Рішення № 116727374, 31.01.2024, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/9585/23

Провадження № 2/463/431/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Головатого Р.Я.

з участю секретаря судових засідань Афанасьєва Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

ТОВ «Укркредитфінанс» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1210-2701 від 23.05.2023 р., в розмірі 19 540,00 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок грн. 00 коп.) гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 4 000,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 15 540,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.05.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", Код ЄДРПОУ: 38548598 (надалі за текстом - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», або «Кредитодавець», або «Позивач») і фізичною особою, якою є - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (надалі за текстом - «Відповідач», або «Позичальник», або «Боржник») за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1210-2701 (надалі за текстом - «Кредитний договір»).

Зазначений Кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів (надалі за текстом - «Правила») складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений, та такий у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A7717, для підписання Кредитного договору 1210-2701 від 23.05.2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - сума кредиту - 4 000,00 грн.; - строк кредитування - 300 днів; - заявлений строк - 21 днів; - знижена % ставка - 2,50 % в день; - стандартна % ставка - 3,00 % в день. При цьому, заявлений строк - це обраний Позичальником в момент укладання Кредитного договору строк користування Кредитом протягом якого: 1) може бути використано право користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою; 2) в останній календарний день Заявленого строку Позичальник зобов`язується сплачувати нараховані проценти за користування Кредитом.

Таким чином без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані Відповідачу. Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року, по справі 127/33824/19.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. На підтвердження факту видачі кредиту, Кредитодавець додає до цієї Позовної заяви документи що підтверджують перерахування кредитних коштів.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

В подальшому, Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Проспоживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами Кредитного договору.

Станом на 03.10.2023 року, загальний розмір грошових вимог Кредитодавця до Відповідача, які виникли на підставі Кредитного договору (сума кредиту і процентів), становлять: 19 540,00 гривень, що складається з: - прострочена заборгованість за кредитом - 4 000,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 15 540,00 гривень; порядок нарахування яких відображений в розрахунку сум заборгованості за Кредитним договором, що додається до цієї Позовної заяви.

Відповідно до умов Договору у разі прострочення Позичальником сплати процентів за користування Кредитом на строк понад один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення Кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування Кредитом до настання дати закінчення Строку кредитування.

Кредитодавець відповідно до умов Кредитного договору направив Позичальнику вимогу про усунення порушень умов Кредитного договору №1210-2701 від 23.05.2023 щодо сплати процентів, однак дана вимога була проігнорована Позичальником, порушення не усунуто.

Таким чином, з боку Відповідача по відношенню до Позивача має місце свідоме порушення зобов`язання, визначеного в Кредитному договорі, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені Кредитним договором або законом, а тому просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 03.11.2023 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначити судове засідання для розгляду справи по суті 29.11.2023, яке за клопотанням представника відповідача було відкладено на 31.01.2024.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, подав клопотання про розгляд справи без її участі та позовні вимоги підтримала.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, однак 26.01.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить розгляд справи проводи без участі відповідача і його представника. Зазначив, що дійсно, між Позивачем та Відповідачем 23.05.2023 р. укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1210-2701 (надалі за текстом також - «Договір»). Разом з тим, визначена договором процентна ставка у розмірі 912,50 % є просто кабальною, а тому заборгованість за процентами взагалі не повинна нараховуватися. Встановлений у договорі розмір процентів та пені перевищує розумну межу відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, є явно завищеним, не відповідає вимогам п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» і засадам справедливості, добросовісності, розумності, як наслідок, свідчить про непропорційність великої суми компенсації у разі невиконання позивачем зобов`язань за цим договором. Таким чином, сума компенсації становить понад п`ятдесят відсотків від суми кредиту, що в розумінні п. 5 ч. 3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою та є підставою для відмови судом у стягненні таких компенсацій та відсотків.

Вважає, що відповідно до статей 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» пункти Кредитного договору, щодо встановлення сторонами договору процентної ставки у розмірі 3% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування, що становить до 1095% річних, а також право кредитодавця у разі існування прострочення, нараховувати штраф у розмірі 10% суми кредиту, однак у цілому не більше 50% суми кредиту, є несправедливим у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Положення договору встановлюють вимоги зі сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Позову Позивач нарахував Відповідачу прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 15 540, 00 гривень, що становить 388,5 % від суми кредиту. Такий розмір процентів при застосуванні цих умов призводить до встановлення непропорційно великої суми компенсації, тобто понад 50 % вартості кредиту і плати за користування кредитними коштами.

В той же час факт існування заборгованості Позивача перед Відповідачем жодним чином не підтверджений. Так, доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.1.1. Постанови НБУ «Про затвердження положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 № 566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарської операції. Позивач не надав первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту в сумі 4000 грн., його погашення, якщо таке відбувалося (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, виписки по рахунку та інше, не надана належного розрахунку заборгованості Відповідача за кредитним договором, з якого вбачалося б яким саме чином та за який період обчислені кожна зі складових зазначеної загальної суми заборгованості та не підтверджено заборгованості Відповідача за кредитним договором станом на дату подання Позову. Тобто Позивач не надав доказів того, що на момент подання Позову у нього існувало право вимоги до Відповідача саме в тому обсязі та на таких умовах, які зазначені в позовній заяві.

В додатках до Позовної заяви відсутні належні, достатні та допустимі докази на підтвердження факту отримання Відповідачем від Позивача кредитних коштів у розмірі 4000 грн., однак позовні вимоги в цій частині відповідач визнав, а в задоволенні решти - просив відмовити та покласти судові витрати зі сплати судового збору на позивача і стягнути з останнього на користь відповідача 6000 грн. витрат на правову допомогу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

23.05.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1210-2701 шляхом акцептування позичальником оферти кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (далі - договір).

Згідно з п.4.8 договору строк кредиту складає 300 календарних днів. Дата повернення кредиту 17.03.2024. Строк договору є рівним строку кредитування.

Протягом строку кредиту сторонами погоджено сплату процентів за користування кредитом у розмірі 3% в день (стандартна процентна ставка), 2,50 % в день (пільгова процентна ставка).

Пунктом 8.5 договору передбачено право кредитодавця вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати закінчення строку кредитування, визначеного п.4.8 договору.

Видача кредитних коштів за договором №1210-2701 від 23.05.2023 в сумі 4000 грн. шляхом перерахування на платіжну картку відповідача підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк».

Як вбачається з представленого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 03.10.2023 відповідач на виконання умов договору не здійснив жодного платежу. Загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 19 540,00 гривень та складається з: - прострочена заборгованість за кредитом - 4 000,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 15 540,00 гривень.

Відповідно до п. 3.1 Договору такий укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 3.2. Договору для укладення цього Договору, у порядку встановленому Правилами, позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на веб-сайті кредитодавця https://creditkasa.com.uaусіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту кредитодавця та які необхідні для укладення нового договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних.

Згідно з пунктом 11.1. договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця https://creditkasa.com.ua, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватися договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Пунктом 11.3, 11.3.1. Договору позичальник даним підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на сайті https://creditkasa.com.ua, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансових послу без нав`язування її придбання.

Відповідно до розділу 4 Правил відповідач акцептував оферту (заповнюючи заявку на сайті товариства, добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків, зазначила інформацію про себе, реквізити банківської карти, на рахунок якої бажала отримати кредит (та ін.), тим самим підтвердила своє ознайомлення, погодження і зобов`язання неухильно дотримуватися Правил.

До договору про відкриття кредитної лінії №1210-2701 від 23.05.2023, укладеного між сторонами, позивачем долучено Правила відкриття кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки .

Відповідач не заперечив факт укладення договору про відкриття кредитної лінії №1210-2701 від 23.05.2023 з ТОВ «Укр кредит фінанс».

З урахуванням наведеного, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, що згідно зі ст.11 ЦК України є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач своїх зобов`язань за договором №1210-2701 від 23.05.2023 не виконав, у зв`язку з чим з нього підлягають стягненню згідно з умовами договору заборгованість в розмірі 19 540,00 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 4 000,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 15 540,00 гривень.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

Що стосується доводів відповідача з приводу несправедливого на надмірно завищеного розміру процентів за кредитним договором, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.6. кредитного договору, розділу 4 паспорта споживчого кредиту нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: стандартна процентна ставка 3,00 %, пільгова процентна ставка 2,5 %, знижена процентна ставка 2,50 %.

Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами (стаття 1048 ЦК України), а тому обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами у сумі 15 540,00 грн. за період дії кредитного Договору.

В той же час відповідачем не представлено суду власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності, а позовних вимог про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами відповідач не звертався.

У даному випадку правовідносини між сторонами справи виникли на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору з використанням визначених сторонами ідентифікаторів особи, яка отримує кредитні кошти, що належним чином відповідає вимогам профільного законодавства, зокрема, ст. ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», що учасниками справи під сумнів при апеляційному перегляді не ставиться.

У справі «Серявін та інші проти України», №4909/04, §58, рішення від 10.02.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що доводи, викладені у відзиві не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, а тому підстави для відмови у задоволенні позовних вимог відсутні.

Задовольняючи позов, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 2147 грн. 20 коп. судового збору.

Керуючись ст.12, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 352, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1210-2701 від 23.05.2023, в розмірі 19 540 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок гривень), з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 4 000 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 15 540 грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 2147 грн. 20 коп. (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок) судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складене 31.01.2024.

Суддя: Р.Я. Головатий