до суду з позовом.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що сторона посилається на існування форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України з 24.02.2022) та посилається на лист ТПП від 28.02.2022 № 2024.

Також Відповідач зазначає, що в силу положень статті 16 Закону України «Про оборону України» до його обов`язків віднесено забезпечення та участь у здійсненні заходів цивільного захисту, а відповідно до Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» Відповідач покликаний забезпечити екологічну броню питного водопостачання, а саме мінімальний рівень використання питної води споживачам (крім населення), необхідний для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

Також Відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій, оскільки порушення зобов`язань за Договором зумовлено форс-мажорними обставинами та не внесенням споживачами послуг Відповідача плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, що унеможливлює Відповідача реалізувати його права як кредитора для отримання коштів.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

18.12.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

Що стосується заявленого Відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи з викликом сторін, суд зазначає, що останнє є необґрунтованим оскільки Відповідачем не зазначено в чому саме полягає особливість даної справи враховуючи предмет спору та характер спірних правовідносин, а відтак таке клопотання не підлягає задоволенню.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

16.12.2022 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю труби та фітинги (далі - Товар) за найменуванням, в асортиментів та за цінами, що вказуються в Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору, згідно заявок Покупця в письмовому або електронному вигляді, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість на умовах Договору.

Ціна Договору згідно пункту 2.1 становить 1 331 644, 13 грн (з ПДВ).

Номенклатура та ціна Товару визначаються у Специфікації, яка є додатком до цього Договору, підписується уповноваженими представниками обох сторін (пункту 2.2 Договору).

Згідно пункту 2.7 Договору Постачальник виставляє Покупцю рахунки на оплату Товару в національній валюті України. Сторони підтверджують, що розрахунки, передбачені даним Договором проводяться Покупцем на підставі отриманих від Постачальника рахунків.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються на підставі рахунку Постачальника, який виписується у відповідності до заявки Покупця та Специфікації. Покупець здійснює оплату Товару шляхом 30 календарних днів з моменту отримання Товару від Постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до пункту 7.3 Договору Покупець у випадку порушення виконання умов пункту 5.1 Договору, Покупець сплачує пеню Постачальнику в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період за який нараховується пеня від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє по 31.05.2023 (пункт 11.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 28.12.2022).

Суд вказує, що між сторонами підписано Специфікацію до Договору (Додаток № 1) із зазначенням найменування товару на суму 1 331 644, 13 грн (з ПДВ).

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем здійснено Відповідачу поставку товару за Договором згідно наступних видаткових накладних на суму 67 207, 80 грн:

- № ЕТП КВ 2612/003 від 26.12.2022 на суму 12 027, 24 грн (з ПДВ) товар отримано представником Відповідача за довіреністю № 3Д00501 від 22.12.2022;

- № ЕТП КВ 2501/002 від 25.01.2023 на суму 12 027, 24 грн (з ПДВ) товар отримано представником Відповідача за довіреністю № 3Д00019 від 12.01.2023;

- № ЕТПТД_2402/012 від 24.02.2023 на суму 24 603, 02 грн (з ПДВ) товар отримано представником Відповідача за довіреністю № 3Д00080 від 22.02.2023;

- № ЕТПТД_2402/003 від 24.02.2023 на суму 18 550, 30 грн (з ПДВ) товар отримано представником Відповідача за довіреністю № 3Д00074 від 15.02.2023.

Суд зазначає, що вказані вище видаткові накладні підписані представниками сторін без зауважень та претензій, що відповідно свідчить про здійснення Позивачем поставки товару належним чином та прийняття такого товару Відповідачем.

Згідно доводів Позивача кошти за поставлений товар Відповідачем не сплачено, що стало підставою для нарахування пені на підставі пункту 7.3. Договору згідно наданого Позивачем розрахунку.

Заперечення Відповідача фактично зводяться до існування форс-мажорних обставин, які унеможливили можливість належного виконання договірного зобов`язання зі сплати за поставлений Позивачем товар.

Так, посилаючись на такі обставини, а також з огляду на віднесення Відповідача до об`єкта критичної інфраструктури, сторона просить суд зменшити штрафні санкції до суми 1 000 грн та відмовити у задоволенні позову.

При цьому суд зазначає, що докази оплати поставлено Позивачем товару станом на дату ухвалення даного рішення в матеріалах справи відсутні.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою від є договором поставки.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом вище, Відповідачем прийнято товар за Договором від Позивача на суму 67 207, 80 грн, що також не заперечується сторонами.

Відтак враховуючи дату отримання товару та положення пункту 5.1 Договору Відповідач повинен був здійснити оплату товару у строк до:

- 25.01.2023 (включно) за видатковою накладною № ЕТП КВ 2612/003 від 26.12.2022 на суму 12 027, 24 грн (з ПДВ):

- 24.02.2023 (включно) за видатковою накладною № ЕТП КВ 2501/002 від 25.01.2023 на суму 12 027, 24 грн (з ПДВ);

- 26.03.2023 (включно) за видатковою накладною № ЕТПТД_2402/012 від 24.02.2023 на суму 24 603, 02 грн (з ПДВ);

- 26.03.2023 (включно) за видатковою накладною № ЕТПТД_2402/003 від 24.02.2023 на суму 18 550, 30 грн (з ПДВ).

Докази оплати Відповідачем вказаних коштів в матеріалах справи відсутні.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку щодо порушення Відповідачем умов Договору в частині порушення строків оплати товару, а відтак сума основного боргу правомірно заявлена до стягнення.

Разом з цим суд звертає увагу на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18).

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 ЦК України).

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що нарахування пені на суму заборгованості 67 207, 80 грн за період з 27.03.2023 по 22.11.2023 без застосування строків встановлених частиною 6 статті 232 ГК України є неправомірним з огляду на наступне.

Пунктом 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено, в тому числі й станом на час звернення Позивача з позовом до суду.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Законом України від 15.03.2023 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Так, на переконання суду, нарахування на суму 67 207, 80 грн можливо за період з 27.03.2023 по 27.09.2023 із застосуванням положень частини 6 статті 232 ГК України з огляду на відміну карантинних обмежень оскільки доказів збільшення сторонами строків нарахування пені суду не надано.

Здійснивши перерахунок нарахованої Позивачем пені з огляду на висновки суду, суд зазначає, що стягненню на користь Позивача підлягає сума штрафних санкцій в розмірі 10 863, 09 грн оскільки остання не виходить за межі суми, нарахованої згідно визначеного судом періоду.

Крім того, суд вказує, що статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Суд вказує, що питання існування форс-мажорних обставин задля звільнення від відповідальності в межах суми основного боргу застосуватися не може, а доводи Відповідача про існування форс-мажорних обставин задля звільнення від відповідальності в частині нарахування пені є необґрунтованими та безпідставними оскільки Договір між сторонами було укладено вже за існування воєнного стану, а Відповідачем не дотримано порядку повідомлення про настання форс-мажорних обставин, визначених розділом 8 Договору.

При цьому суд зазначає, що Відповідач 16.12.2022 укладаючи Договір повинен був мати на меті належне його виконання, тобто здійснення оплати товару у визначені сторонами строки, а також був ознайомлений із наслідками порушення таких строків, що в даному випадку свідчить про існування у Покупця намірів лише обґрунтувати законність власної недобросовісності.

Суд погоджується з доводами Відповідача та зазначає, що судом не заперечується настання обставин непереборної сили з 24.02.2022, що вбачається із листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.7-7.1. однак Відповідачем не доведено належними та допустими доказами, що такі форс-мажорні обставини дійсно унеможливили вчасно здійснювати оплату товару, який ним приймався у 2023 році.

Поряд із цим, суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 січня 2022 у справі № 904/3886/21.

Так, суд вказує, що підстави для звільнення Відповідача від відповідальності з огляду на існування форс-мажорних обставин відсутні.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої пені, яка нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

При цьому судом враховано, що Позивач і Відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності, до яких також може віднести і витрати пов`язані із забезпеченням здійснення такої діяльності суб`єкта господарювання.

Так, суд вказує, що належних доказів на підтвердження того, що порушення умов Договору сталося не з вини Відповідача матеріали справи не містять, так як і відсутні докази вчинення Відповідачем усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, в тому числі і доказів часткової сплати коштів (вчинення дій на реструктуризацію заборгованості), у зв`язку з чим суд не вбачає винятковості даних правовідносин, а відтак і відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині оплати отриманого ним товару, а відтак заявлені Позивачем вимоги є правомірними у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Євротрубпласт» - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (вул. Лейпцизька, буд. 1-А, м. Київ, 01015; ідентифікаційний код 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Євротрубпласт» (вул. Промислова, буд. 7, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код 33090871) основний борг - 67 207 (шістдесят сім тисяч двісті сім) грн 80 коп, пеню - 10 863 (десять тисяч вісімсот шістдесят три) грн 09 коп та судовий збір - 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 01.02.2024

Суддя Антон ПУКАС